Решение № 10905921, 16.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/11916.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Ділер»

про стягнення 39436,04 грн.

                                                                                          Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Сивець Я.В. –представник за довіреністю № 06/12/09-01Ю від 06.12.2009р.

від відповідача 1: не з’явились

від відповідача 2: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Ділер»заборгованості за поставлений товар, відповідно до видаткових накладних в розмірі 38936,04 грн., в тому числі 33803,07 грн. – основний борг, 4157,78 грн. –збитків від інфляції, 975,20 грн. –3% річних, а також про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»500,00 грн. за Договором поруки № 01/08/08-01Ю від 01.08.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2010р. порушено провадження по справі № 53/119, розгляд справи призначено на 19.04.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2010 р. розгляд справи відкладався на 07.06.2010 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача 1 та неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування доказів.

21.05.2010 р. до канцелярії суду позивач надав уточнення до позовної заяви з розрахунком ціни позову, відповідно до якої заявлено до стягнення з відповідача-1500 грн. за договором поруки № 01/08/08-01Ю від 01.08.2008р. та з відповідача-2 –23792,56 грн. заборгованості видатковими накладними, а саме: 21053,07 грн. основного боргу, 2042,15 грн. інфляційних втрат та 697,34 грн. 3% річних.

Також представник позивача, разом із уточненнями до позовної заяви, заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будь-який рахунок або майно, а також на рухоме та нерухоме майно відповідача-2.

Ухвалою від 07.06.2010р. Заступник Голови Господарського суду міста Києва за заявою судді продовжив строк розгляду справи на один місяць.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2010р. прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову та відкладено розгляд справи на 25.06.2010р.

В судовому засіданні 25.06.2010р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що протягом тривалого часу на підставі усних домовленостей між позивачем та відповідачем 2 здійснювались господарські операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей. За домовленістю сторін частково розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювались шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, частково проводилось зарахування зустрічних вимог. Відповідно до даних обліку ТОВ «ТК-Ділер»станом на дату звернення до суду відсутня будь-яка заборгованість підприємства по пошиву, що підтверджується доданими до відзиву актами звірки взаємних розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2010р. за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розгляд справи відкладено на 16.08.2010р. та зобов’язано сторони провести звірку взаємних розрахунків.

Через відділ Діловодства суду 15.07.2010р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача-1500 грн. за договором поруки № 01/08/08-01Ю від 01.08.2008р. та з відповідача-2 –23937,15 грн. заборгованості видатковими накладними, а саме: 21053,07 грн. основного боргу, 2042,15 грн. інфляційних втрат та 842,70 грн. 3% річних.

Разом з тим, позивач просить суд накласти арешт на будь-який рахунок або майно, а також на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «ТК-Ділер»на суму позовних вимог в розмірі 23937,15 грн.

Враховуючи норми ст.. 22 ГПК України суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.

          Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

          Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.           Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову належним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

В судове засідання 16.08.2010р. відповідач 2 не з’явився, вимог ухвали суду від 25.06.2010р. не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про день та час проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач 1 в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача 1 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача 1 не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.08.2010р. в порядку ст.. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості позивачем за період з 15.06.2007р. по 14.11.2008р. поставлено відповідачу товар на суму 281969,02 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних: № КИ-1506-02 від 15.06.2007р., № КИ-1506-04 від 15.06.2007р., № КИ-1007-02 від 10.07.2007р., № КИ-1508-06 від 15.08.2007р., № КИ-1608-13 від 16.08.2007р., № КИ-2809-12 від 28.09.2007р., № КИ-2809-23 від 28.09.2007р., № КИ-3011-31 від 30.11.2007р., № КИ-0312-03 від 03.12.2007р., № КИ-0703-06 від 07.03.2008р., № КИ-0703-09 від 07.03.2008р., № КИ-0703-18 від 07.03.2008р., № КИ-1411-22 від 14.11.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          За поставлений товар відповідач розрахувався частково на суму 233562,61, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (оригінали оглянуті в судовому засіданні). Крім того між сторонами було проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 22494,34 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями угод про залік зустрічних однорідних вимог (оригінали оглянуті в судовому засіданні). Також матеріали справи свідчать, що на суму 4859,00 грн. було проведено перезарахування-бартер, що підтверджується прибутковою накладною № КИ-0000073 від 21.08.2007р. (належним чином завірена копія накладної додана до матеріалів справи (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

          Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 21053,07 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача лист-вимогу № 25/03/09-01Ю від 25.03.2009р. з вимогою про оплату товару в сумі 33803,07 грн. На доказ направлення претензії відповідачу позивач надав належним чином засвідчений фіскальний чек поштового відділення № 0878 від 26.03.2009р., опис вкладення у цінний лист з відміткою пошти про прийняття листа до пересилання від 26.03.2009р. та повідомлення про вручення почтового відправлення з відміткою відповідача про отримання від 05.04.2009р.

Відповідач відповіді на вимогу позивача не надавав, обов’язок щодо сплати заборгованості перед позивачем в повному обсязі не виконав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ухвалою від 25.06.2010р. суд зобов’язував сторони провести звірку взаємних розрахунків.

Позивач надав суду акт звірки взаємних розрахунків станом на 17.05.2010р. складений позивачем та докази направлення примірника вказаного акту відповідачу (фіскальний чек № 2134 від 20.05.2010р. та опис вкладення у цінний лист).

Однак відповідач акт звірки в редакції запропонованій позивачем не підписав, обґрунтованих заперечень щодо відмови від його підписання суду не надав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 21053,07 грн. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 3% річних в сумі 842,70 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунком позивача, перевіреним судом.

При дослідженні поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат суд встановив що позивач невірно здійснив розрахунок інфляційного збільшення суми боргу, а відтак суд вважає за необхідне здійснити перерахунок інфляційних втрат.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

16.04.2009 - 16.08.201021053.071.0841768.4622821.53

Таким чином, інфляційне збільшення суми боргу складає суму в розмірі 1768,46 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем, що підтверджується підписаними та погодженими у двосторонньому порядку актами звірки взаємних розрахунків до уваги судом не приймаються, оскільки двосторонній акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а не підстава для виникнення прав та обов’язків сторін, і сам по собі не є відповідно до вимог ст.. 34 ГПК України належним і достатнім доказом суми заборгованості по справі, тоді як наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджуються первинними документами –документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Жодних документів, окрім актів звірки взаєморозрахунків, відповідачем на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем суду не надано.

Щодо вимог позивача до відповідача-1 слід зазначити наступне.

01.08.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»(відповідачем-1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»(позивачем) було укладено договір поруки № 01/08/08-01Ю (далі –Договір ).

Відповідно до умов вказаного Договору відповідач-1 зобов’язався у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов’язань боржника, що виникли на підставі усної домовленості ТОВ «Мануфактура»та майно ТОВ «ТК-Ділер»з поставки текстильних виробів на загальну суму 56525,78 грн. за видатковою накладною № КИ-0703-09 від 07.03.2008р.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що відповідач-1 відповідає перед позивачем за виконання боржником зобов’язань у сумі, що не перевищує 500 грн.

Згідно з пунктом 3.2. Договору у випадку повернення відповідачем-2 заборгованості позивачеві, позивач зобов’язується сплатити відповідачеві-1 винагороду в розмірі 10% від суми заборгованості.

У випадку, коли шкода та/або збитки, заподіяні кредитору внаслідок невиконання боржниками умов загальної суми за вказаним основним договором, перевищують суму вказану в пункті 3.1. Договору, то поручитель відповідає перед кредитором солідарно з боржником виключно у межах суми, зазначеної у пункті 3.1. Договору, покриття решти суми здійснюється за рахунок боржника.

12.12.2009р. позивач надіслав відповідачеві-1 вимогу № 20/12/09-01 про сплату 500,00 грн. на підставі Договору поруки №01/08/08-01Ю протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги. Доказом отримання вказаної вимоги відповідачем-1 є відмітка останнього вчинена ним безпосередньо на вимозі про сплату боргу за Вх. № 12/12-003 від 12.12.2009р. Вказана вимога залишилася без відповіді та виконання відповідачем-1.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги до відповідача-1 є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачами не спростовані, а тому позовні підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача-2, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»(03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, 4, оф. 3, код 35756306) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»(юридична адреса: 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-а, фактична адреса: 04655, м. Київ, вул. В. Хвойки, 21, а/я 69, рахунок 26003301014027 в ВАТ ВТБ банк, МФО 321767, код 31513808) 500,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Ділер»(11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Кірова, 48А/42, код 33796640) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»(юридична адреса: 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-а, фактична адреса: 04655, м. Київ, вул. В. Хвойки, 21, рахунок 26003301014027 в ВАТ ВТБ банк, МФО 321767, код 31513808) 21053,07 грн. основного боргу, 3%річних в сумі 842,70 грн., 1768,46 грн. інфляційних збитків, 236,64 грн. витрат по оплаті державного мита та 141,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

          5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                 Грєхова О.А.

Повне рішення складено 19.08.2010р.