Решение № 108955643, 09.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2023Справа № 910/12907/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»

про стягнення 49 872, 95 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 49 872, 95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 210050174 від 01.11.2021, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» - залишено без руху. Встановлено Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 02.12.2022).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

21.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на запит суду № 01-37.1/341/22 від 09.12.2022.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

05.01.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що розрахунок суми страхового відшкодування проводився відповідачем на підставі ремонтної калькуляції №44703g_m від 06.06.2022, відповідно до якої вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 склала 33 397, 11 грн, тож позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 31 397, 11 грн за вирахуванням франшизи у сумі 2 000, 00 грн. Крім того, відповідач зазначає, що ані оцінювачем ОСОБА_1 , ані позивачем не було повідомлено відповідача про час та місце огляду пошкодженого автомобіля, що на думку відповідача ставить під сумнів об`єктивність проведеного експертного автотоварознавчого дослідження.

30.01.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заперечення на відзив на позовну заяву, в яких зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що розрахунок суми страхового відшкодування здійснений на замовлення відповідача (ремонтна калькуляція №44703g_m від 06.06.2022) був проведений з оглядом пошкодженого транспортного засобу.

Крім того, разом з запереченнями позивачем подано клопотання про залучення до справи відповідача-2, в якому просить суд залучити до участі у справі в якості відповідача 2 - ОСОБА_2 - водія транспортного засобу «ВАЗ 212140», державний номер НОМЕР_2 .

Також, разом з запереченнями позивачем було подано клопотання про призначення експертизи, в якому позивач просить суд призначити у даній справі експертне транспортно-товарознавче дослідження по визначенню вартості збитку, завданого власнику транспортного засобу.

Розглянувши клопотання позивача про залучення до справи відповідача-2, суд відзначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Частинами 3, 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» страхового відшкодування у розмірі 49 872, 95 грн., на підставі того, що до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто позивачем заявлені вимоги лише до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна». При цьому ані позовна заява, ані клопотання про залучення до справи відповідача-2 не містять вимог до особи ( ОСОБА_2 ), яку просить залучити позивач, відтак клопотання позивача не підлягає задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу позивача на приписи ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Щодо клопотання позивача про призначення експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Однак, враховуючи що у матеріалах справи наявні ремонтні калькуляції надані сторонами, а також звіт № 18643 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 21.09.2022, суд не вбачає необхідності у проведенні судової експертизи для вирішення спору у даній справі, а тому відмовляє у задоволенні клопотання позивача.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2021 між Комунальним підприємством «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» укладено договір № 210050174, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зокрема автомобілем «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 .

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2021 в м. Дніпрі, пр. Слобожанський, 40 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ 212140», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» автомобіль «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 .

Згідно постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 24.01.2022 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, що сталося 7.12.2021 в м. Дніпрі, пр. Слобожанський, 40 за участю автомобіля «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ 212140», державний номер НОМЕР_2 .

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ремонтної калькуляції № 1292 від 23.12.2021 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 склала 84 936, 35 грн.

29.12.2021 позивачем складено страховий акт № 104/21-ТР, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 84 936, 35 грн.

Відповідно до зазначеної вище ремонтної калькуляції та страхового акту позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 84 936, 35 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 5896 від 29.12.2021.

Позивач звернувся до відповідача з заявою № 362 від 28.01.2022 про виплату страхового відшкодування, в якій просив відповідача здійснити відшкодування шкоди у розмірі 84 936, 35 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2022 відповідачем було частково сплачено страхове відшкодування у розмірі 31 397, 11 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 12085.

Крім того, позивачем було отримано звіт № 18643 від 21.09.2022, наданий ТОВ «СЗУ Україна» відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 становить 0,0000, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 складає 81 270, 06 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» зазначає, що у зв?язку із тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «ВАЗ 212140», державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Євроінс Україна» за полісом № АР/5121124, а також з огляду на те, що водія автомобіля «ВАЗ 212140», державний номер НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 49 872, 95 грн (81 270, 06 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля) - 31 397, 11 грн (сплачене відповідачем страхове відшкодування за вирахуванням франшиши у розмірі 2 000, 00 грн), завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судом вище, позивачем на виконання зобов`язань за договором добровільного страхування наземного транспорту № 210050174 від 01.11.2021 предметом якого є страхування транспортного засобу «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 , було відшкодовано на користь страхувальника 84 936, 35 грн.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «ВАЗ 212140», державний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 24.01.2022 у справі № 202/8209/21, якою водія транспортного засобу «ВАЗ 212140», державний номер НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850, 00 грн.

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 212140», державний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Євроінс Україна» за полісом № АР/5121124.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Таким чином, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_2 автомобіля «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 , у відповідача виник обов`язок відшкодувати власнику останнього витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 була сплачена позивачем на підставі договору страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 1292 від 23.12.2021 та страхового акту № 104/21-ТР від 29.12.2021 позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 84 936, 35 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 5896 від 29.12.2021.

Крім того, позивачем було отримано звіт № 18643 від 21.09.2022, наданий ТОВ «СЗУ Україна» відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 становить 0,0000, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 складає 81 270, 06 грн.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Відповідно до п.п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 - 2020 року випуску, а дорожньо-транспортна пригода сталася 07.12.2021, тобто строк експлуатації не перевищує 7 років.

Таким чином, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 є таким що, дорівнює 0 (нулю).

Крім цього, п.7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Суд зазначає, що доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно застрахованого позивачем автомобіля матеріали справи не містять.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу автомобіля «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування.

При цьому, відповідно до п. 8.5. Методики, калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.

Суд зазначає, що відповідно до п. 5.1. Методики, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Згідно п. 5.2. Методики, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази огляду відповідачем транспортного засобу «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 під час визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги надану відповідачем ремонтну калькуляцію №44703g_m від 06.06.2022.

Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, ремонтна калькуляція № 1292 від 23.12.2021 та платіжне доручення № 5896 від 29.12.2021 визнаються судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «ВАЗ 212140», державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Євроінс Україна» за полісом № АР/5121124, а також з огляду на те, що водія автомобіля «ВАЗ 212140», державний номер НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні правопорушення.

При цьому, враховуючи, що суд не може виходити за межі заявлених вимог (оскільки відповідно до ремонтної калькуляції № 1292 від 23.12.2021 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Fiat Doblo Panorama», державний номер НОМЕР_1 склала 84 936, 35 грн.), з відповідача підлягає стягненню залишок страхового відшкодування у розмірі 49 872, 95 грн, згідно розрахунку позивача, виходячи з розміру 81 270, 06 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля) - 31 397, 11 грн (сплачене відповідачем страхове відшкодування за вирахуванням франшиши у розмірі 2 000, 00 грн).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (вул. Велика Васильківська, буд.102, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 22868348) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» (вул. Вересаєва, буд. 3, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код - 31154435) 49 872 (сорок дев`ять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 95 коп. - страхового відшкодування та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков