Решение № 108964421, 14.02.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/17205/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/17205/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби, Полтавської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

10.12.2021 ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості від 02.09.2020 №UA110320/2020/000070/1, яким визначено митну вартість придбаного ним у Литві автомобіля Skoda Roomster на рівні 1850 Євро, тоді як у митній декларації той указав 1300 Євро.

В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на обставини порушення його права на безперешкодне митне оформлення товару в порядку ст. 49 Митного кодексу України за основним методом внаслідок безпідставних, як на його думку, висновків митного органу про заниження митної вартості автомобіля під час його митного оформлення при ввезенні на територію України. Вказує, що відповідач протиправно прирівняв митну вартість імпортованого позивачем автомобіля до найбільшої з можливих вартостей, що містяться в його інформаційних ресурсах. При цьому відповідач порушив послідовність застосування методів за наявності у митного органу інформації щодо митного оформлення ідентичних та подібних товарів, безпідставно обравши резервний метод.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 позовну заяву залишено без руху, у ухвалою 23.12.2021 - повернуто заявнику у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.

Проте, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 скасовано ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2021, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2022 справу прийнято до провадження, відкрито провадження та призначено її до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

Дніпровська митниця Держмитслужби правом на подачу відзиву на позов не скористалася.

Разом з тим, 28.12.2022 до суду від представника Дніпровської митниці Держмитслужби надійшло клопотання про заміну відповідача в особі Дніпровської митниці Держмитслужби у зв`язку з реорганізацією на його правонаступника в особі Полтавської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП 43997576), до якої перейшли функції та повноваження, у тому числі реорганізованої Дніпровської митниці Держмислужби.

Ухвалою суду від 04.01.2023 клопотання представника Дніпровської митниці Кекуатової Н.І. про заміну сторони у справі №440/17205/21 задоволено частково. Залучено до участі у справі №440/17205/21 в якості співвідповідача Полтавську митницю Держмитслужби.

Лише 17.01.2023 до суду від Полтавської митниці Держаудитслужби надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 132-144), за змістом якого представник вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають. Вказує на виявлені під час митного оформлення недоліки поданих документів, а саме: відсутність підпису покупця, який відповідає зразку підпису в паспорті №003192238 від 02.04.2019 та в акті про проведення митного огляду транспортного засобу №UA205020/2020/209208; відсутність у довідці про транспортні витрати, понесені покупцем, даних про маршрут, протяжність у кілометрах та розміру тарифної ставки на перевезення на 1 км маршруту; відсутність у договорі установчих умов оплати та відсутністю підтверджуючого документу щодо оплати товару. Пояснює, що враховуючи виявлені в ході перевірки невідповідності у наданих до митного оформлення документах, відсутність документального підтвердження складових ціни, що фактично сплачена, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до ч. 6 ст. 54, ч. 2 ст. 58 МК України. У зв`язку з неможливістю застосування всіх попередніх методів визначення вартості товарів посадовою особою митниці послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості. Так, у митниці була наявна інформація щодо митного оформлення ідентичного товару за резервним методом визначення вартості на рівні 1850 євро/шт. Водночас, із урахуванням інформації з витягу АСМО, ціна на автомобілі марки Skoda модель Roomster за період з 02.06.2020 по 01.09.2020 коливалася від 1400 Євро до 2035 Євро за одиницю. Тому, у зв`язку з неможливістю застосування вартості, заявленої декларантом (1300 євро/шт), Дніпровською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості від 02.09.2020 №UA110320/2020/000070/1. Щодо строків звернення до суду вказував, що ОСОБА_1 такі порушив, оскільки після прийняття спірного рішення звернувся 03.09.2020 до митниці з новою митною декларацією №UA110320/2020/008876, якою надав гарантії відповідно до розділу Х МК України про сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, чим засвідчив свою незгоду з прийнятим спірним рішенням про коригування митної вартості.

У відповіді на відзив, що надійшов через систему "Електронний суд" 19.01.2023 (а.с. 179-184), позивач вказує, що неспівпадіння підписів у договорі з актом про проведення огляду та паспорту є припущеннями відповідача. До того ж таке неспівпадіння жодним чином не впливає на митну вартість задекларованого товару та у подальшому не завадило відповідачу провести митне оформлення з відкоригованою митною вартістю. Вважає надану довідку про транспортні витрати допустимим доказом на підтвердження витрат на переміщення автомобіля, а тому вимога відповідачів про надання заяви про витрати, понесені в дорозі, з метою приєднання їх до фактурної вартості є безпідставною. Щодо відсутності у договорі купівлі-продажу умов оплати та відсутності підтверджуючого документу щодо сплати рахунку зауважував, що норма статті 1087 ЦК України дозволяє проводити розрахунки у готівковій формі, тоді як Митний кодекс України не вимагає підтвердження певними засобами доказування факту передачі готівкових коштів під час розрахунку за участю фізичної особи. Посилався на позицію Верховного Суду, викладену в постанові у справі №1140/3242/18, згідно з якою відсутність доказів оплати придбаного товару (автомобіля) не може бути самостійною підставою для відмови у митному оформленні транспортного засобу за ціною угоди з огляду на те, що дотримання законодавства в частині оформлення правовідносин щодо продажу транспортного засобу та умов оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

У запереченнях Полтавської митниці з приводу розбіжності підписів представник зазначив, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості подані декларантом документи перевірялися в ході форматологічного контролю, за результатом чого системою аналізу та управління ризиками було визначено ризиковість даної імпортної операції. При цьому розбіжності підписів є очевидними, а не припущенням, як стверджує позивач. Надана позивачем від свого імені довідка про транспортні витрати не підтверджує фактичні виплати, понесені його уповноваженою особою ОСОБА_2 . Щодо підтвердження факту оплати за товар, то митному органу було б достатньо будь-якого підтвердження оплати, оскільки сам договір про купівлю-продаж лише засвідчує наміри його сторін, але не може підтверджувати його реалізацію та проведення розрахунків за ним.

Доводи сторін щодо не/порушення строку звернення з позовом суд вже не оцінює, оскільки Другий апеляційний адміністративний суд у цій справі у постанові від 26.07.2022 вказав, що саме за результатами отримання відомостей у липні 2021 року, зокрема листів Хмельницької митниці від 22.07.2021 за №7.26-1/27/10/354, Рівненської митниці від 23.07.2021 за №7.13-1/27/10-41/786, Львівської митниці від 26.07.2021 за №7.4-1-28-09/ЗПІ/10/241, Київської митниці від 27.07.2021 за № 7.8-1/28.5/10/1926 позивач дізнався про порушення своїх прав.

Розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши усі докази, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

На підставі довіреності серії НОР №641631 від 25.08.2020 (а.с. 159-160) уповноважена позивачем фізична особа ОСОБА_2 придбав для позивача в Литовській Республіці автомобіль марки Skoda моделі Roomster з бензиновим двигуном об`ємом 1390 см3 кузов номер (VIN) НОМЕР_1 , 2007 року випуску.

ОСОБА_1 у позові вказав, що автомобіль придбано за ціною і на умовах, які визначені ОСОБА_2 самостійно під час огляду автомобіля відповідно до наданих у довіреності повноважень. Ціна, яка фактично сплачена позивачем за придбаний в Литовській Республіці автомобіль Skoda Roomster, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , склала 1200 Євро, на підтвердження чого позивач надав договір купівлі-продажу автомобіля, датований 27.08.2020, та переклад до нього (а.с. 197-198).

02.09.2020 позивач (декларант) до Дніпровської митниці для митного контролю та оформлення подав електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ (надалі - МД) №UA110320/2020/008859 для митного оформлення легкового автомобіля вживаного: марка Skoda, модель: Roomster, календарний рік виготовлення: 2007, модельний рік виготовлення: 2007, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , обладнаний двигуном внутрішнього згоряння із іскровим запалюванням та із зворотно-поступальним рухом поршня з робочим об`ємом циліндрів: 1390 см3, номер двигуна: НОМЕР_2 , потужність 63 kW, колісна формула: 4х2 (а.с. 145-146).

У цій декларації митну вартість автомобіля декларант визначив у розмірі 1300 Євро за ціною договору купівлі продажу автомобіля (1200 Євро), до якої було додано витрати на доставку автомобіля до кордону України (100 Євро).

На підтвердження фактурної вартості (ціни) автомобіля разом з декларацією до митного органу було надано договір купівлі-продажу автомобіля від 27.08.2020 (а.с. 197).

На підтвердження вартості витрат на переміщення автомобіля з Литви до України разом з декларацією позивач надав свою довідку від 02.09.2020 б/н про транспортні витрати, якою повідомив обставини того, що транспортні витрати склали 100 Євро (а.с. 158).

Дніпровська митниця заявлену митну вартість автомобіля не визнала, у митному оформленні автомобіля відмовила, прийнявши рішення про коригування митної вартості за №UA110320/2020/000070/1 від 02.09.2020 (а.с. 190), у якому самостійно визначила митну вартість на рівні 1850 Євро.

Позивач вважає, що вищевказане рішення порушує його права та законні інтереси, зокрема в частині сплати податків при ввезенні транспортного засобу в Україну без переплат, виключно в тих розмірах, які передбачені митним законодавством, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою цієї ж статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

А відповідно до частини шостої цієї ж норми, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави для формулювання висновку про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення задекларованої митної вартості товару лежить на декларантові. Для цього декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. У свою чергу контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі №826/10527/17, у постанові від 09.06.2020 у справі №1.380.2019.002044.

Як вже встановлено судом, 02.09.2020 позивач (декларант) для митного контролю та оформлення подав до Дніпровської митниці електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ (надалі - МД) №UA110320/2020/008859 для митного оформлення легкового автомобіля вживаного: марка Skoda, модель: Roomster, 2007 року виготовлення, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 (а.с. 145-146).

У цій декларації митну вартість автомобіля декларант визначив у розмірі 1300 Євро за ціною договору купівлі продажу автомобіля (1200 Євро), до якої було додано витрати на доставку автомобіля до кордону України (100 Євро).

На підтвердження фактурної вартості (ціни) автомобіля разом з декларацією відповідачу було надано договір купівлі-продажу автомобіля від 27.08.2020 (а.с. 197-198).

На підтвердження вартості витрат на переміщення автомобіля з Литви до України разом з декларацією позивач надав власну довідку від 02.09.2020 б/н про транспортні витрати на суму 100 Євро (а.с. 158).

Дніпровська митниця заявлену митну вартість автомобіля не визнала, у митному оформленні автомобіля відмовила, прийнявши рішення про коригування митної вартості за №UA110320/2020/000070/1 від 02.09.2020 (а.с. 190), у якому самостійно визначила митну вартість на рівні 1850 Євро, застосувавши резервний метод.

У спірному рішенні відповідач, як на підставу неможливості застосування основного методу - за ціною договору (вартість операції), посилався на те, що до митного оформлення подано довідку про транспортні витрати від 02.09.2020 №б/н, складену самим ОСОБА_1 , згідно з якою вартість транспортних витрат становить 100 Євро. Проте даний документ не містить інформації щодо маршруту, протяжності у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту та виданий не конкретним перевізником.

Позивач у заявах по суті справи зазначав, що автомобіль переміщувався в Україну своїм ходом і проїхав до кордону України відстань приблизно у 650-700 км з урахуванням максимальної вартості пального у 1,3 Євро за літр та витрат автомобіля 6,8 літрів на 100 км, у наданій ним до митниці довідці транспортні виплати ним заявлено у 100 Євро, що, на його думку, повністю покриває максимальні розрахункові витрати на переміщення автомобіля до кордону України.

У зв`язку з цим суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 дійшов правового висновку про те, що, оскільки МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така позиція підтримана Верховним Судом і у постанові від 07.05.2020 у справі №400/2922/18.

Відтак довідка про транспортні витрати може складатися позивачем та подаватися до митного органу, однак на підтвердження задекларованої суми транспортних витрат, яка складається з добутку вартості придбаного пального на пройдений шлях, мають надаватися, як вірно зазначив митний орган, відповідні платіжні документи та відомості щодо маршруту, протяжності у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, оскільки сам декларант вказує максимальну вартість пального у розмірі 1,3 Євро, приблизну відстань - 650-700 км, з яких він обчислював суму транспортних витрат, але жодного доказу на підтвердження задекларованих числових показників до митниці не надає.

Тож, за відсутності платіжних документів на придбання пального, довідка, яка надана позивачем, була правомірно не прийнята митним органом з мотивів не підтвердження задекларованих у ній транспортних витрат.

Відмовляючи у застосуванні основного методу, митний орган посилався на обставини того, що договір купівлі-продажу від 27.08.2020 б/н не містить установчих умов оплати та умов поставки товару, платіжні документи до митного контролю не надано.

З цього приводу позивач пояснював, що виконання договору купівлі-продажу товару (автомобіля) за участю фізичних осіб не має містити установчих умов оплати та умов поставки товару, оскільки автомобіль придбано за місцем огляду на площадці для продажу, його ціну одразу оплачено, а тому виконання умов договору не має супроводжуватися складанням банківських платіжних документів.

Цим самим позивач висловив свою незгоду з діями відповідача в частині незастосування основного методу.

Однак, розвиваючи свою думку, у позовній заяві ОСОБА_1 вже апелює до митних вартостей ідентичних автомобілів, які той отримав за результатами переписки з митними органами України.

Так само, скасовуючи ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у цій справі, Другий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 26.07.2022 момент порушення права позивача, предмет і підставу позову пов`язує з моментом отримання ним у липні 2021 року відомостей від митних органів України, зокрема листів Хмельницької митниці від 22.07.2021 за №7.26-1/27/10/354, Рівненської митниці від 23.07.2021 за №7.13-1/27/10-41/786, Львівської митниці від 26.07.2021 за №7.4-1-28-09/ЗПІ/10/241, Київської митниці від 27.07.2021 за № 7.8-1/28.5/10/1926.

Вказані відомості відображають інформацію про вартості розмитнення подібних товарів, що у свою чергу може бути підставою для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів або за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, передбачених ст.ст. 59, 60 Митного кодексу України, про що зазначає і сам позивач у своєму позові.

Така невизначеність позивача свідчить лише про те, що він і сам не знає, з яких мотивів він оскаржує спірне рішення відповідача. Головною метою заявленого позову є скасування рішення митниці задля повернення з Державного бюджету України надміру, як на думку позивача, сплачених митних платежів.

Тож даний спір стосується не методу, обраного митницею, а неприйняття митним органом в рамках резервного методу митних вартостей на ідентичні (подібні) товари, наданих позивачем, позаяк основний метод був правомірно відхилений, оскільки декларант не надав доказів здійснення оплати коштів за придбаний транспортний засіб, як і не надав документів, з яких можна було б встановити особу попереднього власника транспортного засобу та докази отримання ним повної суми вартості саме за цей транспортний засіб. Сам договір не містить інформації щодо місця його укладання, тоді як в митній декларації зазначена країна відправлення Литва.

Вказані недоліки договору спричинили у митного органу обґрунтовані сумніви щодо фактичної вартості оцінюваного товару (автомобілю), ввезеного позивачем на територію України, що і було підставою для витребування у декларанта додаткових документів у межах проведення процедури консультації між митним органом та декларантом.

Відтак, у порушення приписів ст. 368 Митного кодексу України, позивачем не доведено фактурної вартості ввезеного автомобіля загалом на рівні 1300 Євро, що свідчить про наявність достатніх підстав для коригування митної вартості автомобіля, ввезеного позивачем на територію України.

При цьому суд не надає оцінку доводам відповідача і запереченням позивача з приводу наявності розбіжностей у поданих позивачем документах щодо відсутності підпису покупця, який відповідає зразку підпису у паспорті № НОМЕР_3 від 02.04.2019 та в акті про проведення митного огляду транспортного засобу №UA205020/2020/209208, оскільки оскаржуване рішення Дніпровської митниці від 02.09.2020 №UA110320/2020/000070/1 аналізу вказаних недоліки не містить.

Як вже було зазначено вище, відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У спірному рішенні Дніпровської митниці від 02.09.2020 №UA110320/2020/000070/1 зазначено, що консультація була проведена.

Як з`ясовано судом, у складі електронного повідомлення декларант листом від 02.09.2020 б/н надсилав повідомлення щодо неможливості подальшого надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість у 10-денний термін у зв`язку з їх відсутністю (а.с. 164-165). Натомість у цьому повідомленні позивач повідомив наявні у нього відомості щодо оформлених митних декларацій на ідентичні (у розумінні статті 59 МК України) та подібні (у розумінні статті 60 МК України) товари.

Проте відповідач надану позивачем інформацію не взяв до уваги, вказавши що така не містить посилання на джерело її отримання та викликає сумніви щодо її достовірності та не спростовує всіх виявлених розбіжностей у документах, що підтверджують митну вартість.

Однак суд визнає такі мотиви відповідача необґрунтованими з наступних міркувань.

За приписами частини першої статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга стаття 64 МК України).

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості (частина третя статті 64 МК України).

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а дійшов висновку про те, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Під час дослідження питання обґрунтованості числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом, із спірного рішення суд встановив, що відповідач митну вартість автомобіля позивача скоригував за другорядним методом визначення митної вартості - 2ґ - резервний метод згідно з положеннями ст. 64 МК України за митною декларацією від 13.08.2020 №UA209180/2020/039479 на рівні 1850 Євро (а.с. 168).

При цьому митну вартість порівнюваного товару було визначено за 6 (резервним) методом, про що свідчить колонка 43, в якій зазначається метод визначення митної вартості.

Вказане суперечить вищевикладеним висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а, відповідно до яких, при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

До того ж суд звертає увагу на те, що автомобіль за основними параметрами, який використовується для порівняння (марка - Scoda, модель автомобіля - Roomster, тип двигуна - бензин, рік виготовлення - 2007, об`єм циліндрів - 1390 см3, потужність - 63kW) хоч і відповідає автомобілю, який заявлений для митного оформлення позивачем, проте додатково обладнаний ГБО.

При прийнятті рішення про коригування митної вартості автомобіля, відповідач виходив з обставин відсутності інформації щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних/подібних товарів, неможливості послідовного застосування інших методів, та можливості використання другорядного методу визначення митної вартості - 2г - резервний метод. При цьому, відсутність цін на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідач не довів, що додатково свідчить про те, що митним органом було допущено помилку при обранні методу визначення митної вартості товару, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

У свою чергу позивач, на спростування доводів відповідача про відсутність у останнього інформації щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних/подібних товарів, надав листи Львівської, Київської, Рівненської, Хмельницької митниць, за змістом яких в Україні в той же період проведено і інші митні оформлення ідентичних (у розумінні ст. 59 МК України) та подібних (у розумінні ст. 59 МК України) автомобілів, митну вартість яких визнано митними органами і яка є меншою, ніж митна вартість імпортованого ОСОБА_1 автомобіля (а.с. 202-213).

Проте такі докази позивача суд до уваги не приймає, оскільки в листі Рівненської митниці Держмитслужби від 23.07.2021 №7.13-1/27/10-41/786 (а.с. 202-203) хоч і наведений перелік автомобілів за відповідними автомобілю позивача параметрами, проте такий перелік взагалі не містить інформації, за яким методом митний орган визначав вартість автомобіля.

У листах же Київської митниці, Львівської митниці та Хмельницької митниці надано інформацію по автомобілях, вартість яких визначена за 1 (за ціною договору (контракту)) та 6 (резервним) методами (а.с. 204-213).

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товарів суб`єкт владних повноважень діяв всупереч установленому законом порядку, необґрунтовано, без з`ясування усіх необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушив законні інтереси позивача.

Зважаючи на те, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та сформував рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2020 №UA110320/2020/000070/1, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач судових витрат, у т.ч. зі сплати судового збору не поніс, так як звільнений від його сплати за законом як особа з інвалідністю 2 групи, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби, Полтавської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 02.09.2020 №UA110320/2020/000070/1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун