Решение № 108682544, 30.01.2023, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/850/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙС ІНВЕСТ», м. Ужгород, Закарпатська область

до відповідача Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород, Закарпатська область

про припинення податкової застави

Секретар судового засідання Нагібіна І.В.

Сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач заявив позов, яким просить припинити податкову заставу нерухомого майна, яка зареєстрована у Державному реєстр речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження: 31230449 від 25.08.2016 року) щодо належного ТОВ "БЕЙС ІНВЕСТ" (Україна, 88011, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Сергія Мартина, будинок 4, ЄДРПОУ: 42962097.), а саме: будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Мартина Сергія, 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1813378921101). Позов заявлено на підставі статей 316, 319, 328 Цивільного кодексу України, статей 88, 89, 93 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 21.11.2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

02.12.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про закриття провадження у справі.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 2481,00 грн судового збору та 15 000,00 витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

10 грудня 2018 року відбулися електронні торги щодо нерухомого майна належного боржнику ПАТ «Машинобудівний завод Тиса», а саме будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Мартина Сергія, 4, за результатом проведення яких, ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській обл., 08 серпня 1995 р., що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) визнано переможцем цих торгів, що підтверджується протоколом №388182 від 15 лютого 2019 року та Актом про проведені електронні торги від 22 лютого 2019 року. 17 квітня 2019 року приватним нотаріусом Бисага Ю.Ю. було видане свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронного аукціону №266 та проведена державна реєстрація нерухомого майна (номер запису про право власності №31230443). В подальшому 06 травня 2019 року Лавришин Олександр Юрійович, як єдиний учасник ТОВ "БЕЙС ІНВЕСТ" (Код ЄДРПОУ 42962097, що знаходиться за адресою: Україна, 88011, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Сергія Мартина, будинок 4.), прийняв рішення про передачу належного йому нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу, а саме: приміщення, будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2685,1 кв.м. до статутного капіталу ТОВ "БЕЙС ІНВЕСТ". Відповідно, на даний час, право власності на вищевказане нерухоме майно належить ТОВ "БЕЙС ІНВЕСТ", що підтверджується Витягом з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №314441812 від 07.11.2022 р.

Водночас, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 314441812 від 07.11.2022 року нерухоме майно: будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Мартина Сергія, 4, та є власністю ТОВ "БЕЙС ІНВЕСТ", перебуває у податковій заставі (номер запису про обтяження: 31230449 від 25.08.2016 року) на підставі акту опису №7 від 25.08.2016 р. складеного відділенням у м. Ужгороді Ужгородської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області; обтяжувач: відділенням у м. Ужгороді Ужгородської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області; боржник: ПАТ «Машинобудівний завод Тиса» (код ЄДРПОУ 14313211).

Позивач також вказує, що перебування попередньо придбаного на прилюдних торгах нерухомого майна в податковій заставі порушує його право власності на це майно. Оскільки позивач не є боржником, та враховуючи те, що звернення стягнення на податкову заставу можливе лише на майно платника-боржника (у даному разі це ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса»), до правовідносин, що склалися між сторонами, не можуть застосовуватись норми Податкового кодексу України в частині питання податкової застави.

Правова позиція відповідача

У відзиві на позовну заяву від 02.12.2022 (вх.№02.3.1-02/6610/22) Головне управління ДПС у Закарпатській області не погоджується із вимогами позовної заяви позивача, вважає, що обтяження у вигляді податкової застави на нерухоме майно накладено правомірно та відсутні правові підстави для його припинення.

Ураховуючи наявність у приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Тиса» (код ЄДРПОУ 14313211) податкового боргу, відповідач, керуючись положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наклав податкову заставу на нерухоме майно згідно акту опису №7 від 25.08.2016, про що державним реєстратором внесено запис про обтяження

№31230449 від 25.08.2016.

Оскільки за даними інформаційно-комунікаційних систем ДПС по відкритих ІКП - ПАТ «Машинобудівний завод Тиса» (код ЄДРПОУ 14313211) станом на сьогодні наявний податковий борг, відповідно в силу наведених законодавчих положень, відсутні правові підстави для припинення податкової застави у порядку, передбаченому статтею 93 Податкового кодексу України.

Також у клопотанні від 02.12.2022 (вх.№02.3.1-02/6607/22) Головне управління ДПС у Закарпатській області просить закрити провадження у справі, оскільки, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10 грудня 2018 року відбулися електронні торги щодо нерухомого майна належного боржнику ПАТ «Машинобудівний завод Тиса», а саме будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за результатом проведення яких, ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській обл., 08 серпня 1995 р., що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) визнано переможцем цих торгів, що підтверджується протоколом №388182 від 15 лютого 2019 року та Актом про проведені електронні торги від 22 лютого 2019 року.

При цьому актом про проведені електронні торги від 22 лютого 2019 року підтверджено, що нерухоме майно придбано ОСОБА_1 за 1 501 000,00 грн. При цьому кошти за придбане майно в розмірі 61 500,00 грн та 13 550,00 грн. сплачено на рахунок організатора торгів, а кошти за придбане майно в розмірі 1 425 950,00 сплачено на рахунок відділу державної виконавчої служби.

17 квітня 2019 року приватним нотаріусом Бисага Ю.Ю. було видане свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронного аукціону №266 та проведена державна реєстрація нерухомого майна (номер запису про право власності №31230443).

В подальшому, 06 травня 2019 року ОСОБА_1 , як єдиний учасник ТОВ "БЕЙС ІНВЕСТ" (Код ЄДРПОУ 42962097), прийняв рішення про передачу належного йому нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу, а саме: приміщення, будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2685,1 кв.м. до статутного капіталу ТОВ "БЕЙС ІНВЕСТ". Відповідно, на даний час право власності на вищевказане нерухоме майно належить ТОВ "БЕЙС ІНВЕСТ", що підтверджується Витягом з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №314441812 від 07.11.2022 р.

Водночас, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 314441812 від 07.11.2022 року нерухоме майно: будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Мартина Сергія, 4, та є власністю ТОВ "БЕЙС ІНВЕСТ", перебуває у податковій заставі (номер запису про обтяження: 31230449 від 25.08.2016 року) на підставі акту опису №7 від 25.08.2016 р. складеного відділенням у м. Ужгороді Ужгородської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області; обтяжувач: відділенням у м. Ужгороді Ужгородської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області; боржник: ПАТ «Машинобудівний завод Тиса» (код ЄДРПОУ 14313211).

Відтак, позивач був змушений звернутися до суду із позовом про припинення податкової застави вище вказаного нерухомого майна.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення або відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Щодо юрисдикції спору.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 KAC).

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте, суд звертає увагу, що сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У цій справі спірні правовідносини між сторонами не мають ознак публічно-правового спору, оскільки характер цих правовідносин фактично стосується права власності позивача на нерухоме майно, щодо якого застосовано податкову заставу.

Слід зазначити, що реалізація податковим органом таких повноважень як опис майна у податкову заставу безумовно віднесено до владних управлінських функцій відповідача, але у спірному випадку такі повноваження ним реалізовано по відношенню до первісного власника майна - ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса». Будь-яких владних рішень стосовно позивача податковим органом не приймалось. Тобто, спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а фактично спрямований на захист приватного (цивільного) права, яке позивач вважає порушеним.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких с фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин та обставини справи, суд робить висновок, що спір у справі не є публічно-правовим, і відповідно до ст. 20 ГПК України має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства.

Подібна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №804/15129/15, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 р. у справі № 821/774/17 (адміністративне провадження №К/9901/2751/17), постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2020 р. у справі №821/996/16 (адміністративне провадження №K/9901/28863/18).

Нормативне обґрунтування спірних правовідносин.

Предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні майном шляхом припинення податкової застави, зокрема на підставі статті 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Статтею 93 Податкового Кодексу України визначено підстави звільнення майна з податкової застави.

Згідно із пунктом 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Податкового кодексу України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Із аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їхнього проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на електронних торгах, тобто є правочином.

Ураховуючи той факт, що на час розгляду справи майно реалізовано і право власності на це майно набув позивач в якості внеску до статутного капіталу від учасника товариства (який в свою чергу придбав його на електронних торгах), то має місце спір про право позивача, оскільки наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан його речового права на спірне майно.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом частин четвертої-шостої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5, визначено, що не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведені електронні торги переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Копії постанови виконавця про зняття арешту з реалізованого майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення переможцю та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач є добросовісним набувачем спірного майна, право на яке набуто ним в результаті внесення майна до статутного капіталу засновником товариства, який у свою чергу набув його за результатами електронних торгів в рамках виконавчого провадження.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про визнання в установленому порядку результатів торгів, які відбулись 10.12.2018 р., недійсними. Тобто, правочин купівлі-продажу спірного майна на електронних торгах є правомірним, оскільки інше не встановлено законом або судом.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.

Таким чином, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Ураховуючи, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження і такі обставини мають триваючий характер, вони перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд, урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та зібрані у справі докази дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та власник майна має право вимагати усунення перешкод права розпорядження своїм майном.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, а саме шляхом припинення податкової застави, а тому у відповідності до вказаних положень законодавства, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Подібні висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №906/1063/18.

Як встановлено судом, реалізоване нерухоме майно на електронних торгах, а згодом внесене до статутного капіталу позивача, знаходиться у податковій заставі у зв`язку із наявністю податкового боргу у ПАТ Машинобудівний завод Тиса (код ЄДРПОУ 14313211), якому майно належало до торгів.

На момент розгляду цієї справи позивач є власником відповідного майна і право власності на це майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Матеріали справи не містять і судом не встановлено, що були оскаржені будь-які дії позивача пов`язані із набуттям права власності на майно з будь-яких міркувань, в тому числі щодо обмеження права користування або розпорядження власним майном.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Цивільного кодексу, Закону України «Про виконавче провадження», особа, що придбала майно на електронних торгах, стає його власником, а це майно звільняється від арештів та заборон (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову).

Щодо стосується положень податкового законодавства стосовно податкової застави та їх поширення на спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (пп.88.1., 88.2. ст.88, пп.89.3., 89.8. ст.89 ПКУ).

На теперішній час ст.93 ПКУ визначає вичерпний перелік підстав для припинення податкової застави майна боржника.

Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті (п.93.1., 93.2. ПКУ).

Між тим, дані положення ПКУ встановлюють підстави лише для звільнення з податкової застави майна боржника, яким позивач не є. Тобто, положення ст.93 ПКУ на спірні правовідносини не розповсюджуються та застосуванню не підлягають.

Позивач є добросовісним набувачем спірного майна, право на яке набуто ним в результаті внесення майна до статутного капіталу засновником товариства, який у свою чергу набув його за результатами електронних торгів в рамках виконавчого провадження.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з одного боку позивач набувши майно в результаті внесення майна до статутного капіталу засновником товариства, який у свою чергу набув його за результатами електронних торгів в рамках виконавчого провадження, не може належним чином реалізувати права власника, а з іншого, майно, яке перебуває в податковій заставі, не може бути спрямоване на погашення боргу боржника (в даному випадку ПАТ Машинобудівний завод Тиса). Тобто, жодна особа не може вчинити дій щодо розпорядження цим майном.

Судом встановлено, що в Податковому кодексі не передбачено право нового власника нерухомого майна щодо автоматичного звільнення майна з податкової застави придбаного ним на прилюдних торгах у виконавчому провадженні. Прямо це питання також не регулюється будь-якими іншими нормами законодавства України.

Відповідно до частини десятої статті 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Суд враховує, що подібні правовідносини регулює статті 28 Закону України «Про заставу», відповідно до якої застава припиняється у разі примусового продажу заставленого майна, та ст.17 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.

З правового аналізу змісту правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що такі правовідносини подібні за своїм змістом до відносин, які регулюються Законами України «Про заставу» та «Про іпотеку», а тому наявні правові підстави для застосування аналогії закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317, ч.ч.1, 2 ст.321, ч.ч.1, 2 ст.386, ч.1 ст.391 ЦК України).

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Отже, як встановлено судом, позивач є власником майна будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Мартина Сергія, 4, та за умови зареєстрованої податкової застави (запис про обтяження номер 31230449) відносно особи, яка є боржником зі сплати податків та не є власником цього майна, позбавлений права вільно на власний розсуд розпоряджатись своїм майном.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Враховуючи викладене, є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом позовна вимога позивача про припинення податкової застави нерухомого майна, яка зареєстрована у Державному реєстр речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження: 31230449 від 25.08.2016 року) щодо належного ТОВ "БЕЙС ІНВЕСТ" (Україна, 88011, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Сергія Мартина, будинок 4, ЄДРПОУ: 42962097.), а саме: будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Мартина Сергія, 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1813378921101).

Розподіл судових витрат

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 2481,00 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 53, 73, 74, 76-80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙС ІНВЕСТ" до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області про припинення податкової застави задоволити повністю.

2. Припинити податкову заставу нерухомого майна, яка зареєстрована у Державному реєстр речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження: 31230449 від 25.08.2016 року) щодо належного ТОВ "БЕЙС ІНВЕСТ" (Україна, 88011, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Сергія Мартина, будинок 4, код ЄДРПОУ: 42962097), а саме: будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Мартина Сергія, 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1813378921101).

3. Стягнути з Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області (Україна, 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП: 44106694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙС ІНВЕСТ" (Україна, 88011, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Сергія Мартина, будинок 4, код ЄДРПОУ: 42962097) 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядаєтьсяhttp://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 30.01.2023

Суддя Андрейчук Л. В.