Решение № 108787157, 20.01.2023, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/3028/21

Провадження №2/930/37/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2023 року м.Немирів

Немирівський районий суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Войницької Т.Є.

за участі секретаря судового засідання Вакар Г.І.

представника позивача Лабика Р.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лабика Руслана Романовича до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про шкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р.Р. звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

В обґрунтування позову зазначив, що 15.11.2020 року, близько 19 год. 30 хв. за адресою: Вінницька область, Вінницький р-н, смт. Вороновиця, відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «DAEWOO LANOS» р.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок даної ДТП, пішохід ОСОБА_3 від отриманих травм загинув.

Постановою Старшого слідчого відділу СУ ГУ Національної поліції у Вінницькій області майора поліції Мельничук В.О., кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020000000393 від 15.11.2020 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В результаті вищевказаної ДТП та наслідків від нього, матері потерпілого, ОСОБА_1 , було завдано шкоди, у зв`язку із чим, виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «DAEWOO LANOS» р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО6526812 (чинного на дату ДТП).

29.11.2020 року представник позивача повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся в порядку, визначеному законом №1961 із заявою про виплату страхового відшкодування. Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог, містились: 60 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п. 27.3. ст. 27 Закону №1961-ІV; 15 535,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання; 180 000,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди заподіяної втратою годувальника.

З листопада 2020 року по квітень 2021 року представником позивача було направлено на поштову адресу АТ «СГ «ТАС» (приватне) додаткові документи необхідні для здійснення виплати страхового відшкодування, що належать позивачу.

05.05.2021 року на банківські реквізити представника ОСОБА_1 , відповідач здійснив виплату страхового відшкодування пов`язаного із моральною шкодою у розмірі 60 000,00 грн.

Таким чином, відповідач не доплатив належну суму страхового відшкодування у розмірі 195 535, 00 грн., чим порушив законні права та інтереси позивача, не виплативши у повному обсязі належне страхове відшкодування позивачу.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

У відповідності до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Позивач ОСОБА_1 є матір`ю потерпілого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті ДТП.

Згідно із посвідченням серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , 1959 року народження, є пенсіонером за віком із 11.03.2010 року.

Таким чином, позивач є особою, яка мала право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю сина, оскільки на день його смерті була на його утриманні та мала право на одержання від нього утримання.

Згідно п. 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Позивач понесла витрати на поховання сина у розмірі 15 535,00 грн.

У зв`язку із зазначеними обставинами, представник позивача просить стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» на користь ОСОБА_1 180 000,00 грн. відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, 15 535,00 грн. страхового відшкодування понесених витрат на поховання та 20 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 17 січня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

21.02.2022, тобто в установлений судом строк на адресу суду надійшов відзив на позов представника відповідача В. Ніколаєва, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами потребу у матеріальній допомозі, передбачену статтею 202 СК України та те, що син надавав таку допомогу, яка в свою чергу була основним і постійним джерелом її існування. Довідка Ковалівської сільської ради не є безсумнівним і достовірним доказом знаходження ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , оскільки не містить під собою дійсного підґрунтя, зокрема встановлення та аналізу доходів сім`ї, їх порівняння. Витрати на поховання ОСОБА_3 у сумі 15 535,00 грн. були відшкодовані АТ «СГ ТАС» , що підтверджується платіжним дорученням №181529 від 13.05.2021 року.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 20.09.2022 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду. Цією ж ухвалою судом витребувано з Державної податкової служби України довідку про доходи ОСОБА_3 за 2019-2020 р.р., з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідку форми ОК-5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р.Р. позов підтримав, просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання, у якому розгляд справи просив відкласти на період військового стану, проте, зважаючи на те, що на території м. Немирів та м. Київ, де знаходиться відповідач, бойові дії не ведуться, у зв`язку із чим його представник об`єктивно мав можливість взяти участь в судовому засіданні, при цьому також не був позбавлений можливості приймати участь в режимі відео конференції, суд визнав причини його неявки неповажними та дійшов висновку про проведення судового засідання у відсутність представника відповідача.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 15 листопада 2020 року, близько 19 години 30 хвилин водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS» , державний номерний знак НОМЕР_3 , рухаючись автодорогою сполученням Немирів-Вінниця поблизу смт. Вороновиця Вінницького району Вінницької області, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який не виділивши себе в темну пору доби перетинав проїзну частину автодороги у невстановленому місці. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих травм загинув на місці пригоди.

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 23 грудня 2020 року, кримінальне провадження №12020020000000393, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 листопада 2020 року, закрито за відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до полісу № АО 6526812, який діяв на момент настання ДТП - 15.11.2020 року, відповідальність водія транспортного засобу марки «DAEWOO LANOS», державний номерний знак НОМЕР_3 , застрахована у АТ «С Г «ТАС».

Згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 , виданого виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у смт. Вороновиця Вінницького району Вінницької області.

ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_3 , а ОСОБА_7 - батьком, що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_5 , виданим міським відділом ЗАГСу м. Біла Церква Київської області 14 листопада 1981 року.

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розлучилися 20 липня 2000 року, про що свідчить відповідне свідоцтво Серія НОМЕР_6 , видане 20 липня 2000 року відділом реєстрації актів громадського стану Білоцерківського виконкому Київської області. Прізвище дружини після розлучення « ОСОБА_6 ».

25.10.2005 ОСОБА_6 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб (свідоцтво про шлюб НОМЕР_7 від 30.12.2005). Прізвище після одруження « ОСОБА_10 »

За даними Залізничного районного у м. Львові відділі Державної реєстрації актів цивільного стану, за результатами перевірки у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян (електронна база), актового запису про шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народження у нього дітей не виявлено. Актовий запис про смерть ОСОБА_7 , 1956 року народження, складений Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 22.03.2017р.

Відповідно до довідки Ковалівської сільської ради від 01.02.2020 року, згідно даних по господарського обліку територіальної громади, а саме по господарського номеру НОМЕР_9 книги №1 та адресної картотеки до складу сім`ї ОСОБА_3 входила мати - ОСОБА_1 , 1959 року народження.

Згідно довідки Ковалівської сільської ради №2649 від 19.11.2020 року, виданої ОСОБА_1 , на день смерті сина ОСОБА_7 , вони постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , він входив в склад її сім`ї і вона перебувала на його утриманні.

З акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 25.01.2022, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 проживає у власному житловому будинку без ремонту, отримує пенсію за віком, транспортним засобом не володіє, придбання нової побутової техніки нею не здійснювалося.

З виписки із медичної карти амбулаторного хворого №621738 від 27.01.2012 на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що остання тривалий час хворіє на захворювання серцево-судинної системи.

Згідно довідки КП "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради № 01-16-96 від 27.01.2022 ОСОБА_1 перебуває на обліку з приводу Ішемічної хвороби серця, Атеросклеротичного кардіосклерозу, Гіпертонічної хвороби ІІ стадії ІІ ступеня, Гіпертензивного серця СН І.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, щомісячний розмір пенсії якої з травня по жовтень 2020 року складав 1802,74 грн.

29.11.2020 року ОСОБА_1 звернулася до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Цього ж дня представник ОСОБА_1 - ОСОБА_11 звернувся до зазначеного товариства із заявою про виплату страхового відшкодування.

13.04.2021 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_11 звернувся до АТ «СГ «ТАС» із 3-ма заявами про відшкодування страхового відшкодування: страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника - 180 000,00 грн., страхове відшкодування моральної шкоди - 60 000 грн., страхове відшкодування, пов`язане із витратами на поховання 15 535 грн.

У період з 23.12.2020 по 13.04.2021 представником ОСОБА_1 - ОСОБА_11 на адресу АТ «СГ «ТАС» з метою отримання страхового відшкодування надіслано ряд документів, а саме: оригінал довідки про ДТП, постанову про закриття кримінального провадження №12020020000000393 від 23.12.2020, копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_12 , оригінал заяви ОСОБА_1 про склад сім`ї, оригінал відповіді органів ДРАЦС про шлюб та дітей загиблого ОСОБА_3 , копія довідки про доходи пенсіонера ОСОБА_1 , заяви на виплату страхового відшкодування (3 шт).

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

В абз. 1 п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спрямований на регулювання відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 цього Закону визначено поняття страхового випадку, яким є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1. статті 22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, яка проживала однією сім`єю із сином і до загибелі останнього 15.11.2020 року перебувала на його утриманні, про що, зокрема, свідчить довідка Ковалівської сільської ради № 2649 від 19.11.2020 року.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, (провадження № 61-2386сво19), під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю або батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчать, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

З огляду на наведене, суд вважає довідку Ковалівської сільської ради № 2649 від 19.11.2020 року належним та достовірним доказом обставин, що ОСОБА_1 отримувала матеріальну допомогу від сина, перебуваючи на його утриманні.

Крім того, як свідчать акт обстеження умов проживання ОСОБА_1 , довідка про її доходи та здоров`я, остання проживає в приватному будинку без сучасного ремонту та техніки, отримує пенсію, яка ледь вища прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, має хворобливий стан здоров`я, у зв`язку із чим потребує постійного прийому медикаментів та відповідно, матеріальної допомоги.

До того ж, відповідно до статті 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц (провадження № 61-33638св18); від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц (провадження № 61-20355св19); від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц (провадження № 61-320св20).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_3 перебувала на утриманні останнього, крім того згідно закону мала право на таке утримання, тому відповідно до статей 1187, 1200 ЦК України та статей 6, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на її користь підлягає стягненню страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника.

Щодо відшкодування витрат на поховання ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно довідки Ковалівської сільської ради №2658 від 23.11.2020 ОСОБА_1 здійснила за власний рахунок поховання сина - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вартість ритуальних послуг на поховання ОСОБА_7 склала 15 535, 00 грн. (товарний чек, накладна №84 від 16.11.2020).

У відзиві на позов представник відповідача зазначав про відшкодування позивачу витрат на поховання сина ОСОБА_3 , проте належних доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надав.

Водночас, ч. 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Враховуючи наведене, з АТ «СК «ТАС» на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на поховання сина у розмірі 15 535, 00 грн.

З урахуванням викладеного, позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лабика Р.Р. слід задовольнити.

Судові витрати слід стягнути відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 202 СК, ст.ст. 979, 1187, 120 ЦК, ст.ст. 4,81,141, 258, 259, 263, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» ( ідентифікаційний код юридичної особи - 30115243, проспект Перемоги,65, м.Київ, 03062) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП - НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ) 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок стахового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» ( ідентифікаційний код юридичної особи - 30115243, проспект Перемоги,65, м.Київ, 03062) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП - НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ) 15 535 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять п`ять) гривень 00 копійок понесених витрат на поховання.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» ( ідентифікаційний код юридичної особи - 30115243, проспект Перемоги,65, м.Київ, 03062), судовий збір на користь держави у розмірі 1955,35 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 35 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/ на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Повний текст рішення виготовлено 30.01.2023 року.

Суддя Т. Є. Войницька