Решение № 108525385, 23.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/11336/22

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/11336/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "ПОДІЛЛЯ"до продо Комунального підприємства "Житній ринок" стягнення 861 792,24 грн.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальність "Енергопостачальна компанія "ПОДІЛЛЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Житній ринок" про стягнення 165 424,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №90-122021 про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2021 щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 121075,16 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 26404,34 грн, 3% річних - 1900,71 грн та інфляційні втрати в розмірі 16043,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальність "Енергопостачальна компанія "ПОДІЛЛЯ" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

14.11.2022 на адресу суду від позивача надійшли докази на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 02.11.2022.

Розглянувши матеріали позовної заяви та подані докази, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому, судом враховано характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд запропонував відповідачу подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.11.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Верхній Вал, 16, м. Київ, 04070.

21.12.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов та додані до них докази.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

23.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "ПОДІЛЛЯ" (за договором - Постачальник) та Комунальним підприємством "Житній ринок" (за договором - Споживач) було укладено Договір № 90-122021 про постачання електричної енергії споживачу, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

За договором постачальник продає електричну енергію споживачу у кількості 296 346 кВтгод. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника (п.2.3. договору).

Згідно п.3.1 Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 договору визначено, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору.

Ціна договору складає: 1 300 000,00 грн (п. .5.2. договору).

Умовами п. 5.5., 5.6. визначено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках і актах про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку і акті, який не може бути меншим 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 10 (десяти) банківських днів від дати, зазначеної у акті, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем (п. 5.8 договору).

Відповідно до п. 5.9. договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і поширюється на відносини між сторонами, що фактично склалися з 01 грудня 2021 року та діє до 31 грудня 2022 року (п. 13.1. договору).

Згідно з розділом 14 договору, додатками до нього є: Заява-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу (Додаток 1); Комерційна пропозиція (Додаток 2).

31.01.2022 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №90-122021 від 23.12.2021, якою внесли зміни, зокрема, до п. 13.1. договору в частині строку його дії та визначили, що цей Договір поширюється на відносини між сторонами, що фактично склалися з 01 грудня 2021 року та діє до 31 березня 2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 13.04.2022 надіслав на електронну адресу відповідача office.zhytniy.rynok@.gmail.com рахунок на оплату № 350 від 13.04.2022 на суму 121 075,16 грн за спожиту у березні 2022 року електричну енергію та Акт № 160 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.03.2022 для підписання.

Крім того, 18.07.2022 позивач на електронну адресу відповідача office.zhytniy.rynok@.gmail.com надіслав претензію за № 125 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 121 075,16 грн за спожиту у березні 2022 року електричну енергію.

Отже, порушення відповідачем умов договору щодо оплати отриманої електричної енергії стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення 121 075,16 грн заборгованості, за прострочення сплати якої позивачем також нараховані пеня в сумі 26 404,34 грн, 3% річних - 1900,71 грн та інфляційні втрати в розмірі 16043,84 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач в порушення умов договору та Правил роздрібного ринку електричної енергії не сформував та не направив на адресу КП «Житній ринок» рахунок на оплату та Акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2022 року, а відтак, у відповідача на даний час не виник обов`язок щодо сплати заборгованості в сумі 121075,16 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".

У відповідності до ч.1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Внаслідок укладення Договору №90-122021 про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2021 між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, відповідно до них також застосовуються положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до п.1 ч.3 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з п.3 ч.1 ст.57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з п.5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, споживач електричної енергії зокрема зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п 6. Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору від 23.12.2021 за № 90-12/2021) рахунок надається особисто представнику споживача, направляється йому електронною поштою (факсом) або будь яким іншим способом, обумовленим сторонами у тексті договору або додаткових угодах до нього до 20-го числа та до 9-го числа розрахункового періоду включно.

При цьому, умовами п.5.8. договору передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку і акті, який не може бути меншим 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 10 (десяти) банківських днів від дати, зазначеної у акті, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач належними засобами доказування не спростував факт неотримання на електронну пошту office.zhytniy.rynok@.gmail.com рахунку на оплату № 350 від 13.04.2022 на суму 121 075,16 грн за спожиту у березні 2022 року електричну енергію та Акта № 160 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.03.2022.

Крім того, відповідачем також і не спростовано факт споживання електричної енергії у розмірі, визначеному позивачем у рахунку на оплату № 350 від 13.04.2022.

Враховуючи викладене, відповідно до умов Договору № 90-12/2021 про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022 та норм частини 1 статті 530 ЦК України обов`язок відповідача з оплати отриманої електричної енергії на момент розгляду даної справи настав.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "ПОДІЛЛЯ" в розмірі 121 075,16 грн.

Таким чином, оскільки відповідач, в порушення вищезазначених норм чинного законодавства та умов Договору, не здійснив оплату отриманої електричної енергії, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 121 075,16 грн суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем на підставі п. 5.9. договору та п. 7 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору від 23.12.2021 за № 90-12/2021) за прострочення сплати заборгованості за період з 24.04.2022 по 18.10.2022 нараховані пеня в сумі 26404,34 грн, 3% річних - 1900,71 грн та інфляційні втрати в розмірі 16043,84 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як вбачається з умов оплати, визначених у п. 5.8. договору, відповідач зобов`язаний оплатити виставлений йому рахунок у строк, визначений у рахунку і акті, який не може бути меншим 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання його споживачем.

Однак, у рахунку № 350 від 13.05.2022 строк оплати було визначено на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку, що суперечить умовам п.5.8. договору.

Таким чином, суд вважає правомірним застосування щодо строків оплати спожитої відповідачем електричної енергії у березні 2022 року саме умови Договору № 90-12/2021 від 23.12.2021.

Таким чином, приймаючи до уваги вище викладене, правомірним є нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленої позивачем електричної енергії на суму 121 075,16 грн за період з 28.04.2022 до 18.10.2022.

Суд, здійснивши перерахунок пені за період з 28.04.2022 до 18.10.2022, встановив, що її розмір становить 25276,51 грн.

Крім того, згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних за період з 28.04.2022 до 18.10.2022, встановив, що їх розмір становить 1731,54 грн, а інфляційних втрат за період з травня по вересень 2022 року - 11920,96 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надав контррозрахунків заявлених до стягнення сум.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житній ринок" (вул. Верхній Вал, 16, м. Київ, 04071, Ідентифікаційний код юридичної особи 05587843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "ПОДІЛЛЯ" (вул. Соборна, буд. 72, офіс 109, м. Вінниця, 21050, Ідентифікаційний код юридичної особи 42848238) заборгованість у розмірі 121 075 грн. 16 коп., пеню - 25 276 грн 51 коп., 3% річних - 1731 грн 54 коп., інфляційні втрати - 11 920 грн 90 коп. та судовий збір у розмірі 2400 грн. 06 коп.

3. В іншій частині вимог - в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.01.2023.

Суддя А.І. Привалов