№ 108968065, 09.02.2023, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/156/22

Провадження № 3/163/14/23

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2023 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Шеремета С.А.

з участю представника Волинської митниці Кондратюка І.П.,

з участю секретаря Голядинець О.В.,

особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_1 ,

захисника особи, що притягується до відповідальності ОСОБА_2 ,

розглянувши в приміщенні суду направлені Волинською митницею матеріали справи за протоколом №0028/20500/22 про притягнення до відповідальності за ч.6 ст.481 МК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1

в с т а н о в и в:

Інспектор Волинськоїмитниці склавпротокол проте,що, ОСОБА_1 , який 23 грудня 2019 року через пункт пропуску "Устилуг" митного поста «Володимир-Волинський» Волинської митниці ДФС ввіз на митну територію України автобус "NEOPLAN N116", польський номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , в митному режимі тимчасового ввезення до 20 днів, а 15 січня 2020 року подав до Поліської митниці заяву про продовження строку тимчасового ввезення у зв`язку з несправністю двигуна, не вжив заходів для вчасного вивезення цього транспортного засобу і перевищив строк його тимчасового ввезення більше ніж на 30 діб, що було виявлено в ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.6 ст.481 МК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні порушення митних правил заперечив та пояснив, що був лише водієм автобуса, оскільки на той час працював у ФОП « ОСОБА_3 ». 30 березня 2020 року звільнився з посади за власним бажанням. Автобус йому не належить, тому не міг розпоряджатися правом на його вивезення. На даний час йому не відомо в якому стані перебуває ввезений автобус та де він знаходиться.

Представник Волинської митниці під час розгляду протоколу заявив, що вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, просив накласти на останнього стягнення в межах санкції ч.6 ст.481 МК України, стягнути витрати митниці і судовий збір.

Факт ввезення ОСОБА_1 23 грудня 2019 року на митну територію України через пункт пропуску "Устилуг" Волинської митниці автобуса "NEOPLAN N116", номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , в митному режимі тимчасового ввезення до 20 днів стверджений протоколом про порушення митних правил, витягом з модуля "Диспетчер ЗМК та Пасажирського пункту пропуску", письмовими поясненнями ОСОБА_1 і по справі не оспорюється.

Витягом з модуля "Диспетчер ЗМК та Пасажирського пункту пропуску" також стверджено, що в`їзд автобуса "NEOPLAN N116", номерний знак НОМЕР_2 , на територію України мав комерційне призначення (регулярні перевезення Полтава-Щецин»).

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 з 22 жовтня 2018 року працював водієм автотранспортних засобів у ФОП « ОСОБА_3 », звільнений з цієї посади 30 березня 2020 року за власним бажанням.

Частиною 6 статті 481 МК України встановлена відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.

У пункті 59 частини 1 статті 4 МК України визначено, що транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Згідно із ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.108 МК України строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення. Строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється митним органом з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути вивезені за межі митної території України після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.

За змістом абзацу 2 частини 4 статті 108 МК України якщо транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно вивезені за межі митної території України: … у разі накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил, перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час дії таких обставин, зберігання, арешту (вилучення) або здійснення таких операцій.

Відповідно до ч.1 ст.112 МК України митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.

Дослідженими у справі доказами достовірно встановлено, що ввезений на територію України автобус "NEOPLAN N116", номерний знак НОМЕР_2 , є транспортним засобом комерційного призначення.

ОСОБА_1 при ввезенні цього автобуса був лише водієм, тобто найманим працівником особи (фірми) перевізника.

Будь-якої комерційної діяльності ОСОБА_1 особисто не здійснював, як водій фірми перевізника виконував лише обов`язки по експлуатації автобуса за графіком міжнародного регулярного перевезення пасажирів.

Сам факт внесення даних про особу водія транспортного засобу комерційного призначення в базу даних АСМО «Інспектор» під час проходження митного контрою автоматично не покладає обов`язку щодо своєчасного реекспорту такого транспортного засобу саме на цього водія.

Жодного підпису про взяття на себе такого зобов`язання ОСОБА_1 не ставив.

Такі ж обставини підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , який показав, що разом із ОСОБА_1 працював водієм на міжнародному маршруті у ФОП « ОСОБА_3 ». 23 грудня 2019 року він разом із ОСОБА_1 на автобусі "NEOPLAN N116" на польській реєстрації повертались з рейсу в Україну через пункт пропуску "Устилуг". В пункті пропуску для перетину кордону подаються документи, в тому разі документи подавав ОСОБА_1 , проте жодних зобов`язань вони як водії не несуть бо не були уповноважені та те роботодавцем, всі зобов`язання за митними формальностями несе виключно роботодавець. Після повернення в Україну автобус разом із усіма документами був у володінні роботодавця, який відправив автобус на ремонт, яка подальша доля автобуса йому не відома, бо рейсів не було через розповсюдження «Короновірусу», а пізніше він звільнився і пішов в пошуках іншої роботи.

Отже, встановивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд за змістом вищенаведених норм митного законодавства дійшов висновку, що відповідальність за вчасне вивезення транспортного засобу комерційного призначення за межі митної території України покладається саме на посадову особу перевізника, яким в цій справі є саме фізична особа підприємець, а не особа водій, який не був уповноважений перевізником на вчинення юридично значущих дій за ями особисто мав би нести відповідальність. Адже, в силу життєвих, трудових (графіка перевезення) чи інших об`єктивних обставин той же самий водій не завжди спроможний здійснити вивезення транспортного засобу, а визначальним для митного органу у відповідності до ч.1 ст.112 МК України є своєчасність вивезення такого транспортного засобу незалежно від водія, який ним буде керувати.

Ці обставини були предметом ретельної перевірки судом. Тричі викликався в якості свідка фізична особа підприємець ОСОБА_3 для необхідності установлення кола прав і обов`язків найманого ним водія міжнародного маршруту, проте свідок жодного разу не з`являвся, що підтверджує висновок суду, що саме останній є відповідальною посадовою особою у відповідності до вимог п.п.7, 43 ст.4, ч.2 ст.459 МК України.

За викладених обставин ОСОБА_1 не є належним суб`єктом відповідальності за ч.6 ст.481 МК України, тому висновок митниці про те, що він не вжив заходів щодо вчасного вивезення автобуса за межі митної території України та перевищив строк його тимчасового ввезення більше ніж на 30 діб, є безпідставними і не відповідають фактичним обставинам справи.

Отже, аналіз доказів по справі в сукупності з відповідним законодавством дає підстави для висновку про відсутність в діях зобов`язання ОСОБА_1 передбаченого ч.6 ст.481 МК України правопорушення.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з наведеним провадження в справі підлягає закриттю за відсутністю в діях зобов`язання ОСОБА_1 складу правопорушення.

Витрати митного органу по справі відсутні, судовий збір не справляється на підставі ст.401 КУпАП.

Керуючись ст.ст.522, 527, 528 МК України,суддя

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі за протоколом № 0028/20500/22 щодо ОСОБА_1 за ознаками ч.6 ст.481 МК України закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області С.А.Шеремета