Решение № 108964321, 14.02.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18034/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченого грошового забезпечення,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 , в якій просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції зайво виплачене грошове забезпечення за період невиходу на службу та за невідпрацьований час у місяці звільнення у розмірі 5868,91 (п`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень, дев`яносто одна копійка).

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції. 03.05.2022 року за вх. № 18035 до УМАЗ ДПП надійшла доповідна записка начальника УПП в Херсонській області ДПП стосовно виявленого факту порушення службової дисципліни у діях в тому числі відповідача, що виразилось у невиході на службу без поважних причин у період дії воєнного стану з 23.04.2022 року по 03.05.2022 року. У подальшому за вказаним фактом було проведено службове розслідування та за результатами якого встановлено факт грубого порушення службової дисципліни відповідачем, що виразилось у невиході на службу без поважних причин з 23.04.2022 року по 03.05.2022 року. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1,2,4,5,8 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до відповідача наказом Департаменту патрульної поліції № 287 від 19.05.2022 р. було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Відповідно до Наказу по особовому складу № 815 о/с від 01.06.2022 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції було звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 01 червня 2022 року. Із вказаними вище наказами відповідача ознайомлено належним чином, дотепер наказ ДПП № 815 о/с від 01.06.2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції не скасовано. Відповідно до п. 28 Наказу Департаменту патрульної поліції №288 від 19.05.2022 року, Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції доручено здійснити перерахунок та утримання грошового забезпечення, виплаченого особам, які притягаються до дисциплінарної відповідальності, за час фактичних прогулів з 23.04.2022 року до 03.05.2022 року. Відповідно до п. 8 Розділу І Наказу Міністерства внутрішніх справ № 260 від 06.04.2016 року «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується, підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення. Позивач вказав, що відповідач був відсутній на службі без поважних причин з 23.04.2022 року до 03.05.2022 року, а наказ Департаменту патрульної поліції №288 у якому містилась вимога про здійснення перерахунку та утримання грошового забезпечення за час фактичних прогулів з 23.04.2022 року до 03.05.2022 року був виданий 19.05.2022 року. Тобто, як вказав позивач, за час фактичних прогулів відповідачем було у повному обсязі отримано грошове забезпечення, у зв`язку з чим виникла необхідність проведення перерахунку грошового забезпечення виданого відповідачу та стягнення суми зайво виплаченого грошового забезпечення з відповідача.

Відповідно до Наказу по особовому складу № 173 о/с від 14.01.2022 року та №167 від 14.01.2022 року відповідачу надано частину основної відпустки за 2022 рік строком з 01.02.2022 року по 15.02.2022 року, тобто щорічну чергову оплачувану відпустку за 2022 рік згідно з вимогами частини першої статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» у кількості 15 діб. Відповідно до Наказу по особовому складу № 815 о/с від 11.06.2022 р. інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 01 червня 2022 року в поліції із відрахуванням грошового забезпечення за 2 доби надмірно нарахованої частини чергової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Відповідачеві було надано щорічну чергову оплачувану відпустку за 2022 рік та ним використану у кількості 15 діб, однак, відпрацьовано у 2022 році було за 13 днів відпустки. Позивач, посилаючись на норми діючого законодавства та те, що згідно з розрахунком зайво виплаченого грошового забезпечення за період невиходу на службу та за невідпрацьований час у місяці звільнення, проведеного ВОП УФЗБО загальна сума заборгованості відповідача перед Департаментом патрульної поліції становить 5868,91 грн., просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою суду від 19.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.

Обставини справи.

ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до Наказу по особовому складу № 173 о/с від 14.01.2022 року ОСОБА_1 надано частину основної відпустки за 2022 рік строком з 01.02.2022 року по 15.02.2022 року.

03.05.2022 за вх. № 18035 до УМАЗ ДПП надійшла доповідна записка начальника УПП в Херсонській області ДПП підполковника поліції Івана Базаренко стосовно виявленого факту порушення службової дисципліни у діях в тому числі Відповідача, що виразилось у невиході на службу без поважних причин у період дії воєнного стану з 23.04.2022 року по 03.05.2022 року.

На підставі наказу ДПП від 03.05.2022 року № 531 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» проведено службове розслідування.

Наказом Департаменту патрульної поліції № 287 від 19.05.2022 року за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1,2,4,5,8 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до Наказу по особовому складу № 815 о/с від 01.06.2022 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 01 червня 2022 року.

Відповідно до п. 67 Наказу Департаменту патрульної поліції №287 від 19.05.2022 року Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції доручено здійснити перерахунок та утримання грошового забезпечення, виплаченого особам, які притягаються до дисциплінарної відповідальності, за час фактичних прогулів з 23.04.2022 року до 03.05.2022 року.

Згідно з розрахунком зайво виплаченого грошового забезпечення за період невиходу на службу та за невідпрацьований час у місяці звільнення загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед Департаментом патрульної поліції становить 5868,91 грн.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, регламентовано Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону № 580-VIII вбачається, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України. прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Також, ч.1 ст.17 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спецiальне звання поліції.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону № 580-VIII вбачається, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до вимог ст.60 Закону № 580-VIII, відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції. регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Згідно із п.4 ч.10 ст.62 Закону № 580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до ч.1,2 ст.94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Вiдповiдно до п.1 розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення Поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 вбачається, що цей Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).

Згідно п.8 розділу 1 вищезазначеного Порядку вбачається, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується.

Якщо працівник був відсутній на робочому місці без поважних причин повний календарний місяць, за який здійснюються розрахунки щодо нарахування заробітної плати, то заробітна плата (основна посадовий оклад, тарифна ставка, оклад) працівникові за цей місяць не нараховується. Якщо працівник був відсутній на робочому місці без поважних причин окремі дні (години), то основна заробітна плата нараховується виходячи з відпрацьованого працівником робочого часу (фактично виконаної роботи).

Згідно п.9 ст.93 Закону № 580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Висновки суду.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу по особовому складу № 173 о/с від 14.01.2022 року ОСОБА_1 надано частину основної відпустки за 2022 рік тривалістю 15 діб, строком з 01.02.2022 року по 15.02.2022 року.

Тобто, відповідачу надано частину основної відпустки за 2022 рік згідно з вимогами частини першої статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» у кількості 30 діб.

Відповідно до Наказу по особовому складу № 815 о/с від 01.06.2022 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 01 червня 2022 року із відрахуванням грошового забезпечення за 2 доби надмірно нарахованої частини чергової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Відповідачеві було надано щорічну чергову оплачувану відпустку за 2022 рік у кількості 15 діб, однак, відпрацьовано у 2022 році було за 13 днів відпустки.

Тобто, відповідачу нараховано грошове забезпечення за 2 доби надмірно нарахованої частини чергової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За змістом частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення за час фактичних прогулів з 23.04.2022 року до 03.05.2022 року та за 2 доби надмірно нарахованої частини чергової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року у розмірі 5868,91 грн.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

З викладеного вбачається, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, не підлягає.

Враховуючи наведене, з урахуванням приписів ч.2 ст. 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченого грошового забезпечення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; код ЄДРПОУ: 40108646) зайво виплачене грошове забезпечення за період невиходу на службу та за невідпрацьований час у місяці звільнення у розмірі 5868,91 (п`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень, дев`яносто одна копійка).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко