Постановление суда № 108636322, 02.01.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 січня 2023 р. Справа № 160/20702/22 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (вул. Феодосійська, буд. 13, м. Дніпро, 49005; ідентифікаційний код юридичної особи 08004581), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168; ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, в якому позивач просить суд:

- визнати дії посадових осіб Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, код ЄДРПОУ: 08004581, щодо не включення до розрахунку виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення у об`єднаній житловій комісії В/Ч НОМЕР_2 Дніпропетровського гарнізону, який затверджено протоколом №131 від 03.12.2020 - 10 кв.м., додаткової жилої площі - незаконними;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро, код ЄДРПОУ: 08004581, внести зміни до розрахунку виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення у об`єднаній житловій комісії В/Ч НОМЕР_3 Дніпропетровського гарнізону, протоколу засідання комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями №131 від 03.12.2020, яким затверджено розрахунок виплати грошової компенсації, а саме в графі розрахунку 9 замість немає, зазначити площу - 10 кв.м., відповідно розрахунок провести з урахуванням додавання 10 кв.м., внести зміни до п. 6 Протоколу №131 від 03.12.2020 року, зазначивши площу - 10 кв.м., затвердити уточнений розрахунок та виконати доплату компенсації позивачу, враховуючі недоплачену суму в розмірі - 219870 (двісті дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят) гривень.

Згідно з п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, з контексту наведених норм видно, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас, суд зазначає, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є державна установа, а предметом розгляду - дії її посадових осіб. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, але не виключно, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.

В той же час, вирішуючи питання, до юрисдикції якого суду належить розгляд справи, також необхідно враховувати характер спірних правовідносин, права та інтереси, за захистом яких звернувся позивач.

Судом встановлено, що посадовими особами Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро до розрахунку виплати грошової компенсації за належне для отримання позивачем житлове приміщення як військовослужбовцю не включено 10 кв.м додаткової жилої площі.

Мотивуючи заявлений позов, позивач зазначив, що проходив військову службу по 1998 рік, звільнений у відставку, на даний час є пенсіонером. Позивач та члени його сім`ї, знаходилась на квартирному обліку. Позивач як військовослужбовець, за час знаходження на квартирному обліку належне житло не отримував, тому, вважає, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №728, якою затверджено «Порядок визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення» від 02.09.2015, наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», отримав грошову компенсацію за неотримане житло в сумі - 717325,87 грн. Зазначена сума була визначена відповідачем на підставі отриманих документів від житлової комісії В/Ч НОМЕР_2 , списку осіб які мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення разом із розрахунком виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно не включено 10 кв.м додаткової жилої площі, у зв`язку з чим, останньому не доплачено грошові кошти в сумі 219870 грн.

Суд звертає увагу, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії суб`єктів владних повноважень.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №803/3/18 під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Разом з тим, як встановлено судом вище, позовними вимогами у цій справі є визнання незаконними дій посадових осіб Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро щодо не включення до розрахунку виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення 10 кв.м додаткової жилої площі.

Однак, підстави визнання вказаних дій протиправними обґрунтовані не порушенням з боку відповідача владних управлінських функцій, а порушенням, як вважає позивач, порядку розрахунку розміру грошової компенсації за належне позивачу як військовослужбовцю для отримання житлове приміщення.

Суть та характер спірних правовідносин, їхній суб`єктний склад, спрямованість заявлених вимог і механізми (засоби) їх задоволення в своїй сукупності зводяться до того, що предметом спору у цій справі є вимоги про захист права на грошову компенсацію за неотримане житло.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦПК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору, що розглядається в порядку адміністративного судочинства, оскільки в цьому випадку існує спір про майнове право, а саме: про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із права на грошову компенсацію за неотримане житло.

Враховуючи викладене, помилковим є намагання поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідач у справі є державною установою (суб`єкт владних повноважень).

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду в тотожних за змістом і суб`єктним складом правовідносинах, викладених у постановах від 21.09.2020 у справі №260/1539/19, від 22.05.2019 у справі №826/10011/16, від 18.06.2019 у справі №537/3653/16-а, від 30.07.2019 у справі №826/7335/17, від 31.07.2019 у справі №2340/3949/18, від 18.09.2019 у справі №826/15287/17, від 05.08.2020 у справі №265/3034/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/15287/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, п. 36). Проте, ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, п. 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 13089/87).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в справі "Омельченко проти України" (заява № 45965/08) про визнання заяви, яка стосувалася розмежування юрисдикцій між адміністративним та цивільними судами, неприйнятною у зв`язку з відсутністю порушення права заявника на доступ до суду; Суд нагадав, що згідно з його прецедентною практикою, п. 1 ст. 6 Конвенції закріплює право на суд , в якому право на доступ до суду (тобто право на звернення до національних судів) становить лише один з його аспектів; для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати чітку, практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (Bellet v. France, № 23805/94 п. 36, "Церква села Сосулівка проти України" № 37878/02 п. 50); Суд зазначає, що заявники мали можливість порушити провадження в національних судах, а суди ухвалити рішення, виходячи із суті їхніх позовів, незважаючи на початкову затримку, викликану питаннями щодо відповідної юрисдикції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити.

При цьому, частиною сьомою статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На виконання вищенаведеної норми суд роз`яснює позивачеві, що за сутністю спору дана справа підлягає розгляду в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4, 5, 9, 19, 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (вул. Феодосійська, буд. 13, м. Дніпро, 49005; ідентифікаційний код юридичної особи 08004581), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168; ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя О.В. Царікова