Решение № 108995438, 07.02.2023, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1884/22

Провадження №2/173/106/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого: - судді Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Богачова Наталія Петрівна до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна і Верхньодніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2022 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Богачова Н.П., з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню до відповідача АТ «ІДЕЯ БАНК», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., і Верхньодніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.12.2022 року відкрите провадження у справі. Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників розгляду справи на 07.02.2023 року.

27.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.02.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив

Фіксування розгляду справи технічними засобами не здійснювалось відповідно до ст. 247 ЦПК України

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за № 9199 про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 72 396.31 грн. на користь відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 24 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., був вчинений виконавчий напис за № 9199, за яким стягнено з нього на користь відповідача заборгованість в розмірі 72 396.31 грн.

Постанова про відкриття виконавчого провадження за даним виконавчим написом йому вручена не була.

14.11.2022 року від державного виконавця було отримано копію постанови ВП № 67514254 від 19.11.2021 року. з якої він дізнався про вчинення зазначеного вище виконавчого напису. В зв`язку з чим було звернено стягнення на його заробітну плату.

Вважає даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що останній вчинений із грубим порушенням вчинення виконавчих написів нотаріусами, та в зв`язку з тим, що в оскаржуваному виконавчому написі відсутня інформація щодо безспірності стягненої заборгованості, що й стало підставою звернення до суду.

Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідачем наданий відзив на позовну заяву згідно якого останній проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що 13.07.2020 року між позивачем та АТ «ІдеяБанк» було укладено кредитний договір № Z75.23746.006835920. Оскільки позичальник ОСОБА_2 , згідно укладеного кредитного договору взяті на себе зобов`язання не виконував, станом на 09.08.2021 року у нього утворилась заборгованість в розмірі 70496.31 грн., яка складається з наступного 41 969.06 грн., строковий основний борг; 8 687.43 грн., - прострочений основний борг; 3 552. 56 грн., - прострочені проценти; 374.06 грн., - строкові проценти; 1591.32 грн., - строкова плата за обслуговування кредиту, 14 321. 88 грн., -просрочена плата за обслуговування кредиту. В зв`язку з чим нотаріусу були подані документи для вчинення виконавчого напису в тому числі і вимогу до ОСОБА_1 , про усунення порушень кредитних зобов`язань та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Таким чином нотаріусові були подані всі необхідні документи які в повній мірі встановлюють суму заборгованості позивача перед АТ «ІДЕЯ БАНК» та підтверджують безспірність заборгованості позивача перед Банком.

Позивачем надана відповідь на відзив відповідно до якої позивач просив задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що розрахунок заборгованості не підтверджує безспірності його заборгованості перед відповідачем . Крім того позивачем не надано доказів, про те, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був наданий оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може здійснюватись в безспірному порядку.

Треті особи, що не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., і представник Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), письмові пояснення суду не надали.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13.07.2020 року між позивачем та АТ «ІдеяБанк» було укладено договір кредиту та страхування № Z75.23746.006835920, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 , з якого вбачається, що 13.07.2020 року позивачеві був виданий кредит в сумі 53400.00 грн., з яких 46. 034.48 грн., перераховано позивачеві, а 7365. 52 грн., на оплату за договором страхування.

Крім того відповідно до детального розрахунку заборгованості по кредиту № Z75.23746.006835920 вбачається, що позивач частково виконував умови укладеного договору та 12.08.2020 року, 15.09.2020 року, 16.10.2020 року і 20.10.2020 року вносив грошові кошти на погашення кредиту та процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним. Крім того відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості та випискою за рахунком вбачається, що позивач активно користувався виданими йому кредитними коштами та вносив грошові суми на погашення кредиту, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача, тобто відповідач фактично виконував умови укладеного договору. Тому доводи позивача і представника відповідача про те, що зазначений кредитний договір між позивачем та відповідачем не укладався суд вважає безпідставними, оскільки позивач не лише отримав кредитні кошти, а вносив грошові суми на погашення кредиту, що свідчить про те, що позивач погоджувався з умовами укладеного кредитного договору та навіть частково виконував взяті зобов`язання.

Оскільки позичальник ОСОБА_1 , згідно укладеного кредитного договору взяті на себе зобов`язання виконував неналежним чином, станом на 09.08.2021 року у нього утворилась заборгованість в розмірі 70 496.31 грн., яка складається з наступного 41 969.06 грн., строковий основний борг; 8 687.43 грн., - прострочений основний борг; 3 552. 56 грн., - прострочені проценти; 374.06 грн., строкові проценти; 1 591.32 грн., - строкова плата за обслуговування кредиту, 14 321. 88 грн., - прострочена плата за обслуговування кредиту, що підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості.

24 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., вчинений виконавчий напис за реєстровим номером 9199 за кредитним договором № Z75.23746.006835920 від 13 липня 2020 року, укладеним між позивачем та АТ « ІДЕЯ БАНК»

Згідно вказаного виконавчого напису нотаріуса стягнено з позивача на користь відповідача грошові кошти в сумі 72396, 31 грн., з яких: 41 969.06 грн., строковий основний борг; 8 687.43 грн., - прострочений основний борг; 3 552. 56 грн., - прострочені проценти; 374.06 грн., строкові проценти; 1 591.32 грн., - строкова плата за обслуговування кредиту, 14 321. 88 грн., - прострочена плата за обслуговування кредиту; плата за вчинення виконавчого напису 1 900.00 грн. Стягнення заборгованості проведене за період з 13 січня 2021 року по 08 серпня 2021 року, що підтверджується копією виконавчого напису.

На підставі виконавчого напису, що оспорюється Державним виконавцем Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південного - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), змінена назва - Верхньодніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), тому в рішенні вказується нова назва третьої особи. оскільки сама зміна назви не тягне за собою правонаступництва, Квашою О.М., відкрите виконавче провадження ВП № 67514254, за заявою АТ «ІДНЯ БАНК» про стягнення з ОСОБА_1 ,. на користь АТ «ІДЕЯ БАНК» заборгованості у вищевказаній сумі, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позивач вважає даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що він вчинений без достатньої правової підстави та без перевірки безспірності вимоги, оскільки вона не була повідомлена про наявність заборгованості.

Враховуючи доводи заявника, обраний ним спосіб захисту, заперечення відповідача та правові підстави поданої позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1,3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2,3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вказаних норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування суд має перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилався перш на все на спірність самої заборгованості, виконавчий напис на стягнення якої було видано нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., з реєстровим № 9199, зазначаючи, що спірність заборгованості полягає у тому, що нотаріус при вчинені виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню.

Проте суд не погоджується з відповідними доводами позивача, зважаючи на те, що нотаріусові для вчинення виконавчого напису подана в тому числі і вимога до ОСОБА_1 , від 09.08.2021 року за вих. № 12.4.2/ Z75.23746.006835920.згідно якої АТ «ІДЕЯ БАНК» просив погасити заборгованість за укладеним кредитним договором, яка виникла станом на 09.08.2021 року в сумі 70 496. 31 грн.,, з розшифровкою складових даної суми. Дана вимога отримана ОСОБА_1 ,, 28.08.2021 року, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення відправлення. Списком згрупованих поштових відправлень, викопіюванням з офіційного веб-сайту «Укрпошта» щодо відшкодування поштового відправлення. Таким чином позивач отримував повідомлення банку про розмір заборгованості, з проханням погасити її. Тобто позивач був обізнаний як про наявність, так і про розмір заборгованості за укладеним кредитним договором перед відповідачем. Але будь-яких дій щодо оскарження даної заборгованості не вчинив та заборгованість не погасив.

В самій позовній заяві крім того, що позивач зазначає про те, що його заборгованість за укладеним кредитним договором перед банком не є безспірною будь-яких доводів на обґрунтування її небезспірності та доказів, що підтверджують ці доводи не надає.

Таким чином, суд доходить висновку про безпідставність доводів позивача про спірність заборгованості, у зв`язку із стягненням з нього на користь банку за виконавчим написом процентів за користування кредитними коштами банку, оскільки відповідні доводи позивача спростовуються безпосередньо самими умовами кредитного договору, укладеного між сторонами та повідомленням позивача про її наявність і розмір, я кі позивачем не оспорювались.

При цьому, суд зауважує, що позивач не спростував іншими належними і допустимими доказами розмір заборгованості, стягнений за виконавчим написом нотаріуса, іншого розрахунку заборгованості суду не надав та не вказав, у чому полягає неправильність здійсненого банком розрахунку заборгованості.

Суд враховує, що згідно вимог цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, Верховний Суд розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом дійсного позову є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, при цьому, будуючи свою правову позицію, позивач посилався як на спірність заборгованості так і на порушення нотаріусом процесуального порядку видачі виконавчого напису про стягнення з нього на користь банку заборгованості. В той же час, позивач не надав зі свого боку жодного доказу на підтвердження вказаних обставин, зокрема, клопотання про витребування доказів, матеріалів нотаріальної справи щодо видачі спірного виконавчого напису з метою огляду документів, з якої можливо було встановити законність видачі виконавчого напису, надання банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості, що встановлюється Переліком, докази повідомлення боржника на необхідність усунення порушень у встановлений законодавством строк.

Натомість відповідачем надані суду докази, які підтверджуються я к сам факт у кладення кредитного договору, так і повідомлення позивача про розмір заборгованості за укладеним кредитним договором, з вимогою її погасити, яка направлена та вручена позивачеві перед видачею виконавчого напису, що оспорюється.

Аналогічні висновки викладені і в постанові Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2022 року у справі № 185/8144/21.

Доводи позивача, викладені у відзиві на позовну заяву про те, що нотаріусові не надався нотаріально посвідчений кредитний договір та, що виконавчий напис суперечить постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, не зазначені в позовній заяві, як підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню тому при ухваленні рішенні судом не оцінюються відповідно до положень ст. 13 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного суд приходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати в сумі 992.40 грн., покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог за позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , представник позивача, адвокат Богачова Наталія Петрівна, юридична адреса: вул.. Соборна, 17 оф.3 м. Кременчук, до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», юридична адреса: 79008 вул. Валова, 11 м. Львів, код ЄДРПОУ 336310, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, юридична адреса: 01133, бульвар Лесі Українки, 9 кв. 134 м. Київ, і Верхньодніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), юридична адреса: 51600, пл. О.Поля, 5, м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису вчиненого 24 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, юридична адреса: АДРЕСА_2 , зареєстрований в реєстрі за номером 9199, про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», юридична адреса: 79008 вул. Валова, 11 м. Львів, код ЄДРПОУ 336310, заборгованості за кредитним договором № Z75.23746.006835920 від 13 липня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», юридична адреса: 79008 вул. Валова, 11 м. Львів, код ЄДРПОУ 336310, грошових коштів в сумі 72 396, 31 грн., з яких: 41 969.06 грн., строковий основний борг; 8 687.43 грн., - прострочений основний борг; 3 552. 56 грн., - прострочені проценти; 374.06 грн., строкові проценти; 1 591.32 грн., - строкова плата за обслуговування кредиту, 14 321. 88 грн., - прострочена плата за обслуговування кредиту; плата за вчинення виконавчого напису 1 900.00 грн. - відмовити в повному обсязі.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992.40 грн., покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 07 лютого 2023 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 14.02.2023 року

Дата набрання законної сили: 10.03.2023 року