Решение № 108359084, 19.12.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2022 р. м. Одеса Справа № 916/2523/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання К.С. Пірожковій

за участю представників:

від позивача Зайцева В.В.,

від відповідача Арнаутов М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Укртелеком в особі Одеської філії АТ Укртелеком до Болградської міської ради Одеської області про стягнення 30441,13 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Укртелеком в особі Одеської філії АТ Укртелеком звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Болградської міської ради Одеської області про стягнення 30580,52 грн., посилаючись на наступне.

АТ Укртелеком є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про телекомунікації, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, встановлені законами пільги з оплати послуг зв`язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги. У відповідності до ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії?, який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Як вказує позивач, Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу? від 22.10.1993 р. Законом України Про жертви нацистських переслідувань? від 23.03.2000 р., Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи? від 28.02.1991 р., Законом України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус? від 24.03.1998 р. та Законом України Про охорону дитинства? від 26.04.2001 р. встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку для категорій осіб, визначених цими законами.

Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вказаними вище законами соціальний статус, на отримання послуг зв`язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов`язок позивача - оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.

Відповідно положень ч.2 ст.19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії? надання державних соціальних гарантій є обов`язковим для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, за ствердженнями позивача, він чітко та неухильно дотримувався вимог чинного законодавства України та на виконання покладених на нього зобов`язань у період з 01.06.2021 р. по 31.12.2021 р. виконував вимоги законодавства щодо надання послуг на пільгових умовах відповідним категоріям громадян Болградської територіальної громади визначених вищевказаними законами.

При цьому позивач зазначає, що для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги (пільговики) в Україні створено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (Реєстр).

Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Задля забезпечення правильного звіряння розрахунків видатків з інформацією, що міститься в Реєстрі, АТ Укртелеком паралельно із наданням документів до Болградської міської ради Одеської області щомісяця подавало ідентичні дані до Болградської районної державної адміністрації Одеської області.

Як вказує позивач, Болградська РДА є розпорядником виключно видатків державного бюджету, а згідно рішення Одеської обласної ради Про обласний бюджет Одеської області на 2021 рік? головним розпорядником коштів місцевого бюджету є Болградська міська рада Одеської області, яка має власний бюджет Болградської міської територіальної громади. Однак, відповідач звіряння або перевірку інформації, що міститься в реєстрі та відшкодування вартості послуг, не здійснив, у зв`язку з чим за останнім обліковується заборгованість в розмірі 30580,52 грн. за період з 01.06.2021 р. по 31.12.2021 р.

Позивач наголошує, що згідно п.20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, пільги з послуг зв`язку віднесені до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів (відповідні зміни набули чинності з 01.01.2017 року і є діючими на даний час).

З прийняттям Закону України від 16.04.2020 р. № 562-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад?, розпоряджень Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року щодо визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад областей, Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 р. № 807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" та з проведенням у жовтні 2020 році перших місцевих виборів депутатів сільських, селищних, міських рад і відповідних сільських, селищних, міських голів територіальних громад, території яких затверджені Кабінетом Міністрів України на підставі Закону № 562-ІХ, в Україні фактично завершилась адміністративно-територіальна реформа, метою якої було передача від органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування значної частини повноважень, ресурсів та відповідальності.

З метою приведення у відповідність бюджетного законодавства у зв`язку з завершенням адміністративно-територіальної реформи, Законами України від 17.09.2020 р. № 907-ІХ та від 15.12.2020 р. № 1081-IX „Про внесення змін до Бюджетного кодексу України внесено ряд змін в частині функціонування бюджетної системи України.

Так, з 01.01.2021 р. згідно з Законами України від 17.09.2020 р. № 907-ІХ та від 15.12.2020 р. № 1081-IX розмежовано склад доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад (ст. 64 БК України) та склад доходів загального фонду районних бюджетів (ст. 64-1 БК України).

В результаті таких змін територіальні громади отримали фінансову незалежність від районів та перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом. Згідно зі схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 № 333-р Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні адміністративно-територіальною одиницею базового рівня є громади.

Забезпечення надання публічних послуг жителям територіальної громади в першу чергу покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади.

В силу положень Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" від 05.02.2015 р. № 157-VІІІ представницьким органом місцевого самоврядування об`єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 р. № 720-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області" до складу Болградської територіальної громади увійшли Болградська, Залізничненська, Табаківська, Виноградівська, Оксамитненська, Владиченська громади (населені пункти).

Представницьким органом Болградської територіальної громади є Болградська міська рада Одеської області. Таким чином, позивач стверджує, що саме Болградська міська рада Одеської області відповідальна за затвердження та забезпечення здійснення видатків на відшкодування підприємствам - надавачам послуг витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку.

Адже внаслідок віднесення Бюджетним кодексом України з 01.01.2017 року витрат на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова від 21.06.2017 року №426 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256?, якою з Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету були виключені пільги з послуг зв`язку з переліку видатків місцевих бюджетів, які фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету.

При цьому позивач звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, якою затверджений Порядок №256, втратила чинність з 24.12.2019 року внаслідок прийняття Постанови КМУ від 24.12.2019 року №1101 Деякі питання виплати державної соціальної допомоги?, якою затверджений Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення?. Однак, цим порядком також не передбачена компенсація витрат на пільги з послуг зв`язку за рахунок коштів державного бюджету. Як зазначає позивач, в рішенні П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 400/1974/20 від 04.12.2020 року наведено висновок, що з 01.01.2017 року бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів і не передбачає механізму компенсації таких витрат за рахунок коштів державного бюджету.

Позивач вважає, що відповідач у межах своїх повноважень має забезпечувати, зокрема, реалізацію державної політики з питань соціального захисту населення, підтримки сім`ї, попередження насильства в сім`ї, протидії торгівлі людьми, виконання програм і здійснення заходів у цій сфері; призначення та виплату соціальних допомог, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України, надання пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; виконання функцій головного розпорядника коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв`язку та інших передбачених законодавством пільг.

З огляду на вищевикладене, позивач наголошує, що розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг в Болградській громаді Одеської області на момент надання послуг пільговим категоріям громадян (01.06.2021 по 31.12.2021 р.) була Болградська міська рада Одеської області, а отже, на підставі зазначених вище норм законодавства, відшкодування витрат, понесених АТ Укртелеком? внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян Болградської територіальної громади, має здійснюватися відповідачем за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Окрім того позивач додає, що надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян є його обов`язком. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. При цьому зобов`язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах АТ Укртелеком? надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган - Болградська міська рада Одеської області в силу закону має відшкодувати позивачу понесені ним витрати. Адже, обов`язок відповідача з компенсації вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги, виникає безпосередньо із нормативно-правових актів, і його виконання не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Як вказує позивач, на виконання п. 3 та 4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (Положення № 117), позивач в паперовому вигляді подавав відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з оплати послуг зв`язку (відомості про виграти, понесені внаслідок надання пільг окремим категоріям громадян у минулому місяці), для звіряння з інформацією, що міститься в Реєстрі та для отримання компенсації вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян. Розрахунки видатків також щомісячно надсилались в електронному вигляді на електронну адресу відповідача. Окрім розрахунків видатків відповідачу щомісяця направлялись супровідні листи та акти звіряння розрахунків (за формою 3-пільга?) за надані пільговим категоріям населення послуги зв`язку (акт звірки).

Проте, як стверджує позивач, відповідач в порушення покладених на нього державою обов`язків жодного разу звірку за встановленою процедурою не проводив, жодним чином не повідомляв позивача щодо наявності зауважень щодо наведеної у розрахунках видатків інформації, отримані документи не підписав та не повернув на адресу позивача, відшкодування вартості послуг в розмірі 30580,52 грн. за період з 01.06.2021 р. по 31.12.2021 р. не здійснив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2022 р. позовну заяву Акціонерного товариства Укртелеком в особі Одеської філії АТ Укртелеком прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2523/22, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 20 жовтня 2022 р.

14.10.2022 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач звертає увагу на те, що згідно положень ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії? від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ, виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів (але не зобов`язані).

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Отже, на думку відповідача, публічне акціонерне товариство Укртелеком є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про телекомунікації, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012.

Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до статті 178 Господарського кодексу України та статті 633 Цивільного кодексу України договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, оператор, провайдер телекомунікацій зобов`язаний здійснювати надання послуг зв`язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавством. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Отже, відповідач зазначає, що вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вказаними вище законами соціальний статус, на отримання послуг зв`язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов`язок позивача - оператора телекомунікацій, надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.

Відповідач зазначає, що відповідно до позовної заяви представницьким органом Болградської територіальної громади Одеської області є Болградська міська рада Одеської області. Однак, на думку відповідача, позивач свідомо ігнорує, що Одеська обласна та Болградська районна ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Наразі відповідач зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів або з актів законодавства. Аналогічні норми закріплені в ст. 174 Господарського кодексу України. Однак між Болградською міською радою та позивачем договорів щодо відшкодування вартості пільг не укладалось. Так само й відсутні законодавчі норми, що зобов`язують відповідача відшкодовувати вартість пільг за надані телекомунікаційні послуги.

При цьому відповідач наголошує, що відповідно до ст. 19 Конституції України Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, відповідач вважає, що виходячи зі змісту Конституції України для виникнення у Болградської міської ради обов`язку на відшкодування пільг необхідною умовою є наявність прямої вимоги законодавства на відшкодування пільг за надані телекомунікаційні послуги за рахунок коштів саме сільських, селищних, міських рад, однак такі норми в законодавстві відсутні.

Розгляд справи у судовому засіданні 20.10.2022 р. о 10 год. 30 хв. не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.10.2022 р. розгляд справи № 916/2523/22 відкладено на 31.10.2022 р.

28.10.2022 р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти наведених відповідачем у відзиві доводів та зазначає наступне.

Згідно положень ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради. Так позивач зазначає, що згідно відкритих даних в мережі Інтернет, в структурі Болградської міської ради Одеської області є Відділ соціального захисту.

Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги. Отже, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів.

Позивач наголошує, що в результаті адміністративно-територіальної реформи і змін бюджетного законодавства, територіальні громади отримали фінансову незалежність від районів та перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом.

Згідно зі схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 р. № 333-р Концепцією реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, адміністративно-територіальною одиницею базового рівня є громади. Забезпечення надання публічних послуг жителям територіальної громади в першу чергу покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади.

Позивач наголошує, що згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу (п. 2 видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності; п. 3 видатки на реалізацію прав та обов`язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України), здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України (ст. 83 Бюджетного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов`язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.

Так, позивач наголошує, що відсутність або недоліки щодо чітко виписаного механізму врегулювання державою правовідносин, що склались між сторонами у справі щодо процедури відшкодування відповідачем вартісних обсягів пільг громадянам за наданими суб`єктом господарювання послуг зв`язку, передбачених низкою законодавчих актів, не є перешкодою для вирішення судового спору з огляду на принципи верховенства права закріплені у ст.129 Конституції України.

За вказаних обставин, на думку позивача, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Разом з тим держава, за ствердженнями позивача, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу в особі її органів.

Згідно зі статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься прийняття та затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування, а тому посилання відповідача на те, що у Болградської міської ради Одеської області відсутня відповідна бюджетна програма, що передбачає відшкодування вартості витрат за надані в 2021 р. послуги зв`язку є виключно халатністю відповідача.

У судовому засіданні господарського суду 31 жовтня 2022 року відповідачем було подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи № 916/2523/22 письмових доказів. У даному клопотанні відповідач зазначає, що у наданих позивачем формах під порядковим № 79 зазначена - Денисенко Н.І., яка відповідно до інформації Болградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.10.2022 р. № 1354/24.9-25, померла 17.09.2021 р. Зазначена інформація, на думку відповідача, свідчить про невідповідність доказів, наданих позивачем до суду як на підставу своїх позовних вимог. Наразі в своєму клопотанні представник відповідача просив поновити пропущений процесуальний строк для подання доказів по справі, оскільки зазначений доказ відповідач не мав можливості долучити до відзиву, який було направлено 12.10.2022 р., а лист було направлено до міської ради 22.10.2022 р. та отримано 27.10.2022 р.

Вказане клопотання відповідача судом було задоволено, про що судом була постановлена протокольна ухвала, яка занесена до протоколу судового засідання від 31.10.2022 р.

У судовому засіданні господарського суду 31.10.2022 року по справі № 916/2523/22 було протокольно оголошено перерву до 28 листопада 2022 року згідно ч. 2 ст. 216 ГПК України.

11.11.2022 р. від позивача на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі. Зокрема, щодо доводів відповідача про ненадання позивачем належних та допустимих доказів доведеності позовних вимог з огляду на те, що надані позивачем форми розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг та актів звіряння розрахунків, не є діючими, позивач зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціальної о захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (уповноважені органи) організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації про пільговиків та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати.

Так, позивач зазначає, що з метою здійснення відшкодування відповідачем позивачу витрат на телекомунікаційні послуги (послуги зв`язку), наданих пільговим категоріям громадян, керуючись вищевказаним положенням АТ Укртелеком? в особі Одеської філії АТ Укртелеком? Болградській міській раді Одеської області було подано розрахунки щодо вартості послуг і зв`язку, наданих пільговикам протягом II півріччя 2021 року. Вказана обставина відповідачем не спростовується та підтверджується матеріалами справи.

Зважаючи на те, що законодавством, чинним на момент виникнення та існування спірних правовідносин, а це період з червня по грудень 2021 року (як до речі, і до теперішнього часу), не було визначено ні обов`язку, ні порядку, ні форми подання надавачами послуг до виконавчих органів міських рад інформації/відомостей щодо наданих пільговикам послуг для здійснення вищевказаного відшкодування витрат, тому позивачем вказана інформація, що містилася у Розрахунках видатків з поіменними списками абонентів-пільговиків, подавалась відповідачу аналогічно до тієї, яка була передбачена до 01.10.2019 року, а саме пунктом 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 (пункт 10 був виключений з Положення постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373). Вказаним пунктом 10 Положення встановлювалося, що підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Позивач повідомляє, що форма "2-пільга" для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг та інструкція про порядок її заповнення, була затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України 04.10.2007 р. № 535, який 31.07.2020 втратив чинність на підставі наказу Міністерства соціальної політики № 452 від 02.07.2020 р.

Проте, подання позивачем розрахунків видатків з поіменними списками абонентів-пільговиків (за формою, аналогічній до форми 2-пільга?) є усталеною практикою (тобто звичаєм) між АТ Укртелеком? та уповноваженими органами у вказаній сфері цивільних відносин після втрати чинності вищевказаних норм.

При цьому позивач наголошує, що про застосування АТ Укртелеком? форми аналогічній до форми 2-пільга? як усталеної практики (звичаєм) підтверджується, зокрема, численними рішеннями судів у подібних справах, які набрали законної сили, зокрема: рішеннями господарського суду Одеської області у справах № 916/1064/22 від 23.09.2022 р., № 916/1439/22 від 31.08.2022 р,. № 916/1314/22 від 07.09.2022 р., рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.04.2022 р. у справі № 907/1053/21, рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/3280/21 від 20.01.2022 р. тощо.

Таким чином, позивач вважає, що у випадку, коли чинним законодавством не передбачено ні форму подання інформації відомостей, ні порядку її заповнення, суб`єкт господарювання має право подати таку інформацію/відомості до відповідних уповноважених органів у довільній формі, в тому числі, і у формі аналогічній до тієї, яка існувала до спірних правовідносин. Також позивач наголошує, що іншої форми для складання документу за результатами такого звіряння чинним законодавством, починаючи 01.10.2019 р. і до теперішнього часу встановлено не було.

У зв`язку з цим позивач з власної ініціативи з метою підтвердження розміру наданих послуг на пільгових умовах та суми заборгованості щомісяця протягом II півріччя 2021 року складав акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга". ствердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003 року № 83, який був чинним у період виникнення та існування спірних правовідносин (є чинним і до цього часу), та направляв для підписання відповідачу в двох екземплярах.

На думку позивача, відсутність вимоги, передбаченої законодавством, щодо складання документа саме за певною формою не позбавляє суб`єкта господарювання його права на самостійне врегулювання певних взаємовідносин з іншим суб`єктом господарювання чи установою шляхом складання такого документа за будь-якою формою, в тому числі, як в даному випадку, і за формою "3-пільга", затвердженою чинним наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003 року № 83.

Отже, позивач вважає, що в цьому випадку направлення позивачем відповідачу актів звіряння розрахунків за надані пільговикам послуг складених згідно із формою "3-пільга" теж є усталеною практикою між АТ Укртелеком? та уповноваженими органами у вказаній сфері цивільних відносин після втрати чинності норми вищевказаного нормативно-правового акту, якою передбачався саме обов`язок складати такі акти за формою "3-пільга".

Крім того, позивач зазначає, що не може бути підставою для невизнання вказаних актів звіряння розрахунків за формою "3-пільга" належними і допустимими доказами, і той факт, що вони оформлені в односторонньому порядку, відповідачем не погоджені та не підписані, оскільки факт їх непідписання відповідачем свідчить лише про його небажання здійснювати вищевказані розрахунки з позивачем, а саме відшкодовувати витрати, пов`язані з наданням послуг зв`язку пільговикам.

Непідписання відповідачем актів звіряння розрахунків, на думку позивача, не може бути підставою для звільнення суб`єкта владних повноважень від законодавчо встановленого обов`язку компенсувати вартість фактично спожитих пільговими категоріями населення послуг.

Також позивач повідомляє, що в супровідних листах, які також направлялись на поштову адресу відповідача, зазначалася щомісячна сума вказаних розрахунків на відшкодування вищевказаних витрат, кількість абонентів-пільговиків, а також позивач просив відповідача надати інформацію, яка міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги та направити розбіжності, виявлені за результатами звіряння розрахунків видатків з інформацією, яка міститься у вказаному Реєстрі.

Окрім того, позивач звертає увагу на те, що відповідач не стверджує про те, що не може відшкодувати пільги через те, що АТ Укртелеком? надало інформацію в неналежній формі, під час другого півріччя 2021 року та по сьогоднішній день відповідач не пропонував інший порядок обміну інформацією.

Таким чином, на думку позивача, скасування певних форм звітності без подальшого запровадження інших, та за умов чинності обов`язку з проведення звіряння між позивачем і відповідачем для цілей проведення розрахунків з відшкодування та повноважень останнього з ведення та актуалізації відомостей щодо пільговиків відповідної територіальної громади, зумовлюють висновок про відповідність поведінки позивача з надання відповідачеві відомостей про надані ним послуги пільговикам у розглядуваний період принципу справедливості, добросовісності і розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), достовірність яких за змістом (а не за формою, так як у спірному періоді її не було запроваджено) відповідачем належними і допустимим доказами не спростована.

До того ж позивач вважає, що відсутність укладеного між сторонами договору на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян не впливає на обумовленість виникнення означених зобов`язань з положень законів України та відсутністю умови про обов`язковість укладення такого договору з положень законодавства, що узгоджується із ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України. Так, позивач наголошує, що надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов`язком позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. При цьому зобов`язання сторін виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Наразі позивач відмічає, що обов`язок оператора послуг з надання таких пільг не перебуває у залежності від наявності бюджетних коштів для відшкодування відповідних витрат, а визначається виключно статусом та запитом відповідної категорії споживачів.

Враховуючи наведене, позивач не вбачає належних підстав для звільнення держави в особі відповідача від виконання обов`язків щодо компенсації позивачу його втрат внаслідок надання послуг пільговій категорії осіб у відповідності до приписів діючого законодавства України, адже таке звільнення (відмова у задоволенні вимоги щодо відшкодування) за своєю сутністю тотожне позбавленню майно? у розумінні норми, закріпленої другим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р. в контексті правової позиції Європейського суду з прав людини, висловленої в ст. 46 рішення у справі Жовнер проти України?.

18.11.2022 р. від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, з огляду на наявність актового запису про смерть ОСОБА_1 № 695 від 22.09.2022 р., повідомляє, що ним були здійснені надлишкові нарахування по даному абоненту на загальну суму 139,39 грн. за період з 18.09.2021 р. по 31.12.2021 р. Таким чином, позивач уточнив свої позовні вимоги, зменшивши суму надлишкових нарахувань, та просив суд поновити процесуальний строк для подання заяви про зменшення розміру позовних вимог і стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 30441,13 грн.

Розгляд справи у судовому засіданні, що було призначено на 28.11.2022 р. о 12 год. 00 хв., не відбувся у зв`язку з відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду 28.11.2022 р. через аварійні відключення енергопостачання у м. Одесі, спричинені масовими ракетними обстрілами ворогом енергетичної інфраструктури України, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2022 р. розгляд справи № 916/2523/22 призначено в засіданні суду на 19 грудня 2022 р.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 19.12.2022 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідач проти задоволення позову заперечував.

Щодо заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог суд зазначає.

Згідно ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому згідно ч.ч. 1, 2, 3, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене та те, що інформацію про смерть ОСОБА_1 , якій була надана пільга, було надано відповідачем лише у судовому засіданні 31.10.2022 р., що відповідно позбавило позивача можливості провести відповідні перерахування та змінити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, господарський суд вважає за можливе поновити позивачу пропущений процесуальний строк для подачу заяви про зменшення розміру позовних вимог з огляду на поважність причин такого пропуску.

Відтак, судом розглядаються вимоги позивача з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Акціонерне товариство Укртелеком є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про електронні комунікації. Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.

Згідно з п. 2.2.1 статуту АТ Укртелеком одним з основних видів діяльності Товариства є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв`язку, комп`ютерного зв`язку, радіозв`язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг. За рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації від 28.09.2006 р. № 384, АТ Укртелеком включено до реєстру операторів, провайде рів телекомунікацій за № 74.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» споживачам, які ма ють установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги на даються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства Укра їни.

У п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р. (надалі - Правила № 295) визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних і електронних комунікаційних послуг та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993р. № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України від 28.02.1991 р. № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України від 20.12.1991 р. № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України від 23.03.2000 р. № 1584-III "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 26.04.2001 р. № 2402-III "Про охорону дитинства", Законом України від 24.03.1998 р. № 203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов`язком позивача.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку. Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону. Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Саме через встановлення соціальних стандартів і нормативів та забезпечення надання державних соціальних гарантій утверджується функція держави з соціального захисту, відбувається реалізації положень Конституції України в частині прав громадян на соціальне забезпечення та підтримку.

Отже, держава на виконання функції з соціального захисту населення встановила певним категоріям осіб пільги з оплати послуг зв`язку та взяла на себе зобов`язання компенсувати втрати доходу провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесені ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.

За змістом ст. 178 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов`язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єкт господарювання, який безпідставно ухиляється від виконання публічного зобов`язання, повинен відшкодувати другій стороні завдані цим збитки в порядку, визначеному законом. Кабінет Міністрів України може у визначених законом випадках видавати правила, обов`язкові для сторін публічного зобов`язання, в тому числі щодо встановлення або регулювання цін. Умови зобов`язання, що не відповідають цим правилам або встановленим цінам, є недійсними.

Положенням ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України передбачено, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно ч. 2 ст. 633 Цивільного кодексу України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Таким чином, договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, оператор, провайдер телекомунікацій зобов`язаний здійснювати надання послуг зв`язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавством. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Отже, господарський суд доходить висновку, що вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вказаними вище законами соціальний статус, на отримання послуг зв`язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов`язок позивача - оператора телекомунікацій. надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.

Як встановлено судом, на виконання вимог чинного законодавства у період з 01.06.2021 р. по 31.12.2021 р. позивачем було надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за формою "2-пільга" на загальну суму 30441,13 грн., зокрема:

-згідно розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за червень 2021 р., всього підлягає компенсації 2501,55 грн.

-згідно розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за липень 2021 р., всього підлягає компенсації 5157,52 грн.

-згідно розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за серпень 2021 р., всього підлягає компенсації 4975,44 грн.

-згідно розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за вересень 2021 р., всього підлягає компенсації 4881,45 грн.;

-згідно розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за жовтень 2021 р., всього підлягає компенсації 4530,14 грн.;

-згідно розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за листопад 2021 р., всього підлягає компенсації 4304,95 грн.;

-згідно розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за грудень 2021 р., всього підлягає компенсації 4090,08 грн.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. № 423, Мінсоцполітики, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює в межах передбачених законом повноважень, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги (пільговики) в Україні створено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (Реєстр).

Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Згідно п. 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (Положення № 117), структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад/органи Пенсійного фонду України (далі - уповноважені органи):

- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати;

- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

- надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

При цьому для забезпечення правильного звіряння розрахунків видатків з інформацією, що міститься в Реєстрі, АТ Укртелеком? паралельно із наданням документів до Болградської міської ради Одеської області щомісяця подавало ідентичні дані до Болградської районної державної адміністрації Одеської області, а саме:

-розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку з січня по червень 2021 р. на суму 2501,55 грн., разом із актом звіряння розрахунків станом на 01.07.2021 р. та зведеним розрахунком видатків по категоріях пільг на відшкодування витрат з січня по червень 2021 р., направлявся разом із супровідним листом № 71і200-05-10/5 від 05.07.2021 р.;

-розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку за липень 2021 р. на суму 5157,52 грн., разом із актом звіряння розрахунків станом на 01.08.2021 р. та зведеним розрахунком видатків по категоріях пільг на відшкодування витрат за липень 2021 р., направлявся разом із супровідним листом № 71і200-05-10/6 від 05.08.2021 р.;

-розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку за серпень 2021 р. на суму 4975,44 грн., разом із актом звіряння розрахунків станом на 01.09.2021 р. та зведеним розрахунком видатків по категоріях пільг на відшкодування витрат за серпень 2021 р., направлявся разом із супровідним листом № 71і200-05-10/7 від 06.09.2021 р.;

-розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку за вересень 2021 р. на суму 4899,04 грн. (4881,45 грн. з урахуванням смерті ОСОБА_1 ), разом із актом звіряння розрахунків станом на 01.10.2021 р. та зведеним розрахунком видатків по категоріях пільг на відшкодування витрат за вересень 2021 р., направлявся разом із супровідним листом № 71і200-05-10/8 від 04.10.2021 р.;

-розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку за жовтень 2021 р. на суму 4570,74 грн. (4530,14 грн. з урахуванням смерті ОСОБА_1 ), разом із актом звіряння розрахунків станом на 01.11.2021 р. та зведеним розрахунком видатків по категоріях пільг на відшкодування витрат за жовтень 2021 р., направлявся разом із супровідним листом № 71і200-05-10/9 від 04.11.2021 р.;

-розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку за листопад 2021 р. на суму 4345,55 грн. (4304,95 грн. з урахуванням смерті ОСОБА_1 ), разом із актом звіряння розрахунків станом на 01.12.2021 р. та зведеним розрахунком видатків по категоріях пільг на відшкодування витрат за листопад 2021 р., направлявся разом із супровідним листом № 71і200-05-10/10 від 04.12.2021 р.;

-розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку за грудень 2021 р. на суму 4130,68грн. (4090,08 грн. з урахуванням смерті ОСОБА_1 ), разом із актом звіряння розрахунків станом на 01.01.2022 р. та зведеним розрахунком видатків по категоріях пільг на відшкодування витрат за грудень 2021 р., направлявся разом із супровідним листом № 71і200-05-10/11 від 04.01.2022 р.

Як встановлено судом та вбачається із рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, вищезгадані поштові відправлення були отримані адресатом.

Разом з тим Болградська РДА є розпорядником виключно видатків державного бюджету, а згідно рішення Одеської обласної ради Про обласний бюджет Одеської області на 2021 рік? головним розпорядником коштів місцевого бюджету є Болградська міська рада Одеської області, яка має власний бюджет Болградської міської територіальної громади. Однак, відповідач звіряння або перевірку інформації що міститься в реєстрі та відшкодування вартості послуг не здійснив, у зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 30441,13 грн. за період з 01.06.2021 по 31.12.2021 р.

Згідно п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки, зокрема на: пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Згідно із ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з: державного бюджету, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, районних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 БК України одним із принципів, на якому ґрунтується бюджетна система України, є принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

З 01.01.2021 р. згідно з Законами України від 17.09.2020 р. № 907-ІХ та від 15.12.2020 р. № 1081-IX, розмежовано склад доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад (ст. 64 БК України) та склад доходів загального фонду районних бюджетів (ст. 64-1 БК України).

В результаті таких змін територіальні громади отримали фінансову незалежність від районів та перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом.

Згідно зі схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 № 333-р Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, адміністративно-територіальною одиницею базового рівня є громади.

Відповідно до принципу субсидіарності бюджетної системи України розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання публічних послуг до їх безпосереднього споживача (п.7 ч. 1 ст. 7 БК України).

Забезпечення надання публічних послуг жителям територіальної громади в першу чергу покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади.

В силу положень Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" від 05.02.2015 р. № 157-VІІІ представницьким органом місцевого самоврядування об`єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 720-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області" до складу Болградської територіальної громади увійшли Болградська, Залізничненська, Табаківська, Виноградівська, Оксамитненська, Владиченська громади (населені пункти).

Отже, вищевказаними нормами визначено, що до видатків місцевих бюджетів належать видатки на пільги з послуг зв`язку громадянам, на яких поширюються такі пільги відповідно до законів України.

Так, забезпечення надання публічних послуг жителям територіальної громади в першу чергу покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади.

Представницьким органом Болградської територіальної громади є Болградська міська рада Одеської області.

Згідно положень ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти.

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України (ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" держава гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою, забезпечує мінімальний бюджет місцевого самоврядування (ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет (ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

При цьому, виходячи із системного аналізу положень Бюджетного кодексу України. Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" вбачається, що саме представницький орган місцевого самоврядування є відповідальним за забезпечення здійснення видатків на пільги з послуг зв`язку з бюджету місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Положеннями ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Таким чином, суд вважає, що саме Болградська міська рада Одеської області відповідальна за затвердження та забезпечення здійснення видатків на відшкодування підприємствам-надавачам послуг витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку.

Так, саме внаслідок віднесення Бюджетним кодексом України з 01.01.2017 року витрат на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова від 21.06.2017 року №426 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою з Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету були виключені пільги з послуг зв`язку з переліку видатків місцевих бюджетів, які фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Окрім того, постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, якою затверджений Порядок №256, втратила чинність з 24.12.2019 року внаслідок прийняття Постанови КМУ від 24.12.2019 року № 1101 Деякі питання виплати державної соціальної допомоги, якою затверджений Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення. Проте, цим порядком не передбачена компенсація витрат на пільги з послуг зв`язку за рахунок коштів державного бюджету.

Для громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення належного життєвого рівня (ст. 48 Конституції України). Установлене Законами України і гарантоване Конституцією України право окремих категорій громадян на пільги з оплати послуг зв`язку, не може бути порушеним.

Отже, суд погоджується з доводами позивача про те, що саме відповідач у межах своїх повноважень має забезпечувати, зокрема, реалізацію державної політики з питань соціального захисту населення, призначення та виплату соціальних допомог, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України, надання пільг та відповідних субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; виконання функцій головного розпорядника коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв`язку та інших передбачених законодавством пільг.

В свою чергу з огляду на те, що розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг в Болградській громаді Одеської області на момент надання послуг пільговим категоріям громадян (01.06.2021 по 31.12.2021 р.) була Болградська міська рада Одеської області, отже на підставі зазначених вище норм законодавства відшкодування витрат, понесених АТ Укртелеком внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян Болградської територіальної громади, має здійснюватися відповідачем за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Разом із тим, внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р., якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, свідчить про те, що фактично відбулася зміна джерела фінансування визначених законодавством пільг на послуги зв`язку, а саме замість фінансування з державного бюджету вказані витрати мають фінансуватись з місцевих бюджетів.

Водночас, згідно частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відтак, Болградська міська рада Одеської області зобов`язана здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги, незважаючи на те, що Законом України про Державний бюджет на відповідний рік не були передбачені кошти на ці видатки, адже певне право виникає в особи, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання, причому не у зв`язку зі згаданим Законом та похідними від нього актами (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акту, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин (вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі 927/465/17).

При цьому судом не приймаються посилання відповідача на те, що Одеська обласна та Болградська районна ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, а тому не обов`язково відповідач має відшкодовувати позивачу витрати на пільги з оплати послуг зв`язку.

Так, як вже зазначалось вище, за положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні? саме сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Натомість відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні? обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Тобто саме сільські, селищні, міські ради згідно вищевказаного закону представляють відповідні територіальні громади, їх інтереси, а не обласні та районні ради. Оскільки обласні та районні ради представляють спільні інтереси територіальних громад, відповідно наявність у останніх повноважень представляти спільні інтереси територіальних громад не наділяє їх обов`язком відшкодовувати витрати позивача з надання послуг зв`язку на пільгових умовах.

Щодо доводів відповідача про недоведеність позовних вимог з огляду на ненадання позивачем належних і допустимих доказів з урахуванням відсутності законодавчо визначеної форми розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг та актів звіряння взаєморозрахунків, суд зазначає наступне.

Як з`ясовано судом, оскільки законодавством, чинним на момент виникнення та існування спірних правовідносин, в період з червня по грудень 2021 р. не було визначено ні обов`язку, ні порядку, ні форми подання надавачами послуг до виконавчих органів міських рад інформації або відомостей щодо наданих пільговикам послуг для здійснення вищевказаного відшкодування витрат, відповідно позивачем була вказана інформація, що містилася у Розрахунках видатків з поіменними списками абонентів-пільговиків, і подавалась відповідачу аналогічно до тієї, яка була передбачена до 01.10.2019 року, а саме пунктом 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 (п. 10 був виключений з Положення постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373). Так, вказаним пунктом 10 Положення встановлювалося, що підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Така форма була передбачена для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, згідно з Інструкцією про порядок її заповнення, що затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України 04.10.2007 р.№ 535, який 31.07.2020 р. втратив чинність на підставі наказу Міністерства соціальної політики № 452 від 02.07.2020 р.

Проте, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, подання позивачем розрахунків видатків з поіменними списками абонентів-пільговиків (за формою аналогічній до форми 2-пільга?) є усталеною практикою (тобто звичаєм) між АТ Укртелеком? та уповноваженими органами у вказаній сфері цивільних відносин після втрати чинності вищевказаних норм.

При цьому застосування АТ Укртелеком? форми аналогічній до форми 2-пільга? як усталеної практики (звичаєм) підтверджується, зокрема, численними судовими рішеннями у подібних справах.

У даному випадку, коли чинним законодавством не передбачено ні форму подання інформації відомостей, ні порядку її заповнення, суд вважає, що суб`єкт господарювання має право подати таку інформацію/відомості до відповідних уповноважених органів у довільній формі, в тому числі, і у формі, аналогічній до тієї, яка існувала до спірних правовідносин, адже законодавчі норми не містять такої заборони.

Положеннями п. 3. та п.4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право па пільги, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 передбачено, що систематизація інформації з реєстру та забезпечення її використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати є обов`язком структурних підрозділів з питань соціального захисту населення. Вони вправі отримувані дані від надавачів послуг та надавати їм інформацію, що міститься в Реєстрі.

Отже, звіряння інформації, одержаної від надавача послуг, є обов`язком відповідача в силу того, що на нього покладено обов`язок розрахунку розміру пільг та їх надання.

Пункт 11 вказаного Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги зобов`язував уповноважені органи, в т.ч. і виконавчі органи з питань соціальною захисту населення міських рад, складати акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

П. 12 Положення передбачав затвердження Мінсоцполітики форми "1-пільга", "4-пільга", "5-пільга", "6-пільга", "7-пільга"; форму "2-пільга" - за погодженням з Міненерговугіллям, Мінрегіоном і Мінінфраструктури; а форму "3-пільга" - з Мінфіном.

3 01.10.2019 р. постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 р. № 373 було виключено з Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, пункти 11 та 12. Натомість іншої форми для складання документу за результатами такого звіряння чинним законодавством, починаючи з 01.10.2019 р. і до теперішнього часу встановлено не було.

З огляду на вказане, позивач з власної ініціативи з метою підтвердження розміру наданих послуг на пільгових умовах та суми заборгованості щомісяця протягом ІІ півріччя 2021 року складав акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003 року № 83, та направляв їх для підписання відповідачу в двох екземплярах. Таким чином, відсутність вимоги, передбаченої законодавством, щодо складання документа саме за певною формою не позбавляє суб`єкта господарювання його права на самостійне врегулювання певних взаємовідносин з іншим суб`єктом господарювання чи установою шляхом складання такого документа за будь-якою формою, в тому числі, як в даному випадку, і за формою "3-пільга", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003 року № 83, який хоча і не є чинним.

В цьому випадку направлення позивачем відповідачу актів звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги, складених згідно із формою "3-пільга", теж є усталеною практикою між АТ Укртелеком та уповноваженими органами у вказаній сфері цивільних відносин після втрати чинності норми вищевказаного нормативно-правового акту, якою передбачався саме обов`язок складати такі акти за формою "3-пільга".

Крім того, не може бути підставою для невизнання вказаних актів звіряння розрахунків за формою "3-пільга" належними і допустимими доказами, і той факт, що вони оформлені в односторонньому порядку, відповідачем не погоджені та не підписані, оскільки факт їх непідписання відповідачем не свідчить про наявність підстав для звільнення в даному випадку позивача від законодавчо встановленого обов`язку компенсувати вартість отриманих пільговими категоріями населення послуг зв`язку.

Наразі у супровідних листах, які направлялись на поштову адресу відповідача, зазначалася помісячна сума вказаних розрахунків на відшкодування вищевказаних витрат, кількість абонентів-пільговиків, також позивач просив відповідача надати інформацію, яка міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги та направити розбіжності, виявлені за результатами звіряння розрахунків видатків з інформацією, яка міститься у вказаному реєстрі.

Натомість матеріали справи не містять жодного доказу того, що Болградська міська рада Одеської області після отримання листів від позивача із повідомленнями про необхідність здійснення відшкодування зверталась до позивача із повідомленням про необхідність підготувати документацію у іншому форматі чи згідно інших вимог законодавства.

Таким чином, скасування певних форм звітності без подальшого запровадження інших, та за умов чинності обов`язку з проведення звіряння між позивачем і відповідачем для цілей проведення розрахунків з відшкодування та повноважень останнього з ведення та актуалізації відомостей щодо пільговиків відповідної територіальної громади, обумовлює висновок суду про відповідність поведінки позивача з надання відповідачу відомостей про надані ним послуги пільговикам у спірний період принципу справедливості, добросовісності і розумності (п.6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), достовірність яких відповідачем належними і допустимим доказами не спростована.

Отже, враховуючи те, що право на пільги щодо послуг зв`язку визначено, зокрема, Законом України "Про телекомунікації" (чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", ті обставини, що постанова Кабінету Міністрів втратила чинність, і відсутній механізм відшкодування наданих послуг зв`язку, жодним чином не впливають на висновок суду щодо необхідності виконання зобов`язань, які випливають із закону.

Також суд критично оцінюються доводи відповідача про те, що необхідною умовою для відшкодування вартості наданих пільг є наявність прямої вимоги законодавства або укладеного договору, а договір між позивачем і міськрадою не уклався, так само відсутні відповідні законодавчі норми, що зобов`язують відповідача відшкодувати вартість пільг за надані телекомунікаційні послуги.

Так, чинне законодавство України не передбачає обов`язкової наявності договірних відносин сторін для здійснення відшкодування витрат за послуги, надані пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із вище перелічених нормативних актів і не залежать від волевиявлення постачальників послуг та відповідних органів.

При цьому відсутність укладеного між сторонами договору на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, не впливає на обумовленість виникнення зазначених зобов`язань з положень законів України та відсутністю умови про обов`язковість укладення такого договору з положень законодавства, що узгоджується із ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч.3 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов`язком позивача, а надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. При цьому зобов`язання сторін виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання, а обов`язок оператора послуг з надання таких пільг не перебуває у залежності від наявності бюджетних коштів для відшкодування відповідних витрат, а визначається виключно статусом та запитом відповідної категорії споживачів.

Адже, пільги, що передбачають надання позивачем послуги зв`язку відповідним категоріям населення, визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про охорону дитинства", Законом України від "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", гарантовані державою та мали бути основою для розрахунку видатків і формування відповідних бюджетів. Вказаний висновок також узгоджується із положеннями ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, згідно із якими бюджетні зобов`язання щодо пільг з послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Видатки з фінансування пільг з наданням послуг зв`язку за змістом ст. 82, ст. 83 Бюджетного кодексу України відносяться до видатків бюджету місцевого самоврядування і трансферти з Державного бюджету є лише одним з можливих засобів забезпечення видатків місцевого бюджету. Отже, обставина наявності/відсутності субвенції державного бюджету на фінансування відповідних видатків місцевих бюджетів не впливає у спірних правовідносинах з оператором зв`язку ані на його право на отримання відповідних відшкодувань, ані на джерело таких відшкодувань кошти місцевого бюджету. В свою чергу питання надання відповідних субвенцій для фінансування видатків місцевого бюджету є вже аспектом міжбюджетних відносин між відповідними органами суб`єктів владних повноважень, стороною яких позивач не є.

Як вказано Європейським судом з прав людини у рішеннях по справам Терем ЛТД. Чечеткін та Олічє проти України? від 18.10.2005 р. та Бакалов проти України? від 30.11.2004 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках відповідного бюджету, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

За змістом положень законів, що передбачають надання пільг відповідним категоріям населення, право на пільгове отримання послуг зв`язку відповідних категорій населення і кореспондуючий такому праву обов`язок позивача з надання відповідних телекомунікаційних послуг, встановлений ч.3 ст.63 ЗУ Про телекомунікації? (діяв впродовж спірного періоду формування стягуваної заборгованості), не перебувають у залежності від ухвалення місцевою радою певної програми з фінансування надання таких послуг.

Складання проекту відповідного місцевого бюджету згідно положень Закону України Про місцеве самоврядування? покладено саме на відповідача.

Матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем заходів у межах означених функцій, спрямованих на вирішення питання щодо фінансування відшкодування витрат позивача, щодо яких заявлені позовні вимоги, тоді як відповідно до правової позиції, сформульованої Європейським судом з прав людини в п.п.70, 71 рішення по справі Рисовський проти України? від 20.11.2011 р. щодо принципу належного урядування? державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

За змістом п. 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування витрат на пільговий зв`язок окремим категоріям громадян віднесено до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

В даному випадку право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що в місцевому бюджеті не були передбачені видатки на ці потреби, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Враховуючи наведене, суд не вбачає правових підстав для звільнення держави в особі відповідача від виконання обов`язків щодо компенсації останньому його втрат, внаслідок надання послуг пільговій категорії осіб у відповідності до приписів діючого законодавства України, адже таке звільнення (відмова у задоволенні вимоги щодо відшкодування) за своєю сутністю тотожне позбавленню майна? у розумінні норми, закріпленої другим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу в контексті правової позиції Європейського суду з прав людини, висловленої в п.46 рішення у справі Жовнер проти України?.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Поряд з цим судом з`ясовано, що відповідачем не відшкодовано витрати за надані АТ Укртелеком в особі Одеської філії АТ Укртелеком телекомунікаційні послуги пільговій категорії громадян в сумі 30441,13 грн.

Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то відповідач в силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 30441,13 грн. відповідач згідно приписів ст.ст. 73-74 ГПК України не надав, суд вважає позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов Акціонерного товариства Укртелеком в особі Одеської філії АТ Укртелеком до Болградської міської ради Одеської області про стягнення 30441,13 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ із Болградської міської ради Одеської області (68702, Одеська область, Болградський район, м. Болград, вул. Шпитальна, буд. 45; код ЄДРПОУ 04057008) на користь Акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Акціонерного товариства Укртелеком (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39; код ЄДРПОУ 01186691; р/р НОМЕР_1 в ПАТ Альфа-Банк, МФО 300346) заборгованість у розмірі 30441/тридцять тисяч чотириста сорок одна/грн. 13 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481/дві тисячі чотириста вісімдесят одна/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 10 січня 2023 р. зв`язку відсутністю стабільного електропостачання в адміністративній будівлі господарського суду Одеської області протягом грудня 2022 року.

Суддя В.С. Петров