Решение № 109014675, 15.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2023Справа № 910/10461/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «ВГП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотел Проперті»

про стягнення 26574,78 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ВГП» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотел Проперті» про стягнення за договором поставки (з відтермінуванням оплати) від 21.07.2021 В2В № 78 основного боргу в розмірі 16748,94 грн., пені в розмірі 3588,40 грн., інфляційних втрат у розмірі 2703,41 грн. та процентів за користування чужими коштами в розмірі 3534,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлялася, зокрема, відповідачу на поштову адресу, вручення якої відповідно до даних з веб-сайту АТ «Укрпошта» здійснено відповідачу 05.01.2023 року.

Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

09.02.2023 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 16748,94 грн., з огляду на відсутність предмету спору. До вказаного клопотання позивачем додано докази сплати відповідачем 16748,94 грн. основного боргу, а саме платіжне доручення від 21.10.2022 № 1217.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 16748,94 грн. основного боргу закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки В2В № 78 (з відтермінуванням оплати), за умовами якого постачальник передає покупцю паперову та санітарно-гігієнічну продукцію (далі - товар), а покупець здійснює своєчасну оплату отриманого від постачальника товару.

Відповідно до пункту 2.1 договору асортимент, ціна та кількість товару і остаточний термін поставки визначаються в замовленні покупця, яке узгоджується з постачальником, та підтверджується у накладних.

За положеннями пункту 5.1 договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до видаткової накладної. Датою одержання товару вважається дата, зазначена уповноваженим представником покупця (перевізником) у накладній у момент прийому товару в пункті поставки, визначеному сторонами.

У пункті 5.7 договору встановлено, що право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту отримання товару перевізником в місці завантаження.

Покупець зобов`язується здійснити оплату товару протягом 14 календарних днів з дати отримання відповідної партії товару (пункт 6.2 договору).

Відповідно до пункту 11.4 договору (у редакції додаткової угоди від 18.11.2021) цей договір набирає силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 включно в частині постачання, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань за цим договором.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 16748,94 грн. згідно з підписаною обома сторонами видатковою накладною від 18.02.2022 № VGP02366 та товарно-транспортною накладною від 18.02.2022 № 769/3.

17.08.2022 позивач направив відповідачу претензію від 10.08.2022 № 186 щодо сплати заборгованості за договором поставки В2В № 78 від 21.07.2021 року.

Утім, відповідачу оплату поставленого товару здійснив лише під час розгляду справи в суді, що слугувало підставою для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог за відповідною ухвалою суду на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на суму 16748,94 грн. згідно з підписаною обома сторонами видатковою накладною від 18.02.2022 № VGP02366 та товарно-транспортною накладною від 18.02.2022 № 769/3.

З огляду на погашення відповідачем заборгованості за основним боргом у сумі 16748,94 грн., провадження у справі в цій частині закрито відповідною ухвалою суду на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Поряд із цим, позивачем нарахована на суму боргу в розмірі 16748,94 грн. за період з 04.03.2022 по 30.09.2022 пеня в сумі 3588,40 грн., інфляційні втрати в розмірі 2703,41 грн. та проценти за користування чужими коштами в розмірі 3534,03 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 10.1 договору у випадку, якщо покупець у термін, зазначений у пункті 6.2 цього договору, не оплатив отриманий товар, він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення та сплатити 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення за користування чужими коштами відповідно до статті 536 ЦК України.

Разом із цим, суд вважає за необхідне наголосити увагу на положеннях статті 253 ЦК України, за якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Наведені приписи законодавства не враховані позивачем при визначені початку періоду прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати, оскільки прострочення розпочалося з 05.03.2022 року.

Крім того, суд зауважує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого строку, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, за який нараховуються штрафні санкції - шість місяців.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17.

За арифметичним перерахунком суду, здійсненим за період з 05.03.2022 до 05.09.2022 на суму боргу 16748,94 грн. пеня підлягає стягненню в розмірі 3005,63 грн.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (Цивільного кодексу України).

Таким чином, сторонами в пункті 10.1 договору прямо обумовлено обов`язок зі сплати покупцем постачальнику 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення за користування чужими коштами відповідно до статті 536 ЦК України.

Здійснивши арифметичний перерахунок процентів за період з 05.03.2022 до 30.09.2022 (у межах визначеного позивачем періоду) на суму боргу 16748,94 грн., суд дійшов висновку про їх стягнення з відповідача в сумі 3 517,28 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду інфляційні втрати підлягають стягненню в заявленому позивачем розмірі 2 703,41 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявлених позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн., то суд наразі відповідний розподіл даних судових витрат за відсутності передбачених частиною 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України доказів не здійснює.

У той же час, за положеннями частини 8 статті 129 ГПК України, такі докази подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження).

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ВГП» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотел Проперті» (01135, м. Київ, пл. Перемоги, буд. 1; ідентифікаційний код 40091004) на користь Приватного акціонерного товариства «ВГП» (43020, м. Луцьк, вул. Г. Гонгадзе, буд. 25; ідентифікаційний код 01880724) 3005 (три тисячі п`ять) грн. 63 коп. пені, 3517 (три тисячі п`ятсот сімнадцять) грн. 28 коп. процентів, 2703 (дві тисячі сімсот три) грн. 41 коп. інфляційних втрат, а також 2425 (дві тисячі чотириста двадцять п`ять) грн. 03 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова