№ 108552039, 17.01.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/816/22

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.01.2023 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Шутка О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" (вх. № 170/23 від 03.01.2023) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, які пов`язані із правничою допомогою адвокатів у справі

за позовом: Селянсько-Фермерського Господарства "Ігора Валька"

(вул. Шевченка, буд. 51, с. Стратин, Івано-Франківський район,

Івано-Франківської області)

до: Рогатинської міської ради

(вул. Галицька, буд. 65, м. Рогатин, Івано-Франківський район,

Івано-Франківської області, 77001)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро"

(вул. Галицька, буд. 52, м. Рогатин, Івано-Франківський район,

Івано-Франківської області, 77000)

про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок,

за участі:

від позивача: представник у судове засідання не з`явився,

від відповідача - Рогатинської міської ради: представник у судове засідання не з`явився,

від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро":

Микитчина Петра Степановича,

Окуневича Михайла Валентиновича,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа за позовом Селянсько-Фермерського Господарства "Ігора Валька" до Рогатинської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" про визнання недійсними договору оренди неуспадкованих земельних ділянок № 2 від 03.02.2020 та Додаткової угоди від 01.04.2021 до договору оренди неуспадкованих земельних ділянок № 2 від 03.02.2020.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2022 у справі № 909/816/22 в позові Селянсько-Фермерського Господарства "Ігора Валька" до Рогатинської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" про визнання недійсними договору оренди неуспадкованих земельних ділянок № 2 від 03.02.2020 та Додаткової угоди від 01.04.2021 до договору оренди неуспадкованих земельних ділянок № 2 від 03.02.2020 - відмовлено.

У судовому засіданні 30.12.2022 представники відповідача Микитчин П. С. та Окуневич М. В. заявили клопотання в якому повідомляли суд, що у разі прийняття рішення суду про підмову в задоволенні позову, додаткові документи, на підтвердження понесених ТОВ "Бачів Агро" судових витрат (витрат на правничу допомогу адвоката) суду буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Повний текст рішення складений - 06.01.2023.

03.01.2023 за вх. № 170/23 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, які пов`язані із правничою допомогою адвокатів.

04.01.2023 за вх. № 281/23 на електронну адресу суду від Рогатинської міської ради надійшло клопотання, в якому заявник зазначає, що проти поданої заяви про ухвалення додаткового рішення заперечень не має та просить задовольнити її в повному обсязі.

Ухвалою від 04.01.2023 суд призначив вищезазначену заяву до розгляду в судовому засіданні на 09.01.2023.

09.01.2023 за вх. № 394/23 на електронну адресу суду від Селянсько-Фермерського Господарства "Ігора Валька" надійшло клопотання про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, які пов`язані із правничою допомогою адвокатів.

У судовому засіданні 09.01.2023 представник Селянсько-Фермерського господарства "Ігора Валька", адвокат Жук Р. С. заявив усне клопотання про відкладення розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/816/22.

09.01.2023 суд задовольнив означене клопотання про відкладення розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/816/22 та відклав розгляд вказаної заяви на 17.01.2023.

04.01.2023 за вх. № 539/23 до канцелярії суду від Рогатинської міської ради надійшло клопотання, в якому заявник зазначає, що проти поданої заяви про ухвалення додаткового рішення заперечень не має та просить задовольнити її в повному обсязі.

16.01.2023 за вх. № 809/23 на електронну адресу суду від представника Селянсько-Фермерського Господарства "Ігора Валька" - адвоката Жук Р. С. надійшло клопотання про зменшення судових витрат.

Представник позивача - Селянсько-Фермерського Господарства "Ігора Валька" та представник відповідача - Рогатинської міської ради в судове засідання 17.01.2023 не з`явилися. Про дату та час розгляду заяви сторони належним чином повідомлялися відповідною ухвалою суду.

Оскільки явка учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, з огляду на приписи частини 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку за можливе провести судове засідання без участі представників сторін.

За наслідком судового засідання 17.01.2023 проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Позиція заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро".

У заяві відповідач зазначає, що інтереси ТОВ "Бачів Агро" в даній справі представляли адвокат Микитчин П. С. та адвокат Окуневич М. В.

Так, заявник вказує, що ним оплачено адвокату Микитчину П. С. гонорар на загальну суму 51 000, 00 гривень, а адвокату Окуневичу М. В. - 48 000, 00 гривень. Отже, ТОВ "Бачів Агро" понесло судові витрати (витрати на правничу допомогу адвокатів) у зв`язку з розглядом справи № 909/816/22 в загальній сумі 99 000, 00 гривень.

З урахуванням наведеного ТОВ "Бачів Агро" просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача - Селянсько-фермерського господарства "Ігора Валька" на користь Товариства і обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" понесені судові витрати (витрати на правничу допомогу адвокатів) в розмірі 99 000, 00 гривень.

Позиція позивача - Селянсько-Фермерського Господарства "Ігора Валька".

У поданому до суду 16.01.2023 клопотанні про зменшення судових витрат (вх. № 809/23) представник позивача заперечив проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення вказавши на неспівмірність попереднього розрахунку витрат на правову допомогу із заявленою до стягнення сумою, необґрунтованість витрат на правову допомогу та недобросовісну поведінку сторони відповідача.

Просив суд врахувати доводи які викладені у означеному клопотанні при розгляді заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та відмовити у задоволенні вказаної заяви про стягнення з позивача судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу в сумі 99 000, 00 гривень.

Обставини справи та докази встановлені судом, а також норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні додаткового рішення.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Разом із тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Так, відповідач подав попередній розрахунок суми судових витрат разом з поданим до суду 04.11.2022 відзивом на позов, зазначивши, що орієнтовна сума витрат, які ТОВ "Бачів Агро" може понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції складає 48 000, 00 гривень.

При цьому, відповідачем до поданого відзиву на позов долучено копію договору про надання правничої допомоги № 81-Г/22 від 01.11.2022, укладеного між адвокатом Микитчиним Петром Степановичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро".

Згідно пунктів 1.1. та 1.2. договору № 81-Г/22 від 01.11.2022, Адвокат надає Клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату гонорар у розмірі, порядку та строки, що обумовлені Сторонами у цьому Договорі. Під правничою допомогою, передбаченою в п. 1.1 Договору розуміється представництво та захист законних прав та інтересів Клієнта в Господарському суді Івано-Франківської області, Західному апеляційному господарському суді, Верховному суді України, у справі № 909/816/22 за позовом СФГ "Ігора Валька" до Рогатинської міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, Клієнта про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок, в тому числі з правом підпису та завірення документів.

Пунктами 2.2.4. та 2.2.5. договору № 81-Г/22 від 01.11.2022 визначено, обов`язок клієнта після підписання цього Договору не укладати договорів на ведення справи з іншими юридичними чи фізичними особами і не вести справу власними силами без попереднього письмового погодження з Адвокатом. Під час дії Договору не вчиняти ніяких цивільно-правових дій, пов`язаних з предметом Договору, без попереднього письмового погодження дій з Адвокатом.

Згідно із пунктом 3.1. договору № 81-Г/22 від 01.11.2022, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до пунктів 4.1. - 4.4. договору № 81-Г/22 від 01.11.2022, вартість послуг Адвоката визначається в акті виконаних робіт згідно фактично наданих послуг. У разі досягнення бажаного для Клієнта результату у суді першої інстанції, гонорар успіху Адвоката складає 40 000 грн. та оплачується Клієнтом протягом п`яти днів з дня прийняття судом першої інстанції рішення суду. До послуг Адвоката не входять додаткові витрати Клієнта, сплата судового збору, відправка поштової кореспонденції що буде здійснюватись Адвокатом на виконання даного Договору. Оплата послуг підлягає перерахуванню Клієнтом шляхом внесення готівки в касу адвоката.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та (або) законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 5.1. та 5.2. договору № 81-Г/22 від 01.11.2022).

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), однією з підстав виникнення представництва є договір.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

З урахуванням наведеного, умови договору про надання правничої допомоги № 81-Г/22 від 01.11.2022, зокрема й щодо обов`язку клієнта після підписання договору не укладати договорів на ведення справи з іншими юридичними чи фізичними особами і не вести справу власними силами без попереднього письмового погодження з адвокатом, є обов`язковими для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що всупереч погодженими між сторонами умовами означеного договору про надання правничої допомоги ТОВ "Бачів Агро" 07.11.2022 уклало з адвокатом Окуневичем М. В. договір про надання правничої допомоги № 113/22.

Водночас у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що ТОВ "Бачів Агро" письмово погодило з адвокатом Микитчиним П. С. можливість залучення до ведення цієї справи ще одного адвоката - Окуневича М. В.

Поряд із тим, жодного обґрунтування щодо неминучої потреби для укладення договору про надання правової допомоги та вступу у справу ще одного адвоката відповідачем не надано.

Відтак зважаючи на викладене, беручи до уваги незначну складність справи, а також вчинені у справі адвокатом Окуневичем М. В. дії, суд погоджується з доводами представника позивача, адвоката Жука Р. С., викладеними в клопотанні про зменшення судових витрат, щодо недоведеності відповідачем необхідності залучення ще одного адвоката для надання правової допомоги у справі.

Заразом, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Так, відповідно до підписаного між ТОВ "Бачів Агро" та адвокатом Микитчиним П. С. акту приймання-передачі наданих юридичних послуг № 03/ 81-Г/22 від 01.11.2022, зокрема: вартість послуг за представництво інтересів Клієнта у Господарському суді Івано-Франківської області по справі № 909/816/22, 08.11.2022, 28.11.2022, 12.12.2022 та 30.12.2022 складає 6 000, 00 гривень; вартість підготовки та написання відзиву на позовну заяву позивача складає 5 000, 00 гривень; оскільки рішенням Господарського суду Івано-Франківської області по справі № 909/816/22 прийнято в користь клієнта та адвокатом досягнуто бажаного результату, гонорар успіху адвоката складає 40 000, 00 гривень; зауважень чи претензій стосовно якості наданих послуг з боку Клієнта немає; сторони погоджуються, що вартість наданої професійної правничої допомоги, згідно п. 4.1. та п. 4.2. договору про надання правничої допомоги № 81-Г/22 від 01.11.2022 складає 51 000, 00 гривень.

За положенням частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Пункт 1 частини 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1. пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Разом із тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також зважаючи на недоведеність останнім необхідності залучення до участі у справі декількох адвокатів, приймаючи до уваги заперечення позивача, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 99 000, 00 гривень не відповідає принципу обґрунтованості, співмірності та розумності, а також є неспіврозмірною з обсягом та часом, витраченим на надання такої допомоги.

При цьому, суд враховує, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Враховуючи викладене, суд частково задовольняє заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" зі стягненням з позивача 51 000, 00 гривень витрат на правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу в розмірі 48 000, 00 гривень залишаються за відповідачем.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 221, 232, 233, 236, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" (вх. № 170/23 від 03.01.2023) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, які пов`язані із правничою допомогою адвокатів у справі 909/816/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянсько-Фермерського Господарства "Ігора Валька" (вул. Шевченка, буд. 51, с. Стратин, Івано-Франківський район, Івано-Франківської області; ідентифікаційний код: 32842030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" (вул. Галицька, буд. 52, м. Рогатин, Івано-Франківський район, Івано-Франківської області, 77000; ідентифікаційний код: 36848408) 51 000, 00 гривень (п`ятдесят одну тисячу гривень) витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 48 000, 00 гривень витрат на правову допомогу - відмовити.

5. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

7. Повний текст рішення складено - 24.01.2023.

Суддя В. В. Михайлишин