Решение № 108997774, 08.02.2023, Яремчанський міський суд

Справа № 354/1028/22

Провадження по справі № 2/354/175/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі-АТ КБ «ПриватБанк») у вересні 2022 року звернулося до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 04.12.2012 року у сумі 28951,35 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 04.12.2012 між ПАТ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №б/н відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, розмір якого був в подальшому збільшений до 300,00 грн. ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на офіційному банківському сайті www.privatbank.ua складаютьміж нимта позивачемдоговір про наданнябанківських послуг,що підтверджуєтьсяособистим підписомостаннього уАнкеті-заявіпро приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 04.12.2012 року.Укладення договоруміж сторонамиповністю відповідаєвимогам ч.1ст.634ЦК України,відповідно доякої договоромприєднання єдоговір,умови якоговстановлені однієюіз сторіну формулярахабо іншихстандартних формах,який можебути укладенийлише шляхомприєднання другоїсторони до запропонованогодоговору вцілому.В даномувипадку такимформулярами тастандартними формамиє саме «Умовита правиланадання банківськихпослуг» та«Тарифи»,які розміщеніна офіційномусайті позивача.Своїм підписому заявіпозичальник підтвердивсвою згодуіз запропонованимиумовами майбутньогодоговору пронадання банківськихпослуг назапропонованих позивачемумовах тазасвідчив тойфакт,що вінповністю ознайомлений ізумовами кредитування,які булинадані йому дляознайомлення уписьмовій формі. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 договору, на підставі яких ОСОБА_4 при укладенні договору надав згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, а також погодився на право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав позичальнику кредит у розмірі, встановленому договором. Згідно умов договору ОСОБА_3 зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії, на умовах, передбачених цим договором, однак позичальник взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків не виконав. 18.06.2017 року ОСОБА_3 , станом на дату його смерті заборгованість за кредитом становила 28951,35 грн., з яких:265,74 грн.-заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн.- заборгованість за поточним тілом кредиту; 265,74 грн.-заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн.-заборгованість за нарахованими відсотками; 25,72 грн.- заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн.-заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст..625 ЦК України; 28659,89 грн.-нарахована пеня;, 0,00 грн.-нарахована комісія. У відповідності до вимог ст.1281 ЦК України позивачем 16.12.2021 року була направлена претензія кредитора до Яремчанської міської державної нотаріальної контори, з відповіді якої, отриманої 04.01.2022 позивачу стало відомо, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». Спадкоємцями ОСОБА_3 є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які а час відкриття спадщини постійно проживали та були зареєстровані разом із боржником за однією адресою, що підтверджується долученими до позову копіями паспортів останніх та в силу вимог ч.3 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину. 13.01.2022 року банк направив відповідачам, лист-претензію про погашення заборгованості за кредитним договором №б/н від 04.12.2012, яка залишена без відповіді. Із врахуванням наведеного позивач змушений звернутись до суду із вказаним позовом, який просить задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором №б/н від 04.12.2012 року у сумі 28961,35 грн. та 2481,00 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 31.10.2022 року відкрито провадження у даній справі в частині позовних вимог до ОСОБА_1 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. У відкритті провадження в частині вимог заявлених до ОСОБА_2 відмовлено оскільки остання померла до відкриття провадження у справі, а саме: 26.10.2018 року.

Ухвалою суду від 26.12.2022 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, однак у матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи у відсутності представника банку.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином. Відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторінбез фіксації судового процесу технічними засобами.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 04.12.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №б/н, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та отримав кредитну картку.

Як вбачається із даної заяви, відповідач погодився з тим, що ця Анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Відповідно до наданої АТ КБ «ПриватБанк» довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки вбачається, що 04,12.2012 року ОСОБА_3 був встановлений кредитний ліміт у розмірі 300,00 грн., з 24.05.2013 року кредитний ліміт був зменшений до розміру 270,00 грн., а з 08.11.2019 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн.

Згідно довідки банку на підставі кредитного договору №б/н від 04.12.2012 року ОСОБА_3 була видана кредитна картка за № НОМЕР_1 з терміном дії до 05/16.

Наданим банком розрахунком заборгованості та випискою по банківському рахунку ОСОБА_3 підтверджується факт отримання останнім кредитних коштів та користування ними.

Згідно з вказаним розрахунком, заборгованість ОСОБА_3 за зазначеним кредитним договором станом на 05.07.2022 року становить 28951,35 грн., з яких:265,74 грн.-заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн.- заборгованість за поточним тілом кредиту; 265,74 грн.-заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн.-заборгованість за нарахованими відсотками; 25,72 грн.- заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн.-заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 28659,89 грн.-нарахована пеня; 0,00 грн.-нарахована комісія. Із розрахунку вбачається, що зазначена заборгованість утворилася станом на дату смерті позичальника.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копієюактового запису про смерть №58 складеного Тисменицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 20.06.2017 року.

З наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 04.12.2012 року станом на 31.08.2019 року вбачається, що дата отримання банком інформації про смерть клієнта-08.08.2019 року.

10.12.2021 року за вих. №SAMDN52000070992615 позивач направив на адресу Яремчанської міської державної нотаріальної контори претензію кредитора відповідно до якої просив надати інформацію чи заводилась спадкова справа після смерті боржника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , включити кредиторській вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 28951,35 грн.; повідомити АТ КБ «ПриватБанк», чи звертались спадкоємці із заявами про прийняття спадщини та надати відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника, а також повідомити банк про видані свідоцтва про право на спадщину та про осіб, які такі свідоцтва отримали.

Листом від 21.12.2021 року за вих. №516/02-14 Яремчанська міська державна нотаріальна контора повідомила позивача про те, що після смерті ОСОБА_3 21.12.2021 року була заведена спадкова справа №217/2021 на підставі претензій кредитора від 10.12.2021 року, яка надійшла 21.12.2021 року. Станом на 21.12.2021 року заяв від спадкоємців про прийняття спадщини або відмову від неї до нотаріальної контори не надходило.

Наведене підтверджуєтьсянаданимина запитсуду матеріалами спадкової справи №217/2021 року, заведеної Яремчанською міською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 та дослідженої в ході судового розгляду.

06.01.2022 року позивач за вих. №SAMDN52000070992615 направив на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 лист-претензію про погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №б/н від 04.12.2012 року у розмірі 28951,35 грн. яка залишена останніми без відповіді.

Із наданих позивачем копій паспортів громадян України вбачається, що у паспорті боржника ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 наявна відмітка про реєстрацію 04.12.1986 року шлюбу із ОСОБА_2 , 1955 року народження, а також відмітка про наявність дітей- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до відміток про реєстрацію місця проживання у паспортах дружини боржника ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 та сина ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 їх місце проживання зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_2 08.07.2004 року, ОСОБА_1 з 19.12.2006 року.

Зазначене підтверджується інформацією, що надійшла на запит суду з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Івано-Франківській області, з якої також встановлено, що ОСОБА_2 знята з реєстрації місця проживання за вказаною адресою 22.11.2018 року у зв`язку зі смертю.

З актового запису про смерть №87 складеного Яремчанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 26.10.2018 року, вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

До правовідносин, що виникли між сторонами суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207ЦКУкраїни правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст.1054ЦКУкраїни встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першоюст.530 ЦК Українипередбачено, що у разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК Українипередбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положенням ст.611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1ст.612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За приписами ч.2ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов`язків, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилами ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту не припиняються, а входять до складу спадщини, то підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємця померлого боржника.

У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі №306/2000/16-ц зазначено, що при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців.

Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Статтею 1281 ЦК України(в редакції, що була чинною на момент отримання банком інформації про смерть позичальника) передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановленічастинами другоюітретьою цієїстатті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2018 року у справі № 14-53цс18.

Положення ст.1281 ЦК України не встановлюють певного порядку пред`явлення вимог кредитора і мають на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов`язання спадкодавця перед кредитором, а частина перша цієї норми зобов`язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг.

При цьому вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України приймає претензії кредиторів спадкодавця. Вказане узгоджується із висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі № 495/1933/15-ц.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, згідно із ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною першою ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відповідно до положень ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.

Таким чином, хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Отже, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Як встановлено судом, 04.12.2012 року ОСОБА_3 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором №б/н від 04.12.2012 року, надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту та надав платіжну картку, позичальник ОСОБА_3 взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував та не вносив кошти на погашення боргу за кредитом, у зв`язку із чим станом на дату його смерті утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 28951,35 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер не залишивши заповіту, спадкова справа після його смерті не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

На момент смерті ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_1 , що підтверджується копіями паспортів останніх та інформацією з УДМС в Івано-Франківській області, які входять до першої черги спадкоємців за законом, в установлений ст.1270 ЦК України строк про свою відмову від прийняття спадщини не заявили, а тому в силу вимог ч.3 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину.

Верховний Суд у постанові від 11.03.2020 року по справі № 360/2312/16 зазначив, що саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини». Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2021 року позивачем було надіслано претензію кредитора до Яремчанської міської державної нотаріальної контори. 04.01.2022 року банк отримав відповідь про те, що спадкова справа заведена на підставі претензій кредитора, спадкоємців із заявами про прийняття спадщини чи відмову від неї до нотаріуса не звертались.

06.01.2022 року позивач звернувся до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з листом-претензією про необхідність сплати боргу як спадкоємцями в силу положень ч.3 ст. 1268 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що спадкоємці ОСОБА_3 повідомили АТ КБ «ПриватБанк» про відкриття спадщини.

Згідно матеріалів спадкової справи, станом на 21.11.2022 року свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не видавались.

З наведеного слідує, що АТ КБ «ПриватБанк» заявило вимоги кредитора до спадкоємця померлого боржника у строк, передбачений ч.2 ст. 1281 ЦК України.

Звертаючись до суду з даним позовом банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі стягнути зі спадкоємців ОСОБА_3 окрім простроченої заборгованості за тілом кредиту, складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 25,72 грн. та нараховану пеню у розмірі 28659,89 грн.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 04.12.2012 року послався на копію заяви позичальника, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Тарифів банку та Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів ОСОБА_3 ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк".

Досліджуючи надану банком Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, суд зауважує, що остання не містить даних про те, який тип картки виявив бажання оформити ОСОБА_3 , оскільки відповідні графи анкети-заяви пусті, зокрема строк її дії, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, розмір процентів за прострочення виконання зобов`язання, пені та штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту, тощо.

Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Крім того, суд вважає, що роздруківка із офіційного сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити та вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження №6-144цс14) та вказала на неможливість застосування до правовідносин щодо стягнення з позичальника боргу за Анкетою-заявою, підписаною із АТ КБ «ПриватБанк» правил частини першої статті 634ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку(www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (04.12.2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (14.09.2022 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, суд враховує те, що у відповідності до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Тарифів та Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які долучені до матеріалів даної справи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 04.12.2012 року шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Отже, в даному випадку відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, розмір процентної ставки за користування кредитом, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а тому їх нарахування та автоматичне списання банком з рахунку боржника є незаконним.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України.

У частинах першій, третій ст.509ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1Закону України«Про захистправ споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Тому відсутні підстави вважати, що АТ КБ «ПриватБанк» при укладенні договору з ОСОБА_3 дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між банком та ОСОБА_3 кредитний договір №б/н від 04.12.2012 року у вигляді Анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав, шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Також суд зауважує, що відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути всю суму кредиту, яку він отримав від кредитора.

Виходячи з умов кредитного договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 у вигляді Анкети-заяви від 04.12.2012 року, беручи до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, який не спростований відповідачем, суд приходить до висновку що стягненню зі спадкоємців боржника на користь позивача підлягає заборгованість за кредитом, що складається із боргу за простроченим тілом кредиту, оскільки з боку позичальника мало місце порушення зобов`язання щодо своєчасного погашення заборгованості зі сплати тіла кредиту.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом померлого позичальника ОСОБА_3 у силу вимог ст.ст.1281, 1282 ЦК України зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора у межах вартості успадкованого ним майна і відсутність у нього свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Відповідно до ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Про письмову нотаріально посвідчену угоду щодо розподілу часток між спадкоємцями, зокрема, з відступом від їх рівності, матеріали справи не містять, тому презюмується рівність часток всіх спадкоємців.

Відтак, борг спадкодавця перед банком за простроченим тілом кредиту в сумі 265,74 грн., який увійшов до складу спадщини, що відкрилась після смерті боржника ОСОБА_3 підлягає поділу у рівних частках між його спадкоємцями, кожен із яких має погасити свою частину боргу. Таким чином, із урахуванням того, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли двоє спадкоємців, а саме-дружина та син спадкодавця, які проживали та були зареєстровані разом із ним, однак ОСОБА_2 померла до звернення позивача до суду із вказаним позовом та відкриття провадження у даній справі, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 04.12.2012 року у сумі 132,87 грн., що відповідає його частці у спадщині.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріали справи не містять інформації про обсяг та вартість майна, успадкованого відповідачем після смерті ОСОБА_3 .

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 зазначив, що одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях12,81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеногостаттею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.09.2019 року у справі № 336/7643/18, від 29.01.2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 19.02.2020 року у справі № 607/98/17, від 04.03.2020 року у справі №2609/30529/12, від 22.10.2022 року у справі №336/437/21.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача, як спадкоємця померлого боржника ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №б/н від 04.12.2012 року, що складається із боргу за простроченим тілом кредиту у розмірі 132,87 грн., що відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати пов`язані зі сплатою судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 11,50 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 1210, 1216, 1218, 1268, 1269, 1281, 1282, 1297 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 04 грудня 2012 року в розмірі 132(сто тридцять дві) гривні 87 коп.

У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір у сумі 11 грн. 50 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: 01001, вул. Грушевського, 1Д м. Київ, адреса для листування:49094, вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_5 , МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Повне рішення суду складено 14 лютого 2023 року.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук