Решение № 108476609, 19.01.2023, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6015/22

2/212/265/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Козлова Д. О.,

при секретарі Кіясь А. Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу,

за участі представника позивача ОСОБА_4 ,

відповідачки ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись у його обґрунтування на те, що між ОСОБА_1 та відповідачами було досягнуто домовленості щодо придбання належної їм кв. АДРЕСА_1 , за яку останні від позивачки отримали кошти в розмірі 112206 грн., а ОСОБА_2 також додатково 1000 грн., як передплату в рахунок оплати такої квартири, про що 11.02.2022 р. відповідачі склали та підписали відповідну розписку. Однак, відповідачі у порушення своїх зобов`язань відмовились у подальшому від укладення у нотаріусу договору купівлі-продажу такого нерухомого майна. Такими чином 6 вересня 2022 року позивачка була вимушена направити відповідачам претензію з вимогою про повернення отриманих від неї грошових коштів у десятиденний строк з дня отримання претензії, яку ОСОБА_2 отримала 06.09.2022 року, а ОСОБА_3 отримала 08.09.2022 року. Таким чином, враховуючи перелічене, отримана 11.02.2022 року відповідачами сума фактично була авансом, що підлягає поверненню. На підставі викладеного просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивачки аванс в сумі 112206 грн.

В подальшому ОСОБА_1 збільшила заявлені нею позовні вимоги, посилаючись на те, що нею на виконання домовленостей із відповідачами було сплачено 107206 грн. в рахунок погашення боргу по виконавчим провадженням, що існував на належну відповідачам кв. АДРЕСА_1 . Додавала, що за ст. 625 ЦК відповідачі зобов`язані сплатити позивачці також інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми за час неповернення боргу. Отже, ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь борг в сумі 113206 грн., а також з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь інфляційні втрати в сумі 26317,03 грн. та 3% річних в сумі 2586,68 грн., а всього в розмірі 142109,71 грн., разом із судовими витратами, які складаються зі сплати судового збору в сумі 1421,10 грн. та витрат на правову допомогу.

Позивачка, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилась, будучи про час та місце розгляду справи повідомленою належним чином.

Представник позивача, адвокат Коваленко Р. А., у судовому засіданні наполягав на задоволенні уточнених ОСОБА_1 позовних вимог у повному обсязі, які просив суд задовольнити, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, додаючи, що відповідачі на виконання домовленостей про купівлю-продаж належної їм квартири видали на позивачку довіреність з правом реалізації такої нерухомості, яку однак ОСОБА_2 згодом відкликала. Оскільки борг відповідачі позивачці не повернули, то просив суд задовольнити позов повністю, заявивши намір подати у передбачений ЦПК строк докази витрат позивачки на правничу допомогу по даній справі.

Відповідачка, ОСОБА_2 , у суді заперечувала проти задоволення заявлених до неї вимог, вказуючи, що ініціатором продажу належної відповідачам кв. АДРЕСА_1 була її донька, ОСОБА_3 . Стверджувала, що вона не бажала, щоб за неї сплачували борги. Однак визнавала факт того, що писала розписку за отримання 107206 грн., 5000 грн. та 1000 грн. від позивачки, які пішли в рахунок оплати боргів за виконавчими провадженнями. Додавала, натомість, що через протиправну поведінку покупців, які забрали у неї особисті документи, вона згодом передумала продавати їм свою квартиру. Також не погоджувалась із нарахованими позивачкою сумами за ч. 2 ст. 625 ЦК.

Відповідачка, ОСОБА_3 , у судове засідання за невідомих суду причин не з`явилась повторно, будучи про час та місце розгляду справи повідомленою належним чином.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 252 ЦПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу.

Враховуючи обставини справи та предмет позову, зважаючи на те, що ст. 252 ЦПК визначено право, а не обов`язок суду зупинити провадження у справі, зважаючи на належне повідомлення ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи, а також отримання нею завчасно позову з долученими до нього документами, то суд дійшов переконання про можливість проводити розгляд справи за відсутності вказаної відповідачки.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

На підтвердження доводів позивачки про передання нею відповідно до письмової розписки від 11 лютого 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та те, що останні отримали від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000 грн. на руки та 107206 грн. в рахунок оплати боргу за виконавчими провадженнями № 62595480, 54352671, 59289549, 665964, 63864401, а також про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів 15 лютого 2022 року в сумі 1000 грн. - в рахунок завдатку за кв. АДРЕСА_1 , що ними продається, судом була досліджена вказана розписка відповідачів (а. с. 5).

На підтвердження проведення оплати в рахунок боргу відповідачів за ВП № 62595480 від 11 лютого 2022 року 44244,73 грн., за ВП № 665964 від 11 лютого 2022 року 31671,53 грн., за ВП № 54352671 від 11 лютого 2022 року 4139,18 грн., за ВП № 59289549 від 11 лютого 2022 року 17452,90 грн., за ВП № 63864401 від 11 лютого 2022 року 10766,84 грн. та за ВП № 543525 від 18 лютого 2022 року 537,30 грн., до справи були долучені позивачкою квитанції АТ «КБ «Приватбанк».

Належність на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кв. АДРЕСА_1 підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 16 лютого 1994 року № НОМЕР_1 , виданого на підставі розпорядження № Ж 4660 від 24 листопада 1993 року ЖКГ виконкому Криворізької міської ради, право власності на яку відповідачами було зареєстровано в БТІ.

При цьому зміна прізвища та імені відповідачки з ОСОБА_5 на ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвами про зміну імені: серія НОМЕР_2 від 25 травня 1999 року, серія НОМЕР_3 від 22 грудня 2006 року, серія НОМЕР_4 від 22 липня 2008 року, серія НОМЕР_5 від 25 березня 2010 року.

Також суд вказує, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого Жовтневим відділом ДРАЦС реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 221 від 9 лютого 1983 року, вбачається, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ) народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої зазначено ОСОБА_2 .

Відповідно до претензії ОСОБА_1 , адресованій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про необхідність повернення грошових коштів остання вимагала повернути борг за отриманими відповідачами від позивачки в якості завдатку грошима за належну їм кв. АДРЕСА_1 .

Факт отримання від ОСОБА_1 такої претензії ОСОБА_2 6 вересня 2022 року підтверджується зворотнім поштовим повідомленням від 6 вересня 2022 року, а ОСОБА_3 - 8 вересня 2022 року особистим дописом відповідачки від 8 вересня 2022 року на такій претензії.

На підставі ч. 1 ст. 570 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Відповідно до ст. 571 ЦК якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо ж порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. При цьому сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

Натомість, за ч. 2 ст. 570 ЦК, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до ст. 635 ЦК попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

При цьому за ст. 635 ЦК попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

За змістом ст. 657 ЦК договір купівлі-продажу квартири або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином суд встановив, що сторонами по справі не було укладено нотаріально посвідченого попереднього договору з купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 , тому не можна вважати завдатком передані позивачкою грошові кошти відповідачам 11 лютого 2022 року, оскільки попереднього договору із взаємними зобов`язаннями по купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами фактично не було укладено, тому вказана сума грошей є авансом, який підлягає поверненню на користь ОСОБА_1 .

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 13 лютого 2013 року по справі № 6-176цс12.

Отже, суд встановив, що 11 лютого 2022 року між ОСОБА_1 , одного боку, та ОСОБА_2 й ОСОБА_3 , з іншого боку, укладено договір про внесення позивачкою авансу за подальше придбання належної відповідачам кв. АДРЕСА_1 , за яким ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти в загальному розмірі 112206 грн., а також за яким ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1000 грн., підписанням якого відповідачі підтвердили факт отримання ними вказаних сум грошових коштів у рахунок оплати за кв. АДРЕСА_1 .

Натомітсь, суд встановив, що відповідачі свого зобов`язання перед позивачкою не виконали, оскільки не вчинили правочину з відчуження належного їм нерухомого майна, кв. АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією від 25 листопада 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

На підставі ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі переліченого обґрунтування суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні повернути ОСОБА_1 отриману ними від позивачки суму авансу в загальному розмірі 112206 грн.

Крім того ОСОБА_2 повинна повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1000 грн., отримані такою відповідачкою 15 лютого 2022 року від позивачки.

При цьому суд зазначає, що відповідачі не надали суду доказів на підтвердження повернення позивачці грошових коштів, отриманих ними в рахунок авансу за належну відповідачам кв. АДРЕСА_1 .

Згідно із ч. 1 ст. 541 ЦК солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

З огляду на наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу у загальному обсязі 112206 грн.

Також з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу у розмірі 1000 грн.

Суд також вказує, що згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 464/3790/16-ц.

Дослідивши наданий суду позивачкою розрахунок 3% річних, суд не погоджується із ним, а також суд не приймає розрахунок ОСОБА_1 щодо інфляційних втрат ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки за ч. 1, 2 ст. 530 ЦК початок прострочення відповідачами повернення боргу ОСОБА_1 є саме 8 вересня 2022 року, коли обидва солідарні відповідачі отримали претензію позивачки від 6 вересня 2022 року про необхідність їй повернути грошові кошти, передані нею ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як аванс за кв. АДРЕСА_1 , а не 11 лютого 2022 року, як визначила позивачка у своїх розрахунках.

Отже, враховуючи наведене та зважаючи на встановлений судом розмір заборгованості у відповідачів, вбачається, що розмір боргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перед позивачем з 3% річних за неповернення позивачці 112206 грн. відповідно до долучених до справи розрахунків суду дорівнює 636,35 грн.

Також зважаючи на встановлений судом розмір заборгованості у відповідачів, вбачається, що розмір боргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перед позивачем з інфляційних втрат за неповернення позивачці 112206 грн. відповідно до долучених до справи розрахунків суду дорівнює 4990,36 грн.

Крім того зважаючи на встановлений судом розмір заборгованості у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 в сумі 1000 грн., вбачається, що розмір боргу ОСОБА_2 перед позивачем з 3% річних та з інфляційних втрат згідно із долученими до справи розрахунками суду дорівнює 5,67 грн. та 44,48 грн. відповідно.

Таким чином, підсумовуючи, суд встановив, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 112206 грн., 3% річних в сумі 636,35 грн., а також інфляційні втрати в сумі 4990,36 грн., що загалом складає 117832,71 грн.

Також з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1000 грн., 3% річних в сумі 5,67 грн. та інфляційні втрати в сумі 44,48 грн., що загалом складає 1050,15 грн.

З огляду на наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивачки з відповідачів боргу у вказаному судом розмірі.

Суд встановив, що позивачкою було сплачено судовий збір при звернені до суду із даний позовом у розмірі 1421,10 грн.

Таким чином згідно із ст. 141 ЦПК понесені позивачкою витрати на оплату судового збору підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачки відповідно до розміру частки задоволених судом заявлених позовних вимог, тобто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в сумі 594,42 грн. (1421,10 х (1050,15 + 117832,71 / 142109,71 / 2) = 594,42) з кожної відповідачки.

Керуючись ст.4-5,13,19,76-81,89, 133-141, 258-259,263,265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 112206 грн., 3% річних в сумі 636,35 грн., інфляційні втрати в сумі 4990,36 грн., а загалом - 117832 (сто сімнадцять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 71 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 1000 грн., 3% річних в сумі 5,67 грн., інфляційні втрати в сумі 44,48 грн., а загалом - 1050 (одна тисяча п`ятдесят) грн. 15 коп.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 594,41 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 594,41 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 19 січня 2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , яка мешкає в АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , яка мешкає в АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_8 , яка мешкає в АДРЕСА_3 .

Суддя Д. О. Козлов