Решение № 108212556, 26.12.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2022м. ХарківСправа № 922/1445/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок", м.Запоріжжя (поштова адреса: 61001, м.Харків, а/с 11782) до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко", м.Харків (адреса: 61002, м.Харків, вул.Сумська, 70) про про стягнення 13501166,94 грн. за участю представників:

позивача - Гончаренко Н.А. (адвокат, ордер АР №1097061 від 01.09.2022);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

02.09.2022 року позивач - Приватне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Барвінок" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко", в якому просить стягнути 13501166,94 грн., з яких: 12037886,33грн. - основного боргу; 164595,28 грн. - 3% річних; 1298685,33 - втрат від інфляції, за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705575 від 20.11.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2022 року було залишено позовну заяву без руху.

30.09.2022 року представник ПрАТ "Енергетична компанія "Барвінок" надав до суду заяву (вх.№10901) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області (далі - ухвала суду) від 04.10.2022 року відкрито провадження у справі №922/1445/22 та призначено підготовче засідання на 08.11.2022 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено 23.11.2022 року.

08.11.2022 року представником позивача надано клопотання (вх.№13484) про долучення документів до матеріалів справи, а саме доказів про обізнаність відповідача про розгляд справи.

16.11.2022 року від представника позивача Гончаренко Наталії Андріївни надійшла заява (вх.№14151) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою суду від 16.11.2022 року задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

23.11.2022 року представник позивача надав клопотання (вх.№14769), в якому просить суд закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 2000000,00 грн., та повернути Приватному акціонерному товариству "Енергетична компанія "Барвінок" з Державного бюджету України 30000,00 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 1644 від 29.09.2022.

Ухвалою суду від 23.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2022 року.

05.12.2022 року від представника позивача надійшло клопотання (вх.№15413) про поновлення процесуального строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 07.12.2022 року відкладено судове засідання на 26.12.2022 року.

26.12.2022 року представник позивача надав клопотання (вх.№17072), в якому просить суд, з урахуванням заяви вих. №63 від 22.11.2022, провадження у справі №922/1445/22 закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 3000000,00 (три мільйони гривень) грн, та з урахуванням заяви позивача за вих.№63 від 22.11.2022, повернути Приватному акціонерному товариству "Енергетична компанія "Барвінок" з Державного бюджету України 45000,00 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №1644 від 29.09.2022.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.12.2022 року представник позивача позов підтримував, з урахуванням наданих заяв.

Представник відповідача в судове засідання 26.12.2022 року не з`явився, відзив на позов не надав. Про час та дату проведення судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Ухвали суду по справі №922/1445/22 направлялись рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61002, м.Харків, вул. Сумська,70.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Проте, ухвали суду повертались до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою".

На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Також, за ініціативою суду, ухвали були направлені на адресу засновників відповідача - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ), проте відповідно до трекінгу з "Укрпошти" "відправлення не вручено під час доставки".

Частинами 2, 3 статті 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких підстав, враховуючи те, що ухвали суду у даній справі направлялись відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61002, м.Харків, вул.Сумська,70), судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та про дату, час та місце проведення судового засідання, проте не виявив бажання бути присутнім у судовому засіданні, та його неявка не перешкоджає розгляду справи в порядку ч.1 ст.202 ГПК України. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст.120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про видачу ліцензій з постачання електричної енергії споживачу" №860 від 21.08.2018 було прийнято рішення про видачу ліцензії Приватному акціонерному товариству "Енергетична компанія "Барвінок" на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

20.11.2020 між Приватним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Барвінок" (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (споживач, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705575 (надалі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору постачальник зобов`язується продати електричну енергію споживачу, для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач прийняти та оплатити постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору, Додатків до цього Договору, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №307, Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312, Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №310, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №311, іншими нормативними документами НКРЕКП та чинним законодавством України.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві- приєднанні (Додаток 1), за наявності дотримання п.1 умов заяви-приєднання (п.2.1.Договору).

Згідно з п.4.1. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції (Додаток №2) Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п.4.2.Договору).

Інформація про діючу ціну електричної енергії розміщується на офіційному вебсайті постачальника не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування (п.4.3.Договору).

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (п.4.4.Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.4.5.Договору).

Розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.4.6.Договору).

Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, але не менше 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та падання повідомлень про загрозу електробезпеки (п.4.7.Договору).

Якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, споживач несе відповідальність, передбачену в Комерційній пропозиції (Додаток №2). В такому разі, в призначені платіжного доручення споживач зазначає: "заборгованість за порушення грошового зобов`язання"(п.4.8.Договору).

У разі виникнення у споживача заборгованості за електричну енергію за цим Договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості. Укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором.

У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим Договором (п.4.9.Договору).

Споживач повинен не пізніше 9 години 00 хвилин ранку 5 числа місяця, що слідує за розрахунковим, надавати постачальнику підписаний Акт здачі-приймання електричної енергії (далі - Акт), в якому відображається обсяг поставленої постачальником споживачу у розрахунковому місяці електричної енергії (п.4.10.Договору).

Споживач має право обрати на розрахунковий період іншого електропостачальника в установленому ПРРЕЕ порядку, з дотриманням п.12.5. цього Договору (п.4.11.Договору).

Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до Комерційної пропозиції, обраної споживачем (Додаток №2) (п.4.12.Договору).

У разі потреби, на вимогу будь-якої сторони, сторони проводять звірку взаємних розрахунків з наступним оформленням Актів звірки взаєморозрахунків (п.4.13.Договору).

Згідно з п.5.2.1. Договору споживач зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 11.1. Договору сторони погодили, що при настанні стихійних явищ природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т.п.), катастроф техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, і т.п.), обставин соціального, політичного й міжнародного походження (воєнні дії, суспільні хвилювання, епідемії, страйки, бойкоти, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції або дії державних органів), які прямо і безпосередньо унеможливлюють частково або повністю виконання зобов`язань за цим Договором, (надалі - "форс-мажорні обставини"), Сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана протягом не більш, ніж 5 (п`яти) календарних днів із часу їх настання або припинення повідомити в письмовій формі іншу сторону. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені документом, виданим Торгово-промисловою палатою України (п.11.2.Договору).

Пунктом 11.4. Договору визначено, що настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.

Згідно з п.12.14. Договору уся кореспонденція, зміни до договору, повідомлення за цим Договором вважаються належним чином направлені, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані цінним листом, вручені кур`єром, особисто за зазначеними Сторонами поштовими та електронними адресами, що зазначені у реквізитах до цього Договору. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, витяг з сайгу Укрпошта (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku), звіти про відправлені листи з електронної скриньки, що зазначені у реквізитах до цього Договору.

Також, сторонами було підписано комерційну пропозицію №2 до Договору (надалі - Комерційна пропозиція).

Згідно з п.3 Комерційної пропозиції сторонами визначено графік оплати за електричну енергію в наступному порядку:

- перший плановий платіж - у розмірі 15% від замовленого обсягу електроенергії на розрахунковий період за прогнозною ціною до 10-го числа місяця поставки електричної енергії;

- другий плановий платіж - у розмірі 85% від замовленого обсягу електроенергії на розрахунковий період за прогнозною ціною до 25-го числа місяця поставки електричної енергії;

- остаточний розрахунок - протягом 10 (десяти) календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.

Якщо, день оплати припадає на вихідний або святковий день, платіж виконується в останній робочий день, що передує вказаному в дійсній комерційній пропозиції.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції передбачено, що остаточний рахунок за розрахунковий період за спожиту електричну енергію та Акт прийому-передачі електроенергії (далі Акт) формуються постачальником на підставі фактичних даних про обсяги електричної енергії в розрахунковому періоді і відповідної ціни, в порядку передбаченому ПРРЕЕ, ККО, та інших відповідних регуляторних документів затверджених НКРЕКП, і надаються споживачу в строк не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Споживач зобов`язаний розглянути наданий постачальником Акт за розрахунковий місяць та за відсутності зауважень, підписати його не пізніше ніж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання такого Акту від постачальника, і повернути один примірник постачальнику. В разі недотримання строків та порядку направлення Акту, він вважається підписаним та набуває дії на 9 календарний день з моменту його направлення споживачу.

Оплата рахунків постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, але не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту визначеному в п.3 даної комерційної пропозиції.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було надано відповідачу електричну енергію та послуги з її передачі за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705575 від 20.11.2020 за січень - квітень 2022 року відповідно до Актів прийому-передачі електричної енергії та компенсації наданих послуг з її передачі:

- компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії за січень 2022 року- Акт №122 від 31.01.2022 на суму 716520,01 грн з ПДВ;

- електроенергія за січень 2022 року - №00000000123 від 31.01.2022 на суму 5971573,67 грн з ПДВ;

- компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії за лютий 2022 року- Акт № 791 від 28.02.2022 на суму 552023,44 грн з ПДВ;

- електроенергія за лютий 2022 - №00000000512 від 28.02.2022 на суму 3517815,85 грн з ПДВ;

- компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії за березень 2022 року - Акт №1783 від 31.03.2022 на суму 128555,69 грн з ПДВ;

- електроенергія за березень 2022 року - №00000001060 від 31.03.2022 на суму 873720,42 грн з ПДВ.

- компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії за квітень 2022 року - Акт №2201 від 30.04.2022 на суму 34871,21 грн з ПДВ;

- електроенергія за квітень 2022 року - №00000001292 від 30.04.2022 на суму 242806,04 грн з ПДВ.

Акти направлялись ПрАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО» 08.02.2022, 13.03.2022, 12.04.2022, 17.05.2022.

На підтвердження отримання актів відповідачем позивач надає скріншоти про направлення відповідачеві актів на електронну адресу.

Остаточні рахунки за розрахункові періоди за спожиту електричну енергію та компенсацію вартості послуг з передачі електричної енергії позивачем направлялись на електронну адресу kolupaev@avec.ua, а саме:

10.02.2022 - рахунок на оплату № 2284 від 10.02.2022 за спожиту у січні 2022 року електричну енергію;

10.02.2022 - рахунок на оплату №2285 від 10.02.2022 за компенсацію вартості послуг з передачі електричної енергії наданих у січні 2022 року;

14.04.2022 - рахунок на оплату №5332 від 14.04.2022 за спожиту у лютому 2022 року електричну енергію;

14.04.2022 - рахунок на оплату №5333 від 14.04.2022 за компенсацію вартості послуг з передачі електричної енергії наданих у лютому 2022 року;

14.04.2022 - рахунок на оплату №5334 від 14.04.2022 за спожиту у березні 2022 року електричну енергію;

14.04.2022 - рахунок на оплату №5335 від 14.04.2022 за компенсацію вартості послуг з передачі електричної енергії наданих у березні 2022 року;

12.05.2022 - рахунок на оплату № 6487 від 12.05.2022 за спожиту у квітні 2022 року електричну енергію;

12.05.2022 - рахунок на оплату №6488 від 12.05.2022 за компенсацію вартості послуг з передачі електричної енергії наданих у квітні 2022 року.

Листом від 31.03.2022 року №112 Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" (відповідач) повідомив Приватне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Барвінок" (позивача) про настання форс-мажорних обставин та про намір виконання своїх зобов`язань після усунення таких обставин.

Листом №498 від 11.04.2022 позивач нагадав відповідачу про необхідність дотримання визначених у Договорі строків (термінів) сплати грошових зобов`язань. Зазначив, що у відповідності до умов Договору обліковується заборгованість споживача перед постачальником за спожиту електричну енергію у січні 2022 року на суму 10757932,97 грн., у тому числі за електричну енергію 9498389,52 грн., і 1268543,45 грн. за її передачу.

Листом від 13.04.2022 року №115 Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" повідомив позивача про намір виконання своїх зобов`язань після усунення форс-мажорних обставин.

Претензією №582 від 25.04.2022 позивач вимагав від відповідача термінового виконання умов Договору в частині здійснення оплати грошового зобов`язання в сумі 11760209,08 грн., та зазначив, що у разі невиконання заявлених у цій претензії вимог у повному обсязі буде змушений звернутися до господарського суду із позовом про стягнення заборгованості.

Претензією №692 від 20.05.2022 позивач вимагав від відповідача термінового виконання умов Договору в частині здійснення оплати грошового зобов`язання в сумі 12037886,33 грн., та зазначив, що у разі невиконання заявлених у цій претензії вимог у повному обсязі буде змушений звернутися до господарського суду із позовом про стягнення заборгованості.

Згідно з довідкою головного бухгалтера Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" про стан заборгованості №1247 від 01.09.2022, заборгованість Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" за Договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705575 від 20.11.2020 становить 12037886,33 грн.

Як стверджує позивач, крайній строк оплати за фактично спожиту електричну енергію та надані послуги з її передачі за Договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705575 сплинув 18.02.2022 - за січень 2022 року, 22.04.2022 - за лютий, березень 2022 року, 20.05.2022 року - за квітень 2022 року.

Проте, станом на 01.09.2022 року Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" так і не сплачено наявну заборгованість (за період січень - квітень 2022 року включно) на загальну суму 12037886,33 (дванадцять мільйонів тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 33 копійки) грн., у т.ч.:

за спожиту електричну енергію борг складає 10605915,98 грн з ПДВ:

- за електроенергію січня 2022 року - 5971573,67 грн,

- за електроенергію лютого 2022 року - 3517815,85 грн,

- за електроенергію березня 2022 року - 873720,42 грн,

- за електроенергію квітня 2022 року - 242806,04 грн,

за послуги передачі мережами ОСП борг складає 1431970,35 грн. з ПДВ:

- за послугу з передачі електричної енергії за січень 2022 року - 716520,01 грн.;

- за послугу з передачі електричної енергії за лютий 2022 року - 552023,44 грн.;

- за послугу з передачі електричної енергії за березень 2022 року - 128555,69грн.;

- за послугу з передачі електричної енергії за квітень 2022 року - 34871,21 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП), згідно з постановою №860 від 21.08.2018.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2020 між Приватним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Барвінок" (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (споживач, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №070557, згідно з п.1.1. якого постачальник зобов`язується продати електричну енергію споживачу, для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач прийняти та оплатити постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору, Додатків до цього Договору, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №307, Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312, Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №310, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №311, іншими нормативними документами НКРЕКП та чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії"

Відповідно до п.3.1.1 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».

У статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Статтею 276 ГК України визначено, що загальна кількість енергії, яка відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі, виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії", п.3.1.1 р.III Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (надалі - Правила), постачання електричної енергії споживачам здійснюється обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Постачання електричної енергії електропостачальником здійснюється з дотримання Правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, який затверджує Регулятор (ч.6,7,11 ст.56 Закону "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (статті 173, 174 ГК України).

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Як встановлено судом, позивачем було поставлено відповідачу електричну енергію та надано послуги з її передачі за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705575 від 20.11.2020 за січень-квітень 2022 року відповідно до Актів прийому-передачі електричної енергії та компенсації наданих послуг з її передачі (а.с.40-47):

- компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії за січень 2022 року- Акт №122 від 31.01.2022 на суму 716520,01 грн з ПДВ;

- електроенергія за січень 2022 року - Акт №00000000123 від 31.01.2022 на суму 5971573,67 грн. з ПДВ;

- компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії за лютий 2022 року- Акт №791 від 28.02.2022 на суму 552023,44 грн з ПДВ;

- електроенергія за лютий 2022 року - Акт №00000000512 від 28.02.2022 на суму 3517815,85 грн. з ПДВ;

- компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії за березень 2022 року - Акт №1783 від 31.03.2022 на суму 128555,69 грн з ПДВ;

- електроенергія за березень 2022 року - Акт №00000001060 від 31.03.2022 на суму 873720,42 грн з ПДВ;

- компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії за квітень 2022 року - Акт №2201 від 30.04.2022 на суму 34871,21 грн з ПДВ;

- електроенергія за квітень 2022 року - Акт №00000001292 від 30.04.2022 на суму 242806,04 грн. з ПДВ.

Згідно з абзацом 2 пункту 6.1.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії до припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу попередній електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору.

Згідно з пунктом 4.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п.3 Комерційної пропозиції сторонами визначено графік оплати за електричну енергію в наступному порядку:

- перший плановий платіж - у розмірі 15% від замовленого обсягу електроенергії на розрахунковий період за прогнозною ціною до 10-го числа місяця поставки електричної енергії;

- другий плановий платіж - у розмірі 85% від замовленого обсягу електроенергії на розрахунковий період за прогнозною ціною до 25-го числа місяця поставки електричної енергії;

- остаточний розрахунок - протягом 10 (десяти) календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.

Як свідчать матеріали справи, позивачем остаточні рахунки за розрахункові періоди за спожиту електричну енергію та компенсацію вартості послуг з передачі електричної енергії направлялись відповідачу на електронну адресу у kolupaev@avec.ua, а саме:

- 10.02.2022 - рахунок на оплату № 2284 від 10.02.2022 за спожиту у січні 2022 року електричну енергію;

- 10.02.2022 - рахунок на оплату №2285 від 10.02.2022 за компенсацію вартості послуг з передачі електричної енергії, наданих у січні 2022 року;

- 14.04.2022 - рахунок на оплату №5332 від 14.04.2022 за спожиту у лютому 2022 року електричну енергію;

- 14.04.2022 - рахунок на оплату №5333 від 14.04.2022 за компенсацію вартості послуг з передачі електричної енергії, наданих у лютому 2022 року;

- 14.04.2022 - рахунок на оплату №5334 від 14.04.2022 за спожиту у березні 2022 року електричну енергію;

- 14.04.2022 - рахунок на оплату №5335 від 14.04.2022 за компенсацію вартості послуг з передачі електричної енергії наданих у березні 2022 року;

- 12.05.2022 - рахунок на оплату №6487 від 12.05.2022 за спожиту у квітні 2022 року електричну енергію;

- 12.05.2022 - рахунок на оплату № 6488 від 12.05.2022р. за компенсацію вартості послуг з передачі електричної енергії наданих у квітні 2022 року.

Згідно з п.4.7. Договору, оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, але не менше 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції.

З огляду на зазначене, строк оплати відповідачем за фактично спожиту електричну енергію та надані послуги з її передачі за Договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705575 від 20.11.2020 року є таким, що настав.

Проте відповідачем заборгованість сплачена частково.

Статтею 509 ЦК України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, після відкриття провадження у справі, відповідачем було частково сплачено борг у розмірі 3000000,00 грн., на підтвердження чого позивачем до суду надані платіжні доручення №47218175 від 11.10.2022, №47218181 від 14.11.2022 та №2592328945 від 13.12.2022 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума основного боргу частково сплачена відповідачем під час розгляду справи, що підтверджується наданими доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 3000000,00 грн., відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до ч.3 ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Як стверджує позивач, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, у останнього за Актами прийому-передачі електричної енергії та компенсації наданих послуг з її передачі за січень №00000000123 від 31.01.2022, №122 від 31.01.2022, за лютий №791 від 28.02.2022, № 00000000512 від 28.02.2022, за березень №1783 від 31.03.2022, №00000001060 від 31.03.2022, за квітень № 2201 від 30.04.2022, № 00000001292 від 30.04.2022 по теперішній час, з урахуванням часткових оплат, існує заборгованість у загальному розмірі 9037886,33грн.

Враховуючи вищезазначене, оскільки позивач свої зобов`язання за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705575 від 20.11.2020 в період з січня року по квітень 2022 року виконав в повному обсязі, а відповідач за отриману електричну енергію повністю не розрахувався у встановлений договором строк, приймаючи до уваги, що відповідач про наявність заборгованості за фактично спожиту електричну енергію та надані послуги з її передачі за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705575 від 20.11.2020 за січень - квітень 2022 року не заперечує, суд дійшов висновку, що заборгованість за означеним договором за січень - квітень 2022 року у розмірі 9037886,33 грн. позивачем належним чином доведена, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Крім суми боргу позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 164595,28 грн та суму втрат від інфляції в розмірі 1298685,33 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

14.01.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Згідно зі статтею 625 ЦК України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, суд встановив, що даний розрахунки є частково помилковим арифметично.

А саме, при нарахуванні інфляційних на суму боргу за електричну енергію відповідно до Акту №122 від 31.01.22, позивачем допущена описка та зазначено невірну суму боргу - "761520,01" грн замість вірної суми - 716520,01 грн. (а.с.4, 40).

У зв`язку з цим сума інфляційних втрат на суму боргу за вказаним актом нарахована позивачем невірно - "58937,84 грн" замість вірної суми - 55455,07 грн.

За іншими актами інфляційні нарахування є вірними та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства.

У зв`язку з помилковим нарахуванням частини інфляційних втрат, задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення загальної суми інфляційних в розмірі 1295202,56 грн.

В частині стягнення 3482,77 грн інфляційних слід відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є арифметично вірним та здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги щодо стягнення 164595,28 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з цим, позивач просить суд відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України зазначити в резолютивній частині рішення про здійснення органом (особою), що буде виконувати рішення, формули нарахування 3% річних на суму основного боргу - 12037886,33 (дванадцять мільйонів тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 33 копійки) грн., починаючи з 02.09.2022 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

Згідно з ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи наявність боргу та заявлене позивачем клопотання, суд дійшов висновку про можливість зазначення в рішенні про нарахування 3% річних органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, згідно з ч.10 ст.238 ГПК України, починаючи з 02.09.2022 до моменту остаточного виконання рішення суду та погашення боргу відповідачем, за формулою: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення : 365 : 100.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи, основний борг зменшився на 3000000,00 грн, та в цій частині провадження у справі підлягає закриттю.

Позивач в остаточному клопотанні про закриття провадження у справі від 25.12.22 просить нараховувати 3% річних органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, починаючи з 02.09.2022 до моменту остаточного виконання рішення суду на загальну суму боргу, яка була на час подання позову - 12037886,33грн, що є невірним, оскільки частина боргу вже сплачена відповідачем під час розгляду справи.

Оскільки позивачем не надано розрахунок періодів нарахування 3% річних після 02.09.2022 на суми боргу, з урахуванням часткових оплат боргу відповідачем, то суд дійшов висновку про можливість застосування приписів ч.10 ст.238 ГПК стосовно суми боргу, яка залишилася на час винесення рішення у справі - 9037886,33грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яременко проти України", no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи надання позивачем належних доказів в обґрунтування позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи, та не спростовані відповідачем.

Однак, у зв`язку з помилковим нарахуванням інфляційних, та частковим закриттям провадження у справі, позов підлягає частковому задоволенню.

В частині стягнення 3482,77 грн інфляційних суд відмовляє, у зв`язку з помилковим нарахуванням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з положеннями п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, судовий збір в розмірі 157465,26 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір; 45000,00 грн сплаченого судового збору підлягає поверненню позивачу, у звязку з частковим закриттям провадження у справі; решта судового збору покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Щодо витрат на правничу допомогу суд встановив наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, представником позивача до закінчення судових дебатів у справі заявлено усне клопотання про подання доказів на адвокатські витрати після ухвалення рішення.

Відповідно до чч.1,2 ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи викладене суд призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 13, 20, 73, 74-80, 86, 126, 129, 221, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 3000000,00 грн основного боргу, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

3. Повернути позивачу з Державного бюджету України 45000,00 грн сплаченого судового збору, про що постановити відповідну ухвалу.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (адреса: 61002, м.Харків, вул.Сумська, 70; код ЄДРПОУ 22649344) на користь Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" (юридична адреса: 69039, м.Запоріжжя, бульвар Шевченка, буд.18; поштова адреса: 61001, м.Харків, а/с 11782; код ЄДРПОУ 33675278) 10497684,17 грн, з яких:

- основний борг - 9037886,33 грн;

- 3% річних - 164595,28 грн;

- втрати від інфляції - 1295202,56 грн,

а також 157465,26 грн судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 9037886,33 грн, починаючи з 02.09.2022 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

7. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 11.01.2022 року о 12:00 в приміщенні Господарського суду Харківської області, зал №104.

8. Позивачу протягом 5 днів надати суду докази понесених судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "30" грудня 2022 р.

Суддя К.В. Аріт