Постановление суда № 108394653, 10.01.2023, Мар'їнський районний суд Донецької області

237/3724/22

1-кс/237/8/23

УХВАЛА

Іменем України

10.01.2023 року м.Курахове

Слідчий суддя

Мар`їнського районного суду Донецької області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мар`їнського районного суду Донецької області клопотання ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, по кримінальному провадженню № 12022052690000665 від 16.12.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 296 ч.4 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області звернувся власник майна ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, по кримінальному провадженню № 12022052690000665 від 16.12.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.296 ч. 4 КК України

В судовому засіданні встановлено, що 16.12.2022 року, до ВП № 2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, звернувся військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про те, що 16.12.2022 року, близько 18:00 години, військовослужбовець ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись в квартирі АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп`яніння, кинув з вікна предмет, внаслідок якого пролунав вибух та було пошкоджено два легкових автомобіля, припаркованих біля під`їзду вказаного будинку.

16.12.2022 року зазначені відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022052690000665, за ознаками злочину передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України.

Прокурор, слідчий та власник майна в судове засідання не прибули, про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Слідчий надав заяву про розгляд вказаного клопотання без його участі. Клопотання власника майна підтримує, мотивуюче це тим, що всі слідчі дії, які необхідно було виконати по кримінальному провадженню із арештованим майном, виконані у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників, які беруть участь у розгляді клопотання, згідно положень ч.4 ст.107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суд, розглянувши клопотання, вивчивши матеріали справи, виходить з наступного.

Ухвалою слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 20.12.2022 року, за клопотанням слідчого СВ ВП № 2 покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 яке погоджене з начальником Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_7 , на майно ОСОБА_3 , а саме: автомобіль ВАЗ 2109 білого кольору д/н НОМЕР_2 , ключі від вказаного автомобіля, а також на свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_8 накладено арешт з позбавленням права користування та розпорядження вказаним майном.

В своєму клопотанні власник майна просить скасувати арешт, мотивуючи це тим, що вказане майно він придбав у свого побратима в літку 2022 року, однак на теперішній час не переоформив. Вважає себе володільцем вказаних вище речей. Крім цього, в зв`язку із проходженням служби в лавах ЗСУ, йому конче необхідний вказаний транспортний засіб (з належними до нього ключами та свідоцтвом про реєстрацію) у зв`язку з виконанням службових, а також бойових завдань.

Орган досудового розслідування проти задоволення клопотання власника майна не заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів указаного у ст. 170 КПК України.

Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.98, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання власника майна ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, по кримінальному провадженню № 12022052690000665 від 16.12.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 296 ч.4 КК України задовольнити.

Скасувати арешт,накладений ухвалою від20.12.2022року слідчогосудді Мар`їнськогорайонного судуДонецької області ОСОБА_1 ,на автомобільВАЗ 2109білого кольору,державний номер НОМЕР_2 ,свідоцтво прореєстрацію транспортногозасобу НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_8 таключі відавтомобіля ВАЗ2109бежевого кольорудержавний номер НОМЕР_2 ,та передати на відповідальне зберігання їх безпосередньому власнику ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_9