Решение № 108380276, 13.01.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/96/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2023 Справа № 908/2253/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи №908/2253/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маркс.Капітал (вул. Колективна, 10, м. Полтава, 36023, ідентифікаційний код 37686922)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789)

про стягнення 17726,77 грн.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Маркс.Капітал з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО про стягнення страхового відшкодування в розмірі 17726,77 грн. на підставі полісу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО №ЕР/206267777.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 16, 993, 1166, 1077, 1082 Цивільного кодексу України, ст. ст. 8, 9, 20, 27 Закону України Про страхування, ст. ст. 12, 22, 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2253/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, присвоєно справі номер провадження 33/96/22. Встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 19.12.2022.

Копію ухвали надіслано сторонам електронною поштою 17.11.2022.

Відповідач отримав копію ухвали суду в електронному кабінеті 17.11.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 17.11.2022.

23.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнав позовні вимоги та просить повернути позивачу 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України. Також у відзиві викладено клопотання зменшити витрати на правову допомогу адвоката до суми 1000,00 грн., розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника відповідача.

Суд прийняв відзив до розгляду.

28.11.2022 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути витрати на правову допомогу в заявленому розмірі 6000,00 грн., розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача.

Суд прийняв відповідь на відзив до розгляду.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

20.04.2022 у м. Черкаси сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортних засобів: ВАЗ 211540, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно з нормами абзаців 1, 2 пункту 33.2 статті 33 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Скориставшись цим правом, водії-учасники дорожньо-транспортної події на місці оформили спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної події (європротокол) від 20.04.2022, відповідно до якого шкода завдана тільки транспортним засобам-учасникам ДТП, а водій транспортного засобу ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнав себе винним у ДТП.

На момент ДТП автомобіль ВАЗ 211540, д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра» (далі - ПрАТ «СК «Саламандра») відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) «МINIKASKO S» № S2152.019036 від 15.09.2021 (далі - договір).

У зв`язку з вищевикладеним, до ПрАТ «СК «Саламандра» звернулась потерпіла особа із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 20.04.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

У ст. 9 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР Про страхування визначено, що страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.

На виконання умов договору та на підставі акту огляду транспортного засобу від 27.04.2022, ремонтної калькуляції від 02.05.2022 № 0040299.04, розрахунку коефіцієнту фізичного зносу до справи № 0040299.04.22/1 на 20.04.2022, страхового акту від 22.06.2022 №0040299.04.22/1 та розрахунку страхового відшкодування до страхового акту від 22.06.2022 №0040299.04.22/1, ПрАТ «Страхова Компанія «Саламандра» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 20226,77 грн., що підтверджується платіжним дорученням №ЗНО0081805 від 24.06.2022.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ2109, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована полісом відповідача №ЕР/206267777 з лімітом відповідальності за майнову шкоду 130000,00 грн. Отже, саме до відповідача ПрАТ «СК «Саламандра» мало право вимоги в порядку суброгації.

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Виплачене страхове відшкодування за шкоду завдану майну за договором №S2152.019036 від 15.09.2021 становить 20226,77 грн. Франшиза за полісом відповідача №ЕР/206267777 становить 2500,00 грн. Звідси, страхове відшкодування з урахуванням франшизи відповідача становить 17726,77 грн.

02.01.2020 Приватним акціонерним товариством «СК «Саламандра» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (фактор, позивач) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020 (далі - договір факторингу) щодо придбання права вимоги за грошовими зобов`язаннями, які виникли у ПрАТ «СК «Саламандра» до ТДВ «СК «Кредо».

ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» є зареєстрованою фінансовою установою, яка здійснює свою діяльність відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 07.07.2011. Одним із видів діяльності товариства є надання послуг факторингу.

В порядку та на умовах, визначених п. 1.2. договору факторингу, фактор займає місце клієнта (як кредитора) по усіх переданих регресних вимогах клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.3 договору факторингу права за регресними вимогами переходять від клієнта до фактора з моменту підписання акту прийому-передачі документів по відповідній регресній вимозі за формою, наведеною у додатку №2 до цього договору.

Згідно з актом прийому-передачі документів №58-02 від 27.06.2022 до договору №02.01.2020-СК від 02.01.2020 та пунктом 176 Переліку переданих регресних вимог № 02-22 (за період з 01.04.2022 по 30.06.2022), які є невід`ємними частинами договору факторингу №02.01.2020- СК від 02.01.2020, клієнт передав фактору право вимоги до ТДВ «СК «Кредо» на суму 17726,77 грн.

Таким чином, за договором факторингу позивач набув право вимоги стягнення суми 17726,77 грн. з відповідача за страховим випадком.

За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР Про страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У ст. 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

27.06.2022 позивач направив відповідачу вимогу №07827 про виплату страхового відшкодування (в порядку суброгації), яку отримано відповідачем 11.07.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правовий висновок про те, що згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

Право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

З виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статі 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Виходячи з викладених висновків Великої палати Верховного Суду та приписів законодавства, суд дійшов висновку, що порядок виплати страхового відшкодування, встановлений Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поширюється не тільки на страхувальника, але й на іншу особу, яка має право на виплату страхового відшкодування, в даному випадку на позивача, у тому числі щодо строків виплати страхового відшкодування та відповідальності за їх порушення.

Заяву позивача про виплату страхового відшкодування отримано відповідачем 11.07.2022. Отже, відповідач не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, тобто до 10.10.2022 (з урахуванням вихідних днів відповідно до положень ч. 5 ст. 254 ЦК України) повинен був на підставі пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Згідно з п. 36.7 ст. 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач не надав доказів прийняття обґрунтованого рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування та надання його позивачу у вставлений строк відповідно до п. 36.2 ст. 36, п.37.2 ст. 37 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Також відповідач не надав суду доказів виплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 17726,77грн., позовні вимоги визнав.

За таких обставин, суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 17726,77грн.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір за розгляд позовних вимог у даній справі складає 2481,00 грн.

Отже, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50% сплаченого судового збору в розмірі 1240,50 грн. після набрання судовим рішенням законної сили.

Решта судового збору в розмірі 1240,50 грн. відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В позовній заяві позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. ч 4 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання професійної правової допомоги №02/2022-АБ від 14.02.2022, укладений позивачем із Адвокатським бюро «Терзі та Партнери».

Відповідно до п. 1.1 договору №02/2022-АБ від 14.02.2022 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту професійну правничу допомогу на умовах, передбачених цим договором, а саме: надання юридичних консультацій, представництво інтересів клієнта в місцевих судах, апеляційних судах, Верховному Суді, у складі якого діють Велика Палата Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд; представництво інтересів клієнта в цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справах, а також справах про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. п. 2.3.3, 3.2 договору №02/2022-АБ від 14.02.2022 клієнт зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги адвоката, а саме протягом 5 банківських днів за фактом підписання Акту виконаних робіт. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у додатковій угоді до даного договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 (п. 6.1. договору).

14.02.2022 клієнтом та адвокатом укладено та підписано додаткову угоду № 1 до договору № 02/2022-АБ від 14.02.2022, відповідно до якої клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту професійну правничу допомогу на умовах, передбачених п. 1.1. договору. Розмір гонорару не є фіксованим та визначається на підставі обсягів фактично наданих послуг, витраченого адвокатом часу та складності опрацьованих адвокатом справ. Обсяг наданих послуг та їх вартість визначається Актом виконаних робіт (наданих послуг). Гонорар сплачується на підставі акту виконаних робіт за результатами надання професійної правничої допомоги у відповідно до п. 3.3 договору.

На підставі договору про надання правової допомоги № 02/2022-АБ від 14.02.2022 адвокатським бюро «Терзі та партнери» видано ордер серії ВІ № 1086246 від 07.04.2022 адвокату Терзі Олександру Сергійовичу для надання правової допомоги позивачу.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) до Акту надання послуг від 20.10.2022 клієнту надані наступні послуги: підготовка та направлення до Господарського суду Запорізької області позовної заяви про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо шкоди в порядку суброгації в розмірі 17726,77 грн.

20.10.2022 клієнтом та адвокатом підписано Акт виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 6000,00 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу до суми 1000,00 грн.

Відповідач вказує, що вказана справа є малозначною і підготовка позовної заяви не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, зокрема аналізу великої кількості нормативних актів, а така послуга як копіювання та зшивання додатків до позовної заяви не вимагає професійних навичок.

Щодо доводів відповідача про неспівмірність зазначених витрат із складністю справи, суд враховує, що справа є малозначною, не складною за кількістю доказів, судова практика вирішення цих спорів є сталою, тому підготовка позовної заяви не потребувала вивчення значної кількості матеріалів, законодавчих актів та судової практики. Втім, суд враховує поведінку відповідача, який не задовольнив досудову претензію позивача, що змусило позивача звернутися до адвоката за отриманням правової допомоги з метою подачі позову до суду. Суд вважає обґрунтованим та співмірним з заявленою ціною позову (17726,77грн.) та складністю виконаної роботи розмір витрат на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маркс.Капітал (вул. Колективна, 10, м.Полтава, 36023, ідентифікаційний код 37686922) страхове відшкодування в розмірі 17726,77грн. (сімнадцять тисяч сімсот двадцять шість грн. 77 коп.), витрати на сплату судового збору в розмірі 1240,50 грн. (одна тисяча двісті сорок грн. 50 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути позивачу з Державного бюджету судовий збір у розмірі 1240,50 грн. ухвалою суду після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13.01.2023.

СуддяМ.В. Мірошниченко