Постановление суда № 108632346, 23.01.2023, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3937/22

Провадження № 1-кп/307/272/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 рокум. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданніу залісуду вмісті Тячівкримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071160000319від 5.06.2021р.про обвинувачення ОСОБА_4 увчиненні кримінальнихправопорушень передбачених ч.1 ст. 301 КК України (в редакції Закону №2617-VII від 22.11.2018), ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1 КК України ( в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021),

В С Т А Н О В И В:

5.10.2022 року до суду з Тячівської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за за № 12021071160000319 від 5.06.2021 р. про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 301 КК України (в редакції Закону №2617-VII від 22.11.2018), ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1 КК України ( в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021).

Ухвалою суду від 7.10.2022 року призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.

Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні зазначила, що диспозиція статті, яка викладена в обвинувальному акті про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 301-1 КК України ( в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021) та за ч. 1 ст. 301 ( в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), не відповідає тій, яка викладена в Кримінальному кодексі України. Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні підтримав думку захисника. При цьому клопотань про повернення обвинувального акту, ні захисник ні обвинувачений ОСОБА_4 не заявили.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважає за необхідне призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Зазначив, що зазначений захисником недолік, можливо змінити на стадії судового розгляду.

Заслухавши думку учасників судового провадження суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Пунктом першим частини третьої статті 42 КПК Українипередбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Виклад всіх обставин, що підлягають доказуванню згідно зі ст.91 КПК України, як їх вважають установленими слідчий, прокурор, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, відповідно до ч.4 ст.110і ч.2 ст.291 КПК України, мають міститися в обвинувальному акті - процесуальному рішенні, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і завершує досудове розслідування.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що правильне відображення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення та їх вірна правова кваліфікація з посиланням на чинні положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, виражених у формулюванні обвинувачення, але і для реалізації прав обвинуваченого (на захист), потерпілого (знати сутність обвинувачення) та для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді.

Перевірка відповідності обвинувального акта вимогам КПК України і прийняття, в залежності від встановленого, відповідного рішення, згідно зі ст.314 цього Кодексу, віднесено до компетенції суду на стадії підготовчого провадження. Після отримання обвинувального акта суд призначає і проводить підготовче судове засідання, в якому, в разі, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогамст.291 КПК України, має прийняти рішення про повернення його прокурору.

Згідно ч.1ст.337КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а отже і в межах викладу фактичних обставин кримінального правопорушення які прокурор вважає встановленими з зазначеням правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відсутність обвинувачення суперечить принципу верховенства права, закріпленому в ст. 8 КПК України та практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті закону підлягає обов`язковому застосуванню.

Тільки точний виклад фактичних обставин та вірна правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність дозволяє обвинуваченому належно захищатися.

Стаття 6 ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення щонайменше такі права:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Таким чином, для забезпечення ефективного захисту від пред`явленого обвинувачення пред`явлене особі обвинувачення повинно бути детальним, повним, чітким та зрозумілим та містити у собі усі відомості щодо події кримінального правопорушення, виду та розміру шкоди, форми вини, мотиву, мети кримінального правопорушення та його правову кваліфікацію з посиланням на положення чинного закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Однак, вищевказаним вимогам обвинувальний акт не відповідає у зв`язку з наступним.

Як вбачається з обвинувального акту складеного слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 та затвердженого 3.10.2022 прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 301 КК України (в редакції Закону №2617-VII від 22.11.2018) та ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1 КК України ( в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021).

Законом України від 18.02.2021 р. N 1256-IX Кримінальний кодекс України доповнено статтею 301-1, частину третю якої викладено у наступній редакції - "виготовлення, розповсюдження, збут дитячої порнографії або примушування неповнолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії" .

Зміст диспозиції зазначеного у обвинувальному акті кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 301-1 КК України (в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021) викладено за наступною кваліфікацією, як «умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаціних систем та зберігання дитячої порнографії з метою збуту та розповсюдження», з чого випливає повна невідповідність диспозиції ч.3 ст. 301-1 КК України.

При цьому жодна з шести частин вказаної статті Кримінального кодексу України не містить такої правової кваліфікації, яка викладена в обвинувальному акті, а саме «Умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та зберігання дитячої порнографії з такою кваліфікуючою ознакою, як з метою збуту".

Аналогічну невідповідність диспозицій статей викладених в КК України та обвинувальному акті встановлено також в частині пред`явлення ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 1 ст. 301 ( в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018).

Судом встановлено що в розміщеному в Єдиному державному реєстрі нормативно правових актів Кримінальному кодексі України, диспозиція ч.1 ст. 301 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), викладена у наступній редакції «Ввезення в Україну товарів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні».

При цьому пред`являючи ОСОБА_4 обвинувачення за ч.1 ст. 301 України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018) та кваліфікуючи його дії, як зберігання відеопродукції, що містить дитячу порнографію, такої обв`язкової кваліфікуючої ознаки, як - з метою збуту, в обвинувальному акті, не зазначено.

Відтак невірна правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність не забзпечить обвинуваченому належно захищатися.

На переконання суду, наведені вище обставини свідчать про те, що обвинувачення за ч.3 ст.301-1 КК України ( в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021) КК України та за ч. 1 ст. 301 ( в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018) ОСОБА_4 , не пред`являлося.

З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту». При цьому, Європейський суд з прав людини також вказав «…межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження» (рішення від 09.03.2011 у справі «Жупнік проти України» та від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).

Суд вважає, що вказані вище недоліки фактично унеможливлюють здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п.13 ч.1, ст.3 та ч.1 ст.337 КПК України такий проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а невідповідність кваліфікації дій обвинуваечного закону України про кримінальну відповідальність та неконкретність обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, порушує право обвинуваченого ОСОБА_4 на ефективний спосіб захисту прав, що унеможливлює призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Окрім того, відповідно до вимог ч.1 ст.348 КПК України у судовому засіданні головуючий зобов`язаний роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 суть обвинувачення.

Однак, з огляду на наведене, виконати ці вимоги кримінального процесуального закону неможливо.

З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч.1 ст.337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засад змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст.291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта.

Згідно з вимогами п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Отже вимоги щодо обвинувального акту не обмежуються змістом ст. 291 КПК України. Обвинувальний акт має відповідати вимогам не конкретної статті КПК України, а в цілому - КПК України.

Усунення наведених вище в мотивувальній частині ухвали недоліків обвинувального акту протягом розумного строку та їх виправлення, надасть суду можливість призначити справу до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 110, 291, 314-316, 369, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021071160000319 від 5.06.2021 р. про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 301 КК України (в редакції Закону №2617-VII від 22.11.2018), ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1 КК України ( в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021), повернути прокурору, який склав обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі суду недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Визначити час оголошення повного тексту ухвали 27 січня 2023 року о 15 год. 00 хв.

Головуючий ОСОБА_1