Постановление суда № 108138928, 20.12.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24404/18

Провадження № 2-др/761/206/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Бражніченко І.О.

представників відповідача Некляєва Ю.Г. , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заява представника відповідача законного представника малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - адвоката Некляєва Юрія Геннадійовича про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , піклувальника спадкоємиці неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , третя особа: Служба в справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання заповіту недійсним та визнання права на отримання частки спадкового майна, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшла заява представника відповідача законного представника малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - адвоката Некляєва Юрія Геннадійовича про стягнення витрат правову допомогу по справі № 761/24404/18 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , піклувальника спадкоємиці неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , третя особа: Служба в справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання заповіту недійсним та визнання права на отримання частки спадкового майна, відповідно до якої просив суд стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 понесені ним витрати у сумі 7 500,00 Євро, що еквівалентно 273 071,25 грн.

За переконанням представника відповідача, вищевикладені обставини та додані до даної заяви докази є підставами для стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 273 071,25 гривень у зв`язку із залишенням позовної заяви без розгляду.

Крім того, заява мотивована тим, що ОСОБА_7 переконаний, що поведінка позивача в ході розгляду справи є необгрунтованою, оскільки Позивач: - пред`явив необгрунтований позов; - вчиняв дії спрямовані на умисне затягування розгляду справи та вирішення спору, а потім і взагалі перестав цікавитися ходом справи; - діяв виключно з метою порушення прав та інтересів відповідача-2 та його малолітньої доньки, адже вказаний спір перешкоджав завершенню процедури спадкування.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26.10.2022 року у даній справі позов залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача в судові засідання на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України (т.5 а.с.46-50).

Стороною позивача не подано до суду будь-яких заперечень щодо розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу чи щодо стягнення таких витрат з позивача.

В судовому засіданні представники відповідача піклувальника спадкоємиці неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_7 просили заяву задовольнити з викладених в ньому підстав. В судовому засіданні представник заявника пояснив, що позивач під час розгляду справи діяв недобросовісно, що зумовило залишення без розгляду поданої позивачем позовної заяви після довготривалого, з липня 2018 до жовтня 2022 її судового розгляду в суді першої інстанції.

Позивач в судове засідання не з`явився, свого представника не направив про день час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися про день час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26.10.2022 року у даній справі позов залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача в судові засідання на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України (т.5 а.с.46-50).

За приписами ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (ч. 6 ст. 142 ЦПК України).

За приписами частини 9 статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Аналіз наведених положень приводить до висновку, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, з`ясуванню підлягають обставини, які саме необґрунтовані дії позивача були здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, чи зловживав своїми правами.

Як вже зазначалось, у зв`язку з неявкою представника позивача в судові засідання, призначені на 01.08.2022 та 26.10.2022, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва 26.10.2022 у даній справі позов залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України .

Вимоги ч.4 ст.82 ЦПК України встановлюють, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

За правилами пункту 2 частини першої, частини п`ятої статті 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Так, відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частиною 6 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що саме по собі звернення з позовом до суду та подання заяви про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених ним судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

За змістом частини п`ятої статті 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 751/10961/16.

До необґрунтованих дій позивача відноситься саме неявка представника позивача, який був належним чином повідомлений про розгляд справи та повторно не з`явився в судові засідання, що призвело до затягування розгляду справи, втрату інтересу сторони позивача до розгляду даної справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, ОСОБА_7 у заяві зазначено, що поведінка позивача в ході розгляду справи є необгрунтованою, оскільки Позивач: - пред`явив необгрунтований позов; - вчиняв дії спрямовані на умисне затягування розгляду справи та вирішення спору, а потім і взагалі перестав цікавитися ходом справи; - діяв виключно з метою порушення прав та інтересів відповідача-2 та його малолітньої доньки, адже вказаний спір перешкоджав завершенню процедури спадкування, доказів зворотнього стороною позивача не надано та матеріали справи не містять.

До заяви про стягнення витрат на правничу допомогу долучено: копію Договру про надання правової допомоги від 14.08.2018 року укладеного між ОСОБА_8 та Адвокатським об`єднанням «МЕДЖІСТЕРС», копія Додаткової угоди до Договору від 09.10.2018 року, копія довідки Адвокатсього об`єднання щодо ставок адвокатів від 31.10.2022, роздруківка звіту про надані юридичні послуги та понесені витрти від 31.10.2022 року, копія рахунку №10.22-107.3007 від 31.10.2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача повторно, в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду від нього не надходило, заяв (клопотань) про розгляд справи його участі до суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на: 1) професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, що повною мірою відповідає принципу диспозитивності цивільного процесу.

Відтак, питання про зменшення неспівмірних витрат на послуги адвоката може бути ініційоване лише іншою стороною процессу, а даному випадку - стороною позивача, чого, в свою чергу, здійснено не було.

Беручи до уваги все вищевикладене, враховуючи відсутність клопотання позивача про зменшення неспівмірних витрат на послуги адвоката, суд приходить до висновку про співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, розмір якої визначений умовами договору, додатковою угодою та звітом про надані юридині послуги та понесені витарти, а також про доведеність відповідності даного звіту наданих послуг фактично наданим послугам правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заяви про стягнення понесених витрат на правничу допомогу та наявність правових підстав для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141,142, 257, 261, 353 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

заяву представника відповідача законного представника малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - адвоката Некляєва Юрія Геннадійовича про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , піклувальника спадкоємиці неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , третя особа: Служба в справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання заповіту недійсним та визнання права на отримання частки спадкового майна - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь представника малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) понесені ним витрати у сумі 273 071,25 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Повний текст ухвали виготовлено 26.12.2022.

Суддя :