Постановление суда № 108159045, 28.12.2022, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 184/1745/22

Провадження № 1-кп/192/137/22

У Х В А Л А

28 грудня 2022 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смтСолоне Солонянського району Дніпропетровської області заяву потерпілого ОСОБА_5 , про відвід головуючого колегії суддів під час розгляду кримінального провадження №12022041340000476, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 травня 2022 року відносно

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Орджонікізде Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , працює директором ТОВ «С-КАЙЛАС», який має середньо-спеціальну освіту, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_9 ,

потерпілих: ОСОБА_5 , ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_11 ,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні 28 грудня 2022 року потерпілий ОСОБА_5 подав заяву про відвід головуючому колегії суддів судді ОСОБА_1 , мотивований тим, що суддя є упередженою під час розгляду справи, оскільки під час відсутності електроенергії 28 грудня 2022 року в приміщенні суду не погодилася відкласти розгляд справи на іншу дату. Потерпілий зазначає, що враховуючи ситуацію в м. Марганець йому необхідно якомога швидше добратися до роботи і приступити до виконання своїх службових обов`язків. На думку потерпілого, поведінка головуючого судді, яка задовольнила клопотання сторони захисту і відклала розгляд справи, свідчить про наявність підстав для відводу головуючої.

Прокурор, потерпіла ОСОБА_10 підтримали заяву, а обвинувачений та його захисник заперечували проти її задоволення. Захисник та обвинувачений посилалися на те, що відвід не є мотивованим, а тому вважали що заяву про відвід слід залишити без розгляду.

Потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. З`ясувавши думку учасників судового провадження суд постановив проводити судовий розгляд без участі вказаних потерпілих.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали кримінальної справи, приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 75 КПК України - слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Як зазначив в своїй заяві потерпілий, підставою відводу головуючому колегії суддів є п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, тобто інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості суддів.

Суд зазначає, що головна мета відводу гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 75 КПК України. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово неупереджений передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції неупередженість (безсторонність) судді, а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) об`єктивним критерієм, який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) суб`єктивним критерієм, який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію розумного спостерігача. У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене. Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Як з`ясовано із заяви потерпілого він вважає, що головуючий суддя підлягає відводу, оскільки не погодилася на пропозицію потерпілого відкласти розгляд справи. Проте не згода потерпілого з процесуальними рішеннями суду, головуючого судді не є підставою для його відводу.

Інших доводів на упередженість головуючого судді потерпілим ОСОБА_5 не зазначено, що свідчить про необґрунтованість заяви про відвід.

За таких обставин заявлений відвід є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 76, 81, 314 КПК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_5 про відвід головуючого колегії суддів судді ОСОБА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

О ОСОБА_14