Решение № 108663350, 30.01.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13544/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Лебедєвої Г.В.,

за участю

секретаря судового: засідання Константинової І.В.,

представника позивача: Корой А.В.,

представників відповідача ГУ Державної міграційної служби України в Одеській області: Білоконь Н.О., Буднік В.Ю.,

представника відповідача Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України: Малиновського Є.В.,

представника третьої особи: Гладуняк В.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними дій, скасування рішень від 24.06.2022 року №165, № 51031500040432 від 20.06.2022 року, № 51031500040660 від 23.06.2022 року та скасування подання від 13.06.2022 року за №355/55/114/02-2022,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) (надалі - позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (надалі відповідач-1), Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (надалі відповідач -2), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України в якому позивач з урахуванням збільшення позовних вимог просив суд:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 24.06.2022 року №165 щодо заборони ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , паспорт серії та номер: НОМЕР_1 , в`їзд в Україну терміном на 3 (три) роки;

- визнати протиправним та скасувати подання ГУНП в Одеській області від 13.06.2022 року за №355/55114/02-2022;

- визнати недійсним рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 20.06.2022 року (№ посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_3 строком дії до 02.07.2022 року);

- визнати недійсним рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 від 23.06.2022 року (№ посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_5 строком дії до 31.05.2023 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на пункті пропуску державного кордону «Паланка» прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону на в`їзд в Україну. Оскільки, відносно позивача було винесено рішення №165 від 24.06.2022 року, яким заборонено ОСОБА_1 уродженцю Грузії, місце перебування: АДРЕСА_2 , в`їзд в Україну терміном на 3 (три) роки до 24.06.2025 року. На підставі того, що до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшло подання Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Національної поліції України від 13.06.2022 року №355/55/114/02-2022. В подані зазначено, що за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, встановлено громадянина Грузії, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув на територію України з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку, шляхом підбурення до масових безпорядків, організації масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України. Позивач вважає зазначені рішення протиправними та такими, що належать до скасування. Крім того, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затвердженого Постановою КМУ від 25.04.2018 року №322, скасовано посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_3 строком дії до 02.07.2022 року (рішення від 20.06.2022 року) та НОМЕР_7 строком дії до 31.05.2023 року (рішення від 23.06.2022 року). 24.06.2022 року відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну терміном на три роки. Представник позивача надіслано адвокатський запит для отримання рішень про скасування посвідок на тимчасове проживання. Після чого, представнику позивачу було надіслано рішення від 20.06.2022 року номер: 51031500040432 та від 23.06.2022 року номер 51031500040660 виданих громадянину Грузії, ОСОБА_1 . Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 29.09.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) залишено без руху та надано строк для усунення позивачем недоліків шляхом надання до суду: оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн.; копії подання ГУНП в Одеській області від 13.06.2022 року за №355/55/114/02-2022, або у разі неможливості надати оскаржуване подання надати клопотання про витребування.

10.10.2022 року до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду, та клопотання про витребування доказів у Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Національної поліції України подання №355/55/114/02-2022 від 13.06.2022 року.

Ухвалою від 13.10.2022 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/13544/22 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання на 10.11.2022 року.

Ухвалою 13.10.2022 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/13544/22 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання на 10.11.2022 року.

Ухвалою від 10.11.2022 року суд замінив первісного відповідача у справі №42013544/22 - Головне управління Національної поліції в Одеській області належним відповідачем Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (01601, м. Київ, вулиця Академіка Богомольця, буд.10).

Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання відклав розгляд справи на 17.11.2022 року.

Ухвалою від 17.11.2022 року суд замінив відповідача у справі №420/13544/22 - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України на належного відповідача Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та призначив підготовче судове засідання на 12.12.2022 року.

Крім того, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 17.11.2022 року, задовільнив заяву представника позивача та прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, продовжив розглядати справу з урахуванням збільшених позовних вимог та змінив статус Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі №420/13544/22.

Ухвалою суду від 17.11.2022 року витребувано від Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України докази на підтвердження обґрунтованості підстав для винесення подання про скасування посвідки на тимчасове проживання та заборону в`їзду на територію України громадянина Грузії ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 09.12.2022 року клопотання представника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про участь у судовому засіданні у справі №420/13544/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою свого Електронного кабінету ЄСІСТС (ІНФОРМАЦІЯ_2, тел. НОМЕР_6 ) та власних технічних засобів - було задоволено. Розгляд справи №420/13544/22 призначений на 12 грудня 2022 року о 15 год. 00 хв. та в наступних судових засіданнях здійснювати в режимі відеоконференції поза межами суду відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвалою суду від 12.12.2022 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними дій, скасування рішень від 24.06.2022 року №165, № 51031500040432 від 20.06.2022 року, № 51031500040660 від 23.06.2022 року та скасування подання від 13.06.2022 року за №355/55/114/02-2022 та призначено справу № 420/13544/22 до судового розгляду по суті на 11 січня 2023 року на 10:30 год., яке відбудеться в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Фонтанська дорога, 14, м. Одеса.

У зв`язку з находженням судді у відрядженні (відпустці) судове засідання відкладено на 20.01.2023 року.

До канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від ГУ ДМС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що від ГУ НП в Одеській області надійшло подання про скасування посвідки на тимчасове проживання та заборону позивачу в`їзд на територію України. ГУ ДМС в Одеській області за результатами розгляду подання №3577/55/114/02-2022 року прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_3 строком дії до 02.07.2022 року громадянина Грузії ОСОБА_1 . Відділом міграційного контролю Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області, 24.06.2022 року на підставі подання та службової записки про скасування посвідки на тимчасове проживання прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 роки до 24.06.2025 року відносно громадянина Грузії ОСОБА_1 . Оскільки його дії становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав та законних інтересів громадян України. Представник відповідача вважає, що ГУ ДМС в Одеській області правомірно винесено рішення №165 від 24.06.2022 року про заборону в`їзду в Україну позивачу.

До канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що в поданні про заборону ОСОБА_1 в`їзд в Україну не є обґрунтованим у ньому відсутні конкретні факти, які б дозволяти дійти висновку про необхідність заборони особі в`їзду на територію України. Крім того, посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_3 виданого 05.07.2021 року була видана позивачу законним шляхом.

До канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що підставою для направлення подання до ГУ ДМС в Одеській області, яке ґрунтувалось на матеріалах проведення оперативних заходів, доступ до яких обмежений, послугувало те, що відповідно до наявної в УСР в Одеській області оперативної інформації, встановлено громадянина Республіки Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України. Отже враховуючи, що ОСОБА_1 становить загрозу охорони громадського порядку, а також охорони здоров`я захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, УСР в Одеській області ініціювало перед ГУ ДМС в Одеській області вирішення питання про скасування посвідок на тимчасове проживання, а також про заборону в`їзду на територію України ОСОБА_1 терміном на 3 роки. Крім того, представник відповідача зазначив, що відомості отримані Національною поліцією України у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування є з обмеженим доступом та не можуть оприлюднюватись, а отже їх дослідження виходить за межі предметної юрисдикції адміністративного суду.

До канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшли пояснення на позовну заяву, які обґрунтовані тим, що діючи в межах наданих законом повноважень УСР в Одеській області правомірно склало та направило подання до ГУ ДМС в Одеській області, на підставі якого було прийнято рішення про скасування посвідок на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_3 строком дії до 02.07.2022 року (рішення від 20.06.2022 року), НОМЕР_7 строком дії до 31.05.2023 року (рішення від 23.06.2022 року) та рішення від 24.06.2022 року №165 про заборону в`їзду ОСОБА_1 на територію України терміном на 3 роки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів та представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовник вимог з підстав викладених у відзиві та поясненні на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступні слова представників сторін, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин Грузії одружений на громадянці України ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 .

Позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_3 , яка видана 06.07.2021 року органом 5103, терміном дії до 02.07.2022 року., закордонним паспортом громадянина Грузії НОМЕР_1 .

26.05.2022 року позивачем подано заяву до ГУ ДМС в Одеській області про обмін посвідки на тимчасове проживання у зв`язку із закінченням строку дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_3 та прийнято рішення про оформлення посвідки на тимчасове проживання строком дії до 31.05.2023 року.

Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України прийнято подання №355/55/114/02-2022 від 13.06.2022 року про скасування посвідки на тимчасове проживання та заборону в`їзду на територію України ОСОБА_1 .

В поданні зазначено, що за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, Управлінням стратегічних розслідувань в Одеській області встановлено громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув на територію України з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку, шляхом підбурення до масових безпорядків, організації масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України.

20.06.2022 року ГУ ДМС в Одеській області за результатами розгляду подання Управління стратегічних розслідувань НПУ прийнято рішення № 51031500040432 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_3 строком дії до 02.07.2022 року громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23.06.2022 року ГУ ДМС в Одеській області за результатами розгляду подання Управління стратегічних розслідувань НПУ прийнято рішення №51031500040660 про скасування посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_7 від 01.06.2022 року терміном дії до 31.05.2023 року громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відділом міграційного контролю Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області, 24.06.2022 року на підставі подання №355/55/114/02-2022 від 13.06.2022 року та службової записки про скасування посвідки на тимчасове проживання прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 роки до 24.06.2025 року відносно громадянина Грузії ОСОБА_1 .

Актом №7 затвердженого начальником ГУ ДМС в Одеській області знищено шляхом спалення визнанні недійсними бланк посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_5 НОМЕР_7 від 01.06.2022 року терміном дії до 31.05.2023 року.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 24.06.2022 року №165 щодо заборони ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , паспорт серії та номер: НОМЕР_1 , в`їзд в Україну терміном на 3 (три) роки, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22 вересня 2011 року (далі по тексту - Закон № 3773-VI) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначено статтею 13 Закону № 3773-VI.

Так, в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду (ч.1 ст.13 Закону № 3773-VI).

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України (ч.2 ст.13 Закону № 3773-VI).

Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Частина 3 згаданої статті визначає, що рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється визначає Інструкція про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 2013 року №1235 (далі по тексту - Інструкція).

За приписами пункту 3 зазначеної Інструкції, рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", тобто, окрім іншого в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку.

Пунктами 4-6 Інструкції передбачено, що рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою: а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій; б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження; г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку; ґ) органів охорони здоров`я - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця - у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

Після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

Рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

З системного аналізу вказаних норм, суд робить висновок, що в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, органи ДМС мають право прийняти рішення про заборону іноземцям або особам без громадянства в`їзду в Україну строком на три роки. Таке рішення може бути прийняте, зокрема, на підставі звернення підрозділів поліції, які, виконуючи свої повноваження, встановили наявність обґрунтованих припущень щодо створення певною особою загрози національній безпеці або порушенню громадського порядку, у разі перебування цієї особи на території України.

Судом встановлено, що рішення про заборону в`їзду на територію України громадянину Грузії ОСОБА_1 прийнято на підставі подання Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №3577/55/114/02-2022 від 13.06.2022 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 прибув на територію України з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку, шляхом підбурення до масових безпорядків, організації масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України.

Подання повністю відповідає вимогам встановленим пунктів 4, 5 Інструкції.

Відповідно підпункту «Є» пункту 5 Інструкції, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України було визначено термін заборони в`їзду на території України строком на три роки.

В обґрунтування прийняття рішення про заборону в`їзду на територію України Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України було зазначено, що за результатами реалізації отриманої оперативної інформації встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув на територію України з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку, шляхом підбурення до масових безпорядків, організації масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України.

У відповідності до пункту 1 статті 1, пунктів 1-3 статті 2, підпунктів 1,2 пункту 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», Управлінням стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліціх України та відповідно до Стрптегії боротьюи з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням КМУ від 16.09.2020 року №1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, встановлено громадянина Республіки Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_3 , видана 06.07.2021 органом 5103, дійсна до 02.07.2002 року, закордонним паспортом громадянина Грузії НОМЕР_1 , який прибув в Україну, з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України.

Крім того, з метою попередження порушення іноземців та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадяние Республіки Грузії ОСОБА_1 , має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з Російської Федерації та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізацію в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб які тимчасово чи постійно проживають в Україні.

Суд звертає увагу на пункт 18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в`їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". При цьому необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд.

Таким чином, суд робить висновок, що необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку, визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд.

Відповідно до пп. 3, 6, 9 та 10 ч.1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 №2469-VIII (далі по тексту - Закон №2469-VIII):

громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;

загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;

національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;

національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Статтею 5 Закону №2469-VIII визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.

Частиною п`ятою статті 3 Закону №2469-VІІІ установлено, що загрози національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України.

Стратегією національної безпеки України, затвердженою Указом Президента України від 14.09.2020 №392/2020, визначені пріоритети національних інтересів України та забезпечення національної безпеки, цілі та основні напрямки державної політики у сфері національної безпеки; поточні та прогнозовані загрози національній безпеці та національним інтересам України з урахуванням зовнішньополітичних і внутрішніх умов та основні напрямки зовнішньополітичної і внутрішньополітичної діяльності держави для забезпечення її національних інтересів і безпеки тощо.

Крім того, розпорядженням КМУ від 16.09.2020 №1126-р схвалено Стратегію боротьби з організованою злочинністю, якою визначено напрямки розвитку системи боротьби з організованою злочинністю та механізми реалізації державної політики у відповідній сфері в сучасних умовах та яку розроблено з метою захисту прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства і держави від загроз, пов`язаних з організованою злочинністю, а також прямо задекларовано, що в умовах збройної агресії протии України та намагання створити терористичні організації в державі організована злочинність становить пряму загрозу для національної безпеки України.

Відповідно до ч. 2 статті 12 Закону №2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Міністерство внутрішніх справ України, Державна міграційна служба України.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону №2469-VIII Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом Департаменту від 06.11.2019 № 17, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України є структурним (відокремленим) підрозділом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність.

З вищенаведеного слідує, що УСР в Одеській області наділено компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенціальних) законним інтересам громадян України та інших дій, спрямовані на попередження таких загроз, їх локалізацію та усунення.

Таким чином ініціатор звернення є компетентним державним органом, який має право ініціювати перед органами ДМС України прийняття рішень про заборону в`їзду на територію України навіть без наявності порушень законодавства особами на території України, яким приймається рішення про заборону в`їзду на території України.

У зв`язку з цим, суд погоджується з доводами відповідача, стосовно достатності підстав вважати, що перебування громадянина Республіки Грузії ОСОБА_1 , на території України може призвести до систематичних порушень громадського порядку, конституційних прав громадян України та дестабілізації криміногенної обстановки.

Враховуючи мету запровадження норм, які встановлюють обмеження іноземцям або особам без громадянства в`їзду в Україну, розширене тлумачення статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у поєднанні з пунктами 3, 4, 5, 6 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої Наказом МВС України № 1235 від 17.12.2013, дає підстави для висновків, що рішення про заборону в`їзду в Україну може бути прийняте органами ДМС, окрім іншого, на підставі інформації органів поліції, отриманої під час здійснення ними своїх повноважень, яка вказує на наявність обґрунтованих припущень, що певна особа може порушувати законодавство України (громадський порядок). При цьому, така інформація має бути доведена до органів ДМС у будь-який спосіб (лист, довідка, клопотання, заява та ін.) та містити дані, достатні для належної ідентифікації особи, про заборону в`їзду якої йде мова.

Необґрунтованими суд вважає твердження позивача щодо порушення відповідачем статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, оскільки втручання у право на приватне життя позивача здійснено ГУ Державної міграційної служби України в Одеській області згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту моралі, прав і свобод інших осіб.

При цьому, стверджуючи про недотримання відповідачем принципу пропорційності, позивач не вказує в чому саме його право на приватне життя превалює над інтересами громадської безпеки, інтересами суспільства щодо дотримання норм моралі, прав і свобод інших осіб на захист яких здійснено втручання (прийнято оскаржуване рішення), особливо під час військової агресії Російської Федерації проти України

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані дії та рішення Управління ДМС в Одеській області про заборону в`їзду в Україну відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим є правомірними, а позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання №51031500040432 від 20.06.2022 року (№ посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_3 строком дії до 02.07.2022 року) та рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 від 23.06.2022 року (№ посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_5 строком дії до 31.05.2023 року), суд зазначає наступне.

Приписами частини третьої статті 5 Закону N 3773-VI обумовлено, що іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону N 3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (крім іноземців та осіб без громадянства, які згідно із законодавством України мають право на працевлаштування без отримання такого дозволу) та зобов`язання роботодавця або резидента Дія Сіті повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу, про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту), гіг-контракту з таким іноземцем або особою без громадянства.

Підстави для скасування посвідки визначені постановою КМУ №322 від 25.04.2018 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» (далі - Порядок №322).

Зокрема, відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку №322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі, коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Згідно з пунктами 64-66 Порядку № 322 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

З матеріалів справи вбачається, що позивач документований посвідкою на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_3 , яка видана 06.07.2021 року органом 5103, терміном дії до 02.07.2022 року.

20.06.2022 року ГУ ДМС в Одеській області за результатами розгляду подання Управління стратегічних розслідувань НПУ від 13.06.2022 року №3577/55/114/02-2022 прийнято рішення № 51031500040432 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_3 строком дії до 02.07.2022 року.

23.06.2022 року ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення №51031500040660 про скасування посвідки на тимчасове проживання строком дії до 31.05.2023 року. Зазначена посвідка була оформлена на підставі заяви позивача про обмін, однак не була отримана ОСОБА_1 .

Підставою прийняття оскаржуваних рішення стало подання Управління стратегічних розслідувань НПУ від 13.06.2022 року №3577/55/114/02-2022.

Вказане подання прийняте за результатами реалізації отриманої оперативної інформації встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув на територію України з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку, шляхом підбурення до масових безпорядків, організації масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України.

Отже, за результатами розгляду вказаного подання відповідач, як уповноважений орган державної влади, дійшов висновку про наявність у діях позивача загрози національній безпеці, громадському порядку, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України, й ухвалив спірні рішення.

На виконання приписів ч.1 статті 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» на Національну поліцію покладено завдання забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності.

Підпунктами 1-4 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що Поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом Департаменту від 06.11.2019 № 17, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України є структурним (відокремленим) підрозділом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність.

Відтак, підставою для направлення УСР в Одеській області Подання до ГУ ДМС в Одеській області, яке ґрунтувалось на матеріалах проведення оперативних заходів, доступ до яких обмежений, послугувало те, що відповідно до наявної в УСР в Одеській області оперативної інформації, встановлено громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлення на повалення державного ладу України.

Тобто, суд вважає, що подання Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №3577/55/114/02-2022 від 13.06.2022 року підготовлено в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Національну поліцію».

У свою чергу, відповідач, отримавши відомості щодо вчинення або можливості вчинення саме позивачем конкретних протиправних дій на шкоду державній безпеці України, громадському порядку в Україні, з посиланням на підпункт 4 пункту 63 Порядку №322, ухвалив спірні рішення.

Твердження позивача про те, що відповідач в оскаржуваному рішенні не вказав жодних фактичних обставин і доказів на підтвердження скоєння позивачем дій, які передбачені підпунктом 4 пункту 63 Порядку № 322, суд вважає безпідставним, оскільки пунктом 64 Порядку №322 передбачено, що рішення про скасування посвідки приймається протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Крім того, слід зазначити, що частиною 10 статті 9 Закону №2135-ХІІ встановлено, що забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.

Не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і розголошення цих відомостей працівники оперативних підрозділів, а також особи, яким ці відомості були довірені при здійсненні оперативно-розшукової діяльності чи стали відомі по службі або роботі, підлягають відповідальності згідно з чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини (частина 13 статті 9 Закону №2135-ХІІ).

Отже, враховуючи встановлені Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України обставини, які вказують на наявність загрози національній безпеці, громадському порядку та національним інтересам України, у розумінні ч.1 ст.1 Закону України "Про національну безпеку України", а також з урахуванням відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, суд вважає, що ГУ ДМС в Одеській області правомірно прийняло рішення про скасування посвідок на тимчасове проживання позивачу.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.06.2018 у справі №825/1340/16, у постанові від 03.08.2018 у справі №200/484/17-а, у постанові від 23 жовтня 2019 у справі №818/406/17.

Щодо позовних вимог про визнати протиправним та скасування подання ГУНП в Одеській області від 13.06.2022 року за №355/55114/02-2022, суд зазначає наступне.

Згідно Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 2013 року №1235, після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

Рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

Таким чином, рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення компетентного органу, яке може бути оформлене у вигляді довідки, рапорту або подання.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Таким чином, саме по собі подання, в якому містяться дані, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну певній особі не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

Варто зауважити, що подання являється лише зверненням, зазначеним у пункті 5 цієї Інструкції, компетентного органу, на підставі якого може бути прийняте рішення про заборону в`їзду в Україну певній особі.

Тобто подання є лише документом-носієм доказової інформації про відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну, але відомості, які в ньому зазначаються самі по собі не породжують для позивача наслідків та не впливають на його права, обов`язки та законні інтереси у розумінні ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведене свідчить про відсутність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача оскаржуваним поданням, що є обов`язковою умовою надання правового захисту судом.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані дії та рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим є правомірними, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними дій, скасування рішень від 24.06.2022 року №165, № 51031500040432 від 20.06.2022 року, № 51031500040660 від 23.06.2022 року та скасування подання від 13.06.2022 року за №355/55/114/02-2022-відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.01.2023 року.

Суддя Г. В. Лебедєва

.