Решение № 107991986, 21.12.2022, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/29951/22

Провадження № 2-о/947/474/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2022 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Ратовської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 ,

заінтересована особа Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

19.12.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси із заявою, заінтересована особа - Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 через ішемічну хворобу серця у місті Херсон Херсонської області.

В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Херсон Херсонської області померла її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, як вказує заявник, отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України.

З урахуваннямвикладеного,оскільки встановленняфакту смертіматері заявникунеобхідно дляподальшої реєстраціїфакту їїсмерті ворганах державноїреєстрації актівцивільного стану та отримання свідоцтва про смерть, ОСОБА_1 звернулася до суду із відповідною заявою про встановлення факту смерті.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 20.12.2022 року було прийнято заявудо розглядута відкритопровадження уцивільній справіза заявою ОСОБА_1 ,заінтересована особа Київськийвідділ державноїреєстрації актівцивільного стануу містіОдесі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)про встановленняфакту смерті.Призначено справудо судовогорозгляду увідкритому судовомузасіданні.

У судове засідання 21.12.2022 року заявник не з`явилась, однак 20.12.2022 року надала до канцелярії суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, а також вказала, що надану заяву підтримує у повному обсязі, просить суд її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання 21.12.2022 року не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомив, заперечення на заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 , у графі батьки зазначено батько ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

03 червня 1995 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_5 , після укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу.

12 вересня 1998 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу.

26 лютого 2009 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, місце смерті Україна, Херсонська область, місто Херсон, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть №77 від 14.09.2022 року, копією довідки про причини смерті від 14.09.2022 року, та копією свідоцтва про смерть, яке видане 16 вересня 2022 року яке видане 16 вересня 2022 року Сімферопольським районним відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим.

Після їїсмерті ОСОБА_1 звернулася до Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, відмовою у проведенні державної реєстрації смерті від 01.02.2022 року за № 3205/24.30-108 Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовив у проведенні державної реєстрації смерті, оскільки відповідно дочастини першоїст.17Закону України«Про державнуреєстрацію актівцивільного стану»державна реєстраціясмерті проводитьсяна підставідокумента встановленоїформи просмерть,виданого закладомохорони здоров`яабо судово-медичноюустановою;рішення судупро встановленняфакту смертіособи впевний часабо прооголошення їїпомерлою. Аналіз документів представлених заявницею, свідчить, що надана копія свідоцтва про смерть не відповідає умовам діючого законодавства та не створює правових наслідків, бо видане на тимчасово окупованій території України. Відповідно до частини другої, частини третій статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: «2. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. 3. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків».

Враховуючи викладене, у проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред`явлених заявницею документів було відмовлено, рекомендовано звернутися до суду з питання встановлення факту смерті.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідност.ст. 10-13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідностідо ст.ст.76-83ЦПК Українидоказамиє будь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків. Належнимиє докази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення .Сторони маютьправо обґрунтовуватиналежність конкретногодоказу дляпідтвердження їхніхвимог абозаперечень. Судне бередо розглядудокази,що нестосуються предметадоказування. Судне бередо увагидокази,що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом. Обставинисправи,які зазаконом маютьбути підтвердженіпевними засобамидоказування,не можутьпідтверджуватися іншимизасобами доказування. Достовірнимиє докази,на підставіяких можнавстановити дійсніобставини справи. Достатнімиє докази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання продостатність доказівдля встановленняобставин,що маютьзначення длясправи,суд вирішуєвідповідно досвого внутрішньогопереконання. Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказуванняне можеґрунтуватися наприпущеннях. Судне можезбирати докази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи,крім витребуваннядоказів судому випадку,коли вінмає сумнівиу добросовісномуздійсненні учасникамисправи їхніхпроцесуальних правабо виконанніобов`язків щододоказів,а такожінших випадків,передбачених цимКодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників .Обставини,визнані судомзагальновідомими,не потребуютьдоказування. Сторонита іншіучасники справиподають доказиу справібезпосередньо досуду. Позивач,особи,яким закономнадано правозвертатися досуду вінтересах іншихосіб,повинні податидокази разомз поданнямпозовної заяви. Відповідач,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,повинні податисуду доказиразом зподанням відзивуабо письмовихпояснень третьоїособи. Якщодоказ неможе бутиподаний увстановлений закономстрок зоб`єктивних причин,учасник справиповинен проце письмовоповідомити судта зазначити:доказ,який неможе бутиподано;причини,з якихдоказ неможе бутиподано узазначений строк;докази,які підтверджують,що особаздійснила всізалежні віднеї дії,спрямовані наотримання вказаногодоказу. Увипадку визнанняповажними причиннеподання учасникомсправи доказіву встановленийзаконом строксуд можевстановити додатковийстрок дляподання вказанихдоказів.

Відповідно до приписівст. 263 ЦПК України- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»- під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно дост. 293 ЦПК України- окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно доКонституціїта законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частина 2 та 3 цієї статті передбачає, що будь які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Згідно із п. 8 ч. 1ст.315Цивільного процесуальногокодексу України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Частиною 1статті 317 Цивільного процесуального кодексу Українивизначено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до п. 13Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, місце смерті Україна, Херсонська область, місто Херсон, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть №77 від 14.09.2022 року, копією довідки про причини смерті від 14.09.2022 року, та копією свідоцтва про смерть, яке видане 16 вересня 2022 року Сімферопольським районним відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим.

Судом встановлено, що неможливість отримати у м. Херсон Херсонської області необхідних документів для реєстрації факту смерті ОСОБА_2 виникла у зв`язку з вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 року

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17.10.2022 року № 233 «Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75», затверджено перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого входить, зокрема, територія Херсонської області Херсонського району.

Згідно зіст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

Заявник надала суду на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 копію лікарського свідоцтва про смерть №77 від 14.09.2022 року, копією довідки про причини смерті від 14.09.2022 року, та копією свідоцтва про смерть, видане 16 вересня 2022 року.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про можливість встановлення факту смерті ОСОБА_2 , громадянина України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: Україна, місто Херсон, Херсонська область.

У частині 4ст. 317 ЦПК Українипередбачено, що ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 315-317, 319 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - Україна, місто Херсон, Херсонська область, причина смерті ішемічна хвороба серця.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Петренко В. С.