Решение № 108643394, 25.01.2023, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1927/21

Провадження № 2/273/32/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Васильчук О. В. , при секретарі судових засідань Муравській М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баранівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

26.08.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаним позовом до відповідача, просить визнати за нею як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Баранівка Житомирської області, право власності на спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 та господарські будівлі та споруди, посилаючись на неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріуса у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на будинок та реєстрації права власності за померлим .

Уточнені позовні вимоги мотивовані тим, що батько позивачки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Баранівка Житомирської області, а мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Баранівка Житомирської області. ЇЇ батьки під час шлюбу у 1984 році збудували житловий будинок за АДРЕСА_2 , поштова адреса якого 27.02.2020 року змінилась на підставі рішення виконавчого комітету Баранівської міської ради за № 35 і будинку присвоєно номер 50 . Після смерті батька залишилось спадкове майно, а саме : житловий будинок АДРЕСА_1 , на який немає правовстановлюючих документів. Позивачка прийняла спадщину після смерті батька , про що написала заяву нотаріусу. На час смерті батька з ним проживала її мати, що може свідчити про те, що вона також прийняла спадщину батька, але вона в передбачений законом строк відмовилась від прийняття спадщини. Її брат ОСОБА_2 фактично спадщину батька не приймав, не претендував на неї, не мав та не має наміру звернення до суду із позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , також відкрилась спадщина і вона прийняла її, брат спадщину матері не приймав.

Ухвалою судді від 03 вересня 2021 року відкрито загальне позовне провадження по справі, надано відповідачеві строк для подання відзиву, витребувано від нотаріуса матеріали спадкової справи, справу призначено до підготовчого засідання, в яке викликано учасників справи (а.с. 21).

23.09.2022 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 з клопотанням про залучення третьої особи на стороні позивача.

Ухвалою Баранівського районного суду від 27.09.2022 року до участі у справі залучено третю особу на стороні позивача ОСОБА_2 , підготовче судове засідання по даній справі продовжено. ( а.с. 55).

Ухвалою Баранівського районного суду від 27.10.2022 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті (а.с. 63 ).

Позивач ОСОБА_1 до суду не з`явилася, подала письмову заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує (а.с. 52-53 ).

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 до суду не з`явився, направив заяву, в якій просив слухати справу у його відсутність, згідний зі змістом позову, та вважає, що його слід задовольнити (а.с.59-61).

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу без участі представника, позовні вимоги визнає, за умови їх підтвердження належними доказами (а.с. 39 ).

Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм об`єктивну та неупереджену оцінку, враховуючи те, що відповідач позов визнає, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Баранівка Житомирської області помер батько позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26.06.2017 року ( а.с. 9). та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ( а.с. 7) та про укладення шлюбу позивачки серії НОМЕР_3 від 24.09.1994 року ( а.с. 8).

Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно копії спадковї справи № 347/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка надійшла на запит суду, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , а ОСОБА_4 , дружина померлого та мати позивачки по справі, від прийняття спадщини відмовилася ( а.с. 27 33 ).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 02.04.2020 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 11).

Звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 отримала відмову нотаріуса від 29.06.2021 року № 531/02-14 про відмову у вчиненні нотаріальної дії за змістом якої, нотаріус відмовила видати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на будинок ( а.с. 13 ).

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва позивачкою не оскаржувалася.

Отже, у ОСОБА_1 відсутні умови для оформлення прав на нерухоме майно в нотаріальній конторі.

Відповідно до копії витягу № 955 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 18.08.2021 року за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 08.02.1986 року та зняті з реєстрації 04.07.2017 року та 12.05.2020 року відповідно ( а.с. 12 ).

Згідно з копією технічного паспорта, виготовленого Новоград Волинським МБТІ станом на 29.06.2021 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 є загальною площею 94,9 м2, в т.ч. житловою 63,9 м2 , а також до будинку відносяться господарські будівлі (а.с. 14- 16).

Відповідно до копії технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_2 , від 17 січня 1986 року, останній був виданий на ім`я ОСОБА_3 ( а.с. 71-73).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом -позивач ОСОБА_1 , є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , а саме: земельної ділянки площею 0,1000 га, за адресою АДРЕСА_1 (згідно рішення виконавчого комітету Баранівської міської ради №35, від 27.02.2020 року) м. Баранівка, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.74).

З досліджених судом письмових доказів вбачається, що спадкове майно належало померлому на праві власності, однак за життя він не отримав правовстановлювальний документ та не зареєстрував право власності.

Згідно зі ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За приписами ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч.1 ст.1296 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини.

Виходячи зі змісту п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. За змістом ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Відповідно до положень ст.ст. 100,101 ЦК УРСР, 1963 року, громадяни могли мати у власності житловий будинок, при чому норми глави 10 "Особиста власність" цього Кодексу не пов`язували наявність такого права з його обов`язковою державною реєстрацією.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст.1296 1298 ЦК України, п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", ст.ст. ст.ст. 4,5,13, 89, 200, 206, 207, 247, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Баранівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : О. В. Васильчук