Решение № 109027481, 13.02.2023, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/2595/22

Провадження №2/283/77/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2023 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Кравець Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран» в якому просив стягнути з відповідача на його користь (а.с. 1-3):

-компенсацію за невикористану відпустку та заробітну плату в розмірі 21195 гривень 06 копійок;

-середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 80443 гривні за період з 20.07.2022 року по 12.12.2022 року;

-моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він з 01.04.2015 року по 20.07.2022 року знаходився у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнігран». Після розірвання трудового договору йому не були виплачені заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку в розмірі 28196 гривень 06 копійок. 04.10.2022 року він звернувся до директора підприємства з заявою про виплату заборгованості. 26.10.2022 року йому було виплачено 5000 гривень, а 27.10.2022 року ще 2000 гривень. Невиплаченими залишились кошти в розмірі 21196 гривень 06 копійок.

У зв?язку з невиплатою цих коштів відповідач повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку. Даний середній заробіток обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи. Останні два місяці роботи припадають на січень та лютий 2022 року, оскільки з березня 2022 року підприємство не працювало. В січні 2022 року був 21 робочий день, а в лютому 2022 року 20 робочих днів. За ці дні була виплачена заробітна плата в розмірі 32021 гривня 22 копійки. Середньоденна заробітна плата становить 781 гривню (32021 гривня 22 копійки : 41 день). З дати звільнення 20.07.2022 року по дату звернення до суду 12.12.2022 року минуло 103 робочих дні. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку по 12.12.2022 року становить 80443 гривні.

Затримка розрахунку спричиняє і моральні страждання, які позивач оцінює в 10000 гривень.

09.02.2023 року позивач подав заяву в якій вказав, що заборгованість в розмірі 21196 гривень 06 копійок йому була перерахована 19.01.2023 року, а тому позов в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку та заробітної плату в розмірі 21195 гривень 06 копійок просив залишити без розгляду. В той же час підтримав позов в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 80443 гривні за період з 20.07.2022 року по 12.12.2022 року та моральної шкоди в розмірі 10000 гривень (а.с. 52-53).

Ухвалою суду від 13.02.2023 року позов в частині стягнення коштів в розмірі 21195 гривень 06 копійок був залишений без розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечив проти позову та вказав, що відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно табелю обліку робочого часу позивач в день звільнення не працював, а вимогу про розрахунок пред?явив лише 23.09.2022 року. Таким чином нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку до 23.09.2022 року є безпідставним.

Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Верховний суд вказує, що встановленийстаттею 117КЗпПУкраїни механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Тому ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин. Суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахункупри звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненнівідповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах,співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Виходячи з викладеного, в даній справі суд повинен врахувати наступне:

-розмір середнього заробітку майже в чотири рази перевищує розмір заборгованості;

-у зв?язку з військовими діями в Україні підприємство зупинило свою роботу і борг відповідача перед своїми контрагентами станом на 01.12.21022 року становив 46307973 гривні 57 копійок. В тому числі по виплаті заробітної плати в розмірі 8880320 гривень 22 копійки;

-у зв?язку з розслідуванням кримінальних проваджень на рахунки відповідача накладений арешт.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди відповідач зазначив, що позивач не довів характер та обсяг душевних страждань, яких він зазнав, а тому у стягненні моральної шкоди необхідно відмовити.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З копії трудової книжки позивача та наказу генерального директора відповідача № 183-К/ТР від 20.07.2022 року ОСОБА_2 з 01.04.2015 року по 20.07.2022 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Юнігран» водієм автотранспортних засобів (а.с. 10-11). 20.07.2022 року він був звільнений за власним бажанням у зв?язку з виходом на пенсію. При звільненні позивач мав право на грошову компенсацію за невикористаний 21 день щорічної відпустки та за невикористані 13 днів додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці.

В день звільнення позивач не працював, що підтверджується табелем обліку робочого часу за липень 2022 року (а.с. 33). 23.09.2022 року він звернувся до відповідача з вимогою про розрахунок (а.с. 12).

04.10.2022 року електронним листом позивач був повідомлений, що заборгованість відповідача з виплати йому компенсації за невикористану відпустку становить 28196 гривень 06 копійок (а.с. 13).

Кошти в розмірі 5000 гривень та 2000 гривень були виплачені позивачу 26.10.2022 року та 27.10.2022 року відповідно, що визнав в позовній заяві сам позивач (а.с. 2). Решта коштів в розмірі 21196 гривень 06 копійок була виплачена позивачу 19.01.2023 року, про що зазначив у відзиві відповідач (а.с. 27) та визнав позивач (а.с. 52).

Мотиви та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Оскільки позивач в день звільнення не працював, то відповідач повинен був виплатити належні йому кошти не пізніше наступного дня після пред?явлення вимоги про розрахунок. Вимогу про розрахунок позивач пред?явив 23.09.2022 року, а тому відповідач повинен був виплатити йому кошти не пізніше 24.09.2022 року. Даних вимог відповідач не дотримався і лише 04.10.2022 року повідомив позивача про розмір заборгованості, яка підлягає виплаті.

Згідно ізст.117КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

За таких обставин відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.09.2022 року по 12.12.2022 року (день звернення до суду), оскільки, відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог.

Середній заробіток за час затримки розрахунку обчислюється відповідно до Постанови КМ України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Відповідно довказаного порядкуобчислення середньої заробітної плати дляоплати часувідпусток або для виплатикомпенсації заневикористані відпусткипроводиться виходячи з виплат заостанні 12календарних місяцівроботи, що передують місяцю надання відпустки або виплатикомпенсації заневикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена

законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і

допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної

заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим

цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у

розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на

2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці

згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації,

встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 781гривня позивач поділив заробітну плату за останні два місяці в які він працював (січель-лютий 2022 року) на середньомісячне число робочих днів за ці місяці. Таким чином його розрахунок дещо не відповідає вимогам вищевказаного порядку, але відповідачем не оспорюється. У зв`язку з цим суд приймає його як достовірний.

При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку суд враховує, що відповідно до табелю обліку робочого часу за липень 2022 року позивачу був встановлений п?ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями: субота та неділя (а.с. 33 зворот). За період з 24.09.2022 року (останній день виплати заборгованості) по 12.12.2022 року (день звернення до суду) минуло 56 робочих днів. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за цей період становить 43736 гривень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі N 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі N 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно достатті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно достатті 117 КЗпП України, з огляду на таке.

24.02.2022 року в Україні розпочалися військові дії та був введений воєнний стан. Крім того ухвалами слідчих суддів від 14.06.2022 року, від 10.06.2022 року та від 19.07.2022 року на майно, рахунки та корпоративні права відповідача був накладений арешт (а.с. 34-48). Також за період з 24.02.2022 року по 31.12.2022 року 67 працівників відповідача були призвані на військову службу із збереженням середнього заробітку (а.с. 31). Дані обставини не давали відповідачу можливості здійснювати господарську діяльність, метою якої є отримання прибутку. Внаслідок цього у відповідача перед кредиторами виник борг в розмірі 46307973 гривні 57 копійок та заборгованість по заробітній платі в розмірі 8880320 гривень 22 копійки (а.с. 32), а тому він не міг вчасно розрахуватись з позивачем.

До того ж суд вважає, що виплата позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 43736 гривень буде погіршувати фінансове становище відповідача та приятиме збільшення боргу перед іншими працівниками підприємства.

Враховуючи викладені обставини та виходячи із принципів виваженості і співмірності, суд стягує з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі допущеної заборгованості, а саме в розмірі 21195 гривень 06 копійок.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд керується статтею 2371 Кодексу законів про працю України відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що позивачу, вчасною невиплатою належних йому коштів, завдано моральної шкоди. При визначенні її розміру суд також враховує роз`яснення Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та виходить із засад виваженості, розумності і справедливості. Враховуючи вищевказане, суд вважає заявлений розмір моральної шкоди явно завищеним. Справедливим і достатнім розміром коштів для відшкодування немайнових втрат позивача буде сума 2000 гривень. За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.

В решті позову суд відмовляє за безпідставністю.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат по справі у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 992 гривні 40 копійок судового збору. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, то у такому разі позивачу відшкодовується судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 141, 263-265, 354 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран» (код ЄДПОУ 24584514) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.09.2022 року по 12.12.2022 року в розмірі 21195 гривень 06 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран» (код ЄДПОУ 24584514) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран» (код ЄДПОУ 24584514) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 228 гривень 25 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: А. О. Тимошенко