Решение № 108552689, 17.01.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2023 Справа № 914/2880/22

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз, Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Трансбудторг, Львівська область, м.Львів;

про: стягнення збитків

ціна позову: 6687,87грн.

Представники:

Позивача: Олійник О.О. представник, адвокат (довіреність від 29.12.2022р. №007.1Др-214-1222);

Відповідача:не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

10.11.2022р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз від 07.11.2022р. б/н (вх. №3121) до Товариства з обмеженою відповідальністю Трансбудторг про стягнення збитків; ціна позову: 6687,87грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає завдання Відповідачем Позивачу збитків у звязку із пошкодженням Відповідачем газопроводу низького тиску D-40мм за адресою: м.Львів, вул.Березова, 42, 44, 46 на повний діаметр.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.11.2022р. у цій справі суд постановив позовну заяву Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз від 07.11.2022р. б/н (вх. №3121 від 10.11.2022р.) залишити без руху; надати Акціонерному товариству Оператор газорозподільної системи Львівгаз десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме: надати суду оригінали документів, які підтверджують сплату 2481грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону; надати належним чином посвідчені копії доданих до позовної заяви документів.

Ухвалою суду від 25.11.2022р. у цій справі судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 13.12.2022р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою суду від 13.12.2022р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 17.01.2023р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

В судовому засіданні 17.01.2023р. у цій справі судом оголошувалась перерва в межах дня слухання до 14:15год. 17.01.2023р., про що представник Позивача повідомлялась в судовому засіданні.

Згідно ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, згідно ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердила представник Позивача в судовому засіданні, їй відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

В судовому засіданні представник Позивача зазначила, що предметом спору у цій справі є стягнення з Відповідача збитків, завданих пошкодженням газопроводу низького тиску D-40мм за адресою: м.Львів, вул.Березова, 42, 44, 46 на повний діаметр, що складаються із вартості об`єму витоку природного газу через пошкоджений газопровід в сумі 2270,95грн. та витрат на ліквідацію витоку газу в сумі 4416,92грн.

При цьому пояснила, що рішення комісії Позивача з розгляду актів про порушення не є обов`язковим у даному випадку, оскільки складення щодо Відповідача Акта про порушення не передбачено вимогами чинного законодавства, а долучений Позивачем до матеріалів справи Акт про порушення носить інформаційний характер.

Також зазначила про відсутність доказів в обґрунтування інших, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, судових витрат Позивача.

15.12.2022р. за вх.№25989/22 Позивачем на електронну адресу суду надіслано Заяву про виконання ухвали суду від 25.11.2022р. у справі №914/2880/22, у якій просить суд долучити до матеріалів справи інформацію щодо перебування Сторін в ЄДРЮОФОП та ГФ. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

10.01.2023р. за вх. №505/23 представником Відповідача адвокатом Думичем Андрієм Миколайовичем сформовано в підсистемі «Електронний суд» Повідомлення №8269, у якому повідомляє про отримання доступу до справи №914/2880/22. Вказане повідомлення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Позиція Позивача:

Позивач просить стягнути з Відповідача 6687,87грн. завданих пошкодженням газопроводу низького тиску D-40мм за адресою: м.Львів, вул.Березова, 42, 44, 46 на повний діаметр збитків, що складаються із вартості об`єму витоку природного газу через пошкоджений газопровід 2270,95грн. та витрат на ліквідацію витоку газу 4416,92грн.

Позивач зазначає, що Відповідачем пошкоджено газопровід низького тиску в результаті порушення вимог законодавства України щодо проведення земляних робіт.

Згідно доводів Позивача,17.12.2020р. о 15:10год. в аварійну службу АТ «Львівгаз» надійшло повідомлення про те, що на вулиці, у дворі та місцях масового скупчення людей за адресою: м.Львів, вул.Березова, 42, 44, 46 пошкоджено газопровід. Пошкодження нанесено екскаватором, яким Відповідач проводив ремонтні роботи. Газопровід пошкоджено на його повний діаметр - 40 мм. Без газу залишились будинки №44 і №46. 17.12.2020р. о 16:10год. аварійною бригадою АТ Львівгаз витік тимчасово ліквідовано.

Позивач зазначає, що працівники ТОВ Трансбудторг", які виконували земляні роботи, не виявляли фактичне місце розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника АТ Львівгаз, оскільки останній не був повідомлений про час та місце проведення таких робіт.

Позивач згідно постанови НКРЕКП від 29.06.2017р. №850 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «ЛЬВІВГАЗ» (зі змінами згідно постанови від 11.06.2019р. №1027) є оператором газорозподільної системи. Відповідно до п.п.1, 4 гл.1 розд.3 Кодексу газорозподільної системи експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори газорозподільних систем. У разі виникнення аварійної ситуації оператор газорозподільної системи зобов`язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи.

Позивач зазначає, що внаслідок пошкодження Відповідачем стального газопроводу-вводу низького тиску діаметром 40 мм. за адресою: м.Львів, вул. Березова, 42, 44, 46 відбувся витік природного газу, який тривав з 17.12.2020р. 15:10год. (час надходження повідомлення про прорив газопроводу в аварійну службу АТ «Львівгаз») до 17.12.2020 року 16:10 год. (час ліквідації витоку газу).

Позивачем проведено розрахунок для відшкодування збитків (втрат газу) внаслідок пошкодження газопроводу за період з 17.12.2020р. 15:10год. до 17.12.2020р. 16:10год. згідно п.7 гл.4 розд.ХІ Кодексу ГРМ за формулою, наведеною у п.6 гл.4 розд.ХІ Кодексу ГРМ в сумі 8055,30грн., про що складено акт-розрахунок від 25.01.2021р., а також включено до складу збитків вартість виїзду аварійної бригади в розмірі 1366,19грн., роботи по ліквідації витоку газу в розмірі 2314,58грн., припинення газопостачання на об`єкт шляхом перекриття вимикаючого пристрою на опломбування у розмірі 455,16грн., усунення витоку газу (з матеріалами) у розмірі 1515,92грн. та відновлення газопостачання на об`єкт шляхом відкриття вимикаючого пристрою та зняття пломби у розмірі 343,50грн. Всього вартість витрат по ліквідації витоку газу з пошкодженого газопроводу відповідно до проведеного розрахунку складає 4416,92грн.

З підстав наведеного Позивач зазначає, що працівники Відповідача виконували земляні роботи, не виявляли фактичне розташування стального газопроводу-вводу низького тиску D-40мм шляхом шурфування вручну в присутності представника Позивача, оскільки такий не був повідомлений про час та місце проведення відповідних робіт та просить суд стягнути з Відповідача 6687,87грн. збитків, завданих пошкодженням Відповідачем газопроводу низького тиску D-40мм за адресою: м.Львів, вул.Березова, 42, 44, 46 на повний діаметр, що складаються із вартості об`єму витоку природного газу через пошкоджений газопровід 2270,95грн. та витрат на ліквідацію витоку газу 4416,92грн.

Позиція Відповідача:

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а п.4 ч..3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 ГПК України, беручи до уваги строки розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності повноважного представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів, наведених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» є оператором системи ГРМ на підставі постанови НКРЕКП від 29.06.2017р. №850 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «Львівгаз»» (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 11.06.2019р. №1027).

17.12.2020р. о 15:10год. від інженера ТзОВ «Трансбудторг» ОСОБА_1 на Аварійно-диспетчерське управління АТ «Львівгаз» до диспетчера ОСОБА_2 надійшла Заявка №21296 про пошкодження газопроводу по вул.Березова, 42, 44, 46, яка прийнята до виконання 17.12.2020р. о 15:15год. майстром ОСОБА_3 та слюсарями ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (автомобіль 7537).

В результаті обстеження встановлено, що роботи проводить фірма «Трансбудторг». Ковшом екскаватора пошкоджено газопровід ввід D-40мм на будинки №№44, 46. Розчищено місце пошкодження, встановлено чоп і хомут. Витік газу тимчасово ліквідовано. Місце події сфотографовано, складено технічний акт.

Вказану заявку підписано заявником інженером ТзОВ «Трансбудторг» ОСОБА_1 , майстром ОСОБА_3 та слюсарями ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ; переглянуто і прийнято ОСОБА_2 .

Технічним актом Аварійної служби ПАТ «Львівгаз» від 17.12.2020р. на підставі Заявки від 17.12.2020р. №21296 представниками аварійної служби ПАТ «Львівгаз» при виїзді о 15:15год. 17.12.2020р. по виклику «пошкодження г/ду-вводу D-40мм на повний діаметр на будинках №44, АДРЕСА_1 » за адресою: м.Львів, вул.Березова, 42, 44, 46.

Працівниками Аварійної служби в місці пошкодження у вуличний газопровід вбито чоп. Витік газу тимчасово ліквідовано.

Характеристика пошкодження, тиск газу в трубопроводі: г/д-ввід D-40мм пошкоджено на повний діаметр, тиск газу в мережі 200мм.р.с.

Причини пошкодження: неузгоджені з службою СПГ земляні роботи механізмами.

Наслідки аварії: перерва в потоці газу, витрати газу.

Виток газу ліквідовано о 16:10год. 17.12.2020р. Робота аварійної бригади завершена о 16:30год. 17.12.2020р.

Вказаний технічний акт підписано заявником інженером Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудторг» ОСОБА_1 , майстром ОСОБА_3 та слюсарями ОСОБА_4 і ОСОБА_5

17.12.2020р. працівниками ПАТ «Львівгаз» майстром АДС ОСОБА_3 та слюсарями АДС ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за участю інженера ТзОВ «Трансбудторг» ОСОБА_1 складено Акт про порушення №1171 (бланк №008050) за адресою: м.Львів, вул.Березова, 42, 44, 46, а саме при проведенні земляних робіт ковшом екскаватора пошкоджено на повний діаметр газопровід-ввід низького тиску D-40мм. на місце витоку встановлено чоп. Витік газу тимчасово ліквідовано. Без газу будинки 44 і 46.

За наслідками виявленого порушення рекомендовано звернутись до Позивача і відшкодувати втрати за газ і виконані роботи.

До акту про порушення додано Заявку №21296, фото, технічний акт.

У зауваженнях до акту представник Відповідача зазначив, що в наявних у Відповідача схемах не було газових мереж в місці пошкодження.

Вказаний акт про порушення підписано представниками Позивача Наумець А.І., Смолин В.І. і Гондецьким Р.В. та представником Відповідача Винник М.Г.

Актом-розрахунком (для непобутових споживачів) від 25.01.2021р. б/н Позивачем на підставі Акту про порушення від 17.12.2020р. №008050 згідно п.6 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ виконано Відповідачу розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу по формулі за період з 15:10год. 17.12.2020р. (поступлення заявки в АДС) по 16:10год. 17.12.2020р. (ліквідація витоку газу) для відшкодування збитків (втрат газу) АТ «Львівгаз» внаслідок пошкодження стального газопроводу-вводу низького тиску D-40мм. м.Львів, вул,Березова, 42, 44, 46 (ГРС Винники-Липники-Холодновідка) третьою особою, що є юридичною особою (Рроб 0,02кгс/см2), витік усунуто через 60хв. Діаметр (площа) пошкодження складає 40мм. Згідно проведеного розрахунку обсяг витоку газу складає 0,257тис.м.куб., вартість витоку газу - 2270,95грн.

Вказаний Акт-розрахунок підписано повноважними представниками та завірено відтисками печатки Позивача.

Витратами по ліквідації витоку газу газопровід ввід низького тиску сталь D-40мм 17.12.2020р. м.Львів, вул.Березова, 42, 44, 46 ТОВ «Трансбудторг» встановлено вартість послуги виїзду аварійної бригади в розмірі 1366,19грн.; роботи по ліквідації витоку газу в розмірі 2314,58грн.; припинення газопостачання на об`єкт шляхом перекриття вимикаючого пристрою на опломбування у розмірі 455,16грн.; усунення витоку газу (з матеріалами) у розмірі 1515,92грн.; відновлення газопостачання на об`єкт шляхом відкриття вимикаючого пристрою та зняття пломби у розмірі 343,50грн. Всього вартість витрат та послуг 3680,77грн. ПДВ 736,15грн. Всього з ПДВ 4416,92грн.

Вказані Витрати підписано фінансовим директором, начальником ВТВ, начальником ФЕВ, погоджено головним інженером відділення Позивача.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 6687,87грн. збитків, завданих пошкодженням Відповідачем газопроводу низького тиску D-40мм за адресою: м.Львів, вул.Березова, 42, 44, 46 на повний діаметр, що складаються із вартості об`єму витоку природного газу через пошкоджений газопровід в сумі 2270,95грн. та витрат на ліквідацію витоку газу в сумі 4416,92грн.

Згідно п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, ст.4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі №924/831/17.

Верховний Суд у справі №924/1022/17 (постанова від 06.11.2019р.) констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Аналогічні приписи містить ст.526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) ст.22 ЦК України.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено Великою палатою Верховного Суду (постанова від 30.05.2018р. у справі №750/8676/15-ц), що відшкодування збитків однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст.22 ЦК України, оскільки частиною 1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207).

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі №753/7281/15.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (правова позиція у постановах Верховного Суду №902/320/17 від 10.12.2018р. та №904/5489/18 від 16.04.2020р.).

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до приписів ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Взаємовідносини операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015р. (далі - Кодекс ГРС).

Цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення: 1) надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; 2) комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу; 3) доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу); 4) доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); 5) механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу (п.2 гл.1 розд.І Кодексу ГРС).

Приписами пункту 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРС встановлено, що дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. Крім того, цим Кодексом регулюються взаємовідносини: між оператором газорозподільної системи і газодобувними підприємствами та виробниками біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел, які підключені (приєднуються) до газорозподільної системи;між оператором газорозподільної системи та несанкціонованими споживачами, які втручаються в роботу газорозподільної системи, у тому числі шляхом самовільного під`єднання несанкціонованого газопроводу.

Відповідно до п.4 гл.1 розд.І Кодексу ГРС несанкціоноване втручання в роботу газорозподільної системи - втручання в роботу газорозподільної системи, в тому числі шляхом несанкціонованого відновлення газоспоживання, несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або під`єднання несанкціонованого газопроводу, внаслідок чого порушується нормальний режим роботи ГРМ та/або здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу; несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу; несанкціонований споживач - фізична, юридична особа або фізична особа - підприємець, яка без укладання договору розподілу природного газу з оператором газорозподільної системи або на об`єкті, який не підключений до ГРМ в установленому порядку, здійснює несанкціонований відбір природного газу.

За змістом п.5 гл.4 розд.ІІІ Кодексу ГРС земельні ділянки, що входять до охоронних зон, використовуються власниками, орендарями земельних ділянок, землевласниками та землекористувачами з обов`язковим дотриманням вимог цього Кодексу.

Охоронні зони об`єктів ГРМ зазначаються в документації із землеустрою з дати надання земельної ділянки для будівництва об`єкта ГРМ (п.3 гл.4 розд.ІІІ Кодексу ГРС).

Власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, оператори ГРМ вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об`єктів ГРМ (п.4 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС).

Згідно п.п.7, 8 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ; письмове погодження, що надається Оператором ГРМ на право проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт поблизу ГРМ, має містити вимоги та умови, обов`язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та земляних робіт. До погодження додається схема газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо).

Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи - підприємці для отримання погодження Оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ повинні подати Оператору ГРМ для узгодження проект плану їх проведення, розроблений з урахуванням вимог будівельних, а за необхідності - інших норм і правил, що регламентують ці роботи, а також заяву (лист) на отримання погодження (п.9 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС).

Згідно п.16 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи - підприємці, що проводять ремонтні, будівельні та земляні роботи в охоронних зонах, зобов`язані не пізніше ніж за добу до початку робіт повідомити представника Оператора ГРМ щодо проведення робіт.

Межі охоронних зон газорозподільної системи визначаються відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015р. N285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.06.2015р. за N674/27119 (далі - ПБСГ) (п.18 гл.4 розд.ІІІ Кодексу ГРС).

З метою забезпечення безпечних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження газорозподільної системи вздовж її траси в межах охоронної зони шириною 2м з обох боків від зовнішньої стінки газопроводу в плані не допускаються: обмеження доступу обслуговуючого персоналу у світлу пору доби, а при аварійній ситуації - цілодобово; складування матеріалів і устаткування; ведення земляних та будівельно-монтажних робіт; садіння дерев; улаштування стоянок автотранспорту, гаражів та інших споруд, у тому числі тимчасових (п.1.12. гл.1 розд.V Правил безпеки систем газопостачання (затв. наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015р. №285).

Відповідно до п.1.34. глави 1 розділу V ПБСГ перед початком робіт ударних механізмів і землерийної техніки поблизу підземного газопроводу працівники, що виконують земляні роботи, зобов`язані виявити фактичне місце розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника газорозподільного підприємства.

Пунктом п.1 глави 1 розділу XI Кодексу ГРС «Порядок перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу» передбачено, що норми цього розділу щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованої діяльності Оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ відповідно до вимог цього розділу. Випадки, які потребують перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу споживачу, що має договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, без наявності акта про порушення, визначені в розділах IX - X цього Кодексу.

Відтак, положення розділу XI Кодексу ГРС стосуються проведених перерахунків у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу.

Об`єм витоку (витрати) природного газу при аварійних ситуаціях через пошкоджений газопровід третіми особами, що є юридичними особами чи фізичними особами - підприємцями, визначається згідно п.6 цієї глави (п.7 гл.4 розд.XI Кодексу ГРС).

Пунктом 6 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС передбачено, що у випадку, якщо при порушеннях, визначених в пунктах 1-5 цієї глави, неможливо достовірно встановити номінальну потужність газового обладнання (відмова в доступі до об`єкта споживача, газовий відвід без наявного підключеного газового обладнання, несертифіковане обладнання, відсутність заводських паспортів, маркувань тощо), визначення об`єму природного газу здійснюється з урахуванням проміжку часу, за який необхідно визначити об`єм необлікованого природного газу, пропускної спроможності площі отвору, сопла, пальника або газопроводу за формулою, наведеною у відповідному пункті.

Згідно пп.3 п.4 гл.4 розд.ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого: у випадку виявлення порушення герметичності імпульсних ліній системи вимірювання різниці тиску на комерційному ВОГ на базі змінного перепаду тиску витоків газу на імпульсній трубці до перетворювача різниці тиску перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться, виходячи зі значення різниці тиску, яка дорівнює значенню верхньої межі діапазону вимірювань перетворювача тиску, або зі значення номінальної проєктної потужності встановленого неопломбованого газоспоживаючого обладнання. До розрахунку приймається отримане найменше значення витрати газу. Перерахунок проводиться за період з дати останньої перевірки. Якщо така перевірка не проводилася в розрахунковий період, то з початку розрахункового періоду. У всіх інших випадках виявлення порушення герметичності газопроводів розрахунок втрат природного газу проводиться відповідно до Методик визначення питомих виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу.

Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення; акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення (п.2 гл.5 розд.ХІ Кодексу ГРС).

На дату складання акта про порушення представник Оператора ГРМ забезпечує усунення виявленого порушення, про що в акті про порушення робиться відповідний запис. У разі неможливості усунути порушення на дату складання акта про порушення (відсутні відповідні засоби чи повноваження) представник Оператора ГРМ робить відповідний запис в акті про порушення та надалі забезпечує контроль за усуненням порушення, що підтверджується окремо складеним актом про усунення порушення. Під час складання акта про порушення, акта про усунення порушення, акта про припинення/відновлення газопостачання тощо представниками Оператора ГРМ обов`язково фіксуються та зазначаються у вищезазначених актах показання лічильника газу (ЗВТ), за винятком випадків відмови у доступі до об`єкта споживача, де розташований лічильник газу (ЗВТ) (п.7 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС).

Відповідно до п.8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу").

Приписами п.10 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС передбачено, що Споживач (несанкціонований споживач) зобов`язаний бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, на якому буде розглядатися складений на нього акт про порушення.

Згідно п.11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі (п.12 гл.5 розд.ХІ Кодексу ГРС).

Відповідно до п.13 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС акти про порушення реєструються в журналі реєстрації актів про порушення Оператора ГРМ. Журнал повинен бути пронумерований, прошитий, скріплений печаткою (за наявності) Оператора ГРМ. Строк зберігання журналу становить три роки від дати останнього в ньому запису.

Суд зазначає, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення Позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 02.03.2018р. у справі №927/467/17, від 21.05.2018р. №904/10198/15, від 22.01.2019р. №905/305/18, від 28.01.2019р. №922/3782/17, від 14.02.2019р. №922/1019/18, від 05.03.2019р. №910/1389/18, від 27.05.2019р. №910/20107/17.

При цьому, у випадку, якщо рішення Комісії розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог ГРС прийнято з порушенням вимог Кодексу ГРС і таке рішення порушує права та законні інтереси Споживача, то правові підстави до для оплати таким Споживачем вартості необлікованого обсягу природного газу на підставі Акта про порушення є відсутніми. В такому випадку позовна вимога про стягнення вартості необлікованого обсягу природного газу не підлягає задоволенню. Аналогічної правової позиції дотримується Північний апеляційний господарський суд у постанові від 04.10.2021р. у справі №911/628/21.

Як передбачено ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020р. у справі №910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження Учасниками справи докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що в своїй сукупності свідчать про доведеність Позивачем обставини протиправної поведінки Відповідача щодо непогодження та неповідомлення Позивача про проведення 17.12.2020р. земляних робіт в охоронній зоні газопроводу по вул.Березова, 42, 44, 46 у м.Львові та порушення Відповідачем вимог п.1.34. глави 1 розділу V Правил безпеки систем газопостачання в частині виявлення перед початком робіт ударних механізмів і землерийної техніки поблизу підземного газопроводу працівниками, що виконують земляні роботи, фактичного місця розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника Позивача, внаслідок чого Відповідачем пошкоджено газопровід низького тиску D-40мм за адресою: м.Львів, вул. Березова, 42, 44, 46.

Поряд з наведеним суд зазначає, що Позивачем не доведено належними засобами доказування обставини повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду складеного 17.12.2020р. Акта про порушення №1171, здійснення Комісією Позивача з розгляду актів про порушення розгляду Акта про порушення від 17.12.2020р. №1171 в порядку та строки, передбачені п.8 гл.5 розд.ХІ Кодексу ГРС, його задоволення в порядку, передбаченому п.11 гл.5 розд.ХІ Кодексу ГРС, а відтак, підставності та правомірності складення Позивачем Акту-розрахунку (для непобутових споживачів) від 25.01.2021р. б/н, а також реєстрації Акта про порушення в Журналі у відповідності до п.13 гл.5 розд.ХІ Кодексу ГРС.

Таким чином, у Відповідача відсутні правові підстави для оплати вартості розрахованих Актом-розрахунком (для непобутових споживачів) від 17.12.2020р. збитків.

Поряд з наведеним суд відхиляє за безпідставністю та необґрунтованістю доводи представника Позивача про те, що рішення комісії Позивача з розгляду актів про порушення не є обов`язковим у даному випадку, оскільки складення щодо Відповідача Акта про порушення не передбачено вимогами чинного законодавства, а долучений Позивачем до матеріалів справи Акт про порушення носить інформаційний характер, оскільки, в силу приписів п.1 розд.1, пп.3 п.4, п.п.6, 7 гл.4 розд.XI Кодексу ГРС, об`єм витоку (витрати) природного газу при аварійних ситуаціях через пошкоджений газопровід третіми особами, що є юридичними особами чи фізичними особами - підприємцями, визначається Оператором ГРМ на підставі складеного акта про порушення, за відповідною формулою.

З врахуванням наведеного, в тому числі встановлення в Заявці Аварійно-диспетчерського управління ПАТ «Львівгаз» від 17.12.2020р. №21296та в складеному на її підставі Технічному акті Аварійної служби ПАТ «Львівгаз» від 17.12.2020р. №21296обставини того, що при проведенні земляних робіт фірмою «Трансбудторг» екскаватором пошкоджено газопровід низького тиску D-40мм за адресою: м.Львів, вул.Березова, 42, 44, 46 на повний діаметр, беручи до уваги встановлену у Витратах по ліквідації витоку газу газопровід-ввід низького тиску сталь D-40мм 17.12.2020р. м.Львів, вул.Березова, 42, 44, 46 ТОВ «Трансбудторг» ТОВ «Трансбудторг» вартість послуги виїзду аварійної бригади в розмірі 1366,19грн.; роботи по ліквідації витоку газу в розмірі 2314,58грн.; припинення газопостачання на об`єкт шляхом перекриття вимикаючого пристрою на опломбування у розмірі 455,16грн.; усунення витоку газу (з матеріалами) у розмірі 1515,92грн.; відновлення газопостачання на об`єкт шляхом відкриття вимикаючого пристрою та зняття пломби (нормальні умови) у розмірі 343,50грн. Всього вартість витрат та послуг 3680,77грн. ПДВ 736,15грн. Всього з ПДВ 4416,92грн., здійснивши перерахунок заявленої суми збитків суд дійшов висновків про те, що Позивачем доведено належними засобами доказування протиправну поведінку Відповідача, завдання такою поведінкою шкоди Позивачу, її розмір та причиновий зв`язок між протиправною поведінкою Відповідача та завданою Позивачу шкодою в розмірі 4416,92грн., а відтак право Позивача, за захистом якого він звернувся до господарського суду, є порушеним та підлягає захисту судом.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст.ст.73, 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.78 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ («Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

З врахуванням встановлених судом обставин, в тому числі вчинення Позивачем порушень вимог Кодексу ГРС щодо розгляду Акту про порушення від 17.12.2020р. №1171,а відтак, обставини відсутності правових підстав для оплати Відповідачем вартості розрахованих Актом-розрахунком (для непобутових споживачів) від 25.01.2021р. б/н збитків, беручи до уваги встановлення судом обставини протиправної поведінки Відповідача щодо непогодження та неповідомлення Позивача про проведення 17.12.2020р. земляних робіт в охоронній зоні газопроводу по вул.Березова, 42, 44, 46 у м.Львові та порушення Відповідачем вимог п.1.34. глави 1 розділу V Правил безпеки систем газопостачання в частині виявлення перед початком робіт ударних механізмів і землерийної техніки поблизу підземного газопроводу працівниками, що виконують земляні роботи, фактичного місця розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника Позивача, внаслідок чого Відповідачем пошкоджено газопровід низького тиску D-40мм за адресою: м.Львів, вул. Березова, 42, 44, 46., а також встановлення в Заявці Аварійно-диспетчерського управління ПАТ «Львівгаз» від 17.12.2020р. №21296 та в складеному на її підставі Технічному акті Аварійної служби ПАТ «Львівгаз» від 17.12.2020р. №21296 обставини того, що при проведенні земляних робіт фірмою «Трансбудторг» екскаватором пошкоджено газопровід низького тиску D-40мм за адресою: м.Львів, вул.Березова, 42, 44, 46 на повний діаметр, беручи до уваги встановлену у Витратах по ліквідації витоку газу газопровід-ввід низького тиску сталь D-40мм 17.12.2020р. м.Львів, вул.Березова, 42, 44, 46 ТОВ «Трансбудторг» ТОВ «Трансбудторг» вартість послуги виїзду аварійної бригади в розмірі 1366,19грн.; роботи по ліквідації витоку газу в розмірі 2314,58грн.; припинення газопостачання на об`єкт шляхом перекриття вимикаючого пристрою на опломбування у розмірі 455,16грн.; усунення витоку газу (з матеріалами) у розмірі 1515,92грн.; відновлення газопостачання на об`єкт шляхом відкриття вимикаючого пристрою та зняття пломби (нормальні умови) у розмірі 343,50грн. Всього вартість витрат та послуг 3680,77грн. ПДВ 736,15грн. Всього з ПДВ 4416,92грн., здійснивши перерахунок заявленої суми збитків суд дійшов висновків про те, що Позивачем доведено належними засобами доказування протиправну поведінку Відповідача, завдання такою поведінкою шкоди Позивачу та причиновий зв`язок між протиправною поведінкою Відповідача та завданою Позивачу шкодою в розмірі 4416,92грн., а відтак, позов слід задоволити частково, стягнути з Відповідача на користь Позивача 4416,92грн. збитків, в решті в позові відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону).

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року для працездатних осіб в розмірі 2481 гривні.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2481грн. на сплату за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та 8000грн. на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 17.11.2022р. №20557 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2481грн., оригінал якого є додатком до заяви Позивача від 07.11.2022р. б/н вх. №24123/22 від 22.11.2022р.).

Олійник О.О. є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.06.2021р. серії ЛВ №000463 та Довіреності від 06.06.2022р. №007.1Др-127-0622.

Інших доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат у справі Позивачем суду не заявлено та не подано.

В судовому засіданні 17.01.2023р. представник Позивача зазначила про відсутність доказів в обґрунтування інших, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, судових витрат Позивача.

Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ст.6 Закону адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно Законом "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно ч.3 ст.4, ч.1 ст.13 Закону адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Згідно ст.19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 26 Закону визначені підстави для здійснення адвокатської діяльності. Зокрема, зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно п.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Згідно з положеннями вищезазначеної статті 26 Закону ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Згідно ст.30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також звертає увагу на те, що у разі встановлення клієнтом і адвокатом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних при наданні послуг правничої допомоги не є необхідним. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.09.2021р. у справі №918/1045/20.

Крім того, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 24.01.2022р. у справі №911/2737/17.

Згідно правової позиції Верховного Суду (постанови №904/8308/17 від 05.06.2018, №915/237/18 від 01.08.2019), розмір судових витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що були присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично і чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною чи її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №910/23210/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( «East/West Alliance Limited» проти України»).

Поряд з цим суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України (Об`єднана палата Верховного Суду (постанова від 03.10.2019 у справі №922/445/19)).

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності цим критеріям суд має оцінювати поведінку/ дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України та ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву; у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

При цьому суд звертає увагу і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2020р. у справі №905/1800/19 від 14.04.2020р. у справі №905/2155/19, Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019р. у справі №910/9709/19, що з аналізу вказаних положень ГПК України вбачається, що, оскільки в спрощеному позовному провадженні судові дебати не проводяться, тому процесуальну дію подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат Позивач мав право вчинити або до закінчення розгляду справи по суті, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судового розгляду у справі зробив про це відповідну заяву.

Станом на час закінчення розгляду справи та виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення Позивачем до матеріалів справи не долучено доказів понесення судових витрат, про які він зазначав у позовній заяві та не заявлено клопотання про подання таких в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

З врахуванням вищенаведеного, беручи до уваги відсутність доказів в обґрунтування розміру понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги суд зазначає, що Позивачем не доведено належними засобами доказування обставини понесення судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 8000грн., що, в свою чергу, унеможливлює розподіл судом вказаних витрат.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2481грн., недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2481грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та стягнути з Відповідача на користь Позивача 1638,55грн. судового збору, в решті судові витрати Позивача на сплату судового збору покласти на Позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 205, 216, 222, 231, 235, 236, 238, 241Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174,193, 224, 225Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 610-612,623, 1166, 1172, 1192Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудторг» (79052, Львівська область, м.Львів, вул.Тісна, буд.37, кв.2; ідентифікаційний код: 40504235) на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (79039, Львівська область, м.Львів, вул.Золота, буд.42; ідентифікаційний код: 03349039)4416,92грн. збитків та 1638,55грн. судового збору.

3.В решті в позові відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 23.01.2023р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.