Решение № 108962201, 02.02.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року Справа № 160/20538/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, буд.93, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 41323962) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

-визнати протиправними дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо припинення (затримання) з вересня 2022 року щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-зобов`язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області нарахувати з того часу, з якого їх було припинено (затримано), а саме: з 01.09.2022 року, та виплачувати в подальшому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхові виплати, які належать позивачу у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався під час роботи на КДГМК «Криворіжсталь».

В обґрунтування позовних вимог вказано, що з 28 березня 2004 року позивач перебуває на обліку у Криворізькому відділенні управлінні виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпроптеровській області та отримував страхові виплати після отримання травми під час роботи на КДГМК «Криворіжсталь» (ІІ група інвалідності).

Після підтвердження втрати працездатності та огляду МСЕК, що підтверджується відповідними довідками, з вересня 2022 року позивачу припинили нараховувати та виплачувати страхові виплати, з підстав перебуванням позивача в переліку осіб, які підозрюються у проведенні протиправної діяльності на шкоду державній безпеці України, наданого Службою безпеки України, з чим позивач не погоджується та просить позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року отримана представником відповідач 26 серпня 2021 року, проте, станом на день прийняття рішення відповідач правом на надання відзиву не скористався.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Криворізькому відділенні управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпроптеровській області з 28.03.20004 року у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався під час роботи на КДГМК «Криворіжсталь» , та до 01.09.2022 року отримував страхові виплати.

07.09.2021 року позивачем пройдено комісію щодо підтвердження втрати працездатності та ІІ група інвалідності, за результатами якої останньому видана довідка № 061009 (дійсна до 10.07.2024 року), копія якої наявна в матеріалах справи.

10.07.2021 року позивачем пройдено огляд МСЕК, за результатами якого підтверджено ІІ групу інвалідності та видано довідку № 150538 (дійсна до 01.08.2024 року), копія якої наявна в матеріалах справи.

Незважаючи на підтвердження втрати працездатності та наявної ІІ групи інвалідності з вересня 2022 року позивач перестав отримувати страхові виплати.

17 листопада 2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою стосовно з`ясування підстав призупинення страхових виплат.

Листом від 28.11.2022 року № 20.1-16/4393 управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області Криворізьке відділення повідомило позивача, що відповідно до листа Служби Безпеки України від 04.10.2022 року № 03-09/3927 «Про встановлення контролю» позивач значиться в переліку осіб, які підозрюються у проведені протиправної діяльності на шкоду державній безпеці України.

Судом встановлено, що Жовтневим районним судом Дніпропетровської області в місті Кривому Розі ухвалено вирок від 04.08.2022 року у справі № 212/3751/22 по кримінальному провадженні № 22022040000000 від 27.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, де ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 111-1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування на строк 10 років.

Вирок Жовтневого районного суду Дніпропетровської області в місті Кривому Розі набрав законної сили 05.09.2022 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту.

Прямим та основним нормативним актом для спірних у цій справі правовідносин є Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р № 1105-XIV (далі Закон № 1105-XIV) зі змінами, який за місцем в ієрархічній структурі має більшу юридичну силу у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні та відповідно є пріоритетним у застосуванні до правовідносин, що виникають при виплаті раніше призначених щомісячних страхових виплат особам, які втратили працездатність внаслідок професійного захворювання.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 1105-XIV законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів, і відповідно, відповідач по справі зобов`язаний провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду (ч.3 ст.8 Закону № 1105-XIV).

Основними завданнями Фонду та його робочих органів є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування та надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону (п.1,2 ч.1 ст.9 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до змісту ст.36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку (ч.1 ст.36), а щомісячна страхова виплата включена до наведеного у ч.7 ст.36 цього Закону переліку страхових виплат, як виплата втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, яка застрахованій особі проводяться Фондом протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком (ч.5 ст.47 Закону № 1105-XIV). При цьому, інформація про право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки зазначаються в рішенні Фонду оформленому постановою (ст.44 Закону № 1105-XIV), а припинення страхових виплат може відбуватися лише у передбачених ч.1 ст.46 Закону № 1105-XIV.

Згідно з частиною 1 статті 46 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 1 статті 27 Закону України від 14 січня 1997 року №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №16/98-ВР) передбачено, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.

З огляду на наведене вище, Законами №16/98-ВР та №1105-ХIV не передбачено таких підстав для припинення виплати страхових виплат, як наявність вироку суду.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, що з наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод, що забезпечуються Конституцією України та не можуть бути скасовані.

Суд вважає, що позивач, як громадянин України, має право на отримання належних йому соціальних виплат, володіти своїм майном у вигляді отримання страхових виплат та не може бути позбавлений своєї власності з підстав, не передбаченихзаконом, оскільки застрахованій особі державою гарантовано забезпечення виплати щомісячної страхової грошової суми.

Суд звертає увагу, що відповідачем отримано лист від Служби Безпеки України від 04.10.2022 року № 03-09/3927 «Про встановлення контролю» де зазначено, що позивач значиться в переліку осіб, які підозрюються у проведенні протиправної діяльності на шкоду державній безпеці України, що дає право зробити висновок, а лише здійснення контролю за зазначеною особою.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України, як актом прямої дії.

Згідно зі статтею 8 КАС України суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Викладене вище дає підстави зробити висновок, що право на отримання позивачем страхових виплат порушено, дії відповідача щодо призупинення нарахування страхових виплат ОСОБА_1 не базується на закону, тому позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо припинення (затримання) з вересня 2022 року щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 та зобов`язання управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити з 01.09.2022 року ОСОБА_1 страхові виплати.

Стосовно позовної вимоги позивача виплачувати в подальшому ОСОБА_1 страхові виплати, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, то суд зазначає, що способи захисту порушеного права не можуть бути абстрактні і формутись позивачем як завгодно. Оскільки такі вимоги спрямовані на майбутнє, то позов в цій частині не може бути задоволений.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд зробив висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, буд.93, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 41323962) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- задоволити частково.

Визнати протиправними дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо припинення (затримання) з вересня 2022 року щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 .

Зобов`язання управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати з 01.09.2022 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Розподіл судовиз витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 14.02.2022 року.

Суддя С.В. Ніколайчук