Постановление суда № 108534046, 20.01.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 січня 2023 року Справа № 160/20029/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, третя особа - Південно-Східне міжрегіональне управління міністерства юстиції України (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2022 року ОСОБА_1 через електронний суд звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, третя особа - Південно-Східне міжрегіональне управління міністерства юстиції України (м. Дніпро), у якій позивач просить:

-визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5281-58 від 15.02.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та надано строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року позивачем надано через електронний суд заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що про порушення своїх прав дізнався з застосунку «Дія» про відкриття виконавчого провадження та при зверненні 03.10.2022 року до виконавця, позивачем зроблено фото оскаржуваної вимоги з монітору комп`ютера, тому доказів факту вручення податковим органом оскаржуваної вимоги або ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у останнього відсутні.

Також, у заяві зазначено, що відсутній обов`язок постійного відстежування свого правового статусу по чисельним державним реєстрам, тому, на думку позивача, таке невідстежування не можна прирівнювати до байдужості своїх прав та обов`язків, та не можна перекладати обов`язок державних органів належним чином повідомити громадянина про прийняте ним рішення і зобов`язувати його постійно моніторити свій статус по всіх державних реєстрах.

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. перебувала у щорічній відпустці з 28.12.2022 року по 09.01.2023 року та у відрядженні з 10.01.2023 року по 13.01.2023 року, тому п`ятим днем для вирішення питання в даній адміністративній справі є 20.01.2023 року.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України суд зробив висновок, що вона підлягає повторно залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому ч.6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, та запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.

Слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

При цьому, суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2021 року № Ф-5281-58 головного управління ДПС у Дніпропетровській області направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте, дане поштове відправлення 14.04.2021 року повернуто за зворотньою адресою з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання», тому вимога вважається належним чином врученою.

Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Практика фактичного залишення у абонентських поштових скриньках адресатів інформації про необхідність забрати у відділенні АТ «Укрпошта» рекомендований лист з судовим повідомленням, який не вручений особисто адресату, не дає можливості суду встановити зазначені обставини щодо адресата та у відповідності до них визначити факт належного повідомлення адресата. Разом з тим, така практика, враховуючи, що відповідні рекомендовані листи АТ «Укрпошта» повертає до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», сприяє широким можливостям зловживання процесуальними правами, оскільки адресат може безкінечно не з`являтись за відповідним рекомендованим листом до відділення АТ «Укрпошта», тощо, а відтак, фактично у державних органів не мають можливості повідомити громадян про прийняте ними рішення.

Очевидним є те, що державні органи не можуть безпосередньо виконувати зазначені вимоги процесуального законодавства щодо передачі повідомлень під розписку та повернень їх собі з зазначенням причин невручення. Ці функції покладено на особу, яка надає послуги поштового зв`язку.

Водночас, вжиття конструкції "повинен був дізнатись" в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).

Суд звертає увагу, що позивач має юридичну освіту та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, копія якого наявна в матеріалах справ, що, в свою чергу, є підставою для висновку про обізнаність позивача щодо наслідків сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за здійснення або не здійснення незалежної професійної діяльності, та в подальшому, нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування податковим органом.

Крім того, людина з вищою юридичною освітою та працюючий на посаді юриста юридичного відділу, відповідно до копії трудової книжки позивача, копія якої наявна в матеріалах справи, на думку суду, повинен знати процедуру ознайомлення, зокрема, з матеріалами виконавчого провадження, а саме: подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи, яка реєструється вхідним номер відповідного державного органу, та після ознайомлення з матеріалами справи зробить відповідну відмітку на своїй заяві про надання справи для ознайомлення, після чого заява долучається до матеріалів справи. Така заява про ознайомлення з матеріалами справи є належним доказом, коли особа дізналась про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, у даному випадку, можна зробити висновок, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав позивача та небажання дізнатися про порушення своїх прав не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

В заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду позивач зазначає, що дізнався про винесення податковим органом оскаржуваної вимоги від 15.02.2021 року № Ф-5281-58-У лише 03.10.2022 року, проте, останнім не надано відповідних та належним доказів на підтвердження зазначеного факту, а позовну заяву було подано до суду 14.12.2022 року, тобто з пропуском встановленогоКАС України шестимісячногостроку.

На підставі викладеного, суд залишає подану заяву без руху та надає позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись ст.ст.122,160,161,169,171,248,256 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, третя особа - Південно-Східне міжрегіональне управління міністерства юстиції України (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування вимоги - повторно залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно достатті 256 КАС Українита оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 23.01.2023 року.

Суддя С.В. Ніколайчук