Постановление суда № 108053705, 07.12.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25661/22-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2022 р. Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Остапчук Т.В з участю секретаря Луста В.І розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку позовного загального провадження заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про закриття провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Брендс» до ОСОБА_1 про визнання договору про відступлення прав вимоги не дійсним, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває справа Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Брендс» до ОСОБА_1 про визнання договору про відступлення прав вимоги не дійсним. 07.02.2022 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, з огляду на те, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Позивач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі. Суд, вивчивши заяву, та дослідивши матеріали справи, вважає, що провадження у справі слід закрити за наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. За змістом пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Наведена норма свідчить, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є визнання договору про відступлення прав вимоги не дійсним, проте сторонами оскаржуваного договору відступлення прав вимоги від 22.02.2022 є Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Відтак, оскарження вказаного договору на пряму стосується прав та обов`язків ФОП ОСОБА_3 , який набув прав та обов`язків за договорами повторної фінансової допомоги №25/08/01 від 25.08.2020, №25/08/02 від 26.08.2020 та №25/08/03 від 27.08.2020 на всю суму боргу 13 361 000 грн та виступає належним кредитором Позивача. Водночас судовий спір з урахуванням статусу ФОП може бути розглянутим включно господарським судом, адже інше буде суперечить положенням ст.. 19 ЦПК України. Тобто, між сторонами існує спір щодо правочину, укладеного між юридичними особами, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними приписами Господарського процесуального кодексу України (схожу правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 904/2529/18). Відповідно до положень частини 2 статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України. Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18). Слід зауважити, що положення пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України не зумовлюють належність до господарської юрисдикції справ виключно необхідністю здійснення господарської діяльності всіма учасниками справи, оскільки передбачають, що у спорах, які виникають з кредитних та іпотечних правовідносин, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Враховуючи положення статей 4, 20, 45, 175 ГПК України та зважаючи на викладені правові позиції Верховного Суду, які відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України мають враховуватися при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що спір у даній справі із пред`явленими позовними вимогами цілком підпадає під юрисдикцію господарських судів, адже сторонами оскаржуваного договору є юридичні особи, а визнання недійсним такого договору, в т.ч. частково, вирішується виключно за правилами господарського судочинства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.04.2020 по справі № 910/17433/19. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, наявні підстави для закриття провадження у даній справі, оскільки, спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, в зв`язку з чим заява є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - Цермолонського І.М про закриття провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Брендс» до ОСОБА_1 про визнання договору про відступлення прав вимоги не дійсним - задовольнити. Провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Брендс» до ОСОБА_1 про визнання договору про відступлення прав вимоги не дійсним - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України . Роз`яснити позивачу право на звернення з даними вимогами в порядку господарського судочинства. Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Суддя Т.В.Остапчук