Постановление суда № 109050102, 17.02.2023, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/838/22

Провадження № 1-кп/0186/28/23

У Х В А Л А

17 лютого 2023 року м.Першотравенськ.

Колегія суддів Першотравенського міського суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

секретар - ОСОБА_4 ,

з участю: прокурора ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Першотравенську кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62022050020000233 від 18 травня 2022 року, по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Першотравенського міського суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.

Обвинувачена - ОСОБА_7 , у підготовчі судові засідання, призначені на 31 жовтня 2022 року, 07 та 14 листопада 2022 року, 26 січня 2023 року, 06 та 16 лютого 2023 року не з`явилася з невідомих суду причин, була належним чином повідомлена про час та місце проведення підготовчого судового засідання. Виклики її до суду в якості обвинуваченої здійснювалися шляхом публікації оголошення в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження відносно ОСОБА_7 , посилаючись на те, що 08 червня 2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України. Перебування підозрюваної ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території України позбавило орган досудового розслідування можливості вручити їй письмове повідомлення про підозру в день його складання, у зв`язку з чим, зазначене повідомлення про підозру та повістки про виклики (на 15,16,17 червня 2022 року), відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України, направлено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме: шляхом опублікування на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора та офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр». На виклики слідчого підозрювана ОСОБА_7 до органу досудового розслідування не з`явилася. 21 липня 2022 року ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. 23 вересня 2022 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України направлено до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.

У підготовчі судові засідання, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судових засідань через публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр», обвинувачена ОСОБА_7 не з`явилася, про причини неприбуття не повідомила.

Оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, щодо якого, відповідно до ст.297-1 КПК України, передбачено можливість здійснення спеціального судового провадження, на даний час переховується від суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та перебуває на тимчасово окупованій території України, просить суд постановити ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України.

Захисник - адвокат ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти призначення справи до судового розгляду, однак щодо проведення спеціального судового провадження поклався на розсуд суду, так як не спілкувався з обвинуваченою, контакти з нею відсутні.

Колегія суддів, вислухавши прокурора та захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч.1 ст.7, ч.ч.1, 2, 5 ст.9 цього Кодексу зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відносяться: верховенство права, законність, таємне спілкування, забезпечення права на захист, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, диспозитивність. Під час кримінального провадження прокурор, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України та всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Положення п.п.9 п «а» розділу 3 рекомендації №6R/87/18 Комітету міністрів РЄ державам-членам «Стосовно спрощеного кримінального правосуддя» від 17 вересня 1987 року зобов`язують держави-члени розглянути й дозволити судам першої інстанції заслуховувати справи та прийняти в них рішення за відсутності обвинуваченого за умови, що останній проінформований належним чином про дату слухань та своє право на законне або інше представництво. При цьому наголошується, що подібна процедура повинна стосуватися дрібних правопорушень.

КПК України із цього приводу зобов`язує сторону обвинувачення використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема прав на захист, доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання в приватне життя) в разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого. Зокрема, відповідно до ч.5 ст.374 цього Кодексу у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Діяльність захисника в кримінальному процесі передбачає можливість спілкування з підозрюваним, обвинуваченим, конфіденційного побачення, зустрічі в умовах, що виключають прослуховування.

У даному кримінальному провадженні ці дії захисником не вчинялися, останній виконує свою функцію не тільки без обвинуваченої, а й без можливості особистого спілкування з нею й отримання тих фактичних даних, на підставі яких він побудує лінію захисту.

Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов`язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Крім того у §3 (d) статті 14 частини III Міжнародного пакту, зазначено, що кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли він не має достатньо коштів для оплати цього захисника.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена, як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред`явлене, на справедливий розгляд справи судом».

Відповідно до ч.3 ст.323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого. Процедури іn absentia неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому, Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Так, у рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Так, у справі «Сейдович проти Італії» Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. В даній справі суду не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред`явлені йому обвинувачення. З цих підстав не можна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

У справі «Колоцца проти Італії» Суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п.3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття «справедливий розгляд у суді» (рішення у справі «Годди проти Італії» від 9 квітня 1984 року. Серія А, т.76, с.11, п.28). Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку «розумного співвідношення», з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з`явився до суду, та його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський Суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з`явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому, Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п.3 гарантують кожній людині, якій пред`явлено кримінальне обвинувачення, право «захищати себе особисто», «допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані», «користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові», і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку Суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики Суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином (рішення у справі «Неймастера» від 07 травня 1974 року. Серія А, т.17, с.16, п.36; рішення у справі «Ле Конта, Ван Льовена і ОСОБА_2» від 23 червня 1981 року. Серія А, т.43, с.25-26, п.59; рішення по справі «Альберта і Ле Конта» від 10 лютого 1983 року. Серія А, т.58, с.19, п.35).

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст.7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1ст.7 цього Кодексу (ч.6 ст.9 КПК України).

В даному кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази, що обвинувачена - ОСОБА_7 , в достатній мірі проінформована про те, що вона притягується до кримінальної відповідальності та відбувається судовий розгляд даного кримінального провадження, на підставі яких можна було б зробити висновок, що обвинувачена недвозначно відмовилася від свого права приймати участь у слуханні справи.

Крім того, колегія суддів зауважує, що здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не свідчить, що суд зобов`язаний призначити спеціальне судове провадження, оскільки потрібно саме довести наявність таких обставин, які б дозволяли призначити спеціальне судове провадження саме на сьогодні. Колегія суддів ще раз наголошує, що, відповідно до вимог ч.3 ст.323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч.2 ст.297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що обвинувачена - ОСОБА_7 оголошена лише в державний розшук, а в міжнародний розшук оголошена не була.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ, як джерело права.

У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд і не з`ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою зупинити розгляд справи через необхідність з`ясування причин неявки сторін.

Із наданих прокурором доказів, зокрема, повідомлення про підозру від 08 червня 2022 року, постанови про оголошення підозрюваної в розшук від 08 червня 2022 року, ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року про дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування, ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2022 року про дозвіл на затримання з метою приводу, повісток про виклик ОСОБА_7 до органів досудового слідства, повісток про виклик її до органу досудового слідства через оголошення у державній газеті «Урядовий кур`єр» колегією суддів встановлено, що в матеріалах клопотання відсутні будь-які дані на час досудового розслідування та на час розгляду клопотання про те, що обвинувачена перебуває, переховувалася чи переховується на тимчасово окупованій території України.

Таким чином, суд вважає, що прокурором не надано беззаперечних доказів того, що ОСОБА_7 знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Крім того, в даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачена намагалася ухилитися від суду чи недвозначно відмовилася від свого права прибути в судове засідання.

З урахуванням норм КПК, є обґрунтовані підстави вважати, що здійснення спеціального судового провадження на даній стадії може призвести до порушення ст.6 Конвенції, оскільки обвинувачена позбавлена права висловити бажання на розгляд її справи судом, захищати себе особисто чи скористатися правовою допомогою захисника, обраного нею особисто, допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, надавати суду докази в обґрунтування своєї правової позиції та користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові.

Згiдност.335КПК Україниу разi,якщо обвинуваченийухилився вiдсуду абозахворiвна психiчнучи iншутяжку тривалухворобу,яка виключаєйого участьу судовомупровадженнi,суд зупиняєсудове провадженнящодо цьоrообвинуваченого дойого розшукуабо видужанняiпродовжує судовепровадження стосовноiншихобвинувачених,якщо воноздiйснюєтьсящодо ОСОБА_8 .Розшук обвинуваченого,який ухиливсявiдсуду,оголошуеться уквалоюсуду,органiзацiявиконання якоїдоручається слiдчомута/абопрокурору. Рішення про зупинення судового провадження із зазначеної підстави оскарженню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження задоволенню не підлягає.

Судове провадження по даному кримінальному провадженню слід зупинити до розшуку обвинуваченої.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.314, 315, 323, 335, 372, п.20-1 розділу ХI КПК України,- колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62022050020000233 від 18 травня 2022 року, по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, відмовити.

Зупинити судове провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №62022050020000233 від 18 травня 2022 року, до розшуку обвинуваченої.

Ухвала колегії суддів окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 .