Постановление суда № 108654871, 25.01.2023, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3812/22

Провадження № 1-кп/0203/380/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора- ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022041030001401 від 12.08.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Цесис, Латвія, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого

увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.186КК України,

встановив:

Прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про відкладення судового розгляду для виклику свідків та потерпілого, для подальшої можливості продовження судового розгляду. Крім того, в судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 днів, в обґрунтування якого зазначає, що останній офіційно не працевлаштований, не одружений, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, без постійного місця мешкання та реєстрації, раніше неодноразово судимий. Також, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення проти власності, яке є тяжким злочином вчиненим у період дії військового стану, що визначено законодавцем як кваліфікована форма вчинення грабежу з підсиленою відповідальністю та відповідно до санкції ч.4 ст.186 КК України карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років, що не виключає того, що останні може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, щоб уникнути покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_5 у разі доведеності вини останнього, може бути засуджений до покарання, пов`язаного з реальним позбавленням волі до 10 років. Крім того, в останнього відсутні міцні соціальні зв`язки, офіційно останній ніде не працює, та постійного місця мешкання не має, за версією слідства вчиняв корисливі злочини як до оголошення воєнного стану, так і не припинив їх вчинення після оголошення такого стану; незаконно впливати на свідків чи потерпілого, оскільки показання учасників кримінального провадження не отримані безпосередньо .судом на виконання загальних засад кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення, вчинення вказаного кримінального правопорушення під час воєнного стану, а також вчинення неодноразово аналогічних злочинів проти власності, вчинення злочину в той час як ОСОБА_5 має не зняту в установленому порядку судимість, також останній не має постійного місця роботи, постійного джерела доходу, що свідчить про його злочинну спрямованість та перетворення злочинної поведінки у спосіб заробітку та формування таким чином засобів для існуванні.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи перераховані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що у ОСОБА_5 відсутні міцні соціальні зв`язки, до останнього не може бути застосовано інший, менш суворий, за побіжний захід згідно п. 1-4 ч.1 ст. 176 КПК України, бо він не зможе забезпечити виконання процесуальних обов`язків передбачених чинним законодавством та забезпечити можливість виконання процесуальних рішень, у тому числі вироку суду.

Захисник ОСОБА_4 не заперечувавпроти відкладеннясудового розгляду.Однак,заперечував протизадоволення клопотанняпрокурора пропродовження строкутримання обвинуваченогопід вартоюта просивзмінити ОСОБА_5 обраний запобіжнийзахід набільш м`який,не пов`язанийіз позбавленнямволі,а самена домашнійарештабозаставу, посилаючись на те, що ризики прокурором не доведені. ОСОБА_5 не має наміру переховуватися від суду, має міцні соціальні зв`язки, мешкає з матір`ю пенсійного віку, яка потребує його допомоги. Доказів можливого ризику впливати на потерпілого та свідків прокурором також не надано та не доведено. Сторона обвинувачення тривалий час не спромоглась забезпечити явку потерпілого та свідків до суду, внаслідок чого обвинувачений тривалий час перебуває під вартою без винесення вироку. Крім того, судом було винесено ухвалу про примусовий привід свідків, контроль за виконанням якої було покладено на прокурора, однак привід свідків не було виконано.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав доводи захисника та просив змінити йому обраний запобіжний захід на більш м`який, а саме у вигляді домашнього арешту.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2022 року стосовно підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюв ДУ «Дніпровськаустанова виконанняпокарань (№4)» на 60 днів. Ухвалами Кіровського районного суду м Дніпропетровська строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався, та відповідно до ухвали суду від 29.11.2022 року строк дії вказаного запобіжного заходу продовжено обвинуваченому до 27.01.2023 року.

Судовий розгляд слід відкласти за клопотанням прокурора для забезпечення явки свідків та потерпілого, після чого слід дослідити письмові докази по справі, допитати обвинуваченого, провести судові дебати та постановити рішення у справі.

Отже, судовий розгляд не може бути закінчено до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

При вирішенні даного питання суд виходить з наступного.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

Вирішуючи клопотання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та доводи захисника ОСОБА_4 про зміну йому запобіжного заходу на домашній арешт, суд приходить до висновку про наявність стосовно ОСОБА_5 ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий, тому є підстави вважати, що він може ухилитись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд зазначає, що ризик відносно обвинуваченого, передбачений п.3 ч,1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків та потерпілого, на даний час відсутній. Так, стороною обвинувачення не забезпечується явка потерпілого та свідків, на неодноразові виклику суду потерпілий не з`явився, поштові відправлення повертаються до суду з відміткою «Повертається», «Адресат відсутній» та «Зона бойових дій». Привід свідків не було виконано.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Бекчієв проти Молдови» та «Клоот проти Бельгії» «ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню правосуддя, не може оцінюватись абстрактно, факт перешкоджання має бути підтверджено доказами», «однак з плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань».

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 1991 р. у справі «Летельє проти Франції» «попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Таким чином, зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», відповідно до якої при розгляді клопотанні про обрання або ж продовження строку тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Кримінальне провадження перебуває на розгляді суду з жовтня 2022 року. Судовий розгляд неодноразово було відкладено у зв`язку з незабезпеченням явки в судове засідання потерпілого та свідків. З метою економії процесуального часу судом було змінено порядок дослідження доказів, повністю досліджено письмові докази, однак в черговий раз судове засідання підлягає відкладенню у зв`язку з незабезпеченням явки потерпілого, який проживає у м. Бахмуті, допит якого не було проведено в порядку ст. 225 КПК України на стадії досудового розслідування, та неявкою свідків, ухвала про застосування приводу до яких не виконується.

Оцінку дослідженим доказам та висновок щодо доведеності вини обвинуваченого буде судом наданий при винесенні вироку.

Враховуючи наведені фактичні обставини та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , враховуючі наявність соціальних зв`язків ОСОБА_5 , який до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір`ю похилого віку, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 є недоцільним та не є виправданим, йому можливо обрати більш м`який запобіжний захід у виглді домашнього арешту за місцем проживання з покладенням на обвинуваченого ОСОБА_5 відповідних обов`язків, що є достатнім запобіжним заходом, який забезпечить виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст.177,178,181,183, 193, 194, 202, 322, 331,372, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відкласти судовий розгляд на 6 лютого 2023 року 9 год. 00 хвил. у зв`язку з неявкою потерпілого та свідків.

У задоволенніклопотання прокурораЦентральної окружноїпрокуратури м.Дніпра ОСОБА_3 про продовженнязапобіжного заходуу видітримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою відмовити.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тримання під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на домашній арешт строком на 2 місяці, заборонивши йому з 21 год. 00 хвил. до 7 год. 00 хвил. залишати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти в залі суду негайно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- з 21 год. 00 хвил. до 7 год. 00 хвил. не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи.

Термін дії вказаних обов`язків ОСОБА_5 до 25 березня 2023 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Копію ухвали направити відповідному органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Контроль за виконанням запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покласти на прокурора Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя - ОСОБА_1