Решение № 108997808, 14.02.2023, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/174/22 Провадження № 2/358/223/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба в справах дітей Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 . Також просить стягнути на її користь з відповідача судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Богуславського районного суду Київської області від 29 грудня 2021 року у справі №358/758/21 шлюб між нею і відповідачем було розірвано.

Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у них народився син - ОСОБА_3 , якого батько навіть не бачив, син проживає із нею. За час, що пройшов від народження сина відповідач не поцікавився, ні її життям, ні життям сина, тим більше матеріальними потребами. Коли вона звернулася до сільської ради із заявою про реєстрацію сина, то її повідомили, що без згоди батька вони не можуть зареєструвати дитину, якій не виповнилося 14 років, і оскільки вона не може зареєструвати місце проживання сина, так як відповідач не надає необхідної згоди вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій просить суд справу розглянути без його участі та без участі позивачки, а також зазначив, що позов підтримує в повному обсязі і не заперечує проти постановлення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився і не повідомив суд про причини неявки, хоч належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 128 ЦПК України судову повістку відповідачці було надіслано за адресою її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Згідно довідки Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 28.03.2022 вбачається, що місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Із рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що адресовані відповідачу повістки про виклик до суду на 13.01.2023 та на 14.02.2023 відповідач отримав особисто. Тобто відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце судового засідання згідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини неявки та у встановлений судом строк не надіслав відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби в справах дітей Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області Ірина Денисевич, подала до суду заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності представника Служби, а також зазначила, що позов визнають та не заперечують проти його задоволення.

Зі згоди представника позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки та дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов ОСОБА_1 задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони по справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який між ними розірвано рішенням Богуславського районного суду Київської області №358/758/21 від 29 грудня 2021 року.

Під час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27 жовтня 2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства (м. Хмельницький), актовий запис №2703, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (а.с. 4).

З народження та на даний час малолітній ОСОБА_5 проживає з матір`ю ОСОБА_1 і ця обставина позивачкою підтверджується довідкою № 1709/03І від 26.11.2021.

Висновком органу опіки і піклування Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 175 від 08.08.2022 року визнано за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір`ю ОСОБА_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно письмових пояснень позивачки викладених в позовні заяві, її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з нею, за час, що пройшов від народження сина відповідач не поцікавився, ні її життям, ні життям сина, тим більше матеріальними потребами. З метою реєстрації сина за місцем свого проживання позивачка звернулася до сільської ради, однак її повідомили, що без згоди батька зареєструвати дитину, якій не виповнилося 14 років не можуть.

З наведеного вбачається, що між батьками виник спір з приводу визначення остаточного місця проживання дитини.

Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини суд враховує наступні положення чинного законодавства України та Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція).

Так, відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Крім того, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р., у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральності та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 175 від 08.08.2022, орган опіки та піклування зробив висновок про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір`ю ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 достатньо обґрунтований на вимогах матеріального та процесуального Закону, доведений достатніми об`єктивним та допустимими доказами, і рішення про визначення місця проживання дитини з матір`ю буде сприяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини ОСОБА_3 .

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 992 гривень 40 коп.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 4, 5, 10, 11, 142, 263, 264, 265, 280-, 282 ЦПК України, ст.ст. 257, 258 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий (Довідка доходів і зборів від 12.04.2022), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов