Решение № 108766743, 01.02.2023, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1361/22

Провадження №2-а/173/1/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

головуючого судді: Бурхан С.М.,

за участю секретаря судового засідання: Баранник Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в

Дніпропетровській області

Третя особа? що не заявляє самостійних вимог: Інспектор

ВРПП Кам?янського районного управління ГУНП в Дніпропетровській області

Волкова Юлія Олександрівна

про скасування постанови про накладення

адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

05.10.2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Третя особа? що не заявляє самостійних вимог: Інспектор

ВРПП Кам?янського районного управління ГУНП В Дніпропетровській облассті Волкова Юлія Олександрівна, в якому просить суд:

- поновити пропущений строк звернення до суду про оскарження постанови

- скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №776995 від 12.07.2022 року, винесену Інспектором ВРПП Кам`янського РУП лейтенантом поліції Волковою Юлією Олександрівною за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно вказаної Постанови позивач керував мотоциклом Foxwll ZW150-T-2 д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування тобто був без відповідної категорії, чим вчинив порушення вимоги п.п "а" п. 2.1 ПДР України.

- закрити справу про адміністративне правопорушення;

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що дійсно при вказаних у Постанові обставинах він керував мотоциклом, однак маючи права які передбачали керування мотоциклом. В додаткових поясненнях до адміністративного позову позивач зазначає, що ним було пред`явлено Інспектору посвідчення водія категорії «А» на право керування мотоциклом видане у 1984 році. В технічному паспорті на мотоцикл моторолер належного Позивачу вказано, що для його керування необхідно мати посвідчення водія категорії «А». 02 серпня 2022 року Позивач без будь-яких іспитів змінив посвідчення водія виданого йому в 1984 році. У посвідченні від 02.08.2022 року було вказано категорії «А», «А1», «В», «В1», «ВЕ», «С», «С1», «СЕ», «О1Е».

Посвідчення водіяПозивачу буловидано йомув 1984році,а томукатегорія Авідповідає насьогоднішній моментвідповідно доПоложення пропорядок видачіпосвідчень водіята допускугромадян докерування транспортнимизасобами існуючій категорії А1. Імперативного обов`язку здійснити обмін посвідчення водія Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами не встановлено.

ІІ. Рух справи.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.10.2022 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 року відкрито провадження у справі № 173/1361/22, судове засідання призначено на 09.11.2022 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Інспектора ВРПП Кам?янського районного управління ГУНП в Дніпропетровській області Волкову Юлію Олександрівну.

09.11.2022 року позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити їх, представником позивача долучено документи. Розгляд справи відкладено на 29.11.2022 року за клопотанням позивача.

29.11.2022 року розгляд справи відкладено у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

12.12.2022 року у зв`язку з достроковим припиненням відрядження судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області справа повторно розподілена на суддю Бурхан С.М. та призначена на 21 грудня 2022 року.

21.12.2022 року розгляд справи відкладено на 18.01.2023 року.

18.01.2023 року розгляд справи відкладено на 01.02.2023 року

01.02.2023 року сторони по справі до суду не з`явилися.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

ІІІ. Стислий виклад заперечень відповідачів.

Відповідач подав до суду відзив на позов відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що постанова складена Інспектором є законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства. Вказує, що Постанова відповідає вимогам ст.283 КУпАП та складена відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.

ІV. Обставини, встановлені судом при розгляді даної справи.

12 липня 2022 року Інспектором ВРПП Кам?янського районного управління ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Волковою Юлією Олександрівною винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №776995 від 12.07.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень за ч.2 ст.126 КУпАП.

Суть правопорушення полягає в тому, що 12 липня 2022 року о 13 год. 30 хв. у м. Кам`янське на трасі Н08, 368 км ОСОБА_1 керував мотоциклом Foxwll ZW150-T-2 р/н НОМЕР_1 , не маючи права керування, тобто був без відповідної категорії, чим порушив п.п. «а» п.2.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП

VІ. Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні даного рішення та застосовані норми права.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з п. 8 частини першоїстатті 23 Закону України «Про Національну поліцію»поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першоїстатті 23 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2, 3 статті 122, статті 126 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач заперечував скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, посилаючись на п.27 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, зазначив, що на вимогу відповідача надав своє посвідчення водія із відкритою категорією «А» і що обмін посвідчення водія категорії «А», яке передбачало право керування транспортними засобами категорії «А1», є його правом, а не обов`язком.

ч.2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом- тягне за собою накладення штрафу.

Згідно абзацу 2 п. 2.13 Правил дорожнього руху України транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.

Згідно з п.2.1 а,б Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Тобто відповідна категорія на право керування скутером або мопедом з об`ємом двигуна до 50 см. куб. - це категорія А1, яка повинна бути зазначена у посвідченні водія, тобто відкрита.

Пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340 передбачено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія відповідної категорії. Відповідно до п.3 Положення, керування мопедами, моторолерами та іншими двоколісними транспортними засобами, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт дозволяється за наявності посвідчення водія категорії А1; які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше дозволяється за наявності посвідчення водія категорії А.

Як встановлено судом, що позивач ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пред`явив посвідчення водія виданого 1984 року, відповідно до якого він мав право керувати транспортними засобами категорії А.

Судом встановлено, що при отриманні посвідчення водія, ОСОБА_1 було відкрито категорію «А» з правом керування мотоциклами, моторолерами, мотонартами й іншими мототранспортними засобами.

Відповідно до п.27 затвердженого Постановою КМУ від 08.05.1993 року №340 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» посвідчення водія, видане до набрання чинності Законом України від 24 вересня 2008 р. № 586-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", може бути обміняне на нове на умовах проведення обміну, визначених цим Положенням. При цьому в новому посвідченні водія зазначається, що категорії А1, А - відповідає категорії А.

Таким чином станом на час винесення оскаржуваної постанови при обміні посвідчення водія, зазначеним Положенням не передбачено будь-які додаткові іспити, а в новому посвідченні зазначаються категорії А1, А, які відповідають категорії А.

З огляду на наведене суд погоджується з доводами позивача про те, що заміна посвідчення водія - це його право, а не обов`язок.

Крім того, згідно з п.1статті 247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно достатті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як встановлено судом вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення не підтверджується належними і допустимими доказами у справі, про що свідчить також відзив поданий Відповідачем, який містить лише перелік статей, якими керувався інспектор при винесення оскаржуваної постанови та не містить жодних належних доказів вчинення позивачем вказаного в оскаржуваній постанові адімністративного правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2ст.126 КУпАП, є недоведеним. Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що постанова серії БАБ №776995 від 12.07.2022 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч. 2 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню в зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення.

Відтак, скасовуючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає за необхідне закрити справу про адміністративне правопорушення.

Виходячи з вищевказаного, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до вимог 293 КУпАП та ч. 3 ст. 286 КАС України.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір, виходячи зі ставки 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

У той же час, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

18 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 543/775/17, у якій виклала правову позицію щодо розміру ставки судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення.

Так, у вказаній постанові міститься такий висновок: за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, Велика Палата Верховного Суду вказала, що він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня складає 2 481, 00 грн.

Таким чином, за подання до суду позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 496, 20 грн.

Проте, позивач сплатив судовий збір у розмірі 992,4 грн., тобто в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

За таких обставин, відповідно до приписів статті 139 КАС України необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управлінняНаціональної поліціїв Дніпропетровськійобласті на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 496, 20 грн., а залишок зайве сплаченого судового збору буде повернутий позивачу у разі подання ним відповідного клопотання згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

VІ. Щодо поновлення процесуального строку.

За правилами частини 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Нормативними правилами частини 2 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Із доказів у справі вбачається, що позивач отримав оскаржувану постанову лише 22.09.2022 року, звернувся за правовою допомогою та уклав договір з адвокатом 26.09.2023 року, у звязку з чим причина пропуску позивачем десятиденного строку на оскарження постанови, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, є поважною та такий процесуальний строк необхідно поновити.

Керуючись статтями 2, 72, 77, 242-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови.

3. Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №776995 від 12.07.2022 року.

4. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126КУпАП закрити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управлінняНаціональної поліціїв Дніпропетровськійобласті на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.

6. Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом 10 днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 03.02.2023 року.

Суддя С.М.Бурхан