Решение № 108587694, 24.01.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року Справа № 160/11417/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

Обставини справи: 01.08.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку від 25.07.2022 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/11417/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Позовна заява не відповідала вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 08.08.2022 була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання: доказів звернення до суду в межах строків, установлених ст.122 КАС України, або подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску; уточненої позовної заяви та належним чином засвідченої копії оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) на суму 37 788,74 грн (для суду та відповідно до кількості учасників справи).

31.08.2022 засобами поштового зв`язку від 22.08.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, до якого додані уточнена позовна заява та копія оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-311-597-55 У від 17.01.2022 (для суду та відповідно до кількості учасників справи).

В уточненій позовній заяві позивач просить суд:

- визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-311597-55Увід 17.01.2022 на суму 37 788,74 грн (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 74 копійки).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем 17.01.2022 була складена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-311597-55У, якою ОСОБА_1 нарахована заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 37 788,74 грн. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ внесені зміни щодо нарахування та сплати єдиного внеску (ЄСВ) фізичними особами-підприємцями, які набрали чинності з 01.01.2017. Відповідно до цих змін, фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування сплачують ЄСВ обов`язково незалежно від факту отримання або неотримання доходу у місяці, за який сплачується ЄСВ. Але, якщо така особа є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Позивач указує, що в період нарахування боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ була найманим працівником, тому платником ЄСВ за неї є її роботодавці. На підтвердження цих обставин позивачем надано трудову книжку та довідки форми ОК-5 та ОК-7. Таким чином, мета збору єдиного внеску як на загальнообов`язкове державне соціальне страхування була досягнута за рахунок сплати єдиного внеску її роботодавцем. З огляду на викладені обставини, позивач уважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною і такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим, звернулась до суду з цим позовом.

Крім цього, позивачем була надана заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 26.09.2022 задоволено заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду; поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки); прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

26.01.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що за даними ІТС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 у ОСОБА_1 обліковуються нарахування єдиного внеску за період 2017 рік, I-IV квартали 2018 року, I-IV квартали 2019 року, I-IV квартали 2020 року на загальну суму 37788,74 грн. У зв`язку з наявністю у позивача станом на 31.12.2021 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.01.2022 №Ф311597-55, яку було направлено платнику на його податкову адресу засобами поштового зв`язку листом з повідомленням про вручення. Однак зазначене поштове відправлення було повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач стверджує, що під час винесення оскаржуваної вимоги діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

Згідно з відзивом на позовну заяву, ОСОБА_1 (позивач) з 18.08.2005 перебувала на обліку в ГУ ДПС, Кам`янська ДПІ як фізична особа-підприємець.

Відповідно до даних інформаційної системи податкових органів та відзиву на позовну заяву, заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 37788,74 грн.

У зв`язку з цим, контролюючим органом було сформовано вимогу від 17 січня 2022 року №Ф-311597-55 про сплату заборгованості у сумі 37 788,74 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати єдиного внеску, наведеного у відзиві на позовну заяву, суми несплаченого позивачем єдиного внеску становлять:

- за 2017 рік 8 448,00 грн;

- за 2018 рік: І квартал 2457,18 грн; ІІ квартал 2457,18 грн; ІІІ квартал 2457,18 грн; ІV квартал 2457,18 грн;

- за 2019 рік: І квартал 2754,18 грн; ІІ квартал 2754,18 грн; ІІІ квартал 2754,18 грн; ІV квартал 2754,18 грн;

- за 2020 рік: І квартал 2078,12 грн; ІІ квартал 1039,06 грн; ІІІ квартал 3178,12 грн; ІV квартал 2200,00 грн.

Позивач уважає зазначену вимогу протиправною, тому й звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення терміну «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі Закон №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону №2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464, з-поміж інших платників єдиного внеску, визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року), єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.

Верховним Судом у цій справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоди, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз правового висновку Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 свідчить про те, що фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується, вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.

Як встановлено судом, контролюючим органом відповідно до вимоги від 17 січня 2022 року №Ф-311597-55У нараховано позивачу єдиний соціальний внесок на загальну суму 37788,74 грн:

- за 2017 рік 8 448,00 грн;

- за 2018 рік: І квартал 2457,18 грн; ІІ квартал 2457,18 грн; ІІІ квартал 2457,18 грн; ІV квартал 2457,18 грн;

- за 2019 рік: І квартал 2754,18 грн; ІІ квартал 2754,18 грн; ІІІ квартал 2754,18 грн; ІV квартал 2754,18 грн;

- за 2020 рік: І квартал 2078,12 грн; ІІ квартал 1039,06 грн; ІІІ квартал 3178,12 грн; ІV квартал 2200,00 грн.

Водночас, згідно з реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5, форма ОК-7), у період січень-грудень 2017 року, січень-серпень та жовтень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року і січень-грудень 2020 року страхові внески за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачували страхувальники Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега».

Таким чином, позивач у зазначені періоди була найманим працівником, отримувала заробітну плату, з якої відраховувались суми єдиного внеску.

Неврахування відповідачем вказаних сум єдиного внеску, відрахованих позивачем, як найманим працівником фактично призвело до невірного розрахунку суми, виставленої оскаржуваною вимогою від 17.01.2022 №Ф-311597-55У.

Проте, доказів нарахування і сплати єдиного внеску у вересні 2018 року, що входить до спірного періоду до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів того, що в цей період позивач був найманим працівником.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», мінімальна заробітна плата складала 3723,00 грн.

Таким чином, до сплати позивачем як фізичною особою-підприємцем підлягає єдиний внесок у розмірі 819,06 грн за 2018 рік (3723,00 грн (мінімальна заробітна плата) х 22% (розмір єдиного внеску) = 819,06 грн; 819,06 грн х 1 місяць (вересень) 2018 року = 819,06 грн).

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.01.2022 №Ф-311597-55У неправомірно містить вимогу про сплату єдиного внеску у сумі 36 969,68 грн (37788,74 грн 819,06 грн).

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.01.2022 №Ф-311597-55У підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

У цій справі позивачем оплачено судовий збір у сумі 992,40 грн.

З огляду на положення ст.139 КАС України, а також, часткове задоволення позовних вимог, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 970,89 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.01.2022 №Ф-311597-55У в частині визначення ОСОБА_1 до сплати єдиного внеску у сумі 36 969 (тридцять шість тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 68 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 970 (дев`ятсот сімдесят) грн 89 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005 код ЄДРПОУ ВП 44118658).

Суддя Н.В. Кучугурна