Решение № 109043721, 17.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2023Справа № 910/13700/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ»

до Представництва «МЕДА Фармасьютікалз Світселенд ГмбХ» в Україні

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»

про стягнення 41 701,92 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Представництва «МЕДА Фармасьютікалз Світселенд ГмбХ» в Україні про стягнення 41 701,92 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.12.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/13700/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

27.12.2022 через канцелярію суду від позивача надійшли докази на виконання ухвали суду.

06.01.2023 через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору.

Відповідач відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 14.12.2022, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - 04.01.2023.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Skoda Super B» д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Skoda Octavia» д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Згідно із постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2019 у справі №755/17132/19, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «Skoda Octavia» д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , пунктів 12.1., 13.1. Правил дорожнього руху.

У вказаній вище постанові Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2019 у справі №755/17132/19 встановлено, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Skoda Octavia» д/н НОМЕР_2 , 18 жовтня 2019 року, приблизно о 17 годині 25 хвилин, рухався а/д Н-09, 437 км, не вибрав у встановлених межах безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Skoda Superb» державний номерний знак НОМЕР_1 , чим заподіяв транспортним засобам технічні пошкодження та завдав матеріальної шкоди.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2019 у справі №755/17132/19 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Skoda Octavia» д/н НОМЕР_2 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ Страхова компанія «Українська страхова група» (третя особа у справі) згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6874724.

29 березня 2019 року між позивачем та Представництвом «Берлін Хемі/А. Менаріні Україна ГмбХ» було укладено Генеральний договір № 207.19.000003 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом марки «Skoda Super B» д/н НОМЕР_1 .

Згідно рахунку № НОМЕР_3 та акту виконаних робіт вартість ремонтних робіт автомобіля марки Skoda Super B» д/н НОМЕР_1 становить у розмірі 106 827,85 грн.

Позивачем перераховано на користь ТзОВ «Інтерциклон» страхове відшкодування в сумі 106 827,85 грн, що підтверджується платіжним дорученням №ЦО05505 від 11 листопада 2019 року.

05 лютого 2020 року позивачем направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» заяву про виплату страхового відшкодування.

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» перераховано на користь позивача страхове відшкодування в сумі 58 003,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 12353 від 08 травня 2020 року.

За доводами позивача, представництвом «МЕДА Фармасьютікалз Світселенд ГмбХ» в Україні перераховано на користь позивача страхове відшкодування в сумі 7 122,13 грн. Докази на підтвердження оплати в матеріалах справи відсутні.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, посилаючись на приписи ст. 1172, ст. 1187 , ст. 1194 ЦК України, позивач зазначає, що відповідач, водія якого визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку із вище наведеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 41 701,92 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Загальні підстави відповідальності за завдану позадоговірну майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Генерального договору № 207.19.000003 добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок настання страхового випадку (ДТП) позивачем згідно із платіжним дорученням №ЦО05505 від 11 листопада 2019 року було сплачено на користь ТзОВ «Інтерциклон» страхове відшкодування в розмірі 106 827,85 грн.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат.

Факт наявності вини водія транспортного засобу «Skoda Octavia» д/н НОМЕР_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 18.10.2019, підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2019 у справі №755/17132/19.

Позивач стверджує, що обставина перебування водія, який визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, у трудових відносинах з відповідачем та автомобіль перебував в експлуатації на підставі договору лізингу № OL056057 від 07.03.2018 встановлена у справі №755/19452/20.

З аналізу ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України слідує, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №914/820/17.

Матеріалами справи підтверджується, що ДТП сталося з вини ОСОБА_2 , який керував автомобілем Skoda Octavia» д/н НОМЕР_2 .

Однак, жодних доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 на момент ДТП був працівником Представництва «МЕДА Фармасьютікалз Світселенд ГмбХ» в Україні і в момент ДТП знаходився при виконанні своїх трудових обов`язків, позивачем не надано.

При цьому, посилання позивача на справу №755/19452/20 судом відхиляється, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року у справі №755/19452/20 рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року в частині позовних вимог до Представництва "МЕДА Фармасьютікалз Світселенд ГмбХ" в Україні, Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова компанія скасовано, провадження у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" до Представництва "МЕДА Фармасьютікалз Світселенд ГмбХ" в Україні, Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова компанія" про відшкодування збитків, понесених у результаті виплати страхового відшкодування закрито.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Таким чином, оскільки рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року у справі №755/19452/20 в частині позовних вимог до Представництва "МЕДА Фармасьютікалз Світселенд ГмбХ" в Україні скасовано та не набрало законної сили, дана обставина щодо перебування ОСОБА_2 на момент ДТП при виконанні своїх трудових обов`язків та був працівником Представництва «МЕДА Фармасьютікалз Світселенд ГмбХ» в Україні підлягає доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту виконання ОСОБА_2 під час ДТП своїх трудових (службових) обов`язків як працівника Представництва «МЕДА Фармасьютікалз Світселенд ГмбХ» в Україні (з огляду на час і місце ДТП), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ».

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 17.02.2023.

Суддя О.В. Гулевець