Решение № 108455019, 17.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2023Справа № 910/11228/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в

порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 64 386,54 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 64 386,54 грн штрафу за порушення строків доставки вантажу за накладною №0403836 від 10.12.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано недотриманням відповідачем терміну доставки вантажу, що стало підставою для нарахуванням позивачем штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11228/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем, 27.12.2022 подано відзив на позов, яким заперечено щодо здійсненого позивачем розрахунку неустойки, крім того, відповідач просив зменшити розмір неустойки до 0 грн та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на введення в Україні воєнного стану, а також з урахуванням складного матеріального становища Акціонерного товариства "Українська залізниця". Також, відповідачем заявлено про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності, та подано заяву про поновлення процесуального строку для подачі відзиву, обґрунтовану відсутністю електропостачання, що унеможливлює вчасно підготувати процесуальні документи.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість причин пропуску строку відповідачем на подання відзиву, поновив відповідачу такий строк та долучив відзив до матеріалів справи.

Позивачем, 03.01.2023 подано відповідь на відзив, заперечено викладені у відзиві доводи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до вимог статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998 р., Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно зі статтею 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Відповідно статті 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

У відповідності до пунктів 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Відповідно до залізничної накладної №0403836 відповідач взяв на себе зобов`язані доставити зі станції Буганяй Литовської залізниці вантаж до станції Одеса-західна Одеської залізниці, про що зазначено у графі 22 вказаної накладної.

Таким чином, перевезення вантажу здійснювалося залізницями Литовської Республіки та України, які є учасницями Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС).

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізнично-паромному сполученні.

Згідно частин 1, 3 статті 14, частин 2, 3 статті 24 УМВС перевізник у відповідності з договором перевезення зобов`язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Підтвердження укладення договору перевезення передбачено накладною.

Термін доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм: для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км, інших відправок - 1 доба на кожні розпочаті 200 км. Доставка вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

Перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 год. дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повну (частина 5 статті 24 УМВС).

Позивач зазначив про збільшення фактичного строку доставки вантажу на дві доби, з урахуванням частини третьої статті 24 УМВС та графи 32 накладної.

Вантаж згідно накладної №0403836 був прийнятий до перевезення 10.12.2021 та доставлений на станцію призначення 07.01.2022, тобто з простроченням доставки вантажу на 17 діб.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, наявною у матеріалах справи залізничною накладною.

Відповідно до вимог статті 45 УМВС якщо перевізником не був дотриманий термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 УМВС, перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.

Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення - терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме: 6 % провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше 1/10 загального строку доставки; 18 % провізної плати при перевищенні терміну доставки більше 1/10, але не більше 3/10 загального строку доставки; 30% провізної плати при перевищенні строку доставки більше 3/10 загального строку доставки.

Згідно розрахунку, проведеного позивачем відповідно до вимог чинного законодавства на підставі вищевказаної залізничної накладної, розмір штрафу за прострочення доставки вантажу складає 64 386,54 грн.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних відповідачем доставлено вантажоодержувачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 24 УМВС, що у відповідності до статті 45 вказаної Угоди є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.

З урахуванням викладеного, у зв`язку із простроченням відповідачем термінів доставки вантажу, визначених УМВС, позивачем згідно наданого розрахунку нараховано відповідачу 30% штрафу у розмірі 64 386,54 грн, виходячи з загальної вартості послуг перевезення за залізничною накладною.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок за спірною залізничною накладною, дати приймання вантажу до відправлення та дати прибуття вантажу на станцію призначення, суд дійшов висновку, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

У відзиві відповідач заперечив здійснений позивачем розрахунок неустойки, оскільки останнім неправильно застосовано норми УМВС та методологію для розрахунку неустойки.

Суд приймає до уваги вказані твердження відповідача, оскільки, дійсно позивачем здійснено розрахунок неустойки, всупереч умов частини другої статті 45 УМВС, проте ці обставини не впливають на фактичний розмір неустойки, яка складає 64 386,54 грн.

Що стосується поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 6 статті 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Частиною першою статті 47 УМВС передбачено, що позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення претензії.

За приписами частини третьої статті 47 УМВС позов може бути пред`явлений, якщо перевізник не дав відповіді на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії, або якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особі, яка звернулася із претензією, про відхилення претензії повністю або частково.

23 лютого 2022 позивач пред`явив відповідачу претензію №404 про сплату неустойки за порушення строку доставки вантажу.

Перевізник зобов`язаний у 180-денний строк з дня отримання претензії розглянути її, дати відповідь претендувальнику і при повному або частковому визнанні претензії сплатити претендувальнику належну суму. При частковому або повному відхиленні претензії перевізник повідомляє претендувальнику підставу відхилення претензії і одночасно повертає документи, прикладені до претензії (частини 7, 8 статті 46 УМВС).

Судом враховано, що до відкриття провадження у справі встановлений відповідачу статтею 46 УМВС строк розгляду претензії закінчився.

Частиною першою статті 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред`являються про перевищення терміну доставки вантажу - протягом 2 місяців.

Зазначені в частині 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред`явлення позову, встановленого в частині 2 статті 47 "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається (частина 2 статті 48 УМВС).

Згідно з частини 1 статей 46, 47 УМВС право пред`явлення претензії до перевізника належить відправникові і одержувачеві. Позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред`явлена претензія.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 47 УМВС право пред`явлення претензії та позову виникає про відшкодування за нестачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення терміну доставки - з дня видачі вантажу одержувачу.

Згідно з частиною третьою статті 48 УМВС пред`явлення претензії, оформленої відповідно до статті 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у частині першій цієї статті.

Перебіг терміну давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендувальнику про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення терміну, встановленого в частині 7 статті 46 "Претензії" цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.

Зважаючи на ті обставини, що вантаж був отриманий позивачем 07.01.2022, а надіслана позивачем 23.02.2022 претензія була отримана відповідачем 07.04.2022, беручи до уваги 180 денний строк для розгляду відповідачем претензію з дня її одержання, враховуючи дату звернення позивача з даним позовом до суду - 17.10.2022, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строку для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до частин 3 статті 41 УМВС тягар доказування того, що перевищення терміну доставки вантажу сталося не з вини перевізника, покладається на перевізника.

Відповідачем не доведено відсутність його вини у перевищенні терміну доставки вантажу за залізничною накладною №0403836, відповіді на претензію не надано, претензія позивача не задоволена.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 64 386,54 грн. неустойки є обґрунтованими, доведеними та документально підтвердженими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки до 0 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Отже, суд може зменшити штраф, який стягується у відповідності до приписів УМВС в тому числі за власною ініціативою.

Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки обґрунтовано тим, що основним видом діяльності відповідача є перевезення пасажирів та вантажів.

24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, та наразі воєнний стан продовжено до 19.02.2023.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" як стратегічне підприємство залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей.

Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.

Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.

Позивач заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, зазначаючи, що порушення строку доставки відбулося до введення в Україні воєнного стану та відповідачем не надано доказів об`єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків, зокрема, відсутності коштів на поточних та інших рахунках підприємства.

Суд погоджується, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії російської федерації, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки якби порушення строків перевезення вантажів мало б місце після 24.02.2022 (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин затримки.

Суд не виключає, що позивач також може виконувати стратегічні завдання для захисту людей та зміцнення обороноздатності країни, однак в матеріалах справи не міститься доказів, а суду не відомі загальновідомі обставини, які б свідчили про аналогічний чи більший негативний вплив військової агресії на діяльність позивача, ніж на діяльність відповідача, про що зазначено вище.

З огляду на наведене, суд вбачає наявність підстав для зменшення за власною ініціативою неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна", до 50% (32 193,27 грн).

За приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями відповідача, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки, суд дійшов висновку про покладення витрат по сплаті судового збору на Акціонерне товариство "Українська залізниця" у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код 30603572) 32 193 (тридцять дві тисячі сто дев`яносто три) грн 27 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк