Решение № 109040911, 07.02.2023, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/2795/22

номер провадження 2/531/104/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Герцова О. М.,

за участю секретаря - Капленко Є. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», за участі представника позивача Гребенюк Олександра Сергійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 51003,23 грн. за кредитним договором № б/н від 23.10.2007 року.

В обґрунтування позову вказав, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 20.12.2013 року.

При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лиш шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами" складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування контр рахунку, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3 Договору, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року, згідно до п. 2.1.1.2.12. Сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".

АТ КБ «Приват Банк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Однак, у зв`язку з порушенням зобов`язання за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 12.12.2022 року має заборгованість у сумі 51003,23 грн., яка складається із 42460,43 грн. заборгованості за тілом кредиту, 1993,32 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 6549,48 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0,00 грн. - нарахована пеня, 0,00 грн. - нарахована комісія.

Відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість по договору не погашає, тому позивач змушений звернутися до суду з позовом.

Ухвалою суду від 20.01.2023 року відкрито провадження по даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача до суду не з`явився. Відповідно до заяви, просив про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач до суду не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причина неявки не відома, заяви, клопотання, відзив на позов від відповідача не надходили.

Враховуючи викладене, та зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст. 280-282 ЦПК України.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 20.12.2013 між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копія якої міститься у матеріалах справи (а.с. 43).

Розмір кредитного ліміту, процентної ставки за користування кредитними коштами, неустойки за порушення договірних зобов`язань тощо підписана відповідачем анкета-заява не містить.

За наданим банком розрахунком (а.с. 7-21) заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 12.12.2022 року складає - 51003,23 грн.:

-42460,43 грн. заборгованості за тілом кредиту,

-1993,32 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками,

-6549,48 грн. - заборгованість за простроченими відсотками

Згідно наданої позивачем Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) (а.с. 41), кредитний ліміт, встановлений 20.12.2013 року (10600,00 грн) декілька разів змінювався, зокрема: 13.04.2014 - кредитний ліміт збільшено до 12000,00 грн, 31.01.2017 - кредитний ліміт збільшено до 15800,00 грн., 15.06.2017 року - кредитний ліміт збільшено до 32000,00 грн., 27.01.2020 року - кредитний ліміт зменшено до 32000,00 грн., 17.02.2020 року - кредитний ліміт збільшено до 50000,00 грн., 26.11.2020 року - кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн.

Отже, найбільший кредитний ліміт, який був встановлений позивачем, і в межах якого відповідач міг користуватися кредитними коштами становив 50000,00 грн.

Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив випискою за договором б/н станом на 14.12.2022 за період з 29.08.2006 року по 14.12.2022 року (а.с. 22-40).

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Також виписка банку згідно Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за № 571/20884, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.

Крім того, з розрахунку заборгованості (а.с. 7-21) та з виписки за договором (а.с. 22-40), наданих позивачем на обґрунтування власних позовних вимог щодо наявності заборгованості у відповідача, вбачається, що позивач на суму нарахованих щомісяця процентів за користування кредитними коштами, що не були погашені відповідачем, збільшував заборгованість за тілом кредиту, тобто фактично штучно збільшував кредитну заборгованість відповідача за рахунок нарахованих процентів у попередніх періодах, у тому числі після закінчення терміну дії кредитної картки - після квітня 2022 року.

Так, розрахунок заборгованості за договором містить графу «відсотки погашені за рахунок кредиту», а з виписки за договором вбачається, що позивач неодноразово здійснював «списання відсотків за використання кредитного ліміту, за ставкою 1,7 та 3,4 (з травня по грудень 2022 року) відсотка…» та на суму списання автоматично збільшував від`ємний «залишок після операції», що свідчить про те, що заборгованість за тілом кредиту, яку позивач пред`явив до стягнення, складається не тільки з коштів, які безпосередньо відповідач отримав у кредит шляхом витрачання коштів у межах встановленого йому кредитного ліміту, а й за рахунок самостійного збільшення заборгованості за кредитом позивачем шляхом погашення (списання) процентів за користування кредитом за рахунок кредитних коштів. Цим позивач самостійно на власний розсуд допустив штучне збільшення заборгованості за кредитом поза межами кредитного ліміту, встановленого на картковий рахунок позичальника.

Разом з тим, з виписки з особового рахунку позичальника та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою та здійснював платежі на погашення заборгованості.

У той же час, заборгованість за тілом кредиту не може бути більшою за розмір фактично отриманої суми кредитних коштів. Такий висновок викладено в постанові Полтавського апеляційного суду від 13.01.2020 у справі № 544/1257/19.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним позивачем розрахунком, дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано отримання ним кредитних коштів у межах кредитного ліміту, встановленого на його банківську картку, що підтверджується банківською випискою за договором та довідкою про зміну умов кредитування. Тому вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 42460,43 грн. підлягає задоволенню.

Оцінюючи розрахунок заборгованості за нарахованими та простроченими відстоками суд зазначає таке.

Суд не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки позивачем не доведено, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання позичальником заяви позичальника, і позичальник розумів, що саме ці Умови він мав на увазі, підписуючи заяву.

Вказаний висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року), № 188/1815/17(постанова від 27.08.2020), № 378/305/18 (постанова від 23.07.2020), відповідно до яких витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Крім того, документ під назвою «Условия и правила предоставления банковских услуг», наданий до суду позивачем викладено не на державній мові, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 9 ЦПК України та ч. 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики».

Так, згідно ч. 1 ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою (ч. 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики»).

Оскільки доказ у вигляді документа під назвою «Извлечение из Условий и правил предоставления банковских услуг, утвержденных приказом от 06.03.2010 г. № СП-2010-256» надано позивачем не на державній мові, суд не бере його до уваги ще й з цих підстав.

Будь-яких інших доказів на підтвердження існування письмових домовленостей сторін саме про такі умови кредитування, на яких наполягав позивач, матеріали справи не містять.

Крім того, судом було встановлено, що остання кредитна картка, на підставі якої відповідач користувався кредитним лімітом, мала строк дії до кінця квітня 2022 року (04/22), що відповідає строку кредитування. Іншого строку дії договору та інших умов виконання зобов`язань сторони не передбачали. Нарахування процентів за кредитним договором, комісії та пені після спливу вказаного строку не відповідає положенням ч. 1 ст. 530 ЦК України, та, відповідно, припиняється, що відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Отже, суд уважає нарахування процентів за користування кредитом за застосованими позивачем процентними ставками неправомірним, оскільки розмір таких процентів не був встановлений договором та законом. Вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом на рівні облікової ставки НБУ у відповідності до ст. 1048 ЦКУ позивач не заявляв, розрахунок заборгованості за процентною ставкою, прямо передбаченою законом, позивач до суду не подав. Керуючись принципом диспозитивності, суд не має права та обов`язку здійснювати такий розрахунок самостійно за іншою процентною ставкою, якою позивач свої позовні вимоги не обґрунтовував.

Також судом було встановлено, що під час розрахунку заборгованості банком використовувалася формула нарахування процентів, яка не відповідає умовам договору, вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зі змісту яких випливає, що проценти нараховуються лише на суму позики, а також вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 550 ЦК України, відповідно до яких проценти на неустойку не нараховуються.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №325/1163/16-ц.

У розрахунку позивача, наданого для обґрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості, вбачається, що позивач на суму нарахованих ним щомісяця процентів за користування кредитними коштами, що не були погашені відповідачем, збільшував заборгованість за тілом кредиту, тобто фактично штучно збільшував кредитну заборгованість відповідача за рахунок нарахованих процентів у попередніх періодах. Застосована позивачем формула розрахунку заборгованості за процентами, на думку суду, суперечить вимогам закону та умовам договору, й суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок в частині нарахування заборгованості за процентами є необґрунтованим, оскільки позивач мав право здійснювати нарахування процентів за користування кредитом виключно на суму фактичної заборгованості за кредитом, отриманим позичальником, із застосуванням тієї процентної ставки, про яку сторони домовились.

За таких обставин, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленостей сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, процентів за порушення строків повернення кредитних коштів, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними та необґрунтованими належними доказами, розрахунками та правовими нормами.

Однак враховуючи те, що фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, та відповідачем не надано доказів фактичного погашення заборгованості (тіла) за кредитом у пред`явленому позивачем до нього розмірі, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, в загальній сумі 42460,43 грн, тобто 83,25 % від ціни позову, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2065,43 грн (2481,00 х 83,25 % = 2065,43).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,267,268 ЦПК України, ст.ст.526,530,1050,1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», за участі представника позивача Гребенюк Олександра Сергійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20.12.2013 року в розмірі 42460,43 грн (сорок дві тисячі чотириста шістдесят гривень сорок три копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, судовий збір у сумі 2065,43 грн (дві тисячі шістдесят п`ять гривень сорок три копійки)

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідачі у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Герцов