Решение № 108037014, 08.12.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 523/10584/21

Провадження № 2/522/3733/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

08 грудня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря Звонецької І.М.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС» про визнання розірваним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив суд розірвати Кредитний договір №014/9252/2/12844 від 03.04.2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС.

Позовна заява обгрунтована тим, що 3 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК», правонаступником якого є ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений валютний кредитний договір №014/9252/2/12844 від 3 квітня 2008 р.

Згідно кредитного договору кредитор надав позичальнику в користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 31.03.2028 року. Згідно умов вищевказаного договору позичальник зобов`язався здійснювати погашення заборгованості в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

7 лютого 2014 року банк змінив строк виконання основного зобов`язання, направивши на адресу позичальника досудову вимогу про виконання основного зобов`язання. Враховуючи невиконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, кредитор в листах від 7 лютого 2014 року адресованих позивачу вимагав дострокового виконання боргових зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, а саме суму 45 212,76 (доларів США) що за курсом 7,993 відповідно до курсу НБУ від 9.01.2014р. складає 361 385,59 грн, в т.ч.: за простроченим кредитом - 43264,72 доларів США; за простроченими процентами 1948,04 доларів США протягом 30 днів з дня одержання вимоги.

Позивач важає, що пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює визначння моменту початку перебігу строку позовної давності, а одже можна стверджувати про правову необхідність визнання валютного кредитного договору таким, що був розірваний.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14 червня 2021 року справу направлено до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відкрито провадження по справі.

21 вересня 2021 року до суду надійшла заява від ПУАТ «Фідобанк» про залучення до участі у справі правонаступника відповідача

21 вересня 2021 року від ПУАТ «Фідобанк» надійшла заява про передачу справи за територіальною юрисдикцією.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року залучено до участі у справі правонаступника ТОВ «Фідобанк» - ТОВ «Верра Фінанс».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року справу передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2022 року провадження по справи відкрито та призначено слухати справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2022 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином. Так позивача та представника відповідача про дату судового засідання було сповіщено шляхом доставки ухвали про закриття підготовчого провадження до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд».

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

3 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК», правонаступником якого є ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений валютний кредитний договір №014/9252/2/12844 від 3 квітня 2008 р.

Згідно кредитного договору кредитор надав позичальнику в користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 31.03.2028 року. Згідно умов вищевказаного договору позичальник зобов`язався здійснювати погашення заборгованості в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

7 лютого 2014 року банк змінив строк виконання основного зобов`язання, направивши на адресу позичальника досудову вимогу про виконання основного зобов`язання. Враховуючи невиконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, кредитор в листах від 7 лютого 2014 року адресованих позивачу вимагав дострокового виконання боргових зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, а саме суму 45 212,76 (доларів США) що за курсом 7,993 відповідно до курсу НБУ від 9.01.2014р. складає 361 385,59 грн, в т.ч.: за простроченим кредитом - 43264,72 доларів США; за простроченими процентами 1948,04 доларів США протягом 30 днів з дня одержання вимоги. Вказана вимога була одержана позичальником 21 лютого 2014 року, про що свідчить особиста розписка.

Згідно кредитного договору №014/9252/2/12844 від 3.04.2008 року ОСОБА_1 зобов`язався щомісяця в період сплати надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 550,54 (дол. США) для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди, комісії. Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що своїх зобов`язань він не виконав.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1.ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1, ч.2 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту розірвання договору, позивач у силу ст. 10, ст.12 ЦПК України зобов`язаний довести факт неналежного виконання зобов`язання відповідачем з одночасним доведенням власної правомірної поведінки, направленої на виконання умов правочину, розірвання якого є предметом розгляду у справі.

Як наголосив Верховний суд у постанові Великої палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом на власний розсуд. Критеріями такої оцінки, як правило, є:

- «значна міра» позбавлення сторони того, на що вона очікувала при укладенні договору

- розмір завданої порушенням шкоди (при цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору)

- співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати сторона в разі належного виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні договору було додержано встановлені законом вимоги щодо його оформлення.

Окрім того, як вбачається з тексту позову кредитором та позичальником фактично не заперечуються обставини наявності невиконаного зобов`язання за користування кредитом.

Згідно положень ч.1, ч.5-7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З наведеного вбачається, що Банк виконав свої зобов`язання за договором та надав кредитні кошти Позичальнику, а Позичальник в свою чергу прийняв від банку кредитні кошти і приступив до виконання своїх обов`язків щодо погашення заборгованості. Жодних заперечень щодо порядку погашення заборгованості Позичальник не заявив, за додатковими роз`ясненнями не звертався.

Доказів протилежного стороною Позивача не надано і як наслідок, судом не встановлено. Посилання позивача на закінчення строку давності стягнення заборгованості за договором, не відноситься до підстав для розірвання договору.

Відповідно до положень ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, позивачем не наведено достатніх підстав для розірвання кредитного договору оскільки, позивачем не доведено обставин порушення відповідачем своїх зобов`язань за даним договором, а отже суд приходить до висновку про неможливість з наведених позивачем підстав розірвати вказаний договір.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. З, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-268, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС» про визнання розірваним кредитного договору- відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, згідно ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

У зв`язку з відсутністю електропостачання у приміщенні суду та знаходженні головуючого на лікарняному повний текст рішення виготовлено 23.12.2022 року.

Суддя А.В. Науменко

08.12.22