Решение № 108974396, 26.01.2023, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3558/22

2/212/117/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Пустовіта О.Г., секретарі судового засідання: Голуб О.В., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника третьої особи Дудар Т.Л, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та утримання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22.11.2022 року звернулася до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та утримання.

В обгрунтування позову зазначила, що вона має місце реєстрації: АДРЕСА_1 , проте впродовж багатьох років фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Починаючи з 2000 року вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації шлюбу. Проживали вони разом за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена адреса є також місцем реєстрації ОСОБА_3 . З 19 грудня 2015 року вона є власницею квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира була набута у власність на підставі договору дарування квартири від 19.12.2015 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 . В період їх спільного проживання між ними склалися стосунки, які відповідно до вимог чинного законодавства притаманні сім`ї, що передбачає спільне проживання, спільний побут, наявність спільних прав та обов`язків. Проте, зареєструвати шлюб у встановленому законом порядку вони не встигли через поганий стан здоров`я ОСОБА_3 09.12.2020 року йому було встановлено першу групу інвалідності. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. На день смерті ОСОБА_3 ні вона, ні він не перебували у зареєстрованому шлюбі ні між собою, ні з іншими третіми особами. 19.05.2021 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо перерахунку пенсії ОСОБА_3 . Згодом отримала лист-відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з якої вбачається, що заяву ОСОБА_3 від 18.12.2020 року щодо переведення з пенсії за віком на пенсію по інвалідності першої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі відшкодування фактичних збитків згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсійну справу ОСОБА_3 було переглянуто та приведено у відповідність до норм чинного законодавства з дати встановлення першої групи інвалідності, а саме, з 09.12.2020 року. Розмір доплати до пенсії включено до суми недоотриманої пенсії та буде виплачено за нормами чинного законодавства. У вищезазначеному листі також вказано, що згідно з пунктом 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 р. № 22-1 (із змінами), для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що підтверджує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Саме на підставі зазначеного, для отримання нею нарахованої, але невиплаченої пенсії ОСОБА_3 вона змушена звернутися до суду із відповідною позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Ухвалою суду від 27.07.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в викликом сторін.

25.08.2022 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Зазначено, що в позовних вимогах позивач просить встановити факт спільного проживання однією сім`єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з 2000 року по 23.02.2021 року. Разом з тим, з наданих позивачем документів вбачається, що померлий ОСОБА_3 до 23.05.2016 року перебував у шлюбі. Крім того позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 до 19.01.2021 року.

Крім того норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004 року. Положеннями КпШС України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав законної чинності 01.01.2004 року. Тому становлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01.01.2004 року законом не передбачено.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, скористався правом надання відзиву, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи Дудар Т.Л. в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог у повному обсязі, просила відмовити в його задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, з`ясувавши їх позицію, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 .

15.02.201 року ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_3 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо перерахунку пенсії ОСОБА_3 .

19.05.2021 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо перерахунку пенсії померлого ОСОБА_3 .

Згідно листа-відповіді, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, повідомляє, що заяву ОСОБА_3 від 18.12.2020 року щодо переведення з пенсії за віком на пенсію по інвалідності першої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі відшкодування фактичних збитків згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсійну справу ОСОБА_3 було переглянуто та приведено у відповідність до норм чинного законодавства з дати встановлення першої групи інвалідності, а саме, з 09.12.2020 року. Розмір доплати до пенсії включено до суми недоотриманої пенсії та буде виплачено за нормами чинного законодавства. У вищезазначеному листі також вказано, що згідно з пунктом 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 р. № 22-1 (із змінами), для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що підтверджує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Судом з`ясовано, що заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2016 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано. Рішення набрало законної сили 23 травня 2016 року.

19 січня 2021 року ОСОБА_1 розірвала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .

Той період проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2000 року по 23.02.2021 року, який просить встановити позивач у своїй позовній заяві, померлий ОСОБА_3 ще перебував у шлюбних відносинах із ОСОБА_5 , а позивач ОСОБА_1 до 19.01.2021 перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_4 .

Також позивачем надано заяву ОСОБА_4 , завіреного приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Янковською О.І., з якої вбачається, що він з 07.03.1987 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 шлюб розірвано 19.01.2021 року. Стверджує, що в період з травня 2000 року по дату розірвання шлюбу 19.01.2021 вони не проживали однією сім`єю та не вели спільного господарства.

В наданих суду доказів позивач посилається на акт проживання померлого ОСОБА_3 разом позивачем від 18.07.2022, вказаний акт підписаний мешканцями будинку, однак ніким не затверджений та без проставлення відбитку печатки.

Крім того, позивачкою не надано належних та допустимих доказів щодо наявності між сторонами спільного сімейного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, у зазначений позивачкою період, що підлягає доведенню у цій справі.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом).

Також Верховний Суд України зазначив, що доводити такий факт слід документами та доказами того, що між заявником та іншої особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні відносини - свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного з «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки з уповноважених органів про спільне проживання та ведення господарства.

Відповідно до 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Отже жодних достовірних доказів проживання з померлим ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивачем надано не було.

Для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї, а покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого факту. Надані стороною позивача фотокартки вказують лише про стосунки ОСОБА_3 і позивачки під час їх зустрічей чи спільного проведення часу, відпочинку чи інш., але не свідчать про сталі їх відносини як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 4 СК України кожна особа має право на проживання в сім`ї та на повагу до свого сімейного життя.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Важливе значення для правильного вирішення спору про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу мають конституційні положення про ґрунтування шлюбу на вільній згоді жінки і чоловіка, про рівні права і обов`язки кожного із подружжя у шлюбі та сім`ї (стаття 51 Конституції України).

Крім того, за висновками Верховного Суду, що викладені у Постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Таким чином, доведенню підлягає не лише факт спільного проживання, а і наявність при цьому спільного побуту і взаємних прав та обов`язків. Враховуючи наведене, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має з`ясувати такі факти: спільне проживання осіб, наявність спільного побуту; взаємних прав та обов`язків. Можливість визнання проживання чоловіка та жінки однією сім`єю залежить від їх встановлення та доведеності. Так, відповідно до ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Щодо встановлення юридичного факту проживання однією сією чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження даного факту.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За положеннями статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують: 1) час придбання; 2) джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); 3) мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу, набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто, речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя, кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди, страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Отже, розгляд справи, в якій викладена самостійна позовна вимога про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, потребує надання сторонами належних та допустимих доказів обставин, зазначених у позовній заяві, та дослідження їх судом, адже нормами цивільного процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін у справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст. 81 ЦПК України.

Зазначені позивачем обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання. Позивачем не було представлено суду докази на підтвердження ведення спільного господарства, а також ведення єдиного бюджету. Крім того до 30.03.2016 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбу, а ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_4 до 19.01.2021р.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачі заперечують будь-які домовленості і зобов`язання стосовно позивача по незаконним (з точки зору позивача) діям відносно нього стосовно вищезазначених фактів, предмета спору, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов`язань стосовно позовних вимог є припущенням.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України, кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.

Таким чином позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу і утримання і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 15, 16, 55, 60 ЦК України, ст. 7, 60, 74 Сімейного кодексу України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та утримання - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.02.2023р.

Суддя: О. Г. Пустовіт