Решение № 108726316, 31.01.2023, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10187/22

Провадження № 2-а/357/14/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 січня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участю секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адмінінстративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови, посилаючись на нуступне.

Вона, ОСОБА_1 , є власником автотранспортного засобу Suzuki sx-4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

19 жовтня 2022 року вона випадково у мобільному додатку «Дія» на своєму смартфоні побачила повідомлення, що їй нарахований штраф по постановам №№ 2АВ00757986, 2АВ00758266, 2АВ00757955 від 26.07.2022 року за порушення перевищення швидкості руху, місце вчинення: МЗО Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, дата вчинення правопорушень 26.07.2022 року.

Вона дуже уважний та відповідальний водій та жодного разу її не зупиняли інспектора патрульної поліції та ніколи не складали будь-яких постанов за порушення правил дорожнього руху. 26.07.2022 року її також не зупиняли інспектора патрульної поліції.

Має припущення, що вищевказані постанови були складені за правопорушення, які зафіксовані за допомогою засобів автоматичної фіксації правопорушень.

Постанов №№ 2АВ00757986, 2АВ00758266, 2АВ00757955 від 26.07.2022 року вона не отримувала, з їх текстом та доказами на підставі яких вони були прийняті вона не знайома.

На даний час вона внутрішньо переміщена особа (ВПО) та має місце тимчасового проживання: АДРЕСА_1 .

З метою отримання вищевказаних постанов та матеріалів на підставі яких вони були прийняті, вона зверталась до Білоцерківського відділу Національної поліції України та до роти патрульної поліції в місті Біла Церква, але отримала усну відповідь, що надати їй копії постанов не має можливості, оскільки у вказаних підрозділів відсутній доступ до бази даних в якій знаходяться постанови про адміністративні порушення та порадили звернутись до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у м. Київ.

Вона самостійно намагалась знайти електронні примірники оскаржуваних постанов, в електронному кабінеті водія Головного сервісного центру МВС та на офіційному сайті МВС України, але в електронному кабінеті водія Головного сервісного центру МВС з вказаних ресурсах відсутня можливість ознайомитись з текстом постанов, а тільки загальні дані про їх існування, а на офіційному сайті МВС України відсутня будь-яка деформація про прийняті 26.07.2022 року відносно неї постанови.

З метою отримання копії постанов №№ 2АВ00757986, 2АВ00758266, 2АВ00757955 від 26.07.2022 року та матеріалів на підставі яких вказані постанови були прийняті разом з доказами їх поштового направлення на її адресу, вона 19.10.2022 року звернулась з листом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, який їй направила зі своєї адреси електронної пошти на електронну пошту відповідача. На даний час жодної відповіді на вказаний лист вона не отримала.

З наведеного вона може зробити висновок, що всупереч вимогам Інструкції, оскаржувані постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності від 26.07.2022 р. на її адресу не надсилались, а про їх існування вона випадково дізналась лише 19.10.2022 року в мобільному додатку «Дія» на своєму смартфоні.

20.10.2022 року в мобільному додатку «Дія» розмір штрафів за оскаржуваними постановами змінився з 340 грн. на 680 грн. тобто виріс в 2 рази.

Фактичне неотримання копії постанови призвело до того, що вона не може ознайомитись з текстом постанов, законодавством на підставі якого вона була прийнята та доказами на підставі яких вона була прийнята, та не має можливості добровільно сплатити штраф, що є порушенням її прав.

Також додатково хоче зазначити, що дійсно 26.07.2022 року вони з чоловіком їхали з міста Ужгород в місто Миколаїв, це приблизно 1200 км. Через військовий стан в країні порожні знаки, зокрема які інформують водія про початок населеного пункту, від міста Миколаєва до міста Львів зняті, тобто фактично відсутні. За правилами порожнього руху знаки які інформують водія про початок населеного пункту становлюються перед початком адміністративної межі населеного пункту, тобто заздалегідь до жилого масиву, а коли такі знаки відсутні, то фактично водій пізнається що він в межах населеного пункту вже коли бачить житлові будинки. При ньому за правилами дорожнього руху, максимальна швидкість руху в населеному пункті - 50 км/год., значно менша ніж поза населеного пункту - максимальна 90 км/ год., то відповідно коли водій рухається по дорозі з відповідною швидкістю наприклад: 5 км/год. та за відсутності відповідного дорожнього знаку про початок населеного кункту водій в`їзжає в населений пункт на такій швидкості та рухається з нею аж поки не побачить житлові будинки, а побачивши знижує швидкість до наприклад 45 км/год., таким чином водій порушує правила дорожнього руху, але не по своїй вині, а через відсутність відповідного дорожнього знаку які навмисно зараз зняті в країні через військовий стан.

Можливо порушення швидкості руху які зафіксовані відповідачем в оскаржуваних постановах від 26.07.2022 року стосуються таких випадків, та це питання має бути встановлено коли відповідач надасть копії постанов разом з доказами на підставі яких оскаржувані постанови були винесені.

Просила суд поновити строк на звернення до суду з позовом про скасування постанов №№ 2АВ00757986, 2АВ00758266, 2АВ00757955 від 26.07.2022 року, скасувати вказані постанови та закрити провадження по ним ( а. с. 1-16 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2022 року ( а. с. 44 ), головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Ухвалою судді від 08.11.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови було залишено без руху ( а. с. 50-52 ).

10 листопада 2022 року за вх. № 39913 судом отримано заяву про усунення недоліків ( а. с. 54-55 ).

14 листопада 2022 року за вх. № 40131 судом отримано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила резолютивну частину позовної заяви доповнити пунктом 9 та здійснити розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС УКраїни ( а. с. 57-58 ).

Ухвалою судді від 14 листопада 2022 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду та відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови. Розгляд справи було призначено в судове засідання на 24 листопада 2022 року ( а. с. 59-61 ).

24 листопада 2022 року судове засідання було відкладено на 14 грудня 2022 року ( а. с. 66 ) у зв`язку з клопотанням позивача ОСОБА_1 ( а. с. 63-64 ).

12 грудня 2022 року за вх. № 44500 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, мотивуючи наступним.

Відповідно до змісту постанови серії 2АВ № 00757986 від 26.07.2022 р., 26.07.2022 р. о 17 год. 15 хв., за адресою М30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 371+527 особа, яка керувала транспортним засобом Suzuki SX-4, номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 36 км/год, чим порушила пункт 12.9. б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР). За дане правопорушення відповідальну особу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частини 1 статті 122 Кодексом України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 2АВ № 00757986 від 26.07.2022 року виніс інспектор ДПП ОСОБА_2 на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (далі - Система).

Відповідно до змісту постанови серії 2АВ № 00758266 від 26.07.2022 р., 26.07.2022 р. о 17 год. 39 хв., за адресою М30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 404+377 особа, яка керувала транспортним засобом Suzuki SX-4, номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 51 км/год, чим порушила пункт 12.9. б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР). За дане правопорушення відповідальну особу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частини 1 статті 122 Кодексом України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 2АВ № 00758266 від 26.07.2022 року виніс інспектор ДПП ОСОБА_3 на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (далі - Система).

Відповідно до змісту постанови серії 2АВ № 00757955 від 26.07.2022 р., 26.07.2022 р. о 17 год. 18 хв., за адресою М30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 376+261 особа, яка керувала транспортним засобом Suzuki SX-4, номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 29 км/год, чим порушила пункт 12.9. б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР). За дане правопорушення відповідальну особу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частини 1 статті 122 Кодексом України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигоді штрафу в розмірі 340 грн.

Постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 2АВ № 00757955 від 26.07.2022 року виніс інспектор ДПП ОСОБА_3 , на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (далі - Система).

Правопорушення були зафіксовані технічними засобами Каскад, які відповідають вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги». Технічні засоби Каскад мають сертифікати відповідності, інформація щодо яких міститься в постановах.

На офіційному вебсайті Департаменту патрульної поліції розміщені інформаційні таблиці про встановлені технічні засоби (прилади контролю) за посиланням: http://patrol.police.gov.ua/automatic_fixation/informatsiya-pro-vstanovleni-kaf/.

Результатами автоматичної фіксації перевищення встановленого обмеження швидкості автомобілем Suzuki SX-4, номерний знак НОМЕР_1 є три фотознімки зображення транспортного засобу та відеозапис правопорушення щодо кожної оскаржуваної події (DVD-R диск з відповідними матеріалами ).

Аналіз усіх наявних в справі доказів, в тому числі відеофіксації та фотокарток автомобіля, дає підстави стверджувати, що факт перевищення встановленої обмеження швидкості автомобілем Suzuki SX-4, номерний знак НОМЕР_1 доведений в повній мірі.

Подані стороною відповідача докази відповідають вимогам статтею 251 КУпАП, статтями 72,73,74,75,76 КАС відображають обставини, які описані в оскаржуваній постанові, одержані без порушення порядку, встановленого законом є достовірними та достатніми для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП за кожним оскаржуваним фактом.

Таким чином, розглядаючи дану адміністративну справу Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, Позивач визнає факт того, що 26.07.2022 р. , за адресою автошлях МЗО Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, особою, яка керувала транспортним засобом Suzuki SX-4, номерний знак НОМЕР_1 , перевищено встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів.

Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відтак, твердження Позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Також вищенаведене дає підстави вважати, що Позивач звернувся до суду з позовною заявою не з метою захистити свої порушені права та інтереси, а з метою уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення. Проте сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови ( а. с. 69-81 ).

14 грудня 2022 року судове засідання було відкладено на 12 січня 2023 року ( а. с. 90 ) у зв`язку з клопотанням позивача ОСОБА_1 ( а. с. 88-89 ), яке було отримано судом 13.12.2022 року.

12 січня 2023 року судове засідання було відкладено на 31 січня 2023 року ( а. с. 97 ) у зв`язку з клопотанням позивача ОСОБА_1 ( а. с. 95-96 ), яке було отримано судом 11.01.2023 року.

31 січня 2023 року позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить Довідка про доставку електронного документу, який доставлено 14.01.2023 року позивачу ОСОБА_1 .

Заяв та клопотань з боку позивача на адресу суду не надходило.

Відповідач Департамент патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання 31.01.2023 року свого представника не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить Довідка про доставку електронного документу, який доставлено 14.01.2023 року відповідачу.

До того ж, звертаючись до суду з відзивом на позовну заяву позивача, в прохальній його частині, представник відповдіача Сорока К.В., який діє на підставі довіреності ( а. с. 82 ) просив суд розглянути справу за його відсутності за наявними матеріалами у справі ( а. с. 81 ).

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється ( ч. 4 ст. 229 КАС України ).

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, дана категорія справ до вичерпаного переліку за якими обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не відноситься, тому суд вважає за можливе розглядати справу в її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, позивачу було поновлено строк для захисту своїх прав в судовому порядку, так як з адміністративним позовом до суду звернулася з пропущеним строком з поважних причин.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що відповідно до змісту постанови серії 2АВ № 00757986 від 26.07.2022 р., 26.07.2022 р. о 17 год. 15 хв., за адресою М30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 371+527 особа, яка керувала транспортним засобом Suzuki SX-4, номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 36 км/год, чим порушила пункт 12.9. б) Правил дорожнього руху України. За дане правопорушення відповідальну особу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частини 1 статті 122 Кодексом України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. ( а. с. 83 ).

Постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 2АВ № 00757986 від 26.07.2022 року виніс інспектор ДПП ОСОБА_2 на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.

Відповідно до змісту постанови серії 2АВ № 00758266 від 26.07.2022 р., 26.07.2022 р. о 17 год. 39 хв., за адресою М30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 404+377 особа, яка керувала транспортним засобом Suzuki SX-4, номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 51 км/год, чим порушила пункт 12.9. б) Правил дорожнього руху України. За дане правопорушення відповідальну особу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частини 1 статті 122 Кодексом України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. ( а. с. 84 ).

Постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 2АВ № 00758266 від 26.07.2022 року виніс інспектор ДПП ОСОБА_3 на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.

Відповідно до змісту постанови серії 2АВ № 00757955 від 26.07.2022 р., 26.07.2022 р. о 17 год. 18 хв., за адресою М30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 376+261 особа, яка керувала транспортним засобом Suzuki SX-4, номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 29 км/год, чим порушила пункт 12.9. б) Правил дорожнього руху України. За дане правопорушення відповідальну особу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частини 1 статті 122 Кодексом України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигоді штрафу в розмірі 340 грн.( а. с. 85 ).

Постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 2АВ № 00757955 від 26.07.2022 року виніс інспектор ДПП ОСОБА_3 , на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.

Згідно зі статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, за приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч.3 ст.122, покладено на органи Національної поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 1.1 Правил дорожнього руху України, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо) повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з пунктом 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в підпунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Згідно зі статтями 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вчинення позивачем правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП, представник ДПП долучив до відзиву, три постанови з фотознімками, зроблені приладом вимірювальної техніки - комплексом автоматичної фото/відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «КАСКАД» 057-1120, 053-1120 та 052-1120 ( а. с. 83-85 ), а також відеозапис правопорушення щодо кожної оскаржуваної події (DVD-R диск з відповідними матеріалами ) ( а. с. 86 ).

Судом встановлено, що на на оскаржуваних постановах містяться фотознімки зафіксованого автомобіля марки Suzuki SX-4, номерний знак НОМЕР_1 . Також на фото вказано швидкість руху вказаного транспортного засобу.

При цьому на цих фотознімках не зафіксовано особу, яка перебуває за кермом цього автомобілю.

Також представник відповідача долучив відеозаписи з вищевказаного приладу вимірювання швидкості та фотознимки. При дослідженні цих відеозаписів встановлено, що на них не зображено особу, яка перебуває за кермом автомобіля, але на фотознимках можно встановити, що за кермом автомобіля перебуває саме особа чоловічої статі.

Отже, долучені представником відповідача фотознімки та відеозаписи не містить доказів того факту, що саме позивач, керуючи транспортним засобом Suzuki SX-4, номерний знак НОМЕР_1 , 26.07.2022 року на вищевказаному відрізку ділянки, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 36 км/год, 51 км/год та 29 км/год, про що зазначено у оскаржуваних постановах, чим порушила пункти 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП.

Частиною 1 статті 279-1 КУпАП передбачено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу.

У свою чергу, частиною 1 статті 14-2 КупАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині 1 цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Отже, відповідно до наведених норм, за загальним правилом адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, несе фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Водночас, статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена також частиною 2 статті 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248).

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, ухвалене у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини 1 статті 14-1 КУпАП (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 14-1 КУпАП, яка передбачала, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тобто в Україні діє презумпція невинуватості, яка підлягає застосуванню також у справах про адміністративні правопорушення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, згідно з якою в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, в якій останній зазначав, що позивач визнає факт того, що 26.07.2022 р., за адресою автошлях МЗО Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, особою, яка керувала транспортним засобом Suzuki SX-4 номерний знак НОМЕР_1 , перевищено встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів.

Так, дійсно в позовній заяві позивач припускає можливе порушення швидкості руху, однак не зазначає, що саме вона в той час керувала транспортним засобом Suzuki SX-4 номерний знак НОМЕР_1 та відповідно останньою було перевищено встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів, так як зазначала, що 26.07.2022 року вона разом з чоловіком їхали з міста Ужгород в місто Миколаїв.

Окрім цього, позивач в позовній заяві звертала увагу суду на те, що станом на 26.07.2022 року на автошляху МЗО Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 371+527, 404+377, 376+261, на яких було зафіксовано перевищення швидкості, остання зазначала, що відповідні знаки, які інформують водія про початок населеного пункту, були відсутніми.

Зазначене підтверджується наданою з боку позивача інформацією зі сторінки «Укравтодору», в якій зазначено, що: «Демонтуємо дорожні знаки на усіх дорогах країни. Пріоритет № 1 вказані знаки, назви населених пунктів. Зібрані знаки передаємо місцевій владі та дорожникам» ( а. с. 40 ).

До того ж, відео-фотофіксація перевищення швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення такого контролю.

Згідно пункту 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до підпункту «г» п. 12.6 ПДР поза населеними пунктами на всіх дорогах дозволяється рух зі швидкістю не більше 90 км/год.

За змістом п. 1.10 ПДР населений пункт забудована територія, в`їзд на яку і виїзд з якої позначаються дорожними знаками 5.45, 5.46, 5.47 та 5.48.

Пункт 5.70 «Фото-відеофіксація порушень ПДР» інформує про можливість здійсненя контролю за порушенням ПДР за допомогою спеціальних технічних та ( або ) технічних засобів.

З боку відповідача не було надано суду доказів в спростування доводів позивача щодо відсутності на вищевказаному автошляху МЗО Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 371+527, 404+377, 376+261 відповідних дорожніх знаків ( початок населеного пункту ) так і доказів встановлених знаків п. 5.70 «Фото-відеофіксація порушень ПДР», оскільки водій має право бути проінформованим про здійснення фото чи відеозйомки його автомобіля. При цьому саме поліція має довести, що водій був обізнаний про проведення фото чи відеофіксації.

Таким чином, автоматична фіксація перевищення швидкості може здійснюватися лише у разі встановлення попереджувального дорожнього знаку. Якщо ж такого знаку не встановлено, то штраф за перевищення швидкості є неправомірним.

Такі ж висновкі містяться в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2022 року у справі № 456/8/22.

У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05;п,53 Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Суд наголошує на тому, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного спливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

На підставі відповідної практики ЄСПЛ можна зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд.

В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Вищевказаний принцип знайшов відображення і в рішеннях Європейського Суду з прав людини («Капо проти Бельгії», 42914/98, 13.01.2005року, «Радіо Франс проти Франції», 53984/00, 30.03.2004 року…) за якими прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Докази мають велике значення для правильного вирішення справи, оскільки саме на основі доказів ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був відносним і допустимим.

З огляду на вищевикладене, керуючись приписами вищенаведених норм законодавства, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно з` обставини справи та наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене вище, встановлені судом обставини та відсутність доказів правомірності дій відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та про скасування постанов, винесеної інспектором Державної патрульної поліції Асаулюк Діаною Петрівною серії 2АВ № 00757986 від 26.07.2022 року та винесених інспектором Державної патрульної поліції Сліпуховою Ліною Сергіївною серії 2АВ № 00758266 від 26.07.2022 року та серії 2АВ № 00757955 від 26.07.2022 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, та закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення відносно позивача за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.

Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 496,20 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про сплату від 10.11.2022 року (а. с. 56 ).

Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 496,20 грн. на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20, 72, 73, 77, 78, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 182, 205, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови, - задовольнити.

Скасувати постанови про накладення адміністративних стягнень по справам про адміністративні правопорушення від 26.07.2022 року, серія 2АВ00757986, серія 2АВ00758266 та серія 2АВ00757955 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за постановою № 2АВ00757986 від 26.07.2022 року, за постановою № 2АВ00758266 від 26.07.2022 року, за постановою № 2АВ00757955 від 26.07.2022 року, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 496,20 гривень ( чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса тимчасового проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України ( адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ: 40108646 ).

Повний текст судового рішення складено 31 січня 2023 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов