Постановление суда № 108349618, 10.01.2023, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/3726/22

Провадження № 1-кп/643/36/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2023 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022221170003317 від 18.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,

у с т а н о в и в :

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12022221170003317 від 18.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, надійшов до Московського районного суду м. Харкова 30 грудня 2022 року від першого заступника керівника Салтівської окружної прокуратури м.Харкова та підсудний Московському районному суду м. Харкова.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні 10 січня 2023 року звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , у якому, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, просив продовжити стосовно обвинуваченого строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання прокурор посилався, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий та особливо тяжкий кримінальні правопорушення (злочин), за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Зазначив, що обвинувачений одружений (зі слів обвинуваченого), на його утриманні немає дітей, протягом тривалого часу не має місця працевлаштування, є мешканцем іншої області, де фактично проживає без реєстрації, що унеможливить контроль за його процесуальною поведінкою, в разі обрання останньому запобіжного заходу, не пов`язаного з попереднім ув`язненням. Посилався, що ризик втечі обвинуваченого досить суттєвий і на цій стадії орган досудового розслідування не володіє жодними даними, які б доводили, що ризик переховування ОСОБА_4 від суду відсутній чи мінімальний. Також зазначив, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, з метою незаконного збагачення, оскільки обвинувачений до затримання працевлаштованим не був, припинення його протиправної діяльності не було наслідком добровільного волевиявлення, а стало наслідком діяльності правоохоронних органів. Також просив урахувати те, що ОСОБА_4 вже потрапляв у полі зору правоохоронних органів, у зв`язку з вчиненням ним кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, та, достовірно знаючи, що стосовно нього є обвинувальний акт за ч. 3 ст. 307 КК України, знову вчинив умисний аналогічний злочин з метою незаконного збагачення. За вказаних обставин, вважав, що є підстави вважати, що протиправна діяльність обвинуваченого ОСОБА_4 зі збуту наркотичних засобів та психотропних речовин є чи не єдиним джерелом доходу останнього. Посилався, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, саме з корисливою метою, тобто з метою незаконного збагачення, внаслідок незаконного збуту наркотичних засобів, а тому протиправна діяльність обвинуваченого, пов`язана зі збутом наркотичних засобів, який не вперше потрапляє в поле зору правоохоронних органів, триває певний час, а тому існує вірогідність того, що кошти, отримані від збуту наркотичних засобів, які на цей час слідчими не віднайдені, можуть бути використані для внесення застави, як альтернативного запобіжного заходу, а тому сторона обвинуачення просить не визначати заставу, як альтернативний запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти продовження строку застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування висловленої позиції зазначив, що переховуватися від суду не буде, до його затримання мав неофіційне місце роботи, перебуває у фактичних шлюбних відносинах з жінкою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти продовження строку застосування стосовно його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважав, що ризики, на які посилався прокурор в обґрунтування доводів клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , прокурором не доведені.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, доходить висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 з таких підстав.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 20 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в подальшому запобіжний захід був продовжений ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 12.12.2022.

Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 18 січня 2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.

Правилами ст. 178 КПК України передбачені обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 слідчий суддя встановив, у тому числі, наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, а саме: спроба переховуватися підозрюваного від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_4 злочинів, свідчать про його суспільну небезпеку. Санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, санкція ч. 3 ст. 307 КК України - позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років, ч. 3 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, які, відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочинів, суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, а також особистість обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв`язків, моральні переконання, майновий стан та зв`язки з державою.

Ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується - у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, беручи до уваги те, що дії ОСОБА_4 , за вчинення яких він обвинувачується, носять характер тяжкого та особливо тяжкого злочинів, вчинених у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, він не має офіційного місця роботи, як наслідок, офіційного постійного та стабільного джерела доходу, суд, доходить висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 є неможливим. Поряд з цим, у суду відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв`язки, які зменшують ризики у даному кримінальному провадженні.

Зважаючи на тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_4 , та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, які викладені в ухвалі про застосування запобіжного заходу, суд вважає, що ризики, передбачені п. 1, 5 ст. 177 КПК України, доведені прокурором та продовжують існувати.

При цьому, суд враховує, що характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_4 злочинів свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Так, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, беручи до уваги вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що наявні обґрунтовані підстави для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Стороною захисту не надано доказів на підтвердження наявності в обвинуваченого офіційного працевлаштування і, як наслідок, постійного та стабільного джерела доходу, які могли бути враховані судом під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою, як і відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв`язки, які б зменшували ризики у даному кримінальному провадженні.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зазначені обставини у сукупності свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, виправдовують тримання особи під вартою, а також про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, тому суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою строком на шістдесят днів.

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, який надійшов 30 грудня 2022 року від першого заступника керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, підсудний Московському районному суду м. Харкова.

Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст. 291, ст. 292 КПК України.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, судом не встановлено.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 197, 199, 315 КПК України, суд,

у х в а л и в :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, - задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 10 березня 2023 року включно.

Установити строк дії ухвали до 10 березня 2023 року в частині продовження строку тримання під вартою.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №12022221170003317 від 18.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, у відкритому судовому засіданні на 19 січня 2023 року на 11 годину 30 хвилин.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.

Ухвала протягом п`яти днів з дня її проголошення в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали оголошений 12 січня 2023 року о 09 годині 15 хвилин.

Суддя: ОСОБА_1