Постановление суда № 108024694, 22.12.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

"22" грудня 2022 р. Справа № 916/3444/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовська М.Б.,

розглянувши матеріали вх.№ 3557

за заявою: Фізичної особи-підприємця Ревуцької Флоріанни Лазарівни; (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до боржника: Приватного підприємства "Авангард-Лекс" (код ЄДРПОУ 39138452, вул.Канатна буд.81 кв.12, м.Одеса, 65012)

про видачу судового наказу про стягнення 145000 грн.;

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець Ревуцька Флоріанна Лазарівна звернулася до Господарського суду Одеської області з заявою до Приватного підприємства "Авангард-Лекс", в якій просить видати судовий наказ про стягнення з боржника 145000 грн.

В обгрунтування поданої заяви заявник посилається на порушення боржником умов укладеного між сторонами 01.08.2020 Договору оренди нежитлового приміщення в частині оплати орендної плати за період серпень-грудень 2022 року.

Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.

Наказне провадження, відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Порядок розгляду заяв в наказному провадженні врегульовано розділом II Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Відповідно до ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Наявність спору про право в наказному провадженні вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Норми Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник/стягувач, крім іншого, має надати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових вимог.

Таким чином безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, зокрема, пунктами 3, 4 ч. 3 зазначеної статті передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Отже судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору; заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Згідно п.1 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З поданих доказів вбачається, що грошові вимоги заявника стосуються стягнення заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.08.2020 в частині оплати орендної плати за період серпень-грудень 2022.

Як слідує з матеріалів заяви, 01.08.2020 між сторонами було укладено Договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого ФОП Ревуцька Ф.Л. (Орендодавець) передав, а ПП "Авангард-Лекс" (Орендар) отримав у користування нежитлове приміщення за адресою м.Одеса, вул. Новосельського, 91.

Обгрунтовуючи заяву заявник наполягає, що відповідно до п.2.5 Договору Орендар зобов`язаний щомісяця, не пізніше 10 числа наступного за періодом платежу місяця, вносити плату за користування приміщенням у розмірі 27000,00 грн. та за користування підвальним приміщенням 2000,00 грн., що загалом становить 29000,00 грн. Протягом тривалого часу сторони належним чином виконували свої зобов`язання за Договором, проте за період серпень-листопад 2022 року ПП "Авангард-Лекс" не сплатило орендну плату, що є підставою для її стягнення.

Водночас, з наведеного заявником у заяві розрахунку заборгованості слідує, що остання нарахована за період серпень-грудень (включно) 2022 року та загалом складає 145000,00 грн., з розрахунку 29000,00 грн. на місяць.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї докази, суд зауважує наступне.

Як слідує з умов укладеного між сторонами Договору, Орендар зобов`язується щомісяця, не пізніше 10 числа наступного за періодом платежу місяця, вносити плату за користування приміщеннями у розмірі 27000,00 грн. Розмір орендної плати залишається незмінним протягом 2020 року (п.2.5); розмір орендної плати за користування підвальним приміщенням складає 2000,00 грн. (п.2.6); розмір орендної плати у 2020, 2021, 2022 і 2023 роках буде визначатися окремо за погодженням Сторін у Додаткових Угодах до Договору, що є його невід`ємними частинами (п.2.7).

Разом з тим, в матеріалах заяви відсутні Додаткові Угоди до Договору, які б визначали розмір орендної плати в 2022 році, отже заявником документально не підтверджено, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, розмір орендної плати, згідно якого здійснено розрахунок заявленої до стягнення заборгованості.

Також суд звертає увагу на те, що згідно розрахунку заборгованості заявником, в тому числі, заявлено до стягнення заборгованість за грудень 2022 року в сумі 29000,00 грн. Водночас, як зазначено вище, за умовами п.2.5 Договору орендна плата має бути сплачена не пізніше 10 числа наступного за періодом платежу місяця. Тобто, орендна плата за грудень 2022 року має бути погашена не пізніше 10 січня 2023 року, отже строк виконання зобов`язань в цій частині не настав.

За приписами п.8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

За наведеного суд констатує, що заявлена до стягнення сума у розмірі 145000,00 грн. є необґрунтованою та не підтвердженою, оскільки з поданих матеріалів не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги саме в заявленому розмірі.

Зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та розмір якої підтверджується доданими до заяви документами. Суд не має можливості самостійно визначити суму, яка підлягає стягненню.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Ревуцької Флоріанни Лазарівни про видачу судового наказу на підставі пунктів 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Згідно ч.1 ст.153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись п.п.1, 8 ч.1 ст.152, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Ревуцькій Флоріанні Лазарівні у видачі судового наказу про стягнення з Приватного підприємства "Авангард-Лекс" 145000,00 грн. заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.08.2020.

Ухвала набирає законної сили 22.12.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки, встановлені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.Б. Сулімовська