Решение № 10796090, 09.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2010 р. Справа № 26/40-10-955

Господарський суд Одеської області у складі : судді Никифорчука М.І.

при секретареві Войтенко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий ДІМ „Скіф”

до відповідача : фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 92223,13 грн.;

за участю представників сторін :

від позивача : Тарасов І.М. за довіреністю від 15.02.2010р. ;

від відповідача : не зявився,

( представник відповідача у засідання суду не зявився, повідомлявся належним чином, повідомлення у справі )

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий ДІМ „Скіф” звернулось до господарського суду із позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми боргу в розмірі 92223 грн. 13 коп. посилаючись на наступне.

10.01.2007 р між сторонами у справі укладений договір № 37 ТД/Р, ( далі Договір ) відповідно до п.1.1 якого Постачальник ( позивач у справі ) передає ( поставляє), а Покупець ( відповідач у справі) приймає продукцію відповідно до специфікацій або рахунку фактури, далі іменовану Товар.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що покупець повинен виплатити повну вартість товару за дійсним договором відповідно до окремих специфікацій або рахунків - фактур шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий розрахунок Постачальника, протягом 30 календарних днів з дня отримання товару.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що якщо сплата зазначеної в специфікаціях або рахунках - фактурах суми не буде проведено протягом 2-х банківських днів з моменту настання терміну сплати за отриманий товар, згідно умов дійсного договору ( п.5.1 Договору), постачальник має право на нарахування неустойки, відповідно до п.8.2 договору.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2008 р. борг Відповідача складає 89074,18 грн.

Відповідно до витратних накладних № РН-003771 від 31.10.08 р. та № РН-003938 від 12.11.08 р., банківських виписок БВ-0000305 від 27.10.08.р, БВ -0000034 від 02.02.09 р., БВ-0000040 від 09.02.09 р., накладних на повернення ВН- 0000126 від 14.11.08 р., ВН-0000127 від 14.11.08 р., ВН-0000128 від 14.11.08 р., несплаченим є товар на суму 70351,54 грн., який дотеперішнього часу Відповідач не сплатив, чим порушив приписи ст. 526 ЦК України.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупцем він сплачує Постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від непогашеної суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сум стягнення, відповідачеві нараховано : пені в розмірі 8462 грн. 77 коп., інфляційні, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі 10920,53 грн. та 3 % річних в розмірі 2488 грн. 29 коп.

Під час розгляду справи представником позивача надані уточнення позовних вимог, згідно яких він просить стягнути з відповідача вартість наданої правової допомоги в розмірі 8500 грн. відповідно до Договору про надання юридичних послуг № 02-02/2010 від 02 лютого 2010 р. укладеного між позивачем у справі та ФОП ОСОБА_3, по якому ФОП ОСОБА_3 надав позивачу у справі правову допомогу по зверненню останнього з даним позовом до господарського суду Одеської області.

При цьому посилається на позицію Вищого господарського суду України викладену в інформаційному листі від 21.01.2009 р. № 01-08/34, розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”.

Представник відповідач в судове засідання не зявився, відзив на позов не надав. Тому справа розглянута за правилами ст. 75 ГПК України.

Ухвалою заступника голови господарського суду Одеської області від 11 травня 2010р. строк розгляду справи продовжено на 1 місяць до 10 червня 2010 р.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, вищеприведені позивачем обставини підтверджуються вищеприведеними доказами вищевказаними накладними, банківськими виписками, складеним та посвідченим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків, оригінали яких були досліджені судом при розгляді справи.

Факт отримання відповідачем вказаного вище товару підтверджується печатками у вказаних накладних.

Дотеперішнього часу відповідач вказану вище суму боргу не погасив, чим порушив приписи ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок стягнення сум господарський суд приймає його до уваги та вважає правильним.

Аналізуючи вищеприведене у сукупності господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення сум боргу та штрафних санкцій є обґрунтованими, доведеними, і тому позов в цій частини підлягає задоволенню.

Відносно стягнення з відповідача вартості наданих позивачу правових послуг, суд вважає, що у даному випадку ці витрати не є судовими і стягненню як судові витрати не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 44 ГПК України, в редакції Закону N 2539-III від 21.06.2001р. судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Дані послуги надані просто фізичною особою підприємцем, а не адвокатом, який має відповідне свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.

В абзаці другому пункту 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" / на яке посилається позивач в заяві про уточнення позовних вимог / зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 525,526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( 65013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Райффайзен банк Аваль”, МФО 380805 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий ДІМ „ СКІФ” ( м.Київ, вул. Промислова, 3; код ЄДРПОУ 33146061, р/р 26005007148601 в Лівобережному відділенні ВАТ „Сведбанк”, м. Київ, МФО 300164 ) - суму основного боргу в розмірі - 70351 (сімдесят тисяч триста пятдесят одна) грн. 54 коп., 3 % річних в розмірі - 2488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 29 коп., інфляційні в розмірі 10920 (десять тисяч девятсот двадцять) грн. 53 коп., пені в розмірі 8462 (вісім тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 77 коп., державного мита в розмірі - 922 (девятсот двадцять дві) грн. 23 коп. та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

В решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя