Решение № 108745543, 27.01.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.01.2023 Справа №607/9506/21

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю присяжних Штопко Ю. С.,

Пацалюка Ю. А.,

секретаря судового засідання Крук А. В.,

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд із заявою, в якій просила: визнати свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, встановити над ним опік та призначити опікуном заявницю.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_3 покликається на те, що її син неодноразово лікувався у Тернопільській обласній комунальній клінічній психоневрологічній лікарні: з дитинства і до останніх років.

Так, зокрема стаціонарно лікувався:

із 15 січня 1997 року по 15 лютого 1997 року в дитячому відділенні з діагнозом «Резидуальна цереброорганічна недостатність».

із 30 січня 2001 року по 05 березня 2001 року в дитячому відділенні з діагнозом «Емоційнолабільний (астенічний розлад)».

із 26 червня 2001 року по 27 липня 2001 року в дитячому відділенні з тим же діагнозом «Емоційнолабільний (легкий астенічний) розлад органічного походження;

із 26 лютого 2002 року по 14 березня 2002 року із діагнозом «Емоційнолабільний (легкий астенічний) розлад органічного походження»;

після пройденого лікування з 19 жовтня 2007 року по 25 жовтня 2007 року був визнаний здоровим;

із 16 січня 2015 року по 13 лютого 2015 року проходив лікування в 2му психіатричному відділенні з діагнозом «Змішаний тривожнодепресивний розлад»;

із 04 серпня 2015 року по 11 серпня 2015 року в 9му відділенні з діaгнoзoм «Змішаний тривожнодепресивний розлад»;

із 25 грудня 2015 року по 29 січня 2016 року в 2му психіатричному відділенні з діагнозом «Біполярний афективний розлад, поточний маніакальний епізод».

На даний час син проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із дружиною. Стан його вже кілька років стабільно важкий, пригнічений, спілкуватися із рідними не може. Розлад його здоров`я носить хронічні стійко прогресуючі ускладнення, внаслідок чого невідомо чи може він віддавати звіт своїм діям та керувати ними. У заявниці добрий стан здоров`я, спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає. Готова відкласти всі свої справи для догляду за сином та присвятити своє життя для полегшення його хвороби та її наслідків.

Ухвалою суддівід 04червня 2021року відкритопровадження усправі зазаявою ОСОБА_3 , заінтересована особа Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна в порядку окремого провадження.

06 серпня 2021 року судом протокольною ухвалою без видалення до нарадчої кімнати постановлено залучити до участі у справі заінтересовану особу ОСОБА_1 .

02 вересня 2021 року судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 про залучення її до участі у справі як заінтересовану особу. Вказана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ; заявниця зареєстрована та проживає разом із чоловіком, вони пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. За час проживання у шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто з ОСОБА_4 її пов`язують близькі сімейні відносини. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 вважає, що результати розгляду справи безпосередньо вплинуть на її права, свободи та законні інтереси.

Також ОСОБА_1 склала відзив на заяву, подану в порядку окремого провадження, у якій просила у задоволенні вимог ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна відмовити. Пояснила, що для визнання фізичної особи недієздатною психічний розлад має бути одночасно хронічним та стійким. Крім того, внаслідок такого розладу особа має не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. ОСОБА_1 перебуває з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі та зазначила, що у нього будьякі хронічні, стійкі психологічні захворювання відсутні. За своїм психологічним станом ОСОБА_4 повністю усвідомлює значення своїх дій, може ними керувати. ОСОБА_4 адекватно сприймає оточуючу дійсність та свій психічний стан, стороннього допомоги у побуті та при вирішенні питань, у тому числі, прийнятті рішень юридичного характеру не потребує. Тобто на даний момент будьякі об`єктивні підстави визначені законом для порушення питання про визнання ОСОБА_4 недієздатним відсутні. Таким чином, дії ОСОБА_3 не направлені на охорону та захист прав ОСОБА_4 , а мають на меті встановлення повного контролю за його поведінкою, тому не є законними. Більше того, такі дії порушують права ОСОБА_4 на повагу до честі та гідності.

Щодо встановлення опіки та призначення опікуна, ОСОБА_1 зазначила, що у випадку, якщо за результатами судовопсихіатричної експертизи буде встановлено, що за своїм психологічним станом, ОСОБА_4 не може розуміти значення своїх дій і керувати ними та потребуватиме встановлення опіки, ОСОБА_3 не може бути призначена опікуном, оскільки ОСОБА_1 відомо, що вона сама періодично проходить лікування у психоневрологічній лікарні. ОСОБА_3 не знатна адекватно оцінювати свій психологічний стан, її поведінка характеризується частими та неконтрольованими проявами агресії по відношенню до ОСОБА_4 , а також до його сім`ї. ОСОБА_3 виявляє нездорове прагнення здійснювати абсолютний контроль за поведінкою ОСОБА_4 , незважаючи на те, що він є дорослою самостійною людиною та має власну сім`ю з якою проживає. Окрім того, ОСОБА_3 часто на тривалий час їздить за кордон. ОСОБА_1 вважає, що наведенні обставини виключають можливість належного здійснення ОСОБА_3 функцій опікуна відносно ОСОБА_4 , а відповідно і унеможливлює призначення її опікуном у разі визнання ОСОБА_4 недієздатним.

29 вересня 2021 року судом постановлено ухвалу, якою призначено у справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна судовопсихіатричну експертизу, проведення якої доручено спеціалістам КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

На виконання вказаної ухвали 14 грудня 2021 року від КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР на адресу суду надійшов лист № 045/4573 від 29 листопада 2021 року про те, що у зв`язку з неявкою на засідання амбулаторної судовопсихіатричної експертизи в місячний термін з дня поступлення документів (29 жовтня 2021 року), не дивлячись на письмові нагадування, матеріали справи повертаються в суд без виконання.

16 грудня 2021 року провадження у справі відновлено.

21 січня 2022 року ОСОБА_3 повторно звернулася до суду із клопотанням про призначення проведення судовопсихіатричної експертизи щодо ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 07 лютого 2022 року матеріали цивільної справи № 607/9506/21 повторно надіслано до КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР для виконання ухвали суду від 29 вересня 2021 року про призначення судовопсихіатричної експертизи.

На виконання вказаної ухвали 11 травня 2022 року від Тернопільської філії судовопсихіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судовопсихіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» на адресу суду надійшов висновок судовопсихіатричного експерта № 114 щодо ОСОБА_4

13 травня 2022 року провадження у справі відновлено.

10 червня 2022 року заявниця ОСОБА_3 подала до суду заяву, у якій просила задовольнити її заяву у повному обсязі; просити ОСОБА_1 повернути ОСОБА_4 його біометричний паспорт, воєнний білет, одежу, куплену і подаровану сину заявницею.

30 червня 2022 року судом зареєстровано заяву ОСОБА_4 , у якій він вказав, що в процесі розгляду справи була подана заява від 10 червня 2022 року, де було зазначено, що у разі його часткової чи повної недієздатності, призначити опікуном його матір ОСОБА_3 ОСОБА_4 просив розцінювати вказану заяву як помилкового скеровану та залишити її без розгляду. Заперечив щодо визнання його недієздатним.

01 липня 2022 року судом протокольною ухвалою суду без видалення до нарадчої кімнати постановлено надіслати матеріали цивільної справи № 607/9506/21 органу опіки та піклування Управлінню соціальної політики Тернопільської міської ради для складення подання про доцільність призначення опікуном ОСОБА_3

03 листопада 2022 року судом зареєстровано лист Управлінню соціальної політики Тернопільської міської ради № 1488/1301/4 від 02 листопада 2022 року «Про надання інформації», згідно з яким станом на 26 жовтня 2022 року ОСОБА_3 не подала всі необхідні документи.

07 грудня 2022 року ОСОБА_3 подала до суду заяву, у якій просила справу розглядати за її та її сина ОСОБА_4 відсутності, оскільки вони виїжджають закордон на пів року у зв`язку із лікуванням сина і проблемами із електрикою та теплом.

26 грудня 2022 року судом зареєстровано супровідний лист № 1679/1305 від 23 грудня 2022 року, яким Управління соціальної політики Тернопільської міської ради надіслало витяг із протоколу засідання опікунської ради від 09 грудня 2022 року № 5 про погодження кандидатури ОСОБА_3 в опікуни ОСОБА_4 у разі визнання його недієздатним. Згідно вказаного протоколу, опікунською радою погоджено кандидатуру ОСОБА_3 в опікуни сина ОСОБА_4 в разі визнання останнього рішенням суду недієздатним.

У судове засідання заявниця ОСОБА_3 не з`явилася, подала суду заяву, у якій просила справу розглядати за її та її сина відсутності, оскільки вони виїжджають закордон на пів року у зв`язку із лікуванням сина і проблемами із електрикою та теплом.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_1 , адвокат Майка М. Б. у судовому засіданні щодо задоволення заяви заперечив із підстав, зазначених у відзиві.

Представник заінтересованої особи Управління соціальної політики Тернопільського міської ради у судове засідання не з`явився, 04 січня 2023 року судом зареєстровано клопотання, у якому начальник управління просив розглядати справу за відсутності представника.

Заслухавши пояснення представника заінтересованої особи ОСОБА_1 , адвоката Майки М. Б., дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив наступне.

Заявниця ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 і ця обставина визнається іншими учасниками справи, що вбачається з відзиву заінтересованої особи ОСОБА_1 та слідує із протоколу засідання опікунської ради від 09 грудня 2022 року № 5 про погодження кандидатури ОСОБА_3 в опікуни ОСОБА_4 , витяг з якого надано Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради, та відповідає змісту ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України.

04 травня 2016 року Тернопільською обласної комунальною клінічною психоневрологічною лікарнею Управління охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації видано довідку про те, що ОСОБА_4 , 1985 року народження, житель АДРЕСА_2 знаходиться на диспансерному обліку в лікаряпсихіатра амбулаторнополіклінічного відділення Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні. Перебував на стаціонарному лікуванні в ТОККПНЛ:

з 15січня 1997року по15лютого 1997року в дитячому відділенні з діагнозом: Резидуальна цереброорганічна недостатність;

з 30січня 2001року по05березня 2001року в дитячому відділенні з діагнозом: Емоційнолабільний (астенічний) розлад;

з 26червня 2001року по27липня 2001року у дитячому відділенні з діагнозом: Емоційнолабільний (астенічний) розлад органічного походження;

з 26 лютого 2002 року по 14 березня 2002 року, діагноз: Емоційнолабільний розлад (легкий астенічний) органічного походження;

з 19 жовтня 2007 року по 25 жовтня 2007 року, діагноз: Психічно здоровий;

з 16 січня 2015 року по 13 лютого 2015 року, в 2му психіатричному відділенні з діагнозом: Змішаний тривожнодепресивний розлад;

з 04серпня 2015року по11серпня 2015року в 9му відділенні з діагнозом: Змішаний тривожнодепресивний розлад;

з 25грудня 2015року по29січня 2016року в 2му психіатричному відділенні з діагнозом: Біполярний афективний розлад, поточний маніакальний епізод.

Отримував лікування: аміналон, фітін, флеоріл, трептал, зіпрекса, карбомазепін, тріфтазін, азапін, соліан, аміназин, модітендело, вітамінотерапія.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого повторно Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 24 жовтня 2017 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 03 серпня 2006 року.

У шлюбі в них народилися діти:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 08 листопада 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції);

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , видане 07 жовтня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції).

Заявниця ОСОБА_3 з огляду на те, що ОСОБА_4 неодноразово проходив лікування у дитячому віці та в подальшому у Тернопільській обласній клінічній психоневрологічній лікарні, має сумнів в тому, що її син за станом свого психічного здоров`я може віддавати звіт своїм діям та керувати ними, а тому звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_4 недієздатним, встановлення над ним опіки, призначивши ОСОБА_3 опікуном сина.

За вказаних обставин до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 30 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України).

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч. 1 ст. 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будьякого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (ч.ч. 13 ст. 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (ст. 55 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Згідно з ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

За змістом ч. 1 ст. 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судовопсихіатричну експертизу.

Метою проведення судовопсихіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Висновок про недієздатність фізичної особи необхідно робити, перш за все, на підставі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи, в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого в особи виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч.ч. 13 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта відноситься до засобів доказування на підставі ч. 2 ст. 76 ЦПК України.

Обов`язкове призначення судом експертизи при визнанні фізичної особи недієздатною визначено ст. 105 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначено, що призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Висновком судовопсихіатричного експерта № 114 від 14 квітня 2022 року, який складено експертами Тернопільської філії судовопсихіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» установлено, що на теперішній час ОСОБА_4 виявляє хронічний психічний розлад з ознаками біполярного афективного розладу з стійкою інтермісією (виражене покращення); перебіг вищевказаного розладу на теперішній час характеризується стійким вираженим покращенням без порушень сфер психічної діяльності та критики; на теперішній час ОСОБА_4 може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Висновок судовопсихіатричногоексперта єповним ічітким,не викликаєсумнівів уйого правильності,ґрунтується надослідженні медичноїдокументації,матеріалів цивільноїсправи,амбулаторному дослідженніпсихічного стану ОСОБА_4 та не суперечить наявним у справі доказам.

У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у цивільному провадженні, заявниця має право заявити клопотання про призначення повторної експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цими висновками та зазначивши вимоги до повторної експертизи, що ОСОБА_3 зроблено не було.

Визначення понять психічного розладу та тяжкого психічного розладу наведено у Законі України «Про психіатричну допомогу», відповідно до якого психічними розладами є розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті, а під тяжким психічним розладом розуміють розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Аналіз наведених положень цивільного закону дає підстави для висновку, що недієздатність особи це втрата можливості користуватися своїми громадянськими правами внаслідок глибоких порушень психіки.

Отже, суд може визнати фізичну особу недієздатною при наявності даних про те, що певний стан її психіки, який проявляється у хронічному, стійкому, тяжкому психічному розладі, позбавляє таку особу здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Такі дані про психічний розлад фізичної особи та вплив цього розладу на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними повинні бути достатніми і переконливими, в інакшому випадку будуть порушені права та законні інтереси такої особи.

Відповідно до Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 21, частина друга статті 22, частина перша статті 28, частина перша статті 29, частини перша, друга статті 55 Конституції України).

Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Частиною 3 ст. 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будьяких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних із станом її психічного здоров`я (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Розглядаючи аргументи заявниці, яка має сумнів в тому, що її син за станом свого психічного здоров`я може віддавати звіт своїм діям та керувати ними судом було встановлено, що ОСОБА_4 знаходиться на диспансерному обліку в лікаряпсихіатра амбулаторнополіклінічного відділення Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні та неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні. Водночас, на період розгляду справи судом, будьяких відомостей щодо наявності в останнього хронічного, стійкого, тяжкого психічного розладу матеріали справи не містять. ОСОБА_4 може розуміти значення своїх дій та керувати ними, а тому не потребує встановлення опіки та призначення опікуна.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що у суду немає належного підтвердження того, що ОСОБА_4 страждає на психічне захворювання, внаслідок чого не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 264265, 293294, 295300, 339342, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволеннізаяви ОСОБА_3 , заінтересовані особи Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 02 лютого 2023 року.

Головуючий Герчаківська О. Я.

Присяжні Штопко Ю. С.

Пацалюк Ю. А.