Решение № 108310464, 28.12.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 629/3653/21

(2/199/1793/22)

РІШЕННЯ

іменем України

28.12.2022

м. Дніпро

справа №629/3653/21

провадження №2/199/1793/22

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Васильєва В.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Лозівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особи - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, Лозівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини, -

за відсутності учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року позивач звернулась до Лозівського міськрайонного суду Харківської області із позовом до відповідача про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування якого зазначила, що є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що з відповідачем проживали однією сім`єю з травня 2015 року по червень 2018 року без реєстрації шлюбу. Батьком дитини є відповідач по справі, але спільну заяву про реєстрацію народження дитини вони не подали, а тому відомості до актів цивільного стану про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Відповідач піклувався про неї під час вагітності та після народження дитини. Згодом відносини між ними погіршилися, вони роз`їхалися. За таких обставин, позивач просила суд визнати батьківство відповідача щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що внести відомості до актового запису про народження дитини та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки в розмірі ј частини всіх його видів заробітку щомісячно.

У судове засідання позивач не з`явилася, надавши заяву щодо розгляду справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщеним належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Представник відповідача адвокат Даниленко Б.І. просив відкласти розгляд справи у зв`язку із веденням на території України воєнного стану і неможливості зв`язатися з відповідачем ОСОБА_2 .

Водночас, в матеріалах справи наявний відзив на позов поданий відповідачем, в якому останній зазначив, що знайомий з позивачем з 2013 року, проте близьких стосунків з нею не мав. У 2016 році позивач народила дитину і на її прохання він забрав її з дитиною з пологового будинку і відвіз її до неї додому. Згодом ОСОБА_1 почала погрожувати йому, його матері, що начебто її згвалтували, у зв`язку із чим сім`я відповідача зверталася до поліції. З боку позивача відповідачу було відмовлено у тому, щоб у свідоцтві про народження дитини він був записаний як батько. В подальшому він припинив платити гроші позивачу та запропонував зробити тест ДНК, проте остання відмовилася це робити. За таких обставин, оскільки не проведено тест ДНК і не заявлено клопотання про проведення молекулярно-генетичної експертизи, просив у задоволенні позову відмовити.

Представники третіх осіб - Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, Лозівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Враховуючи строки розгляду справи, обізнаність відповідача про наявність даної цивільної справи на розгляді у суді, враховуючи, що спір стосується дитини, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має право звернутись кожна особа.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду (ч. 2 ст. 125 СК України).

За вимогами ч.ч.1,2 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Згідно ч. 3 цієї ж статті позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої ст. 135 СК України.

Як роз`яснено у пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", згідно яких справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема, ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. З ст. 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК України). Додатковим доказом у справі можуть бути дані судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи у разі заперечення батька щодо визнання факту батьківства дочки.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за нормою статей 213,215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до п. 20 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Пунктом 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 №96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Частиною 4 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" передбачено, що органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Частинами 1, 2, 3 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акту цивільного стану.

Пунктом 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 за №96/5 передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, (далі - Правила) встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

В пункті 2.16.7 Правил зазначається, що на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Зі змісту п. 2.8 Правил слідує, що внесення змін до актового запису про народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану України після вирішення судом питання щодо виключення, зміни чи включення до актового запису про народження дитини відомостей про батька.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Судом встановлено, що згідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 06 травня 2016 року виданого Лозівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що вчинено актовий запис №145, матір`ю якої є позивач по справі. Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 грудня 2021 року по справі за клопотанням позивача призначалась судова молекулярно-генетична експертиза, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи. При цьому суд зауважує, що представником відповідача адвокатом Даниленком Б.І. у судове засідання надано заяву щодо розгляду справи за їх відсутності, не заперечував проти призначення експертизи.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2022 року по справі за клопотанням позивача призначалась судова молекулярно-генетична експертиза, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи.

Проте, ухвали судів повернуті без виконання експертною установою, оскільки відповідач не з`явився для проведення експертизи, таким чином ухилився від участі в експертизі.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що "в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (KALACHEVA v. RUSSIA, N 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення факту ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Відповідач не довів наявність поважних причин, які перешкоджали йому з`явитися до експертної установи для забору його біологічних зразків. Нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення молекулярно-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо неї.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15-ц (провадження № 61-2081зпв18) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Такого ж висновку Верховний Суд дійшов в постанові у справі № 569/13821/18 від 18.02.2021.

У постанові Верховного Суду від 10 травня 2022 року в справі № 473/1343/18 (провадження №61-827св22) зазначено, що стаття 109 ЦПК України встановлює процесуальні наслідки для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо. Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи. Схожий за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі №201/11183/16 (провадження № 61-23601св18), на яку посилається заявник як на підставу касаційного оскарження.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року в справі №695/318/20.

Згідно § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Олссон проти Швеції" (№ 2) від 27 листопада 1992 року, №250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Розглядаючи справу, суд враховує, що відповідач обізнаний про наявність на розгляді цивільної справи, стороною якої він є.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не з`явився до експертної установи для відбору експериментальних зразків як на виконання ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 грудня 2021 року, так і на виконання ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2022 року, заяв, які перешкоджали йому з`явитися до експертної установи для відбору експериментальних зразків до суду не надходили, що свідчить про його ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.

А нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи, яка призначалась свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо дитини.

За вказаних обставин, слід констатувати, що відповідач не зацікавлений у якнайшвидшому вирішенні справи, оскільки його дії спрямовані не на захист порушеного права, а на затягування судового розгляду, на свідоме розуміння неможливості проведення судової експертизи без його фізичної участі, що порушує розумні строки розгляду справи та принцип рівності сторін та йде в розріз з інтересами дитини, а тому суд бере до уваги пояснення позивача та з урахуванням вимог ч. 1 ст. 109 ЦПК України приходить до обґрунтованості позову про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення аліментів суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

За вимогами ч.ч 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, обов`язок утримання дітей до досягнення ними повноліття, є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Згідно до частини першої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, проте такої домовленості сторони, як встановлено в ході дослідження матеріалів справи, не досягли.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З урахуванням віку та потреб спільної дитини сторін, суд вважає за доцільне позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 06 липня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 908,00 грн. та на користь держави судовий збір в розмір 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особи - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, Лозівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести відповідні зміни до актового запису №145 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Лозівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 06 травня 2016 року. Записати батьком дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України. Прізвище, ім`я та по батькові дитини залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 06 липня 2021 року до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах місячних платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 06 січня 2023 року.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Лозова, місце проживання - АДРЕСА_2 .

третя особа Лозівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), місце знаходження - пр. Перемоги, 1, м.Лозова, 64604.

третя особа Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, місце знаходження - вул. Я. Мудрого, 1, м. Лозова, 64600.

Суддя О.Б. Подорець