Решение № 108412915, 10.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2023Справа № 910/7607/22

За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго";

до фізичної особи-підприємця Іскандерової Ельнари Адалет кизи;

про стягнення 448 536,08 грн

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І. П.

Представники:

Від позивача: Буркова О.М., представник, довіреність № 29/12-19 від 29.12.21;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Іскандерової Ельнари Адалет кизи про стягнення 448 536,08 грн, з яких 287 877,00 грн заборгованість за послуги з оренди, 37 042,80 грн пеня за прострочення оплати послуг з оренди, 111 359,80 грн заборгованість з відшкодування вартості комунальних послуг, 12 256,48 грн пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання з відшкодування вартості комунальних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення від 09.02.2022 № 01/0019-22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 було відкрито провадження у справі № 910/7607/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, судове засідання призначено на 20.09.2022, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали з доказами його направлення іншим учасникам справи.

У встановлений судом в ухвалі від 18.08.2022 строк відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 10.01.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 10.01.2023 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка від 29.11.2022.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, а неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

10.01.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.02.2022 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - орендодавець, позивач) та фізичної особи-підприємця Іскандерової Ельнари Адалет кизи (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/0019-22 (далі - договір), згідно з умовами п. 1.1. якого, позивач зобов`язався передати відповідачу у строкове платне користування нежитлове приміщення для організації закладу громадського харчування, загальною площею 575,24 м2, розташоване за адресою: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 27, зі всіма внутрішніми системами та комунікаціями, технічним устаткуванням, що на час укладання договору встановлені в орендованому приміщенні, а також наведене у пункті 9 додатку 1 до договору майно, а орендар зобов`язаний прийняти та користуватись орендованим майном на визначених договором умовах та сплачувати орендну плату, а також здійснювати інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.1.1. договору, орендоване майно включене до статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на правах власності та знаходиться на балансі Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

У п. 1.2. договору сторони погодили, що орендар зобов`язаний використовувати орендоване приміщення виключно для організації закладу громадського харчування (далі - цільове використання), що виключає право орендаря на будь-який інший спосіб використання орендованого приміщення, а зміна цільового використання можлива лише за умови отримання орендарем попередньої письмової згоди орендодавця, з обов`язковим наступним внесенням змін до договору. Орендар не вправі без попередньої письмової згоди орендодавця здавати орендоване приміщення та/або орендоване майно (або його частину) у суборенду, або передавати безоплатно в користування третім особам, або надавати на інших умовах третім особам доступ до орендованого приміщення (крім працівників, відвідувачів орендаря).

Як встановлено п. 1.3. договору, строк оренди - два роки та одинадцять місяців, починаючи з дати підписання договору та акту передачі в оренду.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що факт передачі орендованого приміщення та Орендованого майна від орендодавця орендарю та повернення орендованого приміщення, та орендованого майна орендарем орендодавцю засвідчується шляхом оформлення сторонами акту приймання-передачі орендованого приміщення та майна в оренду (далі - акт передачі в оренду) та акту приймання-передачі орендованого приміщення та майна з оренди (повернення) (далі - акт повернення з оренди) відповідно. В акті передачі в оренду зазначається детальний опис стану орендованого приміщення, зазначаються показники приладів обліку, що встановлені в орендованому приміщені (3 урахуванням даних в додатку 1), на дату оформлення відповідного акту. В акті повернення з оренди зазначається детальний опис стану орендованого приміщення та майна на дату оформлення відповідного акту. Обов`язок по складанню проекту акту передачі в оренду та акту повернення з оренди покладається на представників орендодавця. Після підписання відповідно до умов договору акту передачі в оренду та акту повернення з оренди дані акти стають додатком 2 та додатком 3 до договору відповідно.

Як вбачається з п. 2.1.-2.5. договору, плата за оренду орендованого приміщення: ??здійснюється орендарем в безготівковому порядку шляхом перерахунку орендодавцю коштів через банк згідно з платіжними реквізитами, зазначеними в договорі; ??становить 79 965,83 грн, крім того ПДВ 15 993,17 грн, загальна сума орендної плати з ПДВ становить 95 959,00 грн (дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять грн 00 коп.) за звітний період; ??не враховує компенсацію орендарем витрат на забезпечення орендованого приміщення житлово-комунальними послугами, інших витрат по орендованому майну; ??нараховується, починаючи з дати підписання сторонами договору та по останній день строку, що зазначений в акті повернення з оренди; ??сплачується орендарем до першого числа кожного звітного періоду оренди; ??орендна плата не підлягає індексації. Оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов`язання. Перший платіж за оренду сплачується орендарем протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання договору. Звітним періодом оренди є календарний місяць. По завершенні кожного звітного періоду оренди орендодавець складає акт про надані послуги (далі - акт) та направляє два примірники цього акту орендарю. Орендар протягом 7 (семи) днів з дати отримання від орендодавця двох примірників акту підписує їх та повертає один примірник цього акту орендодавцю. Якщо протягом зазначеного строку орендодавець не одержить підписаний орендарем примірник акту або обґрунтовану відмову від його підписання, то цей акт визнається підписаним в редакції орендодавця без застережень. Наслідки господарської діяльності орендаря не впливають на розмір та порядок внесення платежів з орендної плати.

Відповідно до п. 3.1.-3.6. договору, орендар зобов`язаний також щомісячно компенсувати орендодавцю витрати на забезпечення орендованого приміщення житлово-комунальними послугами та інші витрати, які зазначено у додатку 4. Зазначені витрати нараховуються орендарю по останній день строку, що зазначений в акті повернення з оренди. Оплата (компенсація) витрат на забезпечення орендованого приміщення житлово-комунальними послугами та витрати, що зазначені в додатку 4 здійснюється орендарем згідно з актом протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання ним від орендодавця акту. Акт надається орендарю протягом 15 банківських днів місяця, наступного за звітним (розрахунковим) місяцем, а за останній місяць строку оренди - до останнього календарного дня такого місяця. У разі неотримання орендарем актів, передбачених договором, орендар має право звернутися до орендодавця з метою їх отримання. У разі наявності заборгованості орендаря, орендодавець, одержавши від орендаря черговий платіж, вправі в першу чергу зарахувати грошові кошти на погашення заборгованості, нарахованої на прострочений платіж (орендна плата, компенсація оплати житлово-комунальних послуг, інших витрат тощо). Орендодавець не несе відповідальності за якість житлово-комунальних послуг, що надаються надавачами (виконавцями) житлово-комунальних послуг. Ненадання житлово-комунальних послуг протягом певного періоду, неналежна якість наданих послуг виконавцями житлово-комунальних послуг не є підставою для відмови орендаря від компенсації орендодавцю спожитих житлово-комунальних послуг за договором, проте є підставою для організації звернення до певного виконавця житлово-комунальних послуг стосовно дотримання вимог чинного законодавства України з питань надання таких послуг (будь-якої з них).

Згідно з п. 5.1. договору, договір набирає чинності з дати підписання договору та діє до 08.01.2025, а в частині виконання орендарем зобов`язання з оплати (орендної плати, її індексації, компенсації оплати житлово-комунальних послуг, інших витрат тощо) - до повного виконання зобов`язань орендарем відповідно до умов договору.

Як вбачається з п. 6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором. У випадку прострочення оплати орендодавцю платежів, що визначені згідно з договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, нарахованої на суму простроченого платежу, за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення до моменту фактичного виконання зобов`язань орендарем.

Пунктом 6.4. договору сторони встановили, що всі платежі за договором нараховуються орендарю до дати повернення орендованого приміщення та орендованого майна орендодавцю за актом повернення з оренди.

Позивач зазначає, що відповідачем не виконувалося своє зобов`язання зі сплати оренди за березень - травень 2022 року та відшкодування вартості комунальних послуг за період лютий - травень 2022 року, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у загальному розмірі 399 236,80 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав, однак надав суду письмові пояснення, за змістом яких заперечує проти позовних вимог, оскільки за період лютий - травень 2022 не користувався орендованим майном у зв`язку з початком воєнної агресії російської федерації проти України і введенням воєнного стану, що призвело до того, що об`єкт оренди стало неможливо використовувати за цільовим призначенням з причин, що не залажали від орендаря та зазначає про форс-мажор.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 01/0019-22 від 09.02.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2022 згідно акту приймання-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування нежитлове приміщення для організації закладу громадського харчування, загальною площею 575,24 м2 , розташоване за адресою: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 27, яке придатне для використання і має задовільний технічний стан.

Судом встановлено, що позивачем надавалися відповідачу послуги оренди, що підтверджується наявними у матеріалами актами про надані послуги та виставленими рахунками:

- акт за березень 2022 року № 67/02-220P від 31.03.2022 на суму 95 959,00 грн;

- рахунок № 67/03-220P від 01.03.2022 за березень 2022 року на суму 95 959,00 грн;

- акт за квітень 2022 року № 82/04-220P від 30.04.2022 на суму 95 959,00 грн

- рахунок № 82/04-22 OP від 01.04.2022 на суму 95 959,00 грн;

-акт ??за травень 2022 року № 111/05-22 OP від 31.05.2022 на суму 95 959,00 грн;

- ??рахунок № 111/05-220P від 01.05.2022 на суму 95 959,00 грн.

Всього відповідачу було надано послуг з оренди на загальну суму 287 877,00 грн.

Акти про надані послуги з оренди та рахунки направлялись відповідачу на е-mail: iskenderov.mex@gmail.com, який зазначено у договорі та підтверджується витягами з інформаційно-телекомунікаційної системи "Укренерго Онлайн", відповідно до вимог п.8.7, п.8.9 договору.

Витрати на комунальні послуги підтверджуються наявними у матеріалах справи актами відшкодування вартості комунальних послуг та виставленими рахунками на оплату:

- акт за лютий 2022 року № 68/03-22 КП від 29.03.2022 на суму 40 024,30 грн;

- рахунок № 68/03-22П від 29.03.2022 за лютий 2022 року на суму 40 024,30 грн;

- акт за березень 2022 року №95/04-22K на суму 57 464,99 грн;

- рахунок № 95/04-22 КП від 25.04.2022 на суму 57 464,99 грн;

- акт за квітень 2022 року № 123/05-22П від 24.05.2022 на суму 5 656,57 грн;

- рахунок №123/05-22П від 24.05.2022 на суму 5 656,57 грн;

- акт за травень 2022 року № 145/02-22 КП від 20.06.2022 на суму 8 213,94 грн;

- рахунок № 145/06-22КП від 20.06.2022 на суму 8 213,94 грн.

Всього відповідач був зобов`язаний, відповідно до умов п. 3.1. та п. 3.2. договору, відшкодувати вартості комунальних послуг на загальну суму 111 359,80 грн.

Акти та рахунки направлялись відповідачу на е-mail: iskenderov.mex@gmail.com, який зазначено у договорі та підтверджується витягами з інформаційно-телекомунікаційної системи "Укренерго Онлайн", відповідно до вимог п.8.7, п.8.9 договору.

Так, у відповідача по виставленим рахункам за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 287 877,00 грн, заборгованість за комунальні послуги за період лютий - травень 2022 року в розмірі 111 359,80 грн, а всього 399 236,80 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає про настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з початком воєнної агресіє російської федерації проти України і введенням воєнного стану, а тому він звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання.

Однак, суд з вказаним твердженням погодитися не може з огляду на наступне.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- ст.14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Крім того, п. 6.6. договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору у випадку дії форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від сторін, та які безпосередньо впливають на неможливість виконання сторонами (будь-якою з сторін) умов договору та які неможливо було передбачити на дату укладання договору та відвернути наявними у сторін засобами. Форс-мажорні обставини включають події, зокрема зазначені в статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Для звільнення від відповідальності через дію форс-мажору сторона, яка заявляє про її настання, повинна надати повідомлення про це іншій стороні в письмовому вигляді протягом 5 (п`яти) робочих днів після виникнення форс-мажорних обставин або протягом 5 (п`яти) робочих днів з часу, коли такій стороні стало відомо про форс-мажорні обставини, або негайно, як тільки стане можливим, повідомити про початок дії таких обставин, а також повідомляє про закінчення дії форс-мажору протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати такого закінчення. Якщо протягом вказаного строку така сторона не надсилає повідомлення про форс-мажорні обставини іншій стороні, то визнання невиконання зобов`язань такою стороною, як наслідки впливу форс-мажорних обставин залежить від підтверджуючих документів, наданих органами, визначеними договором, якщо інше не буде визначене чинним законодавством України. Документи (сертифікати), видані Торгово-промисловою палатою України, регіональними торгово-промисловими палатами України, чи довідки, видані іншими компетентними органами на території дії вищевказаних форс-мажорних обставин слугуватимуть доказом, що підтверджує існування таких обставин та їхню тривалість. У випадку дії форс-мажорних обставин виконання зобов`язань за договором може призупинятися на строк дії таких обставин. Якщо форс-мажорні обставини тривають понад 30 (тридцять) календарних днів, кожна сторона має право ініціювати розірвання договору шляхом надсилання іншій стороні письмового повідомлення про дату розірвання договору.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин. Сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, відповідачем не надавався ні позивачеві ні суду.

Також відповідач зазначає, що він був звільнений від плати за орендоване майно за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним та звертає увагу суду на постанову Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" установлено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене: на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях); у закладах культури і освіти, якщо об`єкт оренди було передано в оренду на погодинній основі.

Так, вказана постанова Кабінету Міністрів України регулює відносини, що склалися з оренди державного та комунального майна, однак, як вбачається з п. 4.5. Статуту Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", усе майно передане до статутного капіталу товариства або набуте товариством на законних підставах, є власністю товариства крім майна, що закріплено за товариством на праві господарського відання, у тому числі майна, що не підлягає приватизації.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 1.1.1. договору, орендоване майно включене до статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на правах власності та знаходиться на балансі Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 206146628, який міститься у матеріалах справи, форма власності на нежитлові приміщення за адресою: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 27 визначена як приватна.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про звільнення його від плати за орендоване майно на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" є безпідставними та законодавчо необґрунтованими, а тому такі твердження відхиляються судом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з відповідача заборгованості за послуги оренди у розмірі 287 877,00 грн та заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 111 359,80 грн.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів та відшкодування комунальних послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати оренди у розмірі 37 042, 80 грн та пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання з відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 12 256,48 грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором. У випадку прострочення оплати орендодавцю платежів, що визначені згідно з договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, нарахованої на суму простроченого платежу, за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення до моменту фактичного виконання зобов`язань орендарем.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати оренди та пені за несвоєчасне виконання зобов`язання з відшкодування вартості комунальних послуг підлягають задоволенню повністю у розмірі 37 042,80 грн та 12 256,48 грн відповідно.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Іскандерової Ельнари Адалет кизи ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) заборгованість за послуги оренди у розмірі 287 877 (двісті вісімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 00 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати оренди у розмірі 37 042 (тридцять сім тисяч сорок дві) грн 80 коп., заборгованість з відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 111 359 (сто одинадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн 80 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання з відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 12 256 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 6 728 (шість тисяч сімсот двадцять вісім) грн 04 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16.01.2023.

Суддя О.В. Мандриченко