Решение № 108709673, 01.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2023Справа № 917/1289/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (вул. Панянка, буд. 65Б, м. Полтава, 36022; ідентифікаційний код 42223804)

до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» (вул. Академіка - Богомольця, буд.10, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 40108981)

про стягнення 68 970, 80 грн

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що Відповідач в період з 01.01.2021 по 31.03.2021 споживав електричну енергію, а оплату за неї здійснював невчасно та не в повному обсязі внаслідок чого утворилась заборгованість перед Позивачем в розмірі 47 708, 20 грн.

У зв`язку із несвоєчасною оплатою за Договором Позивачем здійснено нарахування пені за період з 01.09.2021 по 23.02.2022 в розмірі 7 301, 39 грн, 3 % річних за 01.09.2019 по 31.08.2022 в розмірі 2 142, 78 грн та інфляційні втрати за період з 16.09.2019 по 15.07.2022 в розмірі 11 818, 43 грн.

У поданій відповіді на відзив Позивач зазначає про безпідставність посилання на положення пунктe 10.1. договору № 22305821/19 від 20.08.2019 про закупівлю електричної енергії, оскільки спірні правовідносини регулюються виключно нормами Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі за текстом - ПРРЕЕ), якими чітко визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється на умовах договору про постачання електричної енергії споживачу, які є додатками до ПРРЕЕ, а не на умовах договору про закупівлю, як про це безпідставно заявляє Відповідач.

Так, між сторонами укладено Договір на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач та який набуває чинності з дати подання Споживачем заяви - приєднання.

Умови, що Договір діє до 31.12.2019 останній не містить, а Відповідач не звертався до Позивача з відповідним звернення в силу підпункту 12 пункту 5.5.1 ПРРЕЕ щодо питань зміни договірних умов, в тому числі з питанням щодо припинення Договору з огляду на укладення договорів постачання з іншими контрагентами, у зв`язку з чим Позивачем надавалися послуги з постачання електричної енергії до об`єктів Відповідача, а саме за адресою: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 38 ЕІС-код точки: 62Z7569649484468, № 62Z9890065081341 до 14.03.2021, а за ЕІС-код точки: 62 Z4449944581885 до 01.01.2021.

Таким чином, Позивач зазначає, що ним здійснювалося постачання електричної енергії за ЕІС-кодами точок: 62Z7569649484468, № 62Z9890065081341 в спірний період, вартість якої Відповідачем не сплачено, що і входить до предмету позову.

З огляду на доведеність факту існування у Відповідача заборгованості за Договором, здійснені нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, на переконання Позивача, є правомірними.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що останній просить суд відмовити у задоволенні позову оскільки: 20.08.2019 між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 22305821/19 про закупівлю електричної енергії, який діє до 31.12.2019, а

02.03.2020 між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 22305821/20 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який діє до 31.12.2020.

Починаючи з 01.01.2021, в силу положень Закону України «Про ринок електричної енергії» Відповідач мав право укласти лише один договір на закупівлю електричної енергії для усіх наявних електричних установок (у тому числі з договірною потужністю більше 50 кВт), що виключало можливість продовження договірних відносин з ТОВ «Полтаваенергозбут», як з постачальником універсальної послуги та зумовлювало необхідність проведення конкурентних відкритих торгів відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

За результатами переговорної процедури між Відповідачем та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі за текстом - ДПЗД «Укрінтеренерго» 31.03.2021 укладено Договір № 424/21 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», додатковою угодою № 1 від 31.03.2021 до якого сторонами узгоджено очікувані обсяги постачання електричної енергії у період з 01.01.2021 до 31.03.2021 за АТ «Полтаваобленерго», як оператора розподілу/передачі.

Також вказаною додатковою угодою № 1 від 31.03.2021 встановлено, що Договір № 424/21 від 31.03.2021 набирає чинності за фактом споживання електричної енергії з 01.01.2021 та діє до 31.12.2021, а в частині постачання до 31.03.2021.

Додатковою угодою № 2 від 18.05.2021 до Договору № 424/21 від 31.03.2021 Відповідачем та ДПЗД «Укрінтеренерго» узгоджено фактичний обсяг постачання електричної енергії у період з 01.01.2021 до 14.03.2021 за АТ «Полтаваобленерго», як оператора розподілу/передачі.

В підтвердження факту постачання ДПЗД «Укрінтеренерго» в період з 01.01.2021 до 14.03.2021 Відповідачем до відзиву надано акти купівлі-продажу, за якими Відповідач повністю розрахувався згідно доданих до відзиву платіжних доручень.

З метою закупівлі електричної енергії для об`єктів, які обслуговує Відповідач на 2021, ним за результатами проведеної переговорної процедури укладено договір про постачання № 218/21 від 05.03.2021 з ТОВ «ВІМК», за яким постачання електричної енергії почалося з 15.03.2021, на підтвердження чого Відповідачем надано акт приймання передавання продукції та платіжне доручення про сплату такої поставленої електричної енергії.

Відтак, Відповідач звертає увагу суду, що Позивач помилково вважає себе постачальником електричної енергії Відповідачу в період з 01.01.2021 до 31.03.2021, при тому що між сторонами відсутні договірні відносини у 2021 році та наявні у спірний період з іншими постачальниками.

З огляду на те, що Відповідачем заперечується факт існування заборгованості в розмірі 47 708, 20 грн, то відповідно відсутня підстава для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

У поданих запереченнях на відповідь на відзив дублюються доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, а також зазначається про те, що саме на Позивача покладено обов`язок щодо інформування оператора (операторів) системи та постачальника «останньої надії» щодо закінчення строку дії договору на постачання електричної енергії, а відтак саме бездіяльність Позивача призвела до того, що постачальником Відповідача вказано Позивача, а не постачальника «останньої надії».

Відтак, Відповідач вказує, що він не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну електропостачальнику, оператору системи або третім особам та матеріальні збитки, які викликані некваліфікованими діями персоналу Позивача.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.10.2022 у справі № 917/1289/22 вирішено передати за підсудністю до господарського суду міста Києва позовну заяву ТОВ «Полтаваенергозбут» до ДУ «ЦОП Національної поліції України» про стягнення 68 970,80 грн разом з доданими до неї документами.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2022 матеріали справи № 917/1289/22 передано на розгляд судді Пукасу А.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

01.12.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

09.01.2023 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву та заява про поновлення процесуального строку на її подання.

В обґрунтування підстав поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву, Позивач зазначає, що відзив ним отримано 28.12.2022, а відтак кінцевим строк на подання відповіді на відзив є - 02.01.2023.

Однак, з огляду на те, що представник Позивача знаходився у щорічній відпустці з 24.12.2022 по 29.12.2022 та з 26.12.2022 по 28.12.2022 на лікарняному, ознайомитися з текстом відзиву вдалося лише 30.12.2022, що відповідно стало підставою для подачі відповіді на відзив на позовну заяву з пропуском процесуального строку та подання даної заяви про поновлення такого строку.

Розглянувши заяву Позивача, суд дійшов висновку, що зазначені Позивачем підстави пропуску процесуального строку на подання відповіді на відзив є поважними, а відтак пропущений Позивачем процесуальний строк у відповідності до статті 119 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) підлягає поновленню, а відтак заява Позивача - задоволенню у зв`язку з чим відповідь на відзив на позовну заяву долучається до матеріалів справи.

16.01.2023 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких Відповідач також просить суд поновити строк для їх подачі та долучити до матеріалів справи.

Розглянувши Клопотання Відповідача щодо поновлення процесуального строку, суд дійшов висновку, що зазначені Позивачем підстави пропуску процесуального строку на подання заперечень є поважними, а відтак пропущений Відповідачем процесуальний строк у відповідності до статті 119 ГПК України підлягає поновленню, а відтак заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву долучається до матеріалів справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позивач здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачам згідно виданої, на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 575 від 26.06.2018, ліцензії.

01.01.2019 Відповідачем (Споживач) підписано та направлено до Позивача (Постачальника) Заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, відповідно до якої Відповідач, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), ППРЕЕ та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в мережі Інтернет за адресою: http://energo.pl.ua* або в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності ТОВ «Полтаваенергозбут», приєднався до умов Договору на умовах комерційної діяльності Постачальника № 9- УП.

Судом встановлено, що зазначена Заява - приєднання підписана представником споживача - Відповідачем.

Згідно додатку 1А до Заяви - приєднання затверджено перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку Споживача (Відповідача): № 62Z4449944581885 (адреса об`єкта - м. Полтава, вул. Соборності, 38), № 62Z9890065081341 (адреса об`єкта - м. Полтава, вул. Соборності, 38), № 62Z7569649484468 (адреса об`єкта - м. Полтава, вул. Миколи Дмитрієва, 3).

За умовами Договору Постачальник електричної енергії взяв на себе обов`язок з 0101.2019 продавати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача (Відповідача), а Споживач взяв на себе обов`язок оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Розділом 5 Договору встановлена ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії, зокрема:

- Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначається відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору (пункт 5.1 Договору);

- спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (пункт 5.2 Договору);

- ціна на електричну енергію визначається постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього Договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором (пункт 5.3 Договору);

- ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, встановлена Регулятором, повинна бути обов`язкова для Сторін з дати її введення в дію (пункт 5.5 Договору);

- інформація про діючу ціну на електричну енергію Постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування (пункт 5.6 Договору);

- ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7 Договору);

- розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.8. Договору);

- розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни (пункт 5.9. Договору);

- оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем (пункт 5.10 Договору);

- у разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню в розмірі, що зазначається в Комерційній пропозиції (пункт 5.11 Договору).

Відповідно до підпункту 1 пункту 6.2 Договору, Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Споживач зобов`язується протягом 5 робочих днів до дати постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, зазначеної в цьому Договорі, розрахуватися з Постачальником за спожиту електричну енергію (підпункт 4 пункту 6.2 Договору).

Відповідно до п. 13.1 Договору, цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання, фактичного постачання електричної енергії.

Пунктом 13.6 Договору передбачено, що дія цього договору також припиняється у наступних випадках: закінчення строку, призупинення дії ліцензії з провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії Постачальником або її анулювання; банкрутства або ліквідації Постачальника; у разі зміни власника об`єкта Споживача; у разі зміни Постачальника електричної енергії.

Невід`ємною частиною Договору є заява-приєднання, комерційна пропозиція (пункт 13.9. Договору).

У Комерційній пропозиції № 9-УП, яка є додатком № 3 до даного Договору зазначено:

- оплата електричної енергії здійснюється Споживачем за фактично спожиту електроенергію на підставі отриманого у Постачальника рахунку не пізніше 5-ти робочих днів з дня його отримання, на рахунок зі спеціальним режимом використання, який зазначений в Договорі та/або розрахункових документах Постачальника. Датою здійснення оплати є дата надходження коштів на рахунок Постачальника;

- Постачальник до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, оформлює Акт купівлі-продажу електричної енергії та в цей же строк надає його Споживачу. Якщо Споживач не повернув підписаний Акт купівлі-продажу Постачальнику протягом 5-ти робочих днів, або не надав повідомлення про наявність розбіжностей, такий Акт купівлі-продажу вважається погоджений сторонами. Разом з Актом купівлі-продажу електричної енергії Постачальник надає рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію;

- у разі неотримання Споживачем рахунку у визначені цією комерційною пропозицією строки не з вини Постачальника, рахунок за фактично спожиту електричну енергію вважається отриманим Споживачем 12-го числа місяця, наступного за звітним;

- у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Крім того, за прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання Споживач сплачує суму боргу з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України;

- договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 . Договір може бути розірвано в інший термін, за ініціативою однієї із сторін в порядку, визначеному чинним законодавством України, але в будь-якому випадку Договір діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, Позивач вказує, що Відповідач в порушення умов Договору за електричну енергію розрахувався не в повному обсязі та з порушенням встановлених строків, з огляду на у Відповідача виникла заборгованість з основного боргу - 47 708, 20 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач надає до суду окрім зазначеного вище Договору з додатками рахунки, акти та рахунки за Договором за спірний період січень - березень 2022 на загальну суму 47 708, 20 грн., адвокатський запит від 09.09.2022 та лист АТ «Полтаваобленерго» від 19.09.2022 № 04.33/941, з якого вбачається, що за період з 01.01.2021 по 31.03.2021 постачальником електричної енергії Відповідачу визначено Позивача із зазначення обсягів споживання.

Також до відповіді на відзив на позовну заяву Позивачем додано адвокатський запит № 02/11 від 02.11.2022 та відповідь АТ «Полтаваобленерго» від 15.11.2022 № 04.33/5247, з якої вбачається, що постачальником електричної енергії Відповідачу до ЕІС-кодів точок комерційного обліку № 62Z9890065081341, № 62Z7569649484468 в січні, лютому та до 14.03.2021 березня 2021 за точкою комерційного обліку № 62Z9890065081341 визначено Позивача.

Відповідач заперечуючи щодо задоволення позову, надає до матеріалів справи наступні докази:

- договір укладений між Позивачем та Відповідачем № 22305821/19 від 20.08.2019 про закупівлю електричної енергії, строк дії до 31.12.2019;

- договір між Позивачем та Відповідачем про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 02.03.2020, строк дії до 31.12.2020;

- лист Позивача від 10.12.2020 № 17-01/2004, в якому зазначає про припинення постачання електричної енергії за 24:00 години 31.12.2020 за Договором за ЕІС-кодом точки комерційного обліку № 62Z4449944581885;

- договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 30.03.2021, укладений між Позивачем та ДПЗД «Укрінтеренерго»;

- акти ДПЗД «Укрінтеренерго» за період з 01.01.2021-31.03.2021 за наслідком виконання договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 30.03.2021 з доказами їх оплати;

- додаткову угоду № 1 про закупівлю послуг з постачання електричної енергії від 31.03.2021 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», в якій визначено очікуваний обсяг постачання електричної енергії за АТ «Полтаваобленерго» за період з 01.01.2021-31.03.2021, а саме за січень - 2 446 кВт/год, за лютий - 5 204 кВт/год, за березень - 5 204 кВт/год, а також визначено, що останній набирає чинності з 01.01.2021 та діє по 31.12.2021, а в частині постачання електричної енергії до 31.03.2021;

- додаткову угоду № 2 від 18.05.2021 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», в якій визначено фактичний обсяг постачання електричної енергії за АТ «Полтаваобленерго» за період з 01.01.2021-14.03.2021, а саме за січень - 2 446 кВт/год, за лютий - 3 985 кВт/год, за березень - 1768 кВт/год;

- договір № 218/21 від 03.05.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладений між Відповідачем та ТОВ «ВІМК», зі строком постачання з 05.03.2021 до 31.12.2021 та актом прийняття-передавання товарної продукції за березень 2021 за даним договором, з доказом його оплати.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки електричної енергії.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач підписав заяву-приєднання Споживача з 01.01.2019 до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах Договору із закріпленим переліком об`єктів точок комерційного обліку, які зазначено судом вище.

Відповідно до статей 633, 634 ЦК та пункту 3.1.7 ПРРЕЕ, підписавши вказану заяву-приєднання (акцептувавши її) Відповідач засвідчив вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору.

Отже, з моменту акцептування вказаного Договору в установленому ПРРЕЕ порядку, Позивач та Відповідач набули всіх прав та обов`язків за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинного законодавством України.

Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно пункту 1.2.7. ПРРЕЕ постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до пункту 3.1.7 ППРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Пунктом 1.2.15 ППРЕЕ передбачено, що для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за Договором щодо здійснення поставки електричної енергії в період з 01.01.2021 по 14.03.2021 на суму 47 708, 20 грн., в обсягах закріплених в актах та рахунках за Договором.

Матеріали справи не містять доказів сплати Відповідачем поставленої електричної енергії в період з 01.01.2021 по 14.03.2021 на суму 47 708, 20 грн за Договором, а також заперечень Відповідача щодо фактичного споживання, визначених Позивачем обсягів електроенергії у спірному періоді, водночас зазначається про споживання електричної енергії додатково від двох іншим контрагентів на підставі укладених договорів.

Заперечення Відповідача щодо позову з підстав відсутності у нього зобов`язання по сплаті Позивачу коштів за спожиту електроенергію у період з 01.01.2021 по 14.03.2021 в зв`язку зі зміною постачальника електроенергії відхиляються судом з огляду на наступні обставини.

Пунктом 13.1 Договору передбачено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Відповідач, та набуває чинності з дати подання відповідачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем (Відповідачем) у заявці-приєднанні.

Пунктом 4.27 ПРРЕЕ у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об`єкта.

Відповідно до статті 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частина 1 статті 654 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Підпунктом 12 пункту 5.5.1. ПРРЕЕ закріплено, що споживач електричної енергії має право на звернення до електропостачальника з питання змін договірних умов у порядку, передбаченому цими Правилами.

Як встановлено судом вище, в матеріалах справи відсутність докази, які б свідчили про розірвання Договору за згодою сторін, оформленою належним чином, або в судовому порядку.

Відтак, суд погоджується з доводами Позивача, що постачання електричної енергії до об`єктів Відповідача здійснювалось Позивачем до 14.03.2021 за ЕІС-кодами точок комерційного обліку № 62Z9890065081341, № 62Z7569649484468 та до 01.01.2021 за точкою № 62Z4449944581885.

Встановлене вище також підтверджується з листа АТ «Полтаваобленерго» від № 04.33/5247 від 15.11.2022, № 04.33/941 від 19.09.2022.

Відповідач у відзиві також посилається на те, що Позивач та Відповідач 20.08.2019 укладали договір про закупівлю електричної енергії № 22305821/19, відповідно до пункту 1.1. умов якого Позивач (учасник) зобов`язався у 2019 році поставити Відповідачу (замовнику) електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок замовника, а замовник прийняти та оплатити вартість спожитої (купленої) електричної енергії, послугу з розподілу та здійснювати інші платежі згідно з умовами цих договорів.

Відповідно до пункту 10.1 договору № 22305821/19 від 20.08.2019, останній поширюється на правовідносини, які відбулися між сторонами з 01.01.2019 р., і діє до 31.12.2019 р.

Також Відповідач посилається на договір № 22305821/20 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 02.06.2020, строком дії до 31.12.2020.

Проте, предметом позову у цій справи є вимоги про стягнення боргу за активну електричну енергію за період січня-березня 2021 року, а відтак на спірні правовідносини вказані договори свою дію не розповсюджують. Отже, заперечення Відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Доводи Відповідача із посиланням на укладення договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з ДПЗД «Укрінтеренерго» на постачання електричної енергії на усі об`єкти Відповідача у період з 01.01.2021 по 31.03.2021 та договору про постачання електричної енергії № 218/21 від 05.03.2021 з ТОВ «ВІМК», строком постачання електричної енергії з 05.03.2021 по 31.12.2021 , на переконання суду не є достатніми задля спростування факту постачання електроенергії за спірний період Позивачем при тому, що укладення договорів з іншими постачальникам не є підставою для припинення дії Договору та не звільняє Відповідача від його виконання.

Також судом враховано доводи Позивача, що вимог щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію об`єкту за ЕІС-код точки обліку: 62Z4449944581885 (36000, м. Полтава, вул. Соборності, 38) позовна заява не містить, оскільки з 01.01.2021 Позивач не здійснював постачання електричної енергії для даної точки комерційного обліку, однак на інші 2 точки обліку Центру за ЕІС-кодом точки обліку: 62Z9890065081341, 7569649484468 (електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 50 кВт) Позивач у відповідності до вимог чинного законодавства здійснював постачання електричної енергії як постачальник універсальних послуг Відповідачу, в результаті чого останнім спожито - 5144 кВт*год, лютому 2021р. - 5678 кВт*год, березні 2021р. - 2162 кВТ*год, що відображено у Актах купівлі-продажу електричної енергії та рахунках на оплату за спірний період.

Зазначені вище обставини Відповідачем не спростовано, а відповідно не надано доказів постачання електричної енергії у спірний період за ЕІС-кодом точки обліку: 62Z9890065081341, 7569649484468 не Позивачем.

Постачання Відповідачу електричної енергії ТОВ «ВІМК» за договором про постачання електричної енергії № 218/21 від 05.03.2021 почалося з 15.03.2021, що також визнається Відповідачем у відзиву на позовну заяву (аркуш 5, абзац 8) та на що звертає увагу суду Позивач.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи надані сторонами докази задля підтвердження обставин, на які останній посилаються, суд вказує, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості за Договором в розмірі 47 708, 20 грн. основного боргу підтверджені документально, не спростовані Відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів)= 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суд у складі Касаційного господарського суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 30.10.2019 у справі № 756/2781/16-ц.

Судом враховано, що Відповідачем не надано до матеріалів справи заперечень щодо порядку нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат (в тому числі в частині періоду таких нарахувань, які передуються сумі основного борг за спірний період) та визначених Позивачем дат отримання рахунків за спірний період.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що Позивачем в порушення припису частини 6 статті 232 ГК України здійснено нарахування більше ніж за шість місяців та відповідно не надано обґрунтованих пояснень щодо нарахування пені майже за річний термін прострочення Відповідачем грошового зобов`язання, у зв`язку з чим на переконання суду правомірною та арифметично вірною буде сума пені - 3 645, 64 грн (розраховано із врахуванням шестимісячного строк окремо щодо кожного платежу за спірний період).

Що стосується нарахованих Позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, проаналізувавши та перевіривши додані до позову розрахунки, суд дійшов висновку, що здійснені нарахування є правомірними та обґрунтованими.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини щодо фактичного споживання Відповідачем електричної енергії за спірний період за двома точками обліку, однак не здійснення оплати за таке споживання, не спростування Відповідачем заявлених Позивачем вимог, в тому числі в частині нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» (вул. Академіка - Богомольця, буд.10, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 40108981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (вул. Панянка, буд. 65Б, м. Полтава, 36022; ідентифікаційний код 42223804) основний борг - 47 708 (сорок сім тисяч сімсот вісім) грн 20 коп, пеню - 3 645 (три тисячі шістсот сорок п`ять) грн 64 коп, 3 % річних - 2 142 (дві тисячі сто сорок дві) грн 78 коп, інфляційні втрати - 11 818 (одинадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 43 коп та судовий збір - 2 385 (дві тисячі триста вісімдесят п`ять) грн 47 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 01.02.2023

Суддя Антон ПУКАС