Решение № 108943935, 13.02.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/349/22

Провадження № 2-а/761/160/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Романишеної І.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації Голуба Сергія Володимировича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до головного інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації Голуба Сергія Володимировича (далі по тексту - відповідач 1), Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач 2), в якій позивач просить суд:

- скасувати постанову головного інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації Голуба Сергія Володимировича серія 1КІ №0000171537 від 29 грудня 2021 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн за частиною 3 статті КУпАП;

- повернути на рахунок позивача сплачені кошти за штраф та евакуацію відповідно до квитанції у сумі 2087, 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що постановою головного інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації Голуба Сергія Володимировича її притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн за частиною 3 статті 122 КУпАП та 29 грудня 2021 року о 15 годині 44 хвилини було евакуйовано її автомобіль Volkswagen Passat , державний номерний знак НОМЕР_1 на штрафмайданчик з вулиці Івана Франка у Шевченківському районі міста Києва.

Оскільки, як вказує позивач, вона на теперішній час проживає з чоловіком в Київській області, остання вимушена була сплатити штраф та вартість транспортування та зберігання автомобіля Volkswagen Passat , державний номерний знак НОМЕР_1 , 30 грудня 2021 року у сумі 2087,80 грн, щоб мати можливість дістатись місця проживання.

Позивач з постановою про притягнення її до адміністративної відповідальності не погоджується, з огляду на те, що, на її переконання, інспектором було порушено вимоги законодавства при її винесенні, а саме: в акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу не зазначено прізвища та підписи понятих, а також сама постанова відсутня в реєстрі адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення до суду з вказаною позовною заявою.

Ухвалою суду від 12 січня 2022 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останній наданий строк для усунення виявлених недоліків.

19 січня 2022 року на адресу суду, на виконання вимог ухвали суду від 12 січня 2022 року, надійшла заява позивача про усунення недоліків разом з документом про доплату судового збору.

Ухвалою суду від 28 січня 2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та запропоновано відповідачу подати до суду відзив у п`ятнадцятиденний строк із дня отримання копії позовної заяви з доданими до неї документами відзив на позовну заяву

06 вересня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

Так, заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву послався на те, що зі змісту матеріалів фотофіксації, транспортний засіб, належний позивачу, розташовано поза межами майданчику для паркування, що є порушенням Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність.

Крім того, представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву вказує, що оскільки фіксація обставин тимчасового затримання транспортного засобу була здійснена в режимі фотозйомки, то присутність понятих не є обов`язковим.

Крім того, представник відповідача 2 наголосив й на тому, що на сайті https://bdr.mvs.gov.ua/ розміщується інформація щодо перевірки правопорушень в галузі безпеки дорожнього руху, які зафіксовані в автоматичному режимі, а не в режимі фотозйомки (відеозапису).

З урахуванням вищевикладеного, представник відповідача 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з доводами представника відповідача 2, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивачем 13 та 14 вересня 2022 року подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій остання зазначила, що пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року №990 передбачено, що акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу має бути підписаний двома понятими.

Більш того, позивач у відповіді на відзив на позовну заяву також зазначила, що статтею 279-1 КУпАП передбачено внесення до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про порушення правил зупинку, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки.

20 вересня 2022 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких представник відповідача 2 послався на аналогічні обставини тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач 1 відзиву на позовну заяву не надав з невідомих суду причин.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9. Розділу 1 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( далі по тексту - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність КУпАП, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.

Згідно частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини 4 статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбаченого статтею 122 КУпАП, у відповідача відсутній обов`язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

Суб`єктом правопорушення в цій статті в разі вчинення передбачених частинами першою-третьою цієї статті правопорушень, зокрема у виді порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису) (примітка до статті 122 КУпАП).

Так, судом встановлено та не заперечується позивачем, що остання є особою, за якою зареєстровано транспортний засіб автомобіль марки Volkswagen Passat , державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ №0000171537 від 29 грудня 2021 року, винесеної головним інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Голуб Сергієм Володимировичем (далі по тексту - постанова), ОСОБА_1 29 грудня 2021 року о 15 годині 44 хвилини на вулиці Івана Франка, 38 в місті Києві порушила вимоги пункту 15.9 «и» Правил дорожнього руху, а саме: транспортний засіб зупинено ближче 10 метрів з прилеглої території, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП, у зв`язку з чим позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн.

Крім того, зі змісту постанови вбачається, що технічним засобом, яким здійснено фото/відеофіксацію правопорушення є Термінал ParkUP.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2021 року о 15 годині 45 хвилини головним інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Голуб Сергієм Володимировичем складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, згідно якого останній відповідно до статті 265-4 КУпАП здійснив огляд та тимчасове затримання транспортного засобу автомобіля Volkswagen Passat , державний номерний знак НОМЕР_1 шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: місто Київ, вулиця А. Туполєва, 4.

Позивач з вказаною постановою не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно підпункту «и» п. 15.9 ПДР - зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Згідно підпункту «з» пункту 2 частини 3 статті 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду

Як вже було зазначено судом, згідно частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частин 1-3 статті 122 КУпАП.

Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачено, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як зазначалось судом, порушення ПДР, за що передбачена відповідальність КУпАП, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувану постанову складено щодо особи, підстав для звільнення якої від адміністративної відповідальності за статтею 279-3 КУпАП матеріали справи не містять.

Відповідно до примітки до статті 14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у несплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Як встановлено судом, на веб-сайті, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові, через ідентифікатори доступу до фото/відеоматеріалів правопорушення - номер постанови від 29 грудня 2021 року транспортного засобу автомобіля Volkswagen Passat , державний номерний знак НОМЕР_1 (https://kyiv.digital/penalty-e-protocol/file/evidence.pdf?path=eyJpdiI6IlErNXg4K0tVM2lxSDJNYUUrUlAvMXc9PSIsInZhbHVlIjoiQUFIMTkyY2ZWeDVyaTRuZ2JNQW8zMytacTBESFdZb1gzWFJVM1BOSk96M0ZqbmU4VXNJWjRoWFk4S3F5T1RYWXBhVlBZWUMrY3dUcGZzbHJzaTB6cTNPT2pqRXN4RTlwQWNRVkpQeHFWc3BKU2hhdndJSjBaQU56MkVFaXdnc2EwSFc3TnJUZ2dIMUR5cHNFWlA5T1d3PT0iLCJtYWMiOiJhNDYyN2E5ZjQwYTUxNmQ4NzVkNDYwZWY3MDU5ODU1MzJiNDM4YTIyYWFjZWFiYWZhYzRiM2EyODg4M2Q3Yjg0IiwidGFnIjoiIn0%3D# ) міститься п`ять фотознімків, виконаних з різних ракурсів, які відображають: дату порушення - 29 грудня 2021 року, час вчинення правопорушення - 15:39-15:40.

Відповідно до вказаних матеріалів фотофіксації правопорушення транспортний засіб автомобіль Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 припаркований біля дорожнього знаку «Кінець зони стоянки» (дорожній знак 5.44 ПДР), що означає кінець зони стоянки.

Водночас, суд зазначає, що факт того, що відстань транспортного засобу від виїзду з прилеглої території становить менше 10 метрів, з урахуванням фотознімків, розміщених на за вищевказаним посиланням, не викликає жодних сумнівів у суду.

Наведене в сукупності свідчить про те, що у посадової особи відповідача були наявні правові підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП.

Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити, що фактично позивачем не заперечується факт порушення ПДР, остання лише стверджує, що акт огляду та затримання транспортного засобу не підписаний двома понятими, а сама інформація щодо правопорушення відсутня з Реєстрі адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

З цього приводу суд зазначає таке.

Так, частинами 1, 2 статті 265-4 КУпАП передбачено, що тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.

Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152--1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу.

Згідно частин 4, 8 цієї ж статті при тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов`язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Порядок тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 5 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року №990, після прибуття евакуатора інспектор з паркування у присутності двох понятих і особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу згідно з додатком. Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу підписують інспектор з паркування, особа, що виконує роботи з доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, та два понятих. Один примірник акта надається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або особі, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особі, яка керувала транспортним засобом на момент учинення правопорушення. Другий примірник акта зберігається в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, факт вчинення правопорушення було зафіксовано в режимі фотозйомки, що, в свою чергу, свідчить про відсутність обов`язку запрошення понятих для тимчасового затримання транспортного засобу відповідно до приписів статті 265-4 КУпАП.

Натомість, позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, наполягає на тому, що інспектором було порушено вимоги пункту 5 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року №990, який визначає обов`язковість присутності понятих при тимчасовому затриманні.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Так, юридична сила закону як основного джерела права, а також його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, яким у відповідності до пункту 3 частини першої статті 85 Конституції України є Верховна Рада України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, а відтак це означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Згідно з приписами частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Наведене в сукупності свідчить, що в даному випадку застосуванню підлягають положення саме КУпАП, а не постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року №990, оскільки КУпАП має вищу юридичну силу, ніж постанова Уряду №990.

Щодо доводів позивача в частині відсутності в Реєстрі адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації щодо правопорушення, слід зазначити таке.

Відповідно до положень частини 6 статті 279-1 КУпАП інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Порядок формування, ведення Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху (далі - Реєстр), який є функціональною підсистемою Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ (далі - ЄІС МВС), що забезпечує збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, у тому числі зафіксовані у режимі фотозйомки (відеозапису) (далі - адміністративні правопорушення), що використовуються для формування звітності, а також надання відомостей з нього визначає Положення про Реєстр адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 травня 2019 року №359 (далі по тексту - Положення №359).

Відповідно до пункту 4 Положення №359 Володільцем інформації, що обробляється в Реєстрі, є Головний сервісний центр МВС.

Користувачами Реєстру у розумінні вказаного Положення є уповноважені посадові особи відповідного суб`єкта ЄІС МВС (у тому числі реєстратори системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматизованому режимі), яким у встановленому порядку надано відповідні права доступу до інформації в Реєстрі (пункт 3 Положення №359).

Згідно пункту 2 розділу ІІІ Положення №359 формування Реєстру розпочинається з дати внесення до нього відповідних відомостей про адміністративне правопорушення користувачами Реєстру, якщо адміністративне правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) або не в автоматичному режимі.

Суд погоджується з позицією позивача щодо необхідності внесення інформації про правопорушення до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Водночас, з урахуванням встановлених судом обставин, зокрема, підтвердження належними та допустимими доказами порушення позивачем положень підпункту «и» пункту 15.9 ПДР, на переконання суду, сам по собі факт відсутності такої інформації у відповідному реєстрі не може свідчити про відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП.

Між тим, суд також вважає за доцільне зазначити, що у разі, якщо позивач вважає, що відсутність в реєстрі адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про правопорушення щодо якого виник спір в даній адміністративній справі, порушує її права, остання не позбавлена права звернутись з цього приводу або до компетентних органів з вимогою щодо внесення такої інформації до реєстру, або до суду з відповідною позовною заявою в установленому законом порядку.

Крім того, слід також наголосити на тому, що позивач жодним чином не спростувала того факту, що автомобіль марки Volkswagen Passat , державний номерний знак НОМЕР_1 був дійсно зупинено ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території.

Тобто, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції, лише висловлено суб`єктивну думку, що не має жодного нормативного та доказового підґрунтя.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з огляду на вчинення правопорушення, відповідно, про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови та стягнення понесених витрат.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації Голуба Сергія Володимировича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 1: головний інспектор з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Голуб Сергій Володимирович: юридична адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, РНОКПП не відомий.

Відповідач 2: Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Голуб Сергій Володимирович: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, код ЄДРПОУ 37405284.

Повний текст рішення суду складений 13.02.2023 р.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА