Постановление суда № 109019793, 13.02.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 лютого 2023 року Справа №200/457/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації, -

В С Т А Н О В И В :

06 лютого 2023 року, через систему «Електронний суд», до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу в день звільнення грошової компенсації за 68 днів невикористаної щорічної відпустки за 2017, 2018, 2019, 2021 роки та за 56 днів невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2018, 2019, 2021, 2022 роки;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача грошову компенсацію за 68 днів невикористаної щорічної відпустки за 2017, 2018, 2019, 2021 роки та за 56 днів невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2018, 2019, 2021, 2022 роки, не виплачену при звільненні, в сумі 26 619 (двадцять шість тисяч шістсот дев`ятнадцять) гривень 08 коп.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.

Частиною 2 статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 зазначеної статті, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, набуваю висновку, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, у заявку із чим має бути залишена без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Положеннями ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предмет даного спору стосується проходження позивачем публічної служби.

Таким чином, позивач має право звернутися до суду з даним позовом в межах місячного строку.

Звертаючись до суду, позивач вважає, що відповідачем протиправно не здійснено йому нарахування та не виплачено в день звільнення грошової компенсації за 68 днів невикористаної щорічної відпустки за 2017, 2018, 2019, 2021 роки та за 56 днів невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2018, 2019, 2021, 2022 роки.

З адміністративним позовом позивач звернувся до суду 22.12.2022, тобто строк звернення, визначений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем пропущений.

В обгрунтування пропуску строку звернення до суду із даним позовом представник позивача вказує, що позивач фактично про порушення свого права на проведення повного розрахунку при звільненні та виплату всіх належних сум позивач дізнався з листа відповідача від 09.01.2023 № 8/1202-2023, який він отримав на електронну пошту 10.01.2023, отже, на переконання представника, перебіг місячного строку для звернення до суду розпочинається саме з вказаної дати. Представник позивача зазначає, що дізнатися раніше про порушення свого права позивач не мав можливості з об`єктивних, незалежних від нього причин (бойові дії, перебування в окупації, тримання в полоні та вимушений виїзд в іноземну державу). Таким чином, на думку представника позивача, звернення до суду шляхом подання цієї позовної заяви до 10.02.2023 є таким, що здійснене з дотриманням встановленого законом процесуального строку.

Разом з тим, представник позивача також вказує, що формально місячний строк для звернення до суду з моменту звільнення позивача минув з незалежних від нього, об`єктивних та поважних причин. Такими причинами на його та позивача думку є, зокрема, викладені вище події, що відбувались з позивачем протягом лютого грудня 2022 року (неможливість виїзду з оточеного та окупованого міста, перебування в полоні, заборона з боку окупаційних органів влади залишати тимчасово окуповану територію, вимушений виїзд до іноземної держави, об`єктивна неможливість дізнатися про порушення свого права на повний розрахунок при звільненні до отримання відповідного листа відповідача), які підтверджуються доданими до позовної заяви доказами.

Ураховуючи викладене, представник позивача просить суд, якщо такий дійде висновку про пропуск позивачем установленого строку для звернення до суду, його поновити через поважність причин такого пропуску.

Розглядаючи можливість поновлення позивачу строку звернення до суду із даним позовом суд зазначає наступне.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президентом України Указом №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було продовжено до 19.02.2023.

Позивач у позові зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року він втратив зв`язок з безпосереднім керівником, керівництвом Маріупольського РУП та ГУНП в Донецькій області, у зв`язку з чим залишився в м. Маріуполі Донецької області та переховувався в укриттях і бомбосховищах, рятуючи своє життя та життя своїх рідних і близьких.

Вказує, що після окупації м. Маріуполя військовими формуваннями країни-агресора він був затриманий представниками терористичної організації «ДНР» як діючий представник поліції, позбавлений волі та поміщений до установи виконання покарань у смт. Оленівка Волноваського району Донецької області, де і перебував в полоні протягом березня-квітня 2022 року.

Також вказує, що під час перебування у полоні до нього застосовувались тортури, фізичне та психологічне насильство, імітація розстрілу тощо. За фактом його тримання під арештом та проведення стосовного нього фільтраційних заходів окупаційними органами («Волноваською виправною колонією», «УБОЗ МВС ДНР») йому було видано відповідні довідки.

Крім того зазначає, що за фактом його безвісного зникнення Маріупольським РУП ГУНП в Донецькій області 15.04.2022 внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022052770000929 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Поряд з цим також вказує, що після його звільнення з-під арешту представниками так званої «ДНР» він був попереджений, що у разі намагання покинути тимчасово окуповану територію його буде повторно позбавлено волі або застосовано інші, більш суворі заходи впливу. У зв`язку з цим він тривалий час вимушено перебував на тимчасово окупованій території, не маючи можливості її залишити та постійно наражаючись на реальну небезпеку для свого життя та здоров`я.

Разом з тим, вказує позивач, при першій нагоді, із дотриманням заходів безпеки та конспірації, він покинув тимчасово окуповану територію Донецької області та виїхав на територію Європейського Союзу, а саме до Німеччини, де 24.10.2022 отримав тимчасовий притулок та до цього часу проходить фізичну і психологічну реабілітацію після полону та отриманих там ушкоджень.

Вказує, що починаючи з лютого 2022 року і до грудня 2022 року він не отримував від керівництва Маріупольського РУП, ГУНП в Донецькій області жодного наказу чи повідомлення, як йому слід діяти у вказаній ситуації, куди слід прибути для продовження служби та які функціональні обов`язки йому необхідно виконувати.

Зазначив, що при першій нагоді, 02.01.2023 він звернувся до ГУНП в Донецькій області з електронним листом, в якому просив надати йому інформацію стосовно порядку подальшого проходження служби або звільнення його з органів поліції (у разі прийняття такого рішення). Листом від 09.01.2023 № 8/1202-2023, який надісланий позивачеві на електронну пошту та отриманий ним 10.01.2023, ГУНП в Донецькій області надало відповідь на його звернення, у якому повідомило, що на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 11.08.2022 № 859 наказом ГУНП в Донецькій області від 11.08.2022 № 348 о/с його було звільнено зі служби в Національній поліції з 11 серпня 2022 року за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» з посади інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Маріупольського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області, без встановлення премії у серпні 2022 року з зарахуванням вислуги років станом на 11.08.2022 у календарному обчисленні 05 років 06 місяців 22 дні, а також 18 діб невикористаної відпустки за 2022 рік.

З цього ж листа, вказує позивач, він саме і дізнався про порушення ГУНП в Донецькій області його права на проведення повного розрахунку при звільненні та виплату всіх належних йому сум (компенсації невикористаних щорічних відпусток за весь період служби та невикористаних додаткових відпусток як учасника бойових дій), що стало підставою для звернення до суду з цим позовом для судового захисту порушеного права позивача.

Так, до позовної заяви позивачем долучено, поряд з іншим, копію закордонного паспорту № НОМЕР_1 , що виданий на його ім`я 03.07.2018, з якого судом встановлено, що позивач 01.10.2022 прибув до Польської Республіки.

Крім того, позивачем також долучено копію тимчасового посвідчення легального перебування у Німеччині, що видане на його ім`я 24.10.2022.

Таким чином, зі змісту позовної заяви вбачається, що про порушення свої прав, свобод чи інтересів позивач отримав можливість дізнатися після 24.10.2022, а саме після того, як за його твердженням, отримав тимчасовий притулок у Німеччині.

Натомість, позивач звернувся до суду з цим позовом лише 06 лютого 2023 року, тобто з пропущенням місячного строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

В адміністративному позові зазначено, що після прибуття до Німеччини позивач проходив фізичну і психологічну реабілітацію після полону та отриманих там ушкоджень у зв`язку із чим він не мав можливості раніше звернутись до суду із цим позовом, проте жодного доказу на підтвердження зазначених обставин суду не надано.

Наведене свідчить про відсутність підстав вважати, що позивач без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання тимчасового притулку в Німеччині, демонструючи свою необізнаність щодо подальшого проходження ним служби в органах поліції, звернувся до адвоката за наданням йому правової допомоги для подальшого відновлення своїх порушених прав.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не об`єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Проте, всупереч наведеним нормам, позивачем до позову не додано відповідних доказів поважності пропуску ним строку звернення до суду із цим позовом.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Таким чином, позивачу до позовної заяви необхідно додати обґрунтовану заяву про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними з доказами в підтвердження обґрунтування.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 251, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації, - залишити без руху та надати позивачу строк в 10 (десять) днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду:

- заяви про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними з доказами в підтвердження обґрунтування.

У разі якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.

Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров