Решение № 108964324, 14.02.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18031/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ - 20987385) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії після смерті її чоловіка ОСОБА_2 згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року у справі №420/4037/22 за період з 01 квітня 2019 року по вересень 2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ - 20987385) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманої пенсії після смерті її чоловіка ОСОБА_2 згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року у справі №420/4037/22 за період з 01 квітня 2019 року по вересень 2022 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є вдовою військового пенсіонера ОСОБА_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію як особа, яка втратила годувальника. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 року по справі №420/4037/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 з 01.04.2019 згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення, наданою Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 04 листопада 2021 року №ЮО85948 з урахуванням раніше виплачених сум. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, у зв`язку з чим, позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із запитом щодо виконання рішення суду від 08.06.2022 року. Листом відповідач повідомив про відмову виконати рішення суду.

Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

05.01.2023 року за вх. № ЕП/420/23 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що виплата пенсії припинена з 01.10.2022 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Головне управління зазначає, що будь-яких доказів того, що позивач є саме правонаступником померлого ОСОБА_2 позивачем не надано. Так, належним доказом правонаступництва позивача є наявність документів, визначених законом, про те, що права та обов`язки померлого ОСОБА_2 перейшли до позивача, а саме виданого на ім`я позивача свідоцтва про право на спадщину. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою суду від 19.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.

Обставини справи.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть від 15.09.2022 року серії НОМЕР_2 .

За життя ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Одеській області та отримував пенсію на підставі Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 року по справі №420/4037/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 з 01.04.2019 згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення, наданою Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 04 листопада 2021 року №ЮО85948 з урахуванням раніше виплачених сум.

24.10.2022 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із запитом щодо надання інформації про виконання рішення суду від 08.06.2022 року по справі №420/4037/22.

Листом від 01.11.2022 року № 1500-0308-8/113868 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що оскільки рішення суду не містить відомостей про негайне виконання, відсутній порядок та строк його виконання, тому на час смерті ОСОБА_2 рішення не виконано. Також, зазначено, що для проведення перерахунку пенсії позивачу по довідці від 04.11.2021 року № ЮО 85948 правових підстав немає.

03.11.2022 року відкрито спадкову справу про що внесено реєстраційний запис у Спадковому реєстрі, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 70510125 від 03.11.2022 року.

01.12.2022 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із запитом щодо надання інформації про суму, яка підлягала нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 року по справі №420/4037/22 за період з 01.04.2019 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 07.12.2022 року № 1500-0308-8/126288 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що для проведення перерахунку пенсії позивачу по довідці від 04.11.2021 року № ЮО 85948 правових підстав немає.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до ст. 61 Закону № 2262-ХІІ (серед іншого) суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Абзацом 1 частини другої, частини четвертої статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абз.16 ч.1 ст.1 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції»).

Відповідно до п. 2.26. розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника.

Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Так, відповідно до ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Висновки суду.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера та з урахуванням надання документів, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті, а у разі відсутності членів сім`ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

В розумінні статті 61 Закону № 2262-ХІІ позивачка має право на отримання недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 .

Позивачка, як особа, що має родинні зв`язки з пенсіонером та є членом сім`ї у розумінні наведених норм, через свого представника звернулася до відповідача із заявою про виплату пенсії 24.10.2022 року.

Отже, позивачка звернулася до відповідача у визначений Законом № 2262-ХІІ строк.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, відмовляючи позивачці у виплаті пенсії, відповідач порушив право позивачки на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ - 20987385) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії після смерті її чоловіка ОСОБА_2 згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року у справі №420/4037/22 за період з 01 квітня 2019 року по вересень 2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ - 20987385) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманої пенсії після смерті її чоловіка ОСОБА_2 згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року у справі №420/4037/22 за період з 01 квітня 2019 року по вересень 2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві грн., 40 коп.) грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко